ІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Одним iз обов'язкових елементів навчального видання є запитання для самоконтролю, які найчастіше у сучасних виданнях називають питаннями, а це слово має дещо інше значення – проблема, тема.

Синоніми служать не лише для найточнішого висловлювання думки; вони допомагають також знайти найдоречніший cпосiб висловлення.

Антоніми – слова однієї частини мови, що мають протилежне значення [9; с. 132]. Антонімія найповніше i найвиразніше виявляється у лексиці як спосіб наочного зіставлення, порівняння контрастних понять: «3i збільшенням впливу числа Re зменшуєтъсявплив числа Gr – число Грасгофа "вироджується"».

У науковому стилі за допомогою антонімів протиставляють одні поняття іншим: відняти i додати, помножити й поділити, додатні й від’ємні. На позначення того, що відбувається з температурою, можна зустріти такі слова, як зростає i спадає, збілъшуєтъся i зменшуетъся, хоча насправді темпера­тура може лише підвищуватися i знижуватися; це саме стосується частоти. А от напруга може зростати i спадати, навантаження (в енергетиці) –збільшуватися i зменшуватися, потужність – підвищуватися й знижуватися. Інколи у наукових текстах можна побачити «змішування» антонімічних пар, коли потужність підвищується i падає, а температура збільшується i знижується.

2.2.4. Паронімія у наукових виданнях

Серед слів нашої мови є досить багато таких, які мають однаковий корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, наявністю постфікса тощо. Це пароніми – слова (фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції), що за повної або часткової семантичної відмінності подібні за формою. Унаслідок цього вони можуть неправильно тлумачитися. Наприклад, слова «зумовити» й «обумовити» за звучаниям різняться мало (лише префіксами), проте у реченні вони можуть чітко розмежовуватись за значениями: зумовлювати – бути причиною чогось (створювати передумови для виникнення чогось); обумовлювати – обмежувати певною умовою.

Семантичні зв'язки між паронімами бувають різні – синонімічні й антонімічні, іноді пароніми можуть бути близькими за своїм значенням або перебувати у складі однієї тематичної групи лексики, належати до однієї сфери діяльності [10, с. 58].

Найчастіше в наукових текстах трапляються такі пароніми: виключно –лише, тільки («цей багаточлен належить виключно аргументу...») // винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питания має винятково важливе значения); призводити – має негативний підтекст // приводити – передає нейтральну дію; мимохітъ // мимохідь; важкий // тяжкий, керуючий // керівний // керований; ефектно // ефективно; формувати // формулювати; зв'язати // пов 'язати; пальне // паливо; познайомити // ознайомити та ін.

Наприклад, слово «напрямок» використовують для позначення фізичного руху від одного об'екта до іншого, а слово «напрям» означає вид діяльності, шлях розвитку чогось, спрямованість думок, інтересів, суспільну, літературну, наукову школу тощо.

Найчастше, особливо у навчальній літературі з математики, замість слова «вигляд» вживають слово «вид»: «рівняння набуде виду»; «зведемо функіцію до виду» тощо. У подібних словосполученнях треба вживати слово «вигляд», оскільки йдеться про зовнішні зміни в математичних виразах – про спрощення, ускладнення формул, різноманітні перетворення. Проте помилки трапляються i в інших контекстах, наприклад: «У процесі математичного моделювання розглядають заготовку з контуром довільного виду» (треба – вигляду).

2.2.5. Росіянізми та кальки російських лексем у науковому стилі

Росіянізми – одна з поширених вад науково-навчальних текстів.

Серед загальновживаних найчастіше зустрічаються: любий (будь-який), із-за (через), получається (виходить).

Терміни-росіянізми також не винятки у навчальній літературі, наприклад, у таких речениях: Вертикальний тигельний висічний прес призначений для висікання запечатаних паперових або картонних листів (треба задрукованих); У вертикальних тигельних висічних пресах листи вирубуютъся поодинці (треба висікаютъся); Листи розділяються у звичайному плоскоста­пельному самонакладі i транспортуються в зону висічки за допомогою ланцюга із захватами (треба висікання i захоплювачами); Для останньої зони, яку видно з точки Р, QP становиться дотичною до хвильового фронту (треба стає); Форма поверхні ролика остається незмінною на протязізначного часу... (треба залишаєтъся i протягом).

Часто в наукові тексти бездумно переносять російське слово „принимать”, хоча у контексті його можна замінити іншими українськими відповідниками: Таким чином, гіпотеза про однорідність дисперсій приймається, вибірки належать одній генеральній сукупності i, відповідно, відтворюваність результатів дослідів забезпечується (треба підтверджується). «Припустимо, що деякий фактор X, значущість якого потрібно перевірити, може приймати N фіксованих рівнів (треба набувати)».

Кальки російських лексем, як виявилося, часто вживаються не лише в усній формі наукового стилю, а також i в писемній. Найуживанішими є багаточиселъні й малочиселъні (треба численні й нечисленні), всезагалъний (треба загальний), cniвnaдamu (треба збігатися), cniвставляти (треба зіставляти), слідуючий (треба наступний). Наприклад, у реченні: «Розмістимо перпенди­кулярно відрізку SP непрозорий екран з круглим отвором, центр якого співпадає з точкою О» (звичайно, треба збігається).

Існування зазначених слів в україській мові теоретично можливе, відповідні словотворчі моделі є: багатогалузевий, моловідомий, всеосяжний, співіснувати тощо. Але при творенні традиційно вживаних слів «численний – нечисленний, зіставляти, збігатися» тощо українська мова виразно виявила риси своєї індивідуальності, тому вживання замість них зазначених кальок «є не що інше, як недостатнє опанування лексичних норм, руйнування того, що давно склалося» [5; с. 28].

2.2.6. Сталі словосполучення наукового стилю

Стійке сполучення двох i більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула i зазвичай являє собою семантичну цілість, називають фразеологічною одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами i становлять частину її лексики.

3-поміж усього багатства фразеологічних одиниць у науковому стилі використовують тільки фразеологічні сполучення, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням компонента.

Найчастіше у наукових текстах вживають такі сталі вирази: абсолютна більшість, акцентувати увагу, поза сумнівом, без винятку, незліченна кількість, з огляду на те, що, через те що, у цьому випадку, значною мірою, у крайньому разі, у загальних рисах, в окремих випадках, на відміну від, на підтвердження, у ряді випадків, у зв'язку з тим, що, унаслідок того, що, відігравати роль, із сказаного випливає, мати на меті, є всі підстави думати, виключити можливість похибки, як зазначено вище, незаперечний факт, неодмінна умова тощо.

У навчальній літературі такі словосполучення часто калькуються з російської мови: Третя складова, перпендикулярна площині прецесії, в силу незмінності кута ς дорівнює нулю (треба через незмінність) [11].

Сталі словосполучення переважно являють собою поєднання слів з цілісним змістом, який виникає з послаблених прямих лексичних значень i синтаксичних відношень їх компонентів.

Як приклад розглянемо такі речення: «Якщо умова (2.1) виконується, то гіпотеза про відповідність вибіркового i генерального середніх підтверджується, а експериментально отримане значения величини х відповідає стан­дартному, інакше не відповідає» (тут краще вжити в іншому разі); «У сис­темах мають місце різноманітні робочі процеси, наприклад, коливальні процеси, гідродинамічні процеси, процеси на границях(поверхнях) поділу» (краще вжити відбуваються); «Під час математичного моделювання процесів та систем механіки великі трудноші виникають з розробленням моделі робочих процесів, які мають місце у машинах різного виду» (краще вжити слово протікаютъ); «Складні робочі процеси мають місце в рідких та газоподібних середовищах», «Це співвідношення має місце для поверхонь, оброблених на обох верстатах» (це речениях варто подати у вигляді «Складні робочі процеси характерні для рідких та газоподібних середовищ» i «Це співвідношення характерне для поверхонь, оброблених на обох верстатах»); «Вісь фігури обертається по косинусу навколо осі (яка у власну чергу обертається у просторі сумісно з кінетичними осями) з постійною кутовою швидкістю» (треба у свою чергу).

2.2.7. Мовні кліше та штампи

У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях повторюються без змін як усталена словесна формула. Від фразеологізмів вони відрізняються тим, що їх компоненти зберігають пряме лексичне значення i їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення.

Кліше – це зворот, регулярно повторюваний у певних умовах i контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій, стосунків між людьми тощо.

У навчальній літературі кліше дозволяє уніфікувати виклад та позбутися зайвої емоційності, зекономити енергію сприймання. Найчастіше зустрічаються такі кліше: згідно з, відповідно до, з метою, у цілому, наголосити на, нагальна потреба, за винятком, за рахунок, стикатися з та ін.

Мовні штампи – це готові форми, які використовуються без огляду на те, наскільки повно й точно вони відображають думку. Зовні вони подібні до звичайних повнокровних виразів i словосполучень. Між штампами i фразеологічними сполученнями багато спільного. Це насамперед стосується семантичної структури. Проте якщо фразеологізм конденсує поширену думку, цілий контекст до декількох слів, то штамп не може цього зробити, він прикриває брак думки. Крім того, фразеологізм, увібравши в себе зміст твору, «стає підвалиною для дальшого нагромадження знань, для пізнання ще не пізнаного» [12]. Штамп – це вираз без значения, без смислової структури, а раз так, то він не може бути й засобом вираження, й засобом утвердження думки.

Появу мовних штампів у практиці мовлення можна пояснити прагненням «заощадити енергію». Тільки це заощадження стосується не читача, а автора. Штамп починає служити ширмою небажання або невміння мислити, добирати найвлучніше слово для вираження думки.

Може видатися, що в текстах наукового стилю, на відміну від інших – художнього, публіцистичного, розмовного, – мовні штампи якраз i потрібні, що завдяки ним стане більш уніфікованим виклад матеріалу, а читач не витрачатиме часу на «зайве» осмислення повідомлення. Насправді вони тільки замінюють слова, які несуть справжнє смислове навантаження, «розмивають» думку i відволікають увагу від cуті висловлювання.

Наприклад, складні для сприйняття, «розмиті» такі речения: «Порядок точності можна підвищити шляхом ускладненнярізницевої схеми», «Є декілька шляхів побудови чиселъних методів розв'язання задачі Коші з більш високою точністю», «Якщо в дослідженні берутъ участь якісні фактори, то такі задачі віносять до класу «якість – властивості», якщо лише технологічні, – до класу «технолопгія– властивості», «Розглянутий у п. 2.2 підхід до визначення значущих i незначущих факторів можна застосовувати навіть при повній відcymнocmiекспериментальних результатів у дослідника», «Якщо точні експериментальні дані відcymні, то перевірка адекватності здійснюється шляхом статистичного аналізунаближених експериментальних даних... Якщо адекватність моделі не підтверджується, то здійснюється уточнення напрямку i стратегії моделювання та проводиться доопрацювання моделі відносно вищевказаних етапів». Часто такі штампи дослівно перекладають з російської мови, в якій вони останнім часом стали нормою. Українською ці речения краще сприйматимуться у такій формі: «Порядок точності можна підвищити, ускладнюючи різницеву схему», «Є декілька способів побудови числових методів розв'язання задачі Коші з більш високою точністю», «Якщо дослідження відбувається із залученням якості факторів, то такі задачі відносять до класу «якість – властивості», якщо лише технологічні, – до класу «технологія-властивості», «Розглянутий у п. 2.2 підхід до визначення значущих i незна­чущих факторів можна застосовувати навіть тоді, коли у дослідника зовсім немає експериментальних результатів», «Якщо точних експериментальних даних немає, то адекватністъ перевіряють статистичним аналізом наближених експериментальних даних... Якщо адекватність моделі не підтверджується, то уточнюютъ напрями i стратегії моделювання тадоопрацъовуютъ моделівідповідно довизначених етапів».

2.2.8. Проблеми слововживання у науково-навчальній літературі

Одним із поширених відступів від лексичних норм є вживання українських слів у невластивому їм значенні. Неточне слововживання суперечить основному призначенню мови – бути засобом спілкування. Приміром, слово «відтак» віднедавна стали використовувати у значенні отже, таким чином; справжнє значения слова – потім, після того. Слово «відноситься» означає в українській мові «перебувати в певній відповідності з чим-небудь». Інколи в наукових текстах його замінюють на ставиться, вважаючи, що воно звучить більш по-українському, хоча останнє означає «виявляти свої почуття до когось або чогось».

У реченні «Розвести ці дві oci можливо за рахунок нанесення силового удару по oci власного обертання» слово «можливо» вжите у невластивому для нього значенні. Прикметником «можливий» допустимо замінити словом «можна», яке й буде доречним у цьому контексті, а от прислівник «можливо» вживається тільки для вираження припущення чого-небудь. Аналогічно i з речениям «Глибокий друк –старий спосіб друку, відомий з XV століття, коли вперше стали виготовляти відбитки з гравірованих міцних пластин», в якому слово «старий» варто замінити на «давній», яке вживають якраз для позначення подій, які давно минули або існують багато часу, давно відомі.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження особливостей функціонування лексичних засобів української мови у навчальній літературі природничого циклу, а саме: навчальних посібників з математики, енергетики, фізики, машинобудування – можна зробити такі висновки.

У сучасних навчальних виданнях, які виходять в авторській редакії, спостерігаються відступи від лексичних норм. Найбільша кількість таких помилок припадає на невмотивовані росіянізми: немає жодних підстав пере-кручувати слова російської мови, якщо в українській є відповідники з тим самим обсягом значень; кальок російських лексем набагато менше, оскільки кількість досліджуваних мовних одиниць обмежена тематикою аналізованих наукових текстів.

Багато помилок у вживанні сталих словосполучень. Зазвичай вони калькуються з російської мови, хоча мають українські відповідники.

Термінологічна лексика аналізованих видань потребує подальших ґрунтовних досліджень. Серед термінів також багато росіянізмів i калькованих слів, чимало граматичних помилок у написанні термінолгічної лексики. На сьогодні можна зазначити, що наявних галузевих словників недостатньо для нормального розвитку й функціонування наукового стилю української мови, багато галузей науки, техніки та виробництва не мають стандартів (напри­клад, целюлозна промисловість), а стандарти, які були введені в 90-х pp. XX ст., потребують доопрацювання відповідно до граматичних i лексичних норм української літературної мови.

Погіршують виклад матеріалу в навчальній літературі професіоналізми, які доречніше було б уживати в усному мовленні фахівців. Вони зазвичай замінюють відповідні терміни.

Мовні кліше певною мірою уніфікують виклад, дозволяють зосередити увагу читачів на змісті навчального матеріалу – отже, їх вживання доречне. А от мовні штампи, навпаки, «розмивають» текст, відволікають увагу від змісту, оскільки не несуть ніякого смислового навантаження. Через надмірне вживання штампів знижується інформаційна цінність видання, оскільки читач мусить сам здогадуватися, про що насправді йдеться у книжці.

Синоніми та антоніми зазвичай не викликають труднощів у вживанні. Дуже рідко така лексика порушує стилістичні вимоги до наукового стилю, наприклад, вочевидъ замість очевидно. 3 паронімами справа гірша, такі слова часто вживають одне замість одного.

Отже, з одного боку, автори навчальної літератури не завжди можуть знайти в україномовних словниках, довідниках i стандартах потрібне слово, а з другого боку, можна говорити про пріоритетне бажання подати фактичну інформацію, іноді, на жаль, не приділивши належної уваги мовному оформленню.

Матеріали зі сторінок видань зібрала Мурашова І.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Пономарів О. Д. – Стилітика сучасної української мови: підруч. /
О. Д. Пономарів. – Вид. 2-ге, стереотипне. – К. : Либідь, 1993. – 248 с.

2. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Уклад. Я. Б. Тимо­шенко. – К. : Либідь, 1991. – 256 с.

3. Ющук I. П. Українська мова / I. П. Ющук. – К. : Либідь, 2004. – 640 с.

4. Пентилюк М. I. Культура мови i стилістика: пробний підруч. для гімназій гуманіт. профілю / М. I. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

5. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підруч. /
О. Д. Пономарів. Вид. 2-ге, стереотипне. – К. : Либідь, 1993. – 248 с.

6. Радишевська М. Новий довідник: Українська мова та література / М. Радишевська, В. Михайлюта, Т. Корольова та ін. – К. : ТОВ «Казка», 2007. – 864 с.

7. Зубков М. Г. Україська мова: універсальний довідник / М. Г. Зуб­ков. – X.: ВД «Школа», 2004. – 496 с.

8. Середа Л. П. та ін. На допомогу авторам навчальної літератури / Л. П. Середа, В. С. Пав­ленко. – К. : Вища шк., 2001. – 78 с.

10. Шевченко Л. Ю. та ін. Сучасна українська мова: довідник /
Л. Ю. Шев­ченко, В. В. Різун, Ю. В.Лисенко; за ред. О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.

11. Сучасна українська літературна мова. Лексика i фразеологія / за заг. ред. акад. I. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 438 с.

12. Головащук С. I. Російсько-український словник сталих словосполучень / С. I. Головащук. – К.: Наук. думка, 2001. – 640 с.

13. Іванченко Р. Г. Літературне редагування: навч. посіб. для студ. спец.
«Журналістика» / Р. Г. Іванченко. – К. : Книжкова палата УРСР, 1970. – 366 с.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. i
допов.) / Уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. –
1728 с.

15. Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с.

16. Орфографічний словник наукових i технічних термінів /
В. В. Карачун. – К. : Криниця, 1999. – 528 с.

17. Російсько-український словник / I. О. Анніна, Г. Н. Горюшина,
I. С. Гнатюк та ін.; за ред. В. В. Жайворонка. – К. : Абрис, 2002. – 1424 с.

18. Словник синонімів української мови. В 2 т. / А. А. Бурячок,
Г. М. Гнатюк, С. I. Головащук та ін. – К. : Наук. думка, 2006.

19. Войналович О. Російсько-український словник наукової i технічноі мови (термінологія процесових понять) / О. Войналович, В. Моргунюк. – К. : Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с.

20 Словник-довідник з теорії механізмів i машин / Уклад.:
I. П. Білокур, М. Ф. Воронкін, С. М. Бабенко та ін. – К. : НАУ, 2005. – 180 с.

21. Д'яков А. С. Основи термінотворення: Семантичні та
соціолінгвістичні аспекти / А. С. Д'яков, Т. Р. Кияк, 3. Б. Куделько. – К. : Вид.
дім «Академія», 2000. – 280 с.