рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Поняття і відомості про міжнародні відносини

Поняття і відомості про міжнародні відносини - раздел Образование, КОРОТКИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ З ПОЛІТОЛОГІЇ З Глибокої Давнини Дотепер Міжнародні Відносини Займають Найважливіше Місце В...

З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні пошуки шляхів створення на Землі «вічного миру», «загальноєвропейського дому», «єдиного світового уряду» і т.д. Сьогодні світовий порядок залежить від взаємин і взаємодії понад 200 держав, що знаходяться на різних етапах історичного, економічного, політичного і культурного розвитку. У відносинах між ними встановлюються різні взаємозв'язки, виникають проблеми, протиріччя. Вони складають особливу сферу політики - міжнародні відносини.

У сучасній науковій літературі проводиться розходження між поняттям «зовнішня політика» і «міжнародні відносини». Останні розглядаються як більш широке поняття, що містить у собі політичні й інші зв'язки між суб'єктами міжнародних відносин.

Міжнародні відносини - це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових, культурних і інших зв'язків і відносин між суб'єктами міжнародних відносин. Це самостійна область суспільних відносин, цілісна система взаємодії на світовій арені. Вона зумовлена соціально-економічною природою, інтересами і цілями учасників міжнародних відносин.

Незалежні держави не розвиваються у вакуумі, вони взаємодіють одна з одною і виступають суб'єктами політики більш високого рівня - світової політики, тобто держави діють у сфері міжнародних відносин.

Головною особливістю міжнародних відносин є відсутність у них єдиного центрального ядра влади і керування. Вони будуються на принципі поліцентризму і поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси і суб'єктивні фактори.

Міжнародні відносини виступають тим простором, на якому зіштовхуються і взаємодіють на різному рівні (глобальному, регіональному, багатобічному і двосторонньому) різні сили: державні, військові, економічні, політичні, суспільні й інтелектуальні.

Усі міжнародні відносини можна підрозділити на два основних типи: відносини суперництва і відносини співробітництва.

Міжнародна чи світова політика є ядром міжнародних відносин.

Світовою політикою називають процеси вироблення, прийняття і реалізації рішень, що торкаються життя світового співтовариства

У сучасній світовій політиці діє величезна кількість різних учасників. Але дотепер переважним залишається погляд, що основними суб'єктами світової політики є держави і групи (союзи) держав.

Однак сьогодні позначилася об'єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин. Усе більш важливими суб'єктами в міжнародних відносинах стають міжнародні організації.

Суб'єктами міжнародних відносин є, у першу чергу, держави. Вони визначають розвиток усіх форм міжнародних відносин, однак у сучасних умовах усе більший вплив здобувають різні міждержавні і міжнародні організації, такі як двосторонні і багатосторонні коаліції, економічні і військово-політичні союзи (блоки), регіональні організації, міжнародні організації.

Держава виступає на перший план у системі міжнародних відносин у силу того, що це єдиний суб'єкт, який має суверенітет. Це означає, що даний суб'єкт не визнає щодо себе ніякої іншої влади, крім власної, ніяких зобов'язань, крім тих, котрі взяв на себе добровільно чи під впливом особливих обставин. Держава володіє на своїй території всією повнотою політичної влади. Звідси випливає головна особливість міжнародних відносин - це відсутність у них єдиного центрального ядра влади і управління. Вони будуються на принципі поліцентризму і поліірархіі, тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси і суб'єктивні фактори.

У системі міжнародних відносин міждержавні відносини мають першорядне значення, однак слід зазначити, що в сучасному світі позначилася об'єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин. Усе більш важливими суб'єктами в міжнародних відносинах є міждержавні об'єднання. Вони створюються для реалізації певних цілей держав-учасників, найчастіше для реалізації якого-небудь загального інтересу. У таких об'єднаннях може скластися ситуація, коли чийсь інтерес переважає, лідирує, а союзники обіцяють свою підтримку лідеру в обмін або на заступництво, або в розрахунку на його підтримку в здійсненні власних цілей.

Сучасні міжнародні відносини мають ще одну очевидну особливість - це їхня протилежна спрямованість. Що це означає?

З одного боку розширюється і міцніє міжнародне співробітництво на основі врахування взаємних інтересів і перед загальними для всього людства проблемами. З іншого боку, продовжує розширюватися й удосконалюватися система засобів насильства і зброї масового знищення. Розвиток світових господарських зв'язків, засобів масової інформації, науково-технічна революція, взаємовплив культур приводять до необхідності інтеграції, роблять неминучими пошуки погоджених рішень у зв'язку з наявністю загрози людству з боку екологічних, демографічних проблем, а також у зв'язку з розвитком засобів масового знищення.

Складність міждержавних відносин у політичній сфері, потреба регулювати господарське життя привели до розширення взаємозв'язку між державами і створенню міжнародний організацій.

Як суб'єкти міжнародних відносин міжнародні організації - більш складні структури, ніж міждержавні, вони можуть бути міжурядовими і неурядовими, а також змішаного типу, куди входять і урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальні члени. Як суб'єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати до міждержавних відносин від свого власного імені, і в той же час від імені всіх держав, що входять у них. Число міжнародних організацій постійно зростає. Якщо на початку XX ст. існувало 20 міжурядових і близько 200 неурядових організацій, то в даний час їх відповідно близько 300 і понад 2500.

Діяльність міжнародних організацій носить багатобічний характер. У сучасних умовах до сфери їхньої діяльності можна віднести проблеми війни і миру, захисту природного середовища, проблеми народонаселення і ресурсів, тобто життєзабезпечення людства, проблему подолання розриву між економічно розвинутими і відсталими країнами і багато інших проблем.

Міжнародні організації мають постійні органи управління з певною компетенцією, повноваженнями і функціями. Вони, як правило, створюються на основі багатобічного договору чи спеціальних угод, де певні цілі, повноваження, функції, структура й обов'язки членів організацій. Крім того, діяльність таких організацій має конституційний характер, тобто їхні учасники беруть на себе зобов'язання, закріплені в нормах міжнародного права.

У сучасному світі міжнародне право – невід’ємна частина міжнародних відносин. Це система договірних, юридично закріплених норм і принципів, що регулюють відносини між державами й іншими учасниками (суб'єктами) міжнародних відносин. Дотримання міжнародного права забезпечується індивідуальними чи колективними мірами держав у межах і формах, встановлених у міжнародному праві, іншими словами, міжнародне право фактично визначає реальний механізм взаємодії і діяльності міжнародних організацій.

Першою міжнародною організацією був Всесвітній поштовий союз (ВПС), що виник у 1875 р. і в даний час веде свою роботу в Брюсселі, випускає щорічники з переліками всіх міжнародних організацій. Міжнародні організації охоплюють різні аспекти міжнародних відносин. Вони створюються в економічній, політичній, культурній, національній областях, мають певні особливості і специфіку. Як приклади різних міжнародних організацій можна навести:

- регіональні організації, такі як Асоціація Держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок), Карибське Співтовариство, Ліга Арабських Держав (ЛАГ), Організація Ісламська Конференція (ОІК) і т.д.;

- організації економічного характеру, що охоплюють сферу фінансів, торгівлі і так далі, наприклад: Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЕАСТ), Міжнародна Торговельна Палата (МТП), Міжнародний Банк Економічного Співробітництва (МЗС), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку (МБРР);

- організації в області окремих галузей світового господарства, наприклад: Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА), Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ), Міжнародний Союз Електрозв'язку, Організація Країн Експортерів Нафти (ОПЕК) і т.д.;

- політико-економічні організації, наприклад:

Організація Африканської Єдності (ОАЕ);

- професійні організації: Міжнародна Організація

Журналістів (МОЖ), Міжнародна Асоціація Політичних Наук (МАНН), Міжнародна Організація Кримінальної Поліції (ІНТЕРПОЛ);

- демографічні організації: Міжнародна Демократична Федерація Жінок (МДФЖ), Всесвітня Асоціація Молоді (ВАМ), Всесвітня Федерація Демократичної Молоді (ВФДМ),

- організації в області культури і спорту: Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК), Організація Об'єднаних Націй з Питань Освіти, Науки і Культури (ЮНЕСКО);

- військові організації: Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО), Британський Пакт Безпеки (АНЗЮС);

- профспілкові організації: Міжнародна Конфедерація Вільних Профспілок (МКСП), Всесвітня Конфедерація Праці (ВКТ);

- різні організації на підтримку миру і солідарності: Всесвітня Рада Світу (ВСМ), Пагоушський Рух, Організація Солідарності Народів Країн Азії й Африки (ОСНАА), Міжнародний Інститут Світу у Відні;

- релігійні організації: Всесвітня Рада Церков (ВСЦ), Християнський рух на Захист миру чи Християнська Мирна Конференція (ХМК);

- Міжнародний Червоний Хрест (МКК);

- організація, метою якої є допомога військовополоненим, іншим жертвам війни, катастроф і стихійних лих;

- екологічні організації: Грінпіс і ін.

Саму значну роль у системі міжнародних відносин грає Організація Об'єднаних Націй (ООН).

Вона стала практично першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів.

Майже за п'ятдесят років свого існування ООН перетворилася у невід’ємну частину міжнародної структури. Її членами є близько 170 держав, що свідчить про те, що вона досягла практично повної універсальності. Не буде перебільшенням сказати, що жодна велика подія у світі не залишається поза полем зору Організації Об'єднаних Націй. Така широка причетність ООН до усього, що відбувається у світі, обумовлена її цілями і завданнями. Статут ООН – унікальний багатобічний міжнародний договір, що ставить метою: об'єднати політичну волю і можливості багатьох держав, стати центром узгодження їхніх дій з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, стверджування у міжнародній суспільній думці ідеї взаємозалежності націй і народів, загального блага людства

Обстановка "холодної війни" і пануюча в міжнародних відносинах ідеологізація утруднили здійснення цих цілей. Наприкінці 80-х − початку 90-х рр., у зв'язку із закінченням "холодної війни" з'явилися умови для позитивних змін у міжнародних відносинах. Зросли авторитет і вплив ООН у світових справах, усталилися позиції міжнародного права, підсилилася роль військових спостерігачів і збройних сил ООН з підтримки миру. В даний час ООН перетворюється в найвпливовіший фактор світової політики.

У рамках ООН склався цілий ряд організацій, що органічно ввійшли в систему міжнародних відносин і як структури ООН, і як самостійні організації. До них відносяться:

- ВІЗ (Всесвітня Організація Охорони здоров'я);

- МОП (Міжнародна Організація Праці);

- ЮНЕСКО (Організація, що займається питаннями культури і науки);

- МВФ (Міжнародний Валютний Фонд);

- МАГАТЕ (Міжнародна Організація з Атомної Енергії);

- ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку);

- Міжнародний суд.

Міжнародні урядові організації мають більше важелів впливу на міжнародну політику й окремі держави, ніж національні уряди, що впливають на процес прийняття рішень, головним чином, силою суспільної думки, організованих масових заходів.

Останнім часом у міжнародних відносинах усе ширше застосовується метод консенсусу як метод переговорів і прийняття рішень. Консенсус означає згоду в принципі, хоча можлива незгода з окремими формулюваннями чи пунктами, але все одно голосування з окремих пунктів тоді не проводиться. У регламентуючих документах деяких організацій ООН метод консенсусу зафіксований офіційно (ЮНКТАД, Комітет з Роззброєння і в деяких інших).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

КОРОТКИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ З ПОЛІТОЛОГІЇ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО... ГОСПОДАРСТВА... О В Климов А В Крюкова Л О Радіонова С М Толстенко...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Поняття і відомості про міжнародні відносини

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

КОРОТКИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ З ПОЛІТОЛОГІЇ
(для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей)     ХАРКІВ − ХНАМГ − 2005   УДК   К

Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб'єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ

Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI вв. до н.е.) зв'язаний згодом з виникненням давньогрецької державності

Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший -ранньофеодальний (кінець V - середина XI вв.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна формація; у

Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527 рр.), що у трактатах «Государ» (1513 р.) і «Міркування про першу декаду Тита Лівія» (1513-1519 рр.) найбільш пов

Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю

Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу. Загальною концептуальною основою для вироблення того

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об'єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й організації, а також

Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття «політична поведінка»дає можливість зос

Специфіка масової поведінки в політиці
У більшості політичних процесів люди беруть участь будучи об'єднаними не тільки в однорідні й організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення, представляючи собою юрбу на вулиці, учасник

Види політичної діяльності
Політична діяльність — характеристика не тільки внутрішнього механізму — мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але всього динамічного аспекту пол

Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709 – 1785 рр.) так визначив соціальне призначення влади: "Мета, яку ставлять перед собою люди, об'єднані законами, зводиться до утворення су

Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.

Суверенітет і легітимність політичної влади
  Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різн

Типи легітимності
М. Вебер запропонував виділити три ідеальних типи легітимності влади: традиційний, харизматичний і раціонально-легальний. В основу такої класифікації він поклав мотив підпорядк

ТЕМА 6. Політична система суспільства
  Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос

Теорія політичної системи
Термін "політична система" був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку цивільного

Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті

Теорія К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол

Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом "входу - виходу" (рис. 3). Д. Істон розрізняв два типи "входу":

Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади (рис. 4). Інституціональна підсистема містить у собі держав

Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі

Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру їхніх взаємин із зовнішнім середовищем. За цим

Політичний режим» як категорія політології
Політичний режим являє собою сукупність методів, прийомів, засобів здійснення політичної влади. Він характеризує середовище й умови політичного життя суспільства, іншими словами − визн

Демократичний політичний режим
Поняття «демократія» (від грец. demos - народ і kratos -влада) означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередн

Тоталітарний політичний режим
  Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій іде

Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від дат. autoritas - влада) режим - державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. При цьому, однак, державний контроль не поширюється на

ТЕМА 8. Держава, як базовий інститут політичної системи.
При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути. Політичний інстит

Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов'язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни

Рухами, церквою
При розгляді питання про місце і роль держави як базового інституту в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємозв'язків, що виникають між нею і громадськими орг

ТЕМА 9. Політичні партії і виборчі системи
  Спочатку термін "партія" позначав лекальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, у міру розвитку даного ін

ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Її можна визначити як позаінституціональну систему, що охоплює політичні

Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін

ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об'єктивних і суб'єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є «політики з нагоди», тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се

ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на антагоністичні клас

Висновки
Найбільш загальною категорією, що характеризує суб'єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія і психологія. Серед них

ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
  СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ (С-д)- впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє

Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв'язку з такою категорією, як "зовнішня політика". В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насампер

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997. 2. Бебик В.М., Головатый М.Ф., Ребкало В.А. Политическая культура современной молодежи. – К., 1996. 3. Гаджиев П.С. В

Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей   Укладачі: Климов Олександр Володимирович Крюкова Алла

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги