Фактори економічного зростання

В будь-якому суспільстві прагнення до розвитку невпинне. При цьому основною проблемою забезпечення економічного зростання є з'ясування чинників впливу i по6удова моделей та механізмів збільшення обсягів валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, який є критерієм економічного добробуту суспільства.

Всю різноманітність факторів, які :здійснюють вплив на економічне зростання, можна звести до наступних груп:

· базисні фактори або фактори пропозиції;

· фактори попиту;

· фактори розподілу;

· інституційні фактори;

· соціальні фактори;

· культурні фактори;

· релігійні та інші фактори.

Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники економічного зростання та їх структури і комбінації. Кожна країна використовує доступні їй фактори для свого розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн 3 низьким рівнем розвитку більш характернім є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.

Фактори пропозиції забезпечують основу для економічного зростання, безпосередньо діють i впливають на підприємства, виступають зі сторони пропозиції. До них відносять:

· кількість та якість природних ресурсів;

· кількість та якість трудових ресурсів;

· обсяг капіталу країни;

· технології;

· інновації;

· менеджмент.

Перелічені фактори є необхідними складовими для здійснення виробничого процесу, визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції, створюють можливості для існування пропозиції товарів у країні взагалі. Збільшення кількості або покращення якості ресурсів, вдосконалення технології призводить до нарощування економічного потенціалу.

Природні ресурси - це землі, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат, тощо. Більшість країн світу відчувають нестачу природних ресурсів, що спонукає їх до залучення інших факторів економічного зростання. Найціннішим природним ресурсом України вважають орні землі, які займають 68 % усіх земель країни. Якщо за площею Україна займає 40-е місце у світі, то за кількістю земельних ресурсів - 21-е місце. Проте рівень їх використання значно поступається розвиненим країнам. Україна має близько 1 відсотка найродючіших сільськогосподарських угідь світу, однак земельний потенціал країни знижується наслідок нераціональної системи землекористування. Через зниження культури землеро6ства в Україні щороку втрачається від 0,6 до 1 тонни гумусу з кожного гектара землі.

Україна має достатні мінеральні ресурси, серед яких значні запаси вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, різноманітної сировини для будівельних матеріалів. Однак, є проблеми iз комплексним видобування ресурсів i вилученням з них усіх корисних елементів. Надра України містять 4,6% усіх розвіданих корисних копалин світу. Загалом за природно-ресурсним та соціально-економічним потенціалом наша держава посідає п'яте місце в Європі та восьме у світі, однак використовуються вони дуже неефективно.

Рекреаційні ресурси знаходяться на узбережжі Чорного та Азовського морів, а також у Карпатах.

Запаси ділової деревини незначні, оскільки рівень лісистості складає тільки 14,2% при середньо європейському значенні 24 % i е найменшим у Європі. Україна забезпечена технічними водними ресурсами, однак відчуває дефіцит води.

Трудові ресурси -- кількість та якість робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці, інтелект - є найголовнішим чинником економічного розвитку. В Україні чисельність зайнятого населення віком 15-70 років на початок 2006 року становила 20,7 млн. осіб, а чисельність безробітного населення працездатного віку - 1,6 млн. осіб. Рівень зайнятості населення за методологією МОП становив 57,7%, а рівень безробіття - 7,2 %.

Наявна в Україні екологічна криза порушує традиційну систему життєзабезпечення нації i є однією з найголовніших причин неухильної деградації українського суспільства. За рівнем життя, його тривалістю та рівнем освіти (індекс розвитку ООН) Україна серед інших держав світу посідає позицію у другій сотні: 1994 р. посідала 45-ту, 1997 р. - 94-ту. За одним з найважливіших індикаторів людського розвитку - очікуваною і тривалістю життя Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи. Зараз значення цього показника знизилося до 68,2 років.

Протягом 90-х років в Україні знижувався рівень народжуваності та одночасно відбувалося підвищення загальної смертності, обумовлене незадовільним харчуванням, побутовими умовами, станом медичної допомоги населенню, високим травматизмом на виробництві, погіршенням екологічної ситуації. В Україні несприятливий екологічний стан довкілля обумовлює зростання екологічної складової здоров'я до 60 - 70%. Нині смертність в Україні істотно перевищує народжуваність (на сотні тисяч щорічно).

В результаті комплексної дії несприятливих факторів наша держава займає перше місце в Європі за рівнем смертності i останнє за рівнем народжуваності. Природне скорочення населення - 373 тис. на рік, але ці темпи дуже швидко зростають. 3гідно з прогнозами вчених-демографів, депопуляція населення триватиме й надалі.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці, яка служить основою для зростання заробітної плати та підвищення рівня життя працівників.

В свою чергу, продуктивність праці залежить від низки чинників, серед яких:

· якість робочої сили, що визначається збільшенням частки висококваліфікованої ро6очої сили;

· оновлення, модернізація, реконструкція застарілих основних засобів виробництва;

· стан навколишнього природного середовища, забруднення якого вимагає великих затрат на його відновлення, що відволікає можливі інвестиції в розвиток технологій та інші складові економічного потенціалу.

Капітал як фактор економічного зростання може виступати в двох проявах — натуральному i грошовому. Капітал як виробничі активи (будівлі, устаткування, машини i т.д.) у вигляді засобів та предметів праці обслуговує виробничий процес i є основою для нарощування виробництва. Капітал як грошові активи є передумовою залучення інших факторів виробництва. Річне нагромадження обсягів капіталу коливається в межах від 5 % національного доходу у сла6орозвинутих країнах до 25 % у багатих країнах, що створює різні можливості для економічного зростання.

Для України характерні низькі темпи нагромадження основного капіталу в економіці та незабезпеченість міжгалузевого перетоку капіталу у сектори економіки, що інтенсивно використовують інновації, хоча частка інвестицій в основний капітал поступово збільшується. Якщо у 2002 р. вона становила 16,5 % ВВП, то и 2005 зросла до 22,2%. Проте галузева структура інвестицій залишається вкрай недосконалою.

В сучасних умовах найважливішим фактором економічного зростання є використання технологій та інновацій. Передумовою цього виступає науково-технічний прогрес (НТІІ), який призводить до поступового удосконалення i використання у виробництві нової техніки i технологічних процесів. Поступові зміни накопичуються i стають основою революційних перетворень в техніці, технології, матеріалах. Основними напрямками цих перетворень є:

· автоматизація виробництва, заміна машин принципово новими технічними системами, що змінюють положення i роль людини в процесі виро6ництва;

· комп'ютеризація виробництва, яка перетворює інформатику в новий ресурс i елемент технологічного процесу;

· відкриття i використання нових видів i джерел енергії — атомної, термоядерної тощо;

· створення i використання нових видів матеріалів, не існуючих у природі, із заздалегідь заданими властивостями;

· відкриття i застосування нових "високих технологій" (хімічних, біологічних, лазерних тощо).

3астосування високих технологій підвищує технічний рівень ї якість продукції, економічність виробництва, зменшує витрати праці, матеріалів i засобів виробництва в розрахунку на одиницю продукції. 3'являеться можливість направити додаткові ресурси для покращення якості життя членів суспільства. Однак, різні країни по різному використовують цей чинник для забезпечення економічного зростання. Справа в тому, що можливості використання новітніх технологій виробництва тісно пов'язані з науково-технічною політикою держави, її економічним потенціалом i вимагають відповідного фінансування цієї сфери.

Уже багато років в Україні не виділяється достатньо коштів на розвиток науки, техніки та технологій, а наявні розробки та новинки не знаходять свого використання у господарській сфері.

Науково-технічний прогрес створює можливості для масового оновлення науково-технічного потенціалу за рахунок нововведень, яке i стає основним чинником економічного зростання на сучасному етапі. Тому розвиток інноваційної сфери економіки є одним з основних завдань, що сприяє розширенню виробництва. Все це потребує проведення відповідної державної політики щодо підтримки та регулювання інноваційних процесів, структурних змін, розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу.

Використання досягнень НТП обумовлює направленість впливу структурного фактора на створення прогресивної структури виробництва, підвищення питомої ваги наукомістких галузей. В Україні частка промисловості в загальній структурі інвестицій в основний капітал у 2005 р. становила 37,6 %, із них 6лизько 40 % інвестицій здійснено в видобувну промисловість та виробництво i розподілення електроенергії, газу та води, а на новітні галузі не вистачає коштів. У таких інноваційних секторах економіки, як машино6удування, частка виробництва машин та устаткування у 2004 р. складала лише 2,9 % загальних інвестицій в основний капітал в промисловості, що є надзвичайно низьким показником.

В умовах великомасштабного виробництва зростає значення такого фактора економічного зростання, як менеджмент. Сучасний менеджмент підвищує ефективність використання усіх видів ресурсів, організовує раціональне сполучення факторів виробництва, забезпечує освоєння нових технологій, вирішує інші важливі функції технічного, економіко-організаційного, соціально-психологічного характеру, які сприяють економічному зростанню.

Чинники економічного зростання взаємозалежні i часто взаємопов’язані. Так, наприклад, неповне залучення трудових ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва та нагромадження капіталу, а низькі обсяги інвестицій не сприяють досягненню повної зайнятості населення.

Вищеназвані фактори визначають можливості зростання з боку виробництва. Існують такі фактори i зі сторони споживання. Ринковий

механізм включає в себе не тільки елементи пропозиції, але й попиту, зв'язок між якими опосередкований ринком. І хоча попит визначається пропозицією, сама динаміка сукупного попиту виступає активним фактором економічного зростання. У зв'язку з цим виділяються фактори, що належать до сукупного попиту.

Вплив фактора попиту проявляється в певному рівні сукупних видатків споживачів. Попит формується доходами громадян, які використовуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.

Запити споживачів є стимулом для розвитку підприємств та повнішого використання наявних ресурсів. Незавантаження виробничих потужностей сповільнює економічне зростання, оскільки спостерігається недовиробництво продукції. Забезпечення повного використання збільшених обсягів усіх ресурсів потребує підвищення загального рівня сукупного попиту та окремих його видів.

Економічне зростання в значній мірі залежить від факторів розподілу, оскільки дії в цій сфері відображають елементи раціоналізму та справедливості відносин у суспільстві та в значній мірі впливають на трудову діяльність його членів. Ці фактори проявляють свій вплив як в сфері постачання, так i в сфері виробництва. В умовах недостатності ресурсів економічна політика має бути націлена на найекономніше їх використання 3 метою виробництва найважливіших для суспільства товарів i послуг.

Суспільний процес відтворення, як правило, відбувається на розширеній основі, коли частина доходів направляється на розширення загального випуску продукції. Для розширення цих можливостей необхідним стає такий розподіл зростаючих обсягів ресурсів та доходів, який би оптимізував кількість затрачених активів з кількістю корисної для суспільства продукції. Така розподільча діяльність стає певним чинником подальшого економічного зростання.

Господарський комплекс України раніше був зорієнтований на важку промисловість, добувні галузі та воєнний комплекс i характеризувався низьким рівнем виробництва продуктів споживання. Структура економіки України характеризується високою часткою сировинних галузей промисловості та високою матеріаломісткістю промислового виробництва.

Так, у 2004 р. частка матеріальних витрат складала понад 68 °/о загальних витрат, а в о6робній промисловості -79,0 %.

Актуальною є проблема переорієнтації економіки на більш збалансоване виробництво засобів виробництва та предметів споживання. Проведення структурних перетворень в економіці на6увае важливого значення для економічного поступу України. А структурна перебудова виступає одним з головних факторів зростання економіки нашої країни.

Значною мірою забезпечення економічного зростання залежить від правильного визначення пріоритетів у державі взагалі і, зокрема, в частині проведення бюджетної політики при направленні коштів бюджету в окремі галузі та сфери. Визначальним тут є фінансова підтримка новітніх галузей економіки, науково-дослідних i дослідно-конструкторських робіт за фундаментальними напрямками розвитку науки та технології.

Деякі фактори мають значний вплив на розвиток виробництва, але важко піддаються кількісній оцінці, зокрема, кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, релігійні відносини та національні традиції, соціально-психологічний клімат тощо. Ці фактори відносяться до нематеріальних i мають якісний характер. Вони здійснюють зовнішній вплив на суб’єкти господарської діяльності. Ці нематеріальні фактори можна представити такими групами: інституційні, політичні, соціальні, культурні та релігійні.

Інституційний чинник впливу на економічне зростання є чи не найвагомішим. Як правило, від діючого порядку в країні, чинного законодавства, прийнятих процедур створення чи припинення діяльності підприємств, інших правил ведення бізнесу залежить i формується відповідна підприємницька атмосфера, дружне, байдуже чи агресивне зовнішнє середовище. Державні важелі впливу, як то податкова, кредитна, бюджетна, валютна та інші складові економічної політики, або стимулюють та сприяють економічному зростанню, або навпаки - створюють перешкоди та стримують його. Особливо негативний вплив для розвитку економіки мають такі явища, як корупція, хабарництво i здирництво, які погіршують умови для підприємницької та інвестиційної діяльності. Низька правова культура, неповага до закону чи пряме невиконання законодавчих положень щодо регулювання економічних відносин свідчать про недостатній розвиток громадянського суспільства, що не сприяє його економічному розвитку.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин велика роль такого явища як підприємництво. Дія цього фактора безпосередньо залежить від створення в країні умов для розвитку середнього та малого бізнесу, формування в суспільстві середнього класу, виховання в індивідів підприємницького духу, збільшення кількості власників.

Економічне зростання залежить від політичного режиму держави. Історія свідчить, що демократичні країни, які забезпечують гарантії прав власності, мають більш впорядковані та цивілізовані принципи, відносини, процедури діяльності суб’єктів господарювання, що стимулює прискорення розвитку їх економіки. І, навпаки, у країнах з недемократичними, не правовими режимами панує невпевненість та невизначеність відносин в економічній, правовій, соціальній та інших сферах, що гальмує їх розвиток.

Значний вплив на економічне зростання має соціальна, культурна i політична атмосфера, що склалася в країні. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю населення, панує позитивна атмосфера для діяльності бізнесу. Існує усвідомлення громадської думки про роль та значення економічного зростання, яке розглядається як бажана соціальна мета. Всі види діяльності, які сприяють матеріальному успіху, належать до престижних. Достатні матеріальні та моральні стимули, визнання в суспільстві, повага оточуючих створює атмосферу задоволення та гордості за виконувану роботу у членів суспільства. Праця стає для особи благом, а не покаранням чи "виправними роботами" за проступки. Виникає важливий чинник економічного зростання у вигляді позитивного та добросовісного ставлення до праці, що підвищує її продуктивність.

Вагомим чинником, який може впливати на виробництво та економічне зростання, є пануючі релігійні звичаї i обряди, які можуть суттєво обмежувати тривалість робочого дня або робочого року. При цьому на здійснення різних релігійних церемоній можуть направлятися значні ресурси.

Можна виділити фактори, які не залежать від національної політики, такі як існуючий міжнародний поділ праці, розвиток транснаціональних компаній, глобалізація тощо. За умови відкритості економік ці транснаціональні компанії сприяють переливанню капіталів i впровадженню нових технологій в менш розвинутих країнах, прогресу в організації праці та в управлінні.

Досить суттєвими можуть бути такі чинники економічного зростання як політика відкритості економіки, макроекономічна стабільність, забезпечення використання нових технологій.

Разом 3 тим, існує цілий ряд факторів, які протидіють процесу економічного зростання. До них можна віднести:

· низький рівень доходів населення, що обмежує його попит;

· низька норма нагромадження підприємств, знижує їх інвестиційні

·

можливості;

· нестабільна соціально-політична атмосфера у країні;

· вичерпування природних ресурсів;

· підвищення рівня екологічних стандартів;

· необґрунтоване державне втручання у ринкові відносини;

· високі податкові та процентні ставки, тощо.

Серед факторів, які негативно впливають на економічне зростання, виділяють:

· корупцію,хабарництво,криміналізацію економіки;

· порушення трудової дисципліни та недобросовісне ставлення до праці;

· втрати ро6очого часу під час страйків, трудових конфліктів;

· техногенні та природні катаклізми, несприятливі погодні умови.

Висока результативність економіки може бути досягнута тільки при відповідному пропорційному та узгодженому залученні всього комплексу факторів економічного зростання, які спроможні забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни в глобалізованому світі при обмежених економічних ресурсах.