Кримінальне право. Загальна частина - раздел Право, ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА § 1. Кримінальне право як галузь законодавства Вчинення Іншими Особами (Не Учасниками Злочинної Організації) Злочинів Тільки...
вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.
Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об'єднань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, приховуванні її, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазначеними об'єднаннями злочинним шляхом, забезпеченні їх прикриття від соціального контролю, у т. ч. від притягнення учасників таких об'єднань до кримінальної відповідальності тощо.
§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення ч. 1 ст. 2 КК про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ЮС, поширюється і на випадки вчинення злочину у співучасті. Втім, межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому злочині, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчинений злочин у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).
Слід зазначити, що КК 2001 р. вперше на рівні закону закріпив низку важливих, вироблених теорією й практикою кримінального права, правил щодо кримінальної відповідальності співучасників. Ці положення сформульовані у статтях 29 і 30 КК. Причому у ст. 30 передбачено особливості відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації.
Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвико-навець), є аналогічними правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не у співучасті),- він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК.
Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті,
Глава XII. Співучасть у злочині
всі співучасники відповідають за один і той же злочин. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Особливістю правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов'язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 КК. Це обумовлено тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник, як правило, самі безпосередньо не виконують об'єктивної сторони злочину, а, з іншого боку, ці ознаки, описані у частинах 3, 4, 5 ст. 27 КК, є своєрідним юридичним з'єднувачем дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті.
Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосуються також співучасті у злочинах із спеціальним суб'єктом.
Указані правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями злочину. За таких обставин їхні дії кваліфікуються за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, без посилання на ст. 27 КК. Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших - тільки організатором, підбурювачем чи пособником, останні злочини треба кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.
У положеннях частин 3 та 5 ст. 29 КК реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників. Відповідно до цих положень можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, виконавця -з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є: 1) ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину; 2) розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця; 3) неохоплення умислом співучасників вчиненого виконавцем (йдеться про ексцес виконавця, який буде розглянуто окремо).
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, Що такі ознаки, незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її), не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення злочину певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо. Так, при вчиненні будь-якого умисного вбивства у співучасті така кваліфі-
6 4-88 161
Кримінальне право. Загальна частина
куюча ознака, як вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, повинна враховуватись при кваліфікації дій тільки тих співучасників, яких ця ознака стосується безпосередньо. Якщо крадіжка була вчинена особою, яка раніше вчинила крадіжку чи будь-який із злочинів, передбачених статтями 185— 187, 189-191, 262 КК, а сприяв їй у цьому пособник, який вперше вчинив злочин, то виконавець буде відповідати за ч. 2 ст. 185, а пособник - за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 185 КК.
За умови розходження у змісті умислу співучасників щодо інших обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, вони ставляться у вину лише співучасникові, який усвідомлював ці обставини. Так, кваліфікуючі ознаки, які характеризують підвищену суспільну небезпеку одержання чи давання хабара (вимагання, великий або особливо великий розмір, відповідальне чи особливо відповідальне становище службової особи, яка одержала хабар), треба інкримінувати у вину й іншим співучасникам, якщо ці обставини охоплювалися їхнім умислом.
У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінче-ному злочині (ч. 4 ст. 29 КК). Це положення закону обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним злочином через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, коли межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими, ніж межі відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки припинення злочинної діяльності виконавця на стадіях як готування до злочину, так і замаху на злочин.
Правила кваліфікації діянь учасників організованої групи чи злочинної організації залежать від виду співучасника - є він організатором чи іншим учасником таких об'єднань.
Відповідно до закону (ч. 1 ст. ЗО КК) організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом.
Об'єктивним критерієм інкримінування організатору злочинів, вчинених членами вказаних групи або організації, виступає те, що ці злочини є, зрештою, результатом і його діяльності щодо організації цих злочинних об'єднань, керівництва ними чи забезпечення їхньої злочинної діяльності.
Суб'єктивним критерієм інкримінування є усвідомлення орга-
Глава XII. Співучасть у злочині
нізатором злочинного характеру діяльності членів таких об'єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена. Тобто, стосовно вчинюваних членами вказаних груп та організацій злочинів умисел організатора може бути прямим або непрямим. Важливо, щоб при цьому був відсутній ексцес виконавця, при якому вчинене ним виходить за рамки умислу організатора групи чи організації.
На відміну від організатора інші учасники організованої групи чи злочинної організації не несуть відповідальності за всі злочини, вчинені такими об'єднаннями, навіть за умови, що вони усвідомлювали факт їх вчинення. Вони підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них. У цьому проявляється принцип індивідуальної відповідальності.
Діяння організатора, а також інших учасників організованої групи у випадках, коли така група передбачена в законі як ознака конкретного злочину, слід кваліфікувати за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК без посилання на ст. 27 КК. За таких обставин ці особи визнаються виконавцями відповідного злочину. За таким правилом правова оцінка вчиненого організатором та іншими учасниками здійснюється й тоді, коли організація, керування організованою групою чи злочинною організацією, участь у них або у вчинюваних ними злочинах утворює самостійний склад злочину, у т. ч. кваліфікований (див. ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 258, частини 1-5 ст. 260, ч. 4 ст. 303, ст. 392 КК).
Створення організованої групи у випадках, не передбачених статтями Особливої частини КК, тягне кримінальну відповідальність за готування до тих злочинів, для вчинення яких вона була створена.
§ 5. Ексцес виконавця
Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними. Відхилення від такої домовленості може призвести до ситуації, за якої вчинене виконавцем не підпадає під ознаки співучасті. Йдеться про ексцес виконавця, тобто вчинення ним діяння, яке не охоплюється умислом інших співучасників.
У таких ситуаціях виконавець виходить за рамки домовленості з іншими співучасниками і вчиняє більш тяжкий, ніж було домовлено, або взагалі інший злочин. Не визнається ексцесом таке відхилення виконавця від досягнутої з іншими співучасниками домов-
6* 163
Кримінальне право. Загальна частина
леності, яке не має юридичного значення (наприклад, згідно із домовленістю виконавець мав позбавити жертву життя за допомогою ножа, а фактично вбив потерпілого сокирою). Залежно від ступеня відхилення поведінки виконавця в теорії кримінального права прийнято розрізняти кількісний і якісний ексцес.
Кількісний ексцес має місце тоді, коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж).
Якісний ексцес - це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство). Цей «інший» злочин може бути вчинений виконавцем замість того, про який він домовився з іншими співучасниками, або в додаток до нього.
Оскільки у випадку ексцесу виконавця між ним та іншими співучасниками відсутній суб'єктивний зв'язок (єдність умислу) стосовно вчиненого, відповідальність за цей злочин несе тільки його виконавець. Інші співучасники повинні відповідати лише за злочини, вчинені виконавцем у межах домовленості з ними. Така правова оцінка дій співучасників при ексцесі виконавця характерна для співучасті як у формі співвиконавства, так і з розподілом ролей. Так, якщо група осіб за попереднім зговором мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, то його дії слід кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.
§ 6. Добровільна відмова співучасників від вчинення злочину
Особливості добровільної відмови співучасників від вчинення злочину обумовлені фактом спільного вчинення злочину, а специфіка правової оцінки їх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у злочині, що готується чи вчиняється. При цьому слід зазначити, що, як й у випадку індивідуального вчинення злочину, добровільна відмова співучасників повинна характеризуватися трьома обов'язковими ознаками: 1) добровільністю; 2) остаточністю; 3) своєчасністю.
Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення
Затверджено Міністерством освіти і науки України... як підручник для студентів вищих навчальних закладів... лист від р...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Кримінальне право. Загальна частина
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Кримінальне право. Загальна частина
Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочи
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЙОГО ТЛУМАЧЕННЯ
§ 1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. З КК законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Консти
Кримінальне право. Загальна частина
які не є територією України. До них належать: а) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за
Кримінальне право. Загальна частина
або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; б) рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; в) діяння, можливість на
Кримінальне право. Загальна частина
§ 4. Відмінність злочинів
від інших правопорушень та від правомірної поведінки. Сукупність злочинів та інших правопорушень
Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише в
Кримінальне право. Загальна частина
лого, який має особливий статус та потребує особливого захисту, наявність предмета злочину, що є особливо важливим, тощо.
Із ч. 2 ст. 11 КК випливає, що діяння, яке не заподіяло і не могло
Кримінальне право. Загальна частина
підготовки матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм боротьби із злочинністю, кримін
Кримінальне право. Загальна частина
ознаки), та г) обов'язком особи, яка вчинила діяння, передбачене КК, що містить склад злочину, піддатися заходам кримінально-правового характеру (суб'єктивна ознака).
Реалізується ретроспе
Кримінальне право. Загальна частина
Факультативними (необов'язковими) є ознаки, що притаманні не усім, а тільки окремим складам злочину. До таких ознак віднесені: а) предмет злочину; б) злочинні наслідки, причино
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих р
Кримінальне право. Загальна частина
§ 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину
До факультативних ознак об'єктивної сторони належать: спосіб, місце, час, знаряддя, засоби й обстановка вчинення злочину. Факул
Кримінальне право. Загальна частина
час вчинення нею злочину. У свою чергу, він характеризується двома ознаками: 1) можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати як фактичну сторону, та
Кримінальне право. Загальна частина
а) хронічне психічне захворювання; б) тимчасовий розлад психічної діяльності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.
Хронічним психічним захворюванням є дов
Кримінальне право. Загальна частина
Відповідно до ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.
Кримінальне право. Загальна частина
зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факультативні ознак
Кримінальне право. Загальна частина
особу винного; 5) причинами злочину та умовами, що вплинули на формування злочинного умислу або на допущення особою необережності.
Встановлюючи вину, необхідно виходити із її об'єктивного
Кримінальне право. Загальна частина
чала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК).
Інтелектуальний момент прямого умислу, як і непрямого, включає: а) усв
Кримінальне право. Загальна частина
безпеки вчинюваного нею діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелек
Форми й види вини
Умисел
Інтелектуальні ознаки
Вольові ознаки
Прямий умисел
Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер св
Кримінальне право. Загальна частина
Кримінально-правове значення мотиву злочину може бути різним.
При конструюванні окремих складів злочинів мотив передбачається як обов'язкова ознака складу злочину. Так, у диспозиції ст. 36
СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ
-------------♦ ——————————
§ 1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину
У житті особа, яка має намір вчинити злочин (скажімо, крадіжку чужого майна),
Кримінальне право. Загальна частина
на вчинення злочину часто реалізується безпосередньо у закінченому злочині. Не виникає питання про попередню злочинну діяльність і тоді, коли суб'єкт, здійснивши готування до злочину та замах на нь
Кримінальне право. Загальна частина
На практиці іноді виникає питання: чи можлива попередня злочинна діяльність у злочинах із формальним складом? Слід зазначити, що готування до злочинів із формальним складом, які вчинюються як шляхо
Кримінальне право. Загальна частина
посягає на конкретний об'єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілес
Кримінальне право. Загальна частина
Замах на непридатний об'єкт має місце тоді, коли можливість спричинення шкоди об'єкту виключається у зв'язку зособливими якостями предмета злочину або потер
Кримінальне право. Загальна частина
відпаде небезпека бути поміченим чи затриманим під час пограбування кіоску з продажу пляжних речей. Не буде добровільної відмови й тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру, скажім
СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
^—^—^—— ♦ —————
§ 1. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Співучасть у злочині є однією з форм злочинної діяльності. Такого роду діяльність має свої правові особливості, я
Кримінальне право. Загальна частина
результату. Прагнення досягти різних злочинних результатів є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
Суб'єктивна ознака розгл
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або усі такі дії виконують інші особи, які в силу певн
Кримінальне право. Загальна частина
об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може полягати, зокрема, у: а) наданні настанов конкретним учасникам злочину щодо ви
Кримінальне право. Загальна частина
леглому по службі, то відповідальність за такого роду підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.
Підбурювання
Кримінальне право. Загальна частина
попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попереднь
Кримінальне право. Загальна частина
кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'
Кримінальне право. Загальна частина
них дій. Воно може, зокрема, полягати у наданні злочинцеві сховища, транспортних засобів, знищенні слідів злочину, переміщенні знарядь злочину в інше місце, забезпечення злочинця підробленими докум
МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
' ♦ --------
§ 1. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика
Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовуєть
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
----------♦ ----------
§ 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння
Питанням про правомірність чи злочинність кола діянь, які можуть бути
Кримінальне право. Загальна частина
обмеженому колу громадян, і суб'єкт, який ці накази (розпорядження) має виконувати, є особами, які несуть кримінальну відповідальність за вчинення злочину.
Проблема відповідальності за вик
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
§ 1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним зак
Кримінальне право. Загальна частина
покарання. Те, що кара входить до змісту кримінального покарання, окрім того, про що йшлося стосовно примусу, прямо випливає з тексту ч. 2 ст. 50 КК, де зазначається, що покарання «має на меті
Кримінальне право. Загальна частина
тому кримінальне покарання слід застосовувати виключно для того, щоб лишити особу можливості відповідний злочин вчинити. Існує ще велика кількість варіантів відносної теорії покарання.
Оче
Кримінальне право. Загальна частина
часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК (статті 52-63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встано
Кримінальне право. Загальна частина
До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.
Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є: громадські роботи, виправні ро
Кримінальне право. Загальна частина
б) переходу до більш м'якого виду покарання (ст. 69 КК); в) заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням, у т. ч. в порядку амністії та помилування (статті 82, 85-87 КК).
Кримінальне право. Загальна частина
постійного місця проживання до засудження, без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду і проведення з ним виховної роботи; б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Кримінальне право. Загальна частина
повинне мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк. Якщо винуватими у вчиненні злочину визнано кількох
Кримінальне право. Загальна частина
злочини». Однак у багатьох статтях Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, також передбачена конфіскація частини майна, а саме знар
Кримінальне право. Загальна частина
а основним є, наприклад, покарання у виді позбавлення волі, то строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з дня, коли засудженого було звільнено від
Кримінальне право. Загальна частина
санкції, в якій вказано два або більше основних видів покарання, суд вправі призначати тільки одне з них. Призначення більш або менш суворого покарання з числа передбачених альтернативною санкцією
Кримінальне право. Загальна частина
встановленою ст. 51 КК, зважаючи на особливості її побудови; виконувати вимоги тих статей Загальної частини КК, які передбачають сутність, розмір і порядок застосування конкретних видів покарань (с
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
§ 1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування
Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикінцеви
Кримінальне право. Загальна частина
і торгівля ними), 154 (спекуляція) та іншими статтями КК 1960 p., переліченими у п/п. «в» п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК);
особи, засуджені за ч. 1 ст. 133 (порушенн
Кримінальне право. Загальна частина
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива тоді, коли:
- особа відбуває покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- особа стала на шлях виправлення;
Кримінальне право. Загальна частина
ного захворювання, його глибиною й стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захв
Кримінальне право. Загальна частина
Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховуєт
Кримінальне право. Загальна частина
- регламентують більш м'які вимоги щодо погашення й зняття судимості.
Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані статтями розділу XV Загальної частини КК, то при розгляді справ неп
Кримінальне право. Загальна частина
льної відповідальності є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, вказаних у ч. 1 ст. 97 КК. Позиція самого неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
льної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на
Кримінальне право. Загальна частина
видів покарань, передбачені статтями 98-102 КК, а також положення, сформульовані у ч. 1 ст. 103 КК,— умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітньог
Кримінальне право. Загальна частина
нолітнього, який раніше вчинив злочин і має за нього судимість, може бути застосоване звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
3) щире р
Кримінальне право. Загальна частина
може бути направлений лише до професійного училища соціаль ної реабілітації.
Направлення до спеціальної навчально-виховної установи t найбільш суворим примусовим заходом виховного характер
Кримінальне право. Загальна частина
КК. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.
§ 9. Погашення та зняття судимості щод
Кримінальне право. Загальна частина
Поняття вини як ознаки злочину відсутнє й у чинному КК ФРН, хоча він і містить ряд норм, присвячених вині та її формам. Наприклад, у § 15 цього Кодексу зазначено, що карається тільки умисна дія, як
Кримінальне право. Загальна частина
діяння замахується той, хто, маючи уявлення про діяння, безпосередньо починає здійснювати склад злочину.
У кримінальному праві даної правової сім'ї розрізняються поняття співуча
Кримінальне право. Загальна частина
так званої «культурної революції», після чого знову почався період інтенсивного законотворення, коли практично було оновлено кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. У ст. 10 КК КНР в
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов