Ізотопи урану

Атом	Число протонів	Число нейтронів	Число електронів	Поширеність
				0,0057 %
				0,72 %
				99,27 %

 

ІММОБІЛІЗАЦІЯ– тимчасове присипляння тварин за допомогою
хіміч­них речовин для полегшення транспортування або надання їм ветеринарної допомоги.

ІМУНІТЕТ– набута або спадкоємна несприйнятливість організму до певних збудників захворювань або отрут (клітин, речовин), що мають генетично чужорідну інформацію.

ІМУННА ВІДПОВІДЬ – процес у живому організмі, який починається після введення чужорідної речовини (антигену), відбувається за участю спеці­альних (імунних) клітин і закінчується формуванням реакції, специфічної для цього антигену. Основні клітини імунної відповіді: нейтрофіли, лімфоцити і макрофаги.

ІНВЕРСІЯ МАГНІТНОГО ПОЛЯ– зміни напрямку магнітного поля Землі на зворотне при одному і тому самому напрямку геомагнітної осі, що виникають у геологічній історії через проміжки часу від 500 тис. до 50 млн років. Епохи прямого і зворотного напрямку магнітного моменту названі іменами відомих магнітологів: Брюнес (0,7 млн років тому) – теперішній час; Матуяма – 2,4–0,7 млн років тому; Гаусс – 3,33–2,4 млн років тому.

ІНГІБІТОР– речовина, яка сповільнює або припиняє протікання хімічних і біологічних реакцій.

ІНДИКАТОР– прилад (пристрій, елемент, речовина), який показує хід процесів або склад об’єктів у формі, зручній для сприйняття людиною.

ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ– індикатор, який сигналізує про наявність, кумуляцію, зміну кількості або якісного складу забруднювачів у навколишньому середовищі.

ІНКОРПОРОВАНИЙ РАДІОНУКЛІД– радіонуклід, що надійшов до організму.

ІНТОКСИКАЦІЯ– отруєння організму отруйними речовинами (токсинами).

ІНФРАЗВУК– звукові хвилі з частотами нижче можливого сприйняття людиною – менше 20 Гц.

ІОНІЗАЦІЙНА ПОСТІЙНАдорівнює потужності дози, яка створюється джерелом γ-випромінювання активністю 1 Бк на відстані 1 м. Для обчислення поглиненої дози γ-випромінювання використовують іонізаційну постійну К (названу також γ-постійною). Якщо:

D – потужність дози (Вт/кг);

К – іонізаційна постійна джерела γ-випромінювання ;

А – активність джерела γ-випромінювання (Бк = 1/с);

r – відстань від (точкового) джерела випромінювання (м),

 

то . (5)

ІОНІЗАЦІЯ– утворення іонів і вільних електронів та електрично нейтральних атомів і молекул в результаті впливу на них деяких фізичних чинників (ультрафіолетових променів, іонізуючого випромінювання).

ІОНІЗАЦІЯ атомА– відторгнення від атома електрона.

ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ– див. випромінювання іонізуюче.

ІОНОСФЕРА– шар атмосфери висотою від 80 до 800 км над поверхнею Землі. Відзначається значною кількістю іонізованих молекул і атомів газів. Приблизна температура газів 1 500 °С.

 

ЙОД– хімічний елемент VII групи періодичної системи. Належить до галогенів. Існують ізотопи від ¹²⁰J до ¹³⁹J. Великого значення набув ¹³¹J з періодом напіврозпаду 8 діб, який є бета- і гамма-випромінювачем. Радіоактивні ізотопи йоду набувають великого токсикологічного значення у перші двадцять днів після ядерного вибуху, коли їх вміст серед продуктів поділу урану досягає 2,8 %. Радіоактивний йод безперервно утворюється і розпадається у процесі роботи ядерних реакторів АЕС. Він поглинається і засвоюється тваринами і людиною, частково переходить у молоко і при його вживанні накопичується у щитовидній залозі людини. Добова потреба йоду дорівнює приблизно 150 мкг. Основним споживачем йоду в організмі людини є щитовидна залоза. Накопиченню радіоактивного йоду в щитовидній залозі можна перешкоджати застосуванням так званої «йодної
дієти», тобто введенням в раціон людини на певний період спеціальних таблеток або розчинів, які містять нерадіоактивний (стабільний) йод. МКРБ вважає, що
маса щитовидної залози рівна 20 г. У залозі накопичується 30 % радіонукліда, що
потрапляє в кров. Йод, який міститься в їжі, швидко і практично повністю адсорбується зі шлунково-кишкового тракту у кров. Біологічний період напіввиведення радіоактивного йоду з тканин організму дорівнює 12 діб, із щитовидної залози – 120 діб. Для профілактики порушень щитовидної залози, спричинених радіоактивним йодом, застосовуються стабільні препарати йоду. Йодова профілактика населення проводиться після повідомлення (отримання інформації) про радіаційну небезпеку з метою захисту від накопичування радіоактивного йоду в щитовидній залозі. Вона полягає в прийманні (через ротову порожнину) препаратів стабільного йоду: йодистого калію, або 5 % водно-спиртового розчину йоду. Йодистий
калій слід приймати після їжі разом з чаєм, компотом, киселем або водою один
раз на день протягом 7 діб:

– дітям до двох років – по 0,04 г за один прийом;

– дітям старше двох років і дорослим – по 0,125 г за один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду слід приймати після їжі три рази на день протягом 7 діб:

– дітям до двох років – 1–2 краплі 5-процентного розчину йоду в 100 мл молока (консервованого) або поживної суміші;

– дітям старше двох років і дорослим – по 3–5 крапель 5-процентного розчину йоду на стакан молока (консервованого) або води.

Додатково слід наносити на поверхню кисті рук 5-процентний розчин йоду у вигляді сітки один раз на день протягом 7 діб. На жаль, при аварії на ЧАЕС значна частина населення України не мала уявлення про необхідні заходи щодо йодової профілактики. Дію різноманітних радіонуклідів, за розрахунками фахівців, у 1986 р. зазнали близько 75 млн мешканців колишнього СРСР, з них – 8 млн дітей у віці до 7 років. Найбільш значного впливу радіоактивного йоду у 1986 р. зазнало приблизно 1,5 млн осіб, з них 160 000 дітей у віці до 7 років, які зараз мешкають в Україні, Білорусі та Росії.

У 2011 р. в Японії в районі атомної станції Фукусіма-1 від дії радіоактивного йоду також постраждали мільйони людей.

КАЛАМУТНІСТЬ ВОДИ– вміст зважених речовин в одиниці об’єму води, який виражається у міліграмах на літр.

КАНЦЕРОГЕН– речовина або фізичний агент, який здатний до розвитку злоякісних новоутворень або їх виникнення у живих істот.

КАРБОН– хімічний елемент V групи періодичної системи, дуже поширений у природі. Є ізотопи від ¹⁰С до ¹⁵С. Найнебезпечнішим є радіоактивний ізотоп ¹⁴С з періодом піврозпаду 5 730 років, який широко використовується у хімічних і біологічних дослідженнях як індикатор. У зв’язку з випробуванням ядерної зброї і використанням атомних електростанцій рівень ¹⁴С в біосфері збільшився. Потрапляючи в організм, ¹⁴С бере участь у загальному обміні
карбону та спричиняє онкологічні захворювання.

КАТАЛІЗАТОР– речовина, що ініціює або збільшує швидкість хімічної реакції, але сама при цьому не змінюється, не входить до складу кінцевих
продуктів.

КАТАРАКТА– помутніння кришталика ока, один з пізніх симптомів променевої хвороби.

КАТЕГОРІЯ «А» ОПРОМІНЕНИХ ОСІБ У НОРМАХ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ (НРБ) України– особи у складі персоналу атомної станції, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання.

КАТЕГОРІЯ «Б» опромінених осіб– особи, які не працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання, але за умовами мешкання або розміщення робочих місць можуть зазнавати впливу радіоактивних речовин та інших джерел випромінювання.

КАТЕГОРІЯ «В» опромінених осіб– населення країни, республіки, краю і області, які безпосередньо не контактують із штучними джерелами іонізуючого випромінювання.

КЕРМА– відношення суми первинних кінетичних енергій dW_k всіх заряджених частинок, утворених під впливом побічного іонізуючого випромінювання в елементарному об’ємі речовини, до маси dm речовини у цьому об’ємі: K = dW_k / dm. Одиниця вимірювання керми – грей (Гр).

КИСЛОТНІСТЬ ВОДИ– один з параметрів, які визначають якість
води, що означає здатність води до взаємодії із сильною основою. У природних водах К. в. визначається присутністю в ній кислот (наприклад, вугільної,
сірчаної).

КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ– концентрація іонів водню у ґрунтовому розчині, один із важливіших агрохімічних показників.

кисневИЙ ЕФЕКТ – посилення ефекту опромінення при збільшенні вмісту кисню у середовищі. Пов’язаний з утворенням додаткових хімічних продуктів з окислювальними властивостями.

КІСТКОВИЙ МОЗОК – сукупність клітин у середині кісток, здатних до численного ділення і диференціювання, внаслідок яких утворюються нові клітини крові.

КЛАС НЕБЕЗПЕКИ РЕЧОВИНИ за ДСТ 12.1.007-76 «Класифікація і загальні вимоги безпеки» – умовний розподіл речовин, залежно від їхньої
небезпеки для людини. Речовини надзвичайно небезпечні – І клас, речовини
високонебезпечні – ІІ клас, речовини помірно небезпечні – ІІІ клас, речовини
малонебезпечні – ІV клас. Клас небезпеки шкідливих речовин установлюють залежно від норм і показників, зазначених у табл. 10.

Таблиця 10