Питання № 199.

Розділове доведення це:

1) пряме доведення;

2) доведення, в якому теза обґрунтовується шляхом виключення усіх членів розділового судження, окрім одного, що є доказуваною тезою;

3) доведення, в якому теза обґрунтовується шляхом виключення усіх членів розділового судження;

4) доведення, в якому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.

ВІДПОВІДІ

(1, 3), (2,4), (3,2), (4,3), (5,1), (6,1), (7,4), (8,2), (9, 3), (10,4), (11,4), (12,2), (13, 1), (14, 3), (15, 1), (16, 3), (17, 3), (18, 3), (19, 4),(20, 1), (21, 1), (22, 4), (23, 2), (24, 2), (25, 4), (26, 3), (27, 2), (28, 1), (29, 4), (30, 4), (31, 2), (32, 4), (33, 2), (34, 3), (35, 3), (36, 3), (37, 1), (38, 4), (39, 1), (40, 4), (41, 1), (42, 1), (43, 2), (44, 1), (45,1), (46, 1), (47, 4), (48, 4), (49, 4), (50, 1), (51, 2), (52, 3), (53, 4), (54, 3), (55, 1), (56, 1), (57, 2), (58, 4), (59, 1), (60, 1), (61, 4), (62, 4), (63, 4), (64, 3), (65, 3), (66, 2), (67, 1), (68, 1), (69, 2), (70, 1), (71, 2), (72, 2), (73, 4), (74, 3), (75, 4), (76, 2), (77, 1), (78, 3), (79, 3), (80, 4), (81, 2), (82, 4), (83, 1), (84, 2), (85, 3), (86, 1), (87, 4), (88, 3), (89, 4), (90, 1), (91, 4), (92, 2), (93, 3), (94, 3), (95, 4), (96, 3), (97, 2), (98, 1), (99, 4), (100, 2), (101, 3), (102, 2), (103, 2), (104, 4), (105, 4), (106, 4), (107, 1), (108, 2), (109, 4), (110, 3), (111, 1), (112, 4), (113, 2), (114, 1), (115, 4), (116, 3), (117, 1), (118, 4), (119, 3), (120, 1), (121, 2), (122, 3), (123, 3 ), (124, 1), (125, 4), (126, 4), (127, 1), (128, 4), (129, ), (130, 3), (131, 3), (132, 2), (133, 1), (134, 3), (135, 1), (136, 3), (137, 1), (138, 1), (139, 4), (140, 4), (141, 3), (142, 4), (143, 1), (144, 3), (145, 2), (146, 4), (147, 1), (148, 1), (149, 2), (150, 1), (151, 4), (152, 1), (153, 4), (154, 3), (155, 4), (156, 4), (157, 2), (158, 1), (159, 3), (160, 1), (161, 4), (162, 2), (163, 2), (164, 4), (165, 3), (166, 3), (167, 3), (168, 1), (169, 4), (170, 3), (171, ), (172, ), (173, ), (174, 2), (175, 3), (176, 1), (178, 1), (179, 2), (180, 3), (181,1), (182, 3), (183, 4), (184, 4), (185, 2), (186, ), (187, 1), (188, 3), (189,4), (190, 2), (191, 1), (192, 3), (193, 1), (194, 4), (195, 1), (196, 4), (197, 3), (198, 3), (199, 2), (200, 2).

ПРОГРАМА КУРСУ ЛОГІКИ ДЛЯ

ЕКОНОМІЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ.

Розділ 1. Логіка, її предмет і значення.

Мислення як предмет вивчення формальної логіки. Чуттєве і логічне відображення дійсності. Особливості абстрактного мислення. Мислення і мова. Роль логічного мислення у економічній і юридичній галузях.

Логіка як наука про закони і форми людського мислення. Поняття логічної форми. Конкретний зміст і логічна структура думки. Основні форми мислення : поняття, судження, умовивід.

Поняття логічного закону. Закон як логічно необхідний зв'язок між думками. Основні закони логіки. Істинність і формальна правильність міркувань.

Структура логіки. Співвідношення формальної та діалектичної логіки. Логіка формальна і логіка некласична. Логіка й інші науки про мислення (філософія, психологія, педагогіка, кібернетика та ін.). Виникнення науки логіки і основні етапи її розвитку.

Теоретичне і практичне значення логіки. Роль логіки у підвищенні культури мислення. Логічна грамотність – необхідна умова економічної та юридичної діяльності.

Розділ 2. Поняття.

Загальна характеристика поняття. Поняття і слово. Терміни і поняття. Основні логічні прийоми формування понять: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Наукові і ненаукові поняття. Види наукових понять. Поняття різних видів абстракції.

Зміст і обсяг поняття. Ознаки предметів та їх види. Істотні та неістотні ознаки, відмітні та невідмітні, випадкові та необхідні, видові та родові. Обсяг поняття. Узагальнення та обмеження понять. Закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття.

Види понять. Загальні і одиничні поняття. Відносні і безвідносні поняття. Позитивні і негативні, збірні і незбірні поняття. Поняття конкретні і абстрактні. Реєстровані і не реєстровані, пусті і непусті поняття.

Логічні відношення між поняттями. Порівняльні і не порівняльні поняття. Види порівняльних понять: сумісні і несумісні. Типи сумісності. Відношення рівнозначності, підпорядкування і перехрещення. Типи несумісності. Відношення співпорядкування, протилежності і суперечності. Застосування колових схем для зображення відносин між поняттями.

Операції з класами (обсягами) понять: об'єднання, перетин, доповнення. Значення логічних операцій з класами для утворення нових класів понять.

Визначення понять. Визначення як логічна операція і її значення для теоретичної і практичної діяльності. Види визначення понять. Номінальні та реальні визначення. Явні та неявні визначення через рід та видову відмінність. Генетичне визначення. Визначення через співвідношення з протилежним поняттям. Остенсивне визначення. Правила визначення понять. Можливі помилки у визначеннях. Прийоми, які подібні до визначень: опис, характеристика, роз'яснення за допомогою прикладу та ін.

Логічна операція поділу поняття. Структура поділу(ділимо поняття, члени поділу, основа поділу). Види поділу понять: поділ за видозміною ознаки, дихотомічний поділ. Правила поділу понять. Можливі помилки у поділі поняття.

Класифікація та її види. Значення поділу і класифікації в економічній та юридичній теорії та практиці.

Розділ 3. Судження

Судження як форма мислення. Судження як логічна форма відображення реальності. Мовні форми виразу суджень. Судження і висловлювання. Розповідні, спонукальні, питальні речення та їх логічний зміст. Прості і складні судження. Структура простого судження. Види простих суджень: атрибутивні(категоричні) судження; судження з відношенням; судження існування (екзистенціальні).Судження з простими і складними предикатами.

Категоричні судження та їх види. Поділ суджень за кількістю: одиничні, загальні, часткові. Поділ суджень за якістю: стверджувальні і заперечувані. Об'єднана класифікація суджень за якістю та кількістю: загальностверджувальні (А), загальнозаперечувані (Е), частково стверджувальні (І), частковозаперечувані(О). Виділяючі та виключаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях. Розподіл термінів у судженнях. Колові схеми відносин між термінами в атрибутивних(категоричних) судженнях. Логічні відносини між судженнями за істинністю. Відношення сумісності: еквівалентність, логічне підпорядкування, часткове спів падання (субконтрарність). Відношення несумісності: протиріччя (контрадікторність), протилежність (контрарність). „Логічний квадрат”. Значення атрибутивних суджень в економічних науках, юриспруденції.

Складні судження та їх види. Утворення складних суджень з простих за допомогою логічних зв'язків: кон'юнкції, диз'юнкції(строгої, нестрогої), імплікації, еквівалентності і заперечення. Умови істинності складних суджень(табличне визначення).

Модальні судження. Логічна і фактична модальності. Основні категорії алетичної модальності: необхідність, можливість, випадковість. Епістемічна, деонтологічна, аксіологічна та ін. модальності. Роль модальних суджень в юридичній теорії та практиці.

Розділ 4. Основні закони логіки.

Загальна характеристика законів логіки. Зв'язок законів логіки і законів природи та суспільства. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несперечливість та доказовість.

Основні закони логіки. Закон тотожності. Закон протиріччя(не протиріччя). Типи суперечностей. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави. Роль законів логіки у формуванні рис правильного мислення: визначеність, послідовність, несуперечливість та доказовість. Значення законів логіки в теоретичній та практичній діяльності економіста, юриста.

Розділ 5. Умовиводи.

Загальне поняття про умовивід. Мовні форми виразу умовиводу. Структура умовиводу: засновки, висновки, логічний зв'язок між засновками і висновком. Види умовиводів: безпосередні та опосередковані умовиводи, дедуктивні, індуктивні, по аналогії. Умови, які забезпечують отримання істинного висновку в умовиводах.

Безпосередні умовиводи. Перетворення, обернення, протиставлення предикату, виводи за логічним квадратом.

Дедуктивні умовиводи. Необхідний характер логічного слідування в дедуктивних умовиводах. Види дедуктивних умовиводів.

Простий категоричний силогізм. Структура силогізму. Терміни силогізму: більший, менший, середній. Більший та менший засновки. Аксіома силогізму. Фігури та модуси силогізму. Правильні модуси. Загальні правила силогізму. Спеціальні правила фігур силогізму. Вибір правильних модусів з допомогою кругових схем. Скорочений силогізм (ентимема). Поняття про складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми(сорити та епіхейреми). Висновки із суджень з відношеннями. Основні властивості двомісних відношень: рефлективність, симетричність, транзитивність. Умовиводи засновані на властивостях відношень.

Індуктивні умовиводи. Загальна характеристика індуктивних умовиводів та їх відмінність від дедуктивних. Види індуктивних умовиводів: повна і неповна індукція, демонстративна та недемонстративна індукція. Зв'язок індукції з дослідною діяльністю. Популярна індукція. Нумеративний характер популярної індукції. Проблематичність індуктивних узагальнень. Ймовірна оцінка обґрунтованості індуктивних узагальнень. Умови, що підвищують ступінь ймовірності висновків популярної індукції.

Наукова індукція. Індуктивні методи встановлення причинних зв'язків. Метод схожості, метод відмінності, об'єднаний метод схожості і відмінності, метод остач і метод супутніх змін. Взаємозв'язок індукції і дедукції в процесі пізнавальної діяльності.

Умовиводи за аналогією. Структура і види аналогії. Аналогія властивостей і аналогія відношень. Нестрога і строга аналогія. Умови, які підвищують ступінь ймовірності висновків у виводах нестрогої аналогії. Достовірність висновків в умовиводах строгої аналогії. Аналогія – логічна основа методу моделювання у науково дослідницькій діяльності.

Гіпотеза. Види гіпотез. Версія. Побудова гіпотези. Обґрунтування гіпотези. Роль гіпотези в науковому пізнанні.

Розділ 6. Логічні основи аргументації.

Доказове міркування – логічна основа наукового пізнання. Аргументація, доведення, переконання.

Загальна характеристика доведення і його будова. Теза, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме доведення і непряме доведення. Різновиди непрямого доведення: апагогічне і розділове доведення.

Логічна характеристика спростування. Структура спростування. Способи спростування: спростування тези(пряме і непряме). Критика аргументів. Виявлення неспроможності демонстрації.

Правила доведення і спростування і основні помилки при порушенні даних правил. Правила відносно тези та антитези. Логічні помилки відносно тези та антитези. Повна і часткова підміна тези і антитези. Правила відносно аргументів. Основні помилки при порушенні даних правил. Роль фактів як аргументів у доведенні і спростуванні. Правила по відношенню до демонстрації. Помилки при їх порушенні. Використання дедукції, індукції та аналогії у процесі аргументації. Логічні помилки: паралогізми, софізми. Логічні парадокси.

Дискусія як спосіб вирішення спірних питань. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки. Аргументація – важливий фактор в процесі формування наукових переконань. Роль доведення в теоретичній і практичній діяльності економіста і юриста.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Підручники та посібники

Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4-х т. – М., 1978.- Т. 1.

Аристотель. Первая Аналітіка; Вторая Аналітіка.// Там же. – Т.2.

Асмус В.Ф. Логика. – М., 1947.

Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Кирик Д.П. Логіка. – К.: КНЕУ, 2000.

Берков В.Ф., Яскевич Я.С., Павлюкевич В.И. Логика. – Минск: Тетра-Системс, 1997.

Болнан Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. – М.: Прогресс, 1991.

Бочаров В.А. Аристотель и традиционная силлогистика. – М.: МГУ, 1984.

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логіка. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.

Войшвилло Е.К. Понятие как форма мишления. – М.: МГУ, 1989г.

Гетманова А.Д. Учебник по логике. – М.: Выысшая школа, !997.

Гегель. Наука логики. – М., 1971.

Горский Д.П. Логика. – М., 1963.

Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основа, 1995.

Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. – К.: Вища школа, 1992.

Зегет В. Элементарная логика. – М.: Высшая школа, 1985.

Иванов Е.А. Логика. – М.: Издательство БЕК, 1996.

Ивин А.А. Логика. – М.: Гардарики, 1999.

Ивлев Ю.В. Логика. - М. Логос, 2000.

Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. - К.: Абрис, 1997.

Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика.- М.: Юрист, 1999.

Конверський А.Э. Логіка. К.: Четверта хвиля. 1998.

Логика. – Минск: БГУ, 1974.

Маковельский А.О. История логики. – М.: Наука, 1967.

Малахов В.П. Основы формальной логики. – М.: Щит-М, 1999.

Марценюк С.П. Логіка. Курс лекцій. – К.: НМКВО, 1993.

Попович М.В. Философские вопросы семантики. – К.,

1975.

Светлов В.А. Практическая логика. - СПб.: ИД МиМ, 1997.

Тофтул М.Г. Логіка. - К.: Академія, 1999.

Формальная логика. – Л.: ЛГУ, 1977.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.

Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997.