рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Поняття й суть підприємництва, його основні ознаки та принципи

Поняття й суть підприємництва, його основні ознаки та принципи - Конспект, раздел Философия, Основи підприємництва Феномен Підприємництва Вивчається У Світовій Економічній Та Соціологічній Сфе...

Феномен підприємництва вивчається у світовій економічній та соціологічній сферах протягом тривалого часу. Осмислення цього явища почалося ще в середні віки й еволюціонувало від поняття антрепренерства(посередник) до інтрапренерства (інтеграція підприємницьких здібностей особи й підприємства).

В основу підприємництва закладено новаторську ініціативну діяльність людини, здатної мобілізувати всі сили і цілеспрямовано використовувати всі можливості для досягнення бажаної мети, із повною відповідальністю за свої дії.

Підприємництво — це поняття багатоспективне, і розглядати його можна на кількох рівнях. По-перше, абстрагуючись від певного типу виробничих відносин, пов'язувати його із загальноекономічним рівнем ефективності виробництва (підприємництво як фактор ефективності виробництва). По-друге, на "ринковому рівні", коли результат підприємництва виступає уже не просто як продукт, а як комерційний ефект, втілений у грошах (прибутку). Виходячи з цього, підприємництво передбачає, що його суб'єкт володіє відповідним набором економічних прерогатив, які дають змогу вести будь-яку господарську діяльність як всередині, так і за межами підприємства. Внаслідок того, що кількість таких суб'єктів необмежена, вони вступають у конкуренцію. Економіка, що орієнтується на ринок, - найбільш необхідне середовище (але не єдино можливе) для істинно підприємницької діяльності. По-третє, підприємництво можна розглядати на рівні власницькому. З цих позицій основна функція підприємництва полягає у примноженні власності, хоч питання "власник" і "підприємець" не завжди ототожнюються.

Вищенаведене дає нам можливість говорити про підприємництво як соціально-економічне явище, яке охоплює широкий спектр суспільних відносин, оскільки тут переплітаються юридичні, психологічні, історичні моменти. Отже, підприємництво можна розглядати одночасно як метод господарювання, спосіб господарської поведінки, особливий вид діяльності, тип економічного мислення, господарсько-організаційний вид творчості.

Для підприємництва як методу господарювання головною умовою є самостійність, незалежність суб'єктів господарювання, економічна зацікавленість і відповідальність за прийняття й реалізацію своїх рішень. Як особливий тип мислення підприємництво характеризується сукупністю оригінальних поглядів і підходів до прийняття рішень, що об'єднує багатьох людей.

Як особливий вид діяльності підприємництво передбачає пошук і реалізацію нових комбінацій, компонентів виробництва (оновлення продукції, технології, модернізації організаційних підходів) для задоволення реального й потенційного попиту.

Форми прояву багатоаспектності підприємництва представлені на рис. 1.1.

Додамо трохи історії про формування підприємництва в Україні.

Підприємництво в Україні народилося ще в часи Рюрика, хоча тоді, як відомо, панувало натуральне господарство. Зачинателями підприємницької діяльності були купці. Ґрунтуючись на своєму майні й інтуїції, на свій страх і ризик вони налагоджували торговельні стосунки з Візантією, Закавказзям, Середньою Азією, Прибалтикою і Європою.

У XII столітті почали формуватися торгові центри, купецькі об'єднання. Підприємництво з зовнішньоекономічної сфери поступово переноситися на українську територію і починає упроваджуватися у внутрішньогосподарські відносини, спочатку в торговельні, а потім і виробництві.

Новий період у розвитку підприємницької ініціативи пов'язаний з утворенням Київської Русі, оскільки зручне геополітичне розташування, багаті й різноманітні природні ресурси, розгалужена гідро мережа, сформовані традиції господарської діяльності створювали сприятливі умови для розвитку підприємницької ініціативи. У Давньоруській державі середньовіччя зміцніла власність, яка була представлена двома основними формами – приватна та корпоративна. Найефективніше підприємницька ініціатива була реалізована у сфері торгівлі з огляду на те, що Київська Русь розташовувалася між Європою та Азією, мала вихід до Чорного, Балтійського та Білого морів. Зручне геополітичне розташування сприяло включенню Давньоруської держави в систему європейської торгівлі, яка була доволі прибутковою справою, як і рибальство, тваринництво, бджільництво і млинарство.

Одним з найприбутковіших був соляний промисел. У XVI – першій половині XVII століття сіль видобувалася у Прикарпатті, Закарпатті та на півдні Слобожанщини. Основним „соляним” регіоном було Прикарпаття, яке задовольняло потребу в солі не тільки України, але й Білорусії, Литви, Польщі.

Лісові багатства також приваблювали підприємливих господарів, які організували деревообробні промисли.

У литовсько-польський період розвивається винокурний промисел, прибутковість якого приваблювала шляхту. По суті він був монополією держави і шляхти. В цей період в Україні вже існувала в цей час така форма підприємницької діяльності як оренда, зокрема, шляхетських промислів. Розвиток внутрішньої торгівлі, розширення зовнішньоторговельних зв’язків зумовили появу у великих містах нового виду підприємництва – візництва, яке теж з плином часу диференціювалося.

Завдяки підприємницькій ініціативі з'являються нові та розвиваються старі види промислів, що задовольняли потреби внутрішнього та зовнішніх ринків. Великими торговельними центрами стали Київ, Львів, Луцьк, Кам’янець-Подільський. Для прикладу, Львів мав торговельні зв’язки з 66 українськими і 38 польськими містами [72].

Протягом XIV – першої половини XVII століття розвиток господарства в українських землях відбувався відповідно до потреб європейського ринку; починає формуватися митна система.

Осередком вільного розвитку підприємництва стала Запорізька Січ. Підприємливість козаків проявилася в тому, що оцінивши родючість чорноземних ґрунтів та їх обсяги на Закарпатті, козаки започаткували там хліборобство, хоч підприємництво козаків проявилося і в промисловій діяльності. Пріоритетного значення козаки надавали конярству, хоч вони були і вправними торговцями, добре знаними в Туреччині, Криму, Польщі, Росії. Поступово почали з’являтися перші мануфактури у XVII столітті, які значно поширилися у XVIII столітті.

Із поділом України (1686р.) Правобережжя України відійшло до Речі Посполитої, Лівобережжя – до складу Росії. Розвиток підприємництва Гетьманщини у першій чверті XVIII століття відбувався значною мірою під впливом політики Петра I.

Особливо плідною щодо підприємництва була доба гетьманування І. Мазепи, який сам був великим землевласником. Особливого розмаху в цей час набуває будівництво млинів, а також успішно розвивався горілчаний промисел.

У другій половині XVII-XVIII століть набув поширення чумацький промисел, але Гайдамаччина, Коліївщина негативно позначилися на стані чумацького промислу та й на стані торгівлі в цілому.

Низка указів Петра I стримувала розвиток підприємництва в Україні. Зокрема, указ 1714р. заборонив вивозити до іноземних портів прядиво, шкіри, сало, віск, олію та інші товари. У Західну Європу ці товари можна було транспортувати тільки через російські порти, Ригу, Петербург та Архангельськ. Коли в Рязані з’явилася фабрика голок, то ввозити в Україну імпортні голки теж заборонили.

У першій половині XIX століття найактивніше підприємництвом займалися ті стани, які краще були забезпечені коштами – поміщики та купці. В цей час розвиваються перші мануфактури. З'являються іноземні інвестори, які вкладають свій капітал у розвиток підприємництва на Півдні України.

Одночасно технічний переворот 80-х-90-х років XIX століття сприяв розвитку металургії та машинобудування. З’являються перші машинобудівні заводи у Харкові (1882р.), Києві. Перспективною галуззю підприємництва стає будівництво залізниць, без яких не міг розвиватися внутрішній ринок.

У цей час активно розвивається і кредитно-банківська система, яка почала зароджуватися ще з кінця XVII століття, і впливала на стан підприємництва. Одночасно формується система комерційної освіти, яка мала багаторівневий характер і забезпечувала тогочасні потреби у фахівцях торговельного профілю. Це свідчить про розуміння тогочасними бізнесменами значення професійних знань для суспільної комерційної діяльності.

Отже, талант, знання, праця забезпечили бурхливий розвиток підприємництва в Україні в XIX столітті, яке особливо активно розвивалося у металургії, організації залізничного сполучення, машинобудуванні, цукроварінні, торгівлі.

Підприємництво періоду революції 1917-1921р.р. поступово почало занепадати, оскільки змінилася політична ситуація. Протягом 1918-1920р.р. на території України більшовики обмежували вільну торгівлю, що унеможливлювало приватну підприємницьку діяльність. Боротьба за політичну владу, часта зміна влади й відповідно економічної політики, привели до знищення підприємництва.

Надалі, з 1929 р., вільне підприємництво було згорнуто й оголошено нелегітимним, відбулося повне одержавлення економіки. Заперечення більшовицькою ідеологією підприємливості як стилю господарської поведінки, ліквідація приватної власності призвели до знищення підприємництва. На рубежі 2-ої половини 80-х років, і особливо після 1991р. підприємництво, вже в рамках суверенної України, зароджується знову. Відродження підприємництва в незалежній Україні відбувається доволі складно, оскільки підприємливість збереглася на генетичному рівні лише у незначної частини українського суспільства.

Реальний сектор малого бізнесу почав формуватися з 1986 по 1988 р., після прийняття постанови, а потім і Закону «Про кооперативи». Він і поклав початок розвиткові недержавного малого і середнього підприємництва, в у такий час, коли великі підприємства знаходилися в руках держави. Ряд аспектів діяльності малого підприємництва був визначений Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990р. «Про заходи для створення і розвитку малого підприємництва».

У процесі приватизації підприємства, що належали раніше державі; переходять у приватну і приватноколективну власність і на сьогоднішній день можна говорити про сформовану підприємницьку структуру у вітчизняній економіці, регламентовану відповідними нормативними актами.

Підприємництво –це такий економічний та соціологічний феномен, якому притаманний як приватний, так і публічний характер.

Приватний характер проявляється у свободі підприємницької діяльності. Свобода підприємницької діяльності визнається як у конституційних положеннях, так і в Господарському кодексі України, відповідно до якого підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонена законом (ч. 1 ст. 43 ГК).

 
 

 


Надані законом правові можливості реалізуються громадянами. Саме вони вирішують питання: займатися чи не займатися підприємницькою діяльністю, а якщо займатися, то яким чином – шляхом створення юридичної особи чи як підприємець без створення юридичної особи, та багато інших питань, пов'язаних із підприємницькою діяльністю. У вирішенні цих питань підприємець враховує свій приватний інтерес, що полягає в одержанні прибутку (доходу) і накопиченні капіталу.

Публічний характер підприємницької діяльності зумовлюється суспільними інтересами. В результаті суспільної заінтересованості підприємницька діяльність здійснюється відкрито, тобто основні відомості про підприємця та його діяльність є відкритими. Так, згідно зі ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 p. відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків.

Якщо підприємець узяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звернеться, то договір, що укладається таким суб'єктом із його клієнтами, є публічним договором.

 

 


Підприємництво необхідно розглядати як науку, тобто, систему знань, і як процес із відповідною технологією та алгоритмом протікання. Але в будь-якому випадку ці площини трактування підприємництва опираються на певні закони та принципи, хоч можуть мати різні механізми їхнього прояву.

Складова теоретичного характеру дає тлумачення предмету вивчення, його основних категорій і термінів, методів вивчення, а складова прикладного характеру конкретизує теоретичні положення через форми, способи, інструментарій здійснення підприємницької діяльності в суспільстві.

Отже, концептуально вивчення підприємництва повинно відображати дію законів, які формують і регулюють взаємозв’язки в підприємницькому середовищі та ринку взагалі; закономірності, які фіксують тенденції взаємодії всіх чинників розвитку підприємництва; фактори - як рушії та дієві сили, що сприяють або гальмують поступ підприємництва на інноваційній основі; механізм-як конкретні форми і способи реалізації дії законів у системі підприємництва та протікання підприємницького процесу.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Основи підприємництва

Національний університет львівська політехніка.. г м захарчин основи підприємництва конспект лекцій затверджено..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Поняття й суть підприємництва, його основні ознаки та принципи

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Конспект лекцій
Для студентів спеціальності     Затверджено на засіданні кафедри менеджменту персоналу та адміністрування. Протокол № 1 від 22.08.201

Взаємозв’язок бізнесу й середовища
Підприємництво починається з бажання та ідеї, реалізація якої відбувається в ринковому середовищі: видимому (прозорому) невидимому (тіньовому), зовнішньому й внутрішньому (рис. 1.4).

Роль підприємництва в розвитку суспільства
Суть підприємництва розкривається також, виходячи з тієї ролі, яку воно відіграє в суспільстві. Оскільки, це поняття багатоаспектне, то кожна з його граней займає своє місце. Отже,роль п

Технологія підприємницького процесу
Підприємництво розглядається як певний вид діяльності, тобто процес, який вимагає послідовного виконання логічно взаємопов'язаних стадій та етапів. В основі цього процесу лежить ідея, з якої почина

Етапи та стадії підприємницького процесу
І етап. Ідея II етап. Механізм реалізації ідеї   III етап Припи­нення діяль­ності Вид діяльності

Процедура ліцензування певних видів підприємницької діяльності
Ліцензування й патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання. Правові засади ліцензування та патентування певних видів господар

Строки внесення плати за торгові патенти
  № з/п Вид діяльності Місце сплати Строки сплати Торговельна діяльність

Строки дії торгових патентів
  № з/п Вид діяльності Строк дії торгового патенту Торговий та пільговий патент (крім коротко

Поняття та класифікація організаційно-правової форми підприємництва
Вибір організаційно-правової форми підприємництва є важливим і складним етапом на шляху започаткування підприємницької діяльності. Організаційно-правова форма – це фор

Класифікація організаційно-правових форм підприємництва
Класифікаційна ознака Вид підприємництва 1. Характер та зміст підприємницької діяльності Підприємства Організації Уст

Господарські товариства – як організаційна форма підприємництва
  Поширеною формою підприємництва є господарські товариства (ГТ) із різним ступенем відповідальності, які діють на основі Закону України “Про господарські товариства”, що визначає вид

Права та обов’язки учасників господарського товариства
Права учасників ГТ Обов’язки учасників ГТ - брати участь в управлінні справами товариства на підставі установчих документів; - брати

Порівняльна характеристика господарських товариств
Основні ознаки і характе­ристики Акціонерне товариство (АТ) Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ)   Товариство з пов

Переваги та недоліки господарських товариств
Переваги ГТ Недоліки ГТ - Кращі можливості для розвитку і розширен­ня своєї діяльності - Невисока оперативність у прийнят

Індивідуальне підприємництво
Індивідуальне підприємництво - це таке підприємництво, власником якого є одна людина. Власник індивідуального бізнесу є, як правило, і його менеджером. Він діє від свого імені і на свій ризик, має

Індивідуальне підприємництво
Індивідуальне підприємництво - це таке підприємництво, власником якого є одна людина. Власник індивідуального бізнесу є, як правило, і його менеджером. Він діє від свого імені і на свій ризик, має

Державна реєстрація юридичної особи
Початок підприємницької діяльності настає з моменту державної реєстрації суб'єктів підприємництва та набуття ними прав юридичної особи. Ця процедура важлива для підприємця, оскільки на цій стадії в

Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем
  Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) дер

Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі
Зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи або місця її проживання, набирають чинності з дня їх державної р

Стадії складання бізнес-плану
Бізнес-план складається із взаємопов’язаних стадій, серед яких виділяють: початкову, підготовчу, основну. Швидкість протікання, а також широкий діапазон питань, які вирішують на кожній з названих с

Основні інформаційні потреби для складання бізнес-плану
Інформаційна потреба Змістовне наповнення Маркетингова інформація Інформація про: - потенційних клієнтів; - споживачі

Види бізнес-планів
Класифікаційна ознака Види бізнес-планів Період планування Стратегічний Оперативний

Фінансовий план
Фінансовий план є одним із найважливіших розділів бізнес-плану. Він формується одним з останніх, після того, як підготовлено план маркетингу та виробничий план, дані яких використовуються у фінансо

Оцінка ризиків та страхування
Цей розділ є важливим для підприємства, оскільки, знання можливих ризиків дасть можливість їх уникнути чи застрахуватися, і доказати інвестору, що підприємство справді готове до реалізації проекту.

Способи зниження ризику
1. За характером Внутрішні способи зниження ризику Зовнішні способи зниження ризику   1. Лімітування

Ліквідація і реорганізація підприємства
Припинення підприємницької діяльності може мати місце при реорганізації підприємства чи його ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Шляхи припинення діяльності суб’єкта підп

Порівняльна характеристика форм реорганізації
Форми реоргані­ зації Злиття Поділ Приєднання Виділення (виокрем-лення) Перетво-рення

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги