Західноєвропейська політична думка в Середні віки - раздел Образование, КОРОТКИЙ КУРС ЛЕКЦІЙ З ПОЛІТОЛОГІЇ Три Великих Історичних Етапи Містить У Собі Цей Період. Перший -Ранньофеодаль...
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший -ранньофеодальний (кінець V - середина XI вв.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна формація; у рамках даного етапу державність спочатку організується у великі, але дуже слабко інтегровані в єдине ціле монархії, а потім розпадається на конгломерати роздроблених політичних утворень. Другий етап - пора повного розвитку феодального ладу, фаза його розквіту (середина XI - кінець XV вв.); для цього періоду типові централізовані станово-представницькі монархії. Третій - пізніше середньовіччя (кінець XV - початок XVII вв.); смуга занепаду, упадку феодалізму і зародження капіталістичних суспільних відносин; державність на цьому, останньому етапі феодальної формації будується переважно як абсолютна монархія. Поетапний характер розвитку феодального суспільства багато в чому визначав особливості і динаміку середньовічної європейської політико-юридичної думки. Своєрідність їй додавав також факт винятково сильного впливу християнської релігії і римсько-католицької церкви. У руках священнослужителів політика, як і всі інші науки, залишалася прикладною галуззю богослів'я, стверджувалося, що могутність государів походить від церкви, а вона одержала свій авторитет безпосередньо від Христа. Звідси виникає безумовний обов'язок християнських государів підкорятися главі християнської церкви.
Тон у вирішенні проблеми приналежності влади був заданий Аврелієм Августином (353-430 рр.), що затверджує принциповий примат церкви над державою, покори останньої першій. Августин вважає неприйнятним визначення, дане римському (античному) укладу Цицероном як «загальної справи» народу, тобто держави. Формулу Цицерона «res publika est res populi» Августин схильний поширювати, насамперед, на церкву і лише опосредковано - на державу.
Одним з найбільш яскравих виразників поглядів церковної ідеології Середньовіччя був домініканський чернець, учений-богослов Хома Аквінський(Аквінат) (1225-1274 рр.). Поряд з масою інших предметів, Аквінат торкається, звичайно, і питань про державу, закон і право. Про них мова йде в праці «Про правління володарів» (1265-1266 рр.), у творі «Сума теології» (1266-1274 рр.) та ін.
У своїх творах учений-богослов намагається пристосувати погляди Аристотеля до догматів католицької церкви і таким чином ще більш зміцнити її позиції. Уявлення Хоми Аквінського про державу - перша спроба розвинути християнську доктрину держави на базі аристотелевої «Політики». Від Аристотеля Аквінат перейняв думку про те, що людина за природою є «твариною товариською і політичною». У людях споконвічно закладене прагнення об'єднатися і жити в державі. За цією природною причиною і виникає політична спільність (держава). Процедура ж установлення державності аналогічна створенню світу Богом. Ціль державності - «загальне благо», забезпечення умов для гідного, розумного життя. На думку Аквіната, реалізація даної мети припускає збереження феодально-станової ієрархії, привілейоване положення наділених владою осіб і багатіїв, виключення зі сфери політики хліборобів, дрібних ремісників і торговців, дотримання усіма запропонованого Богом обов’язку коритися вищому стану - правителям, що уособлюють собою державу.
Прагнучи підвести базу під втручання кліру в справи держави і довести перевагу духовної влади над світською, Аквінат розрізняє три наступні моменти (елементи) державної влади: 1) сутності, 2) форми (походження), 3) використання.
Сутність влади - це порядок відносин панування і підпорядкування, за якого воля осіб, що знаходяться на верху людської ієрархії, рухає нижчими шарами населення. Даний порядок заведений Богом. Таким чином, по своїй споконвічній суті влада є встановленням божественним. Тому вона незмінно добро, завжди щось гарне, благе. Конкретні ж способи її походження (точніше, заволодіння нею), ті чи інші форми її конституювання, становлення можуть іноді бути несправедливими. Не виключає Аквінат і ситуацій, за яких користування державною владою перероджується у зловживання нею. Отже, другий і третій елементи влади в державі часом виявляються позбавленими печатки божественності. Це трапляється тоді, коли правитель або приходить до кормила влади за допомогою несправедливих засобів, або панує несправедливо. І те й інше - результат порушень завітів Бога, велінь римсько-католицької церкви. Наскільки дії правителя відхиляються від волі божої, наскільки вони суперечать інтересам церкви, настільки піддані вправі, з погляду Аквіната, робити цим діям опір. Однак остаточне вирішення питання про допустимість крайніх методів боротьби з тиранією належить, за загальним правилом, церкві, папству.
Аквінат широко застосовував категорію «закон» для пояснення різних явищ, властивих політично оформленому суспільству. Він розробив особливу теорію закону. Відповідно до Хоми Аквінського, усі закони пов'язані між собою нитками субординації. Піраміду законів вінчає вічний закон - універсальні норми, загальні принципи божественного розуму, що керує всесвітом. Вічний закон укладений у Бога, тотожний йому; він існує сам по собі, і від нього походять інші види законів. Насамперед - природний закон, що є не що інше, як відображення вічного закону в людському розумі. Природний закон наказує прагнути до самозбереження і продовження роду, зобов'язує шукати істину (Бога) і поважати достоїнство людей. Конкретизацією природного закону служить людський (позитивний) закон. Його призначення - силою і страхом примушувати людей уникати зла і досягати чесноти. Ще один вид закону - божественний. Він поданий у Біблії і необхідний з двох причин. По-перше, людський (позитивний) закон не здатний цілком винищити зло. По-друге, через недосконалість людського розуму люди самі не можуть прийти до єдиного уявлення про правду; допомогти їм досягти його і покликана Біблія.
Марселій Падуанський(бл.1275 - бл.1343 рр.) у трактаті «Захисник світу» розвиває ідею народного суверенітету, відповідно до якої вищим законодавцем і єдиним джерелом влади в державі є народ-суверен. Він першим у власне європейській політичній думці розмежовує законодавчу і виконавчу влади. Народ, відповідно до його концепції, повинен довірити реалізацію виконавчих функцій уряду (правителю), що буде втілювати на практиці те, що вважає за необхідне законодавець-народ. Важливим моментом концепції державної влади Марселія Падуанського було рішуче заперечення володарювання над нею католицької церкви. Навпаки, держава, світська влада повинні контролювати діяльність церкви, а народу слід навіть безпосередньо обирати вищих духовних осіб.
Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб'єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ
Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI вв. до н.е.) зв'язаний згодом з виникненням давньогрецької державності
Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527 рр.), що у трактатах «Государ» (1513 р.) і «Міркування про першу декаду Тита Лівія» (1513-1519 рр.) найбільш пов
Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю
Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу.
Загальною концептуальною основою для вироблення того
ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об'єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й організації, а також
Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття «політична поведінка»дає можливість зос
Специфіка масової поведінки в політиці
У більшості політичних процесів люди беруть участь будучи об'єднаними не тільки в однорідні й організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення, представляючи собою юрбу на вулиці, учасник
Види політичної діяльності
Політична діяльність — характеристика не тільки внутрішнього механізму — мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але всього динамічного аспекту пол
Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709 – 1785 рр.) так визначив соціальне призначення влади: "Мета, яку ставлять перед собою люди, об'єднані законами, зводиться до утворення су
Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.
Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різн
Типи легітимності
М. Вебер запропонував виділити три ідеальних типи легітимності влади: традиційний, харизматичний і раціонально-легальний. В основу такої класифікації він поклав мотив підпорядк
ТЕМА 6. Політична система суспільства
Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос
Теорія політичної системи
Термін "політична система" був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку цивільного
Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті
Теорія К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол
Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом "входу - виходу" (рис. 3).
Д. Істон розрізняв два типи "входу":
Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади (рис. 4).
Інституціональна підсистема містить у собі держав
Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі
Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру їхніх взаємин із зовнішнім середовищем. За цим
Політичний режим» як категорія політології
Політичний режим являє собою сукупність методів, прийомів, засобів здійснення політичної влади. Він характеризує середовище й умови політичного життя суспільства, іншими словами − визн
Демократичний політичний режим
Поняття «демократія» (від грец. demos - народ і kratos -влада) означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередн
Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій іде
Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від дат. autoritas - влада) режим - державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. При цьому, однак, державний контроль не поширюється на
ТЕМА 8. Держава, як базовий інститут політичної системи.
При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути. Політичний інстит
Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов'язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни
Рухами, церквою
При розгляді питання про місце і роль держави як базового інституту в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємозв'язків, що виникають між нею і громадськими орг
ТЕМА 9. Політичні партії і виборчі системи
Спочатку термін "партія" позначав лекальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, у міру розвитку даного ін
ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Її можна визначити як позаінституціональну систему, що охоплює політичні
Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін
ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об'єктивних і суб'єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є «політики з нагоди», тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се
ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на антагоністичні клас
Висновки
Найбільш загальною категорією, що характеризує суб'єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія і психологія. Серед них
ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ (С-д)- впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє
Поняття і відомості про міжнародні відносини
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п
Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв'язку з
такою категорією, як "зовнішня політика". В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насампер
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997.
2. Бебик В.М., Головатый М.Ф., Ребкало В.А. Политическая культура современной молодежи. – К., 1996.
3. Гаджиев П.С. В
Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології
Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей
Укладачі: Климов Олександр Володимирович
Крюкова Алла
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов