Класифікація землетрусів

 

Бал	Найменування землетрусу	Ознаки
	непомітне	фіксується тільки сейсмічними приладами
	дуже слабке	відчувається людьми, які знаходяться у стані повного спокою
	слабке	відчувається лише частиною населення
	помірне	легке деренчання і коливання предметів, посуду, стекол, скрип дверей
	досить сильне	струс будинків, коливання меблів, тріщини в стеклах і штукатурці
	сильне	відчувається усіма. Падають зі стін картини, відколюються шматки штукатурки, тріскаються стіни, легке ушкодження будинків
	дуже сильне	тріщини у стінах кам’яних будинків
	руйнівне	дома частково обрушуються, пам’ятники зсовуються з місця
	спустошливе	сильне ушкодження і руйнування кам’яних будинків
	нищівне	руйнування кам’яних будівель; скривлення залізничних рейок; зсуви, обвали, тріщини в землі
	катастрофа	кам’яні будинки зовсім руйнуються; зсуви, обвали, широкі тріщини в землі
	сильна катастрофа	жодна споруда не витримує; величезні тріщини в землі; численні зсуви й обвали; виникнення водоспадів, зміна течії рік

 

При всьому розмаїтті причин травм і загибелі людей їхню кількість можна значно зменшити, якщо заздалегідь спокійно підготуватися до землетрусу, продумати порядок дій і виконати ряд рекомендацій.

Не треба лякатися кожного землетрусу, відносно слабкі землетруси (до 5 балів) не заподіюють збитку. Якщо ж почався такий землетрус, при якому сила коливань відразу або поступово досягла 5–6 балів (варто запам’ятати його опис), то це небезпечна ознака. В одній третині випадків коливання стають ще сильніше, досягаючи 7 балів і більше.

Якщо починається 8–9-бальний землетрус, то з моменту виникнення
5–6-бальних поштовхів до того часу, коли почнуть найдужчі коливання і виникне небезпека руйнування будинку, мине, швидше за все, 15–20 с. Найбільш
сильні коливання тривають, як правило, кілька десятків секунд, розхитуючи
будинки. Потім коливання почнуть спадати протягом приблизно 30 с або більше.

З огляду на міцність будинку і своє місцезнаходження в даний момент, а також названу величину запасу часу (15–20 с), можна вибрати розумний спосіб поводження і під час сильного землетрусу або зайняти відносно безпечне місце усередині будинку, або спробувати швидко залишити його.

Продуманий заздалегідь порядок поводження населення під час землет­русу в звичайних умовах (вдома, на роботі, на вулиці, у кіно, театрі тощо) буде сприяти результативним і спокійним діям. Але треба також бути готовим
швид­ко змінити його, враховуючи конкретні обставини.

В інтересах відпрацьовування ефективних і грамотних дій на випадок виникнення землетрусу, для зменшення числа травм і людських жертв жителі сейсмонебезпечних районів повинні завчасно вжити таких заходів:

– намітити заздалегідь план дій у надзвичайній обстановці і домовитися про місце збору родини після землетрусу, скласти список номерів телефонів, щоб можна було в разі потреби викликати протипожежну, медичну допомогу, міліцію або цивільну оборону;

– регулярно перевіряти стан електропроводки, водопровідних і газових труб, усі дорослі члени родини (мешканці будинку) повинні бути навчені вимк­ненню електрики, газу і води в квартирі, під’їзді, будинку, а також наданню першої медичної допомоги, насамперед при травмах;

– заздалегідь підготувати найнеобхідніші речі (радіоприймач на батарейках; запас консервованих продуктів і питної води з розрахунку на 3–5 діб; аптечку першої медичної допомоги з подвійним запасом перев’язних матеріалів і набором ліків, необхідних хронічно хворим членам родини; переносний електричний ліхтар; відро з піском, вогнегасник автомобільний (варто заздалегідь навчитися їм користуватися) і зберігати їх у місці, відомому всім членам
родини;

– документи зберігати в одному легкодоступному місці, бажано недалеко від входу в квартиру. Там же доцільно мати рюкзак, у якому повинні бути ліхтар, сокирка (сікач), сірники, трохи їжі, аптечка, свічки, запасний одяг і взуття (по сезону) у розрахунку на всю родину; за наявності гаража або садового
будиночка їх можна використовувати як притулок в перші дні після сильного
землетрусу. Там можна зберігати запас їжі та одягу. При цьому менш надійними вважаються будівлі, розташовані на зсувних схилах;

– шафи, етажерки, стелажі, полки міцно прикріпити до стін, до підлоги; меблі розмістити так, щоб вони не могли впасти на спальні місця, перекрити виходи з кімнат, загородити двері; важкі речі, що лежать на полках або на
меблях (включаючи антресолі), міцно закріпити або перемістити вниз;

– не влаштовувати полиці над спальними місцями, вхідними дверми, плитами, раковинами, унітазами; закрити передню частину полиць з посудом, надійно закріпити люстри і люмінесцентні світильники;

– не захаращувати речами вхід у квартиру, коридори і сходові площадки;

– ємності з легкозаймистими речовинами та їдкими рідинами зберігати надійно закупореними і розмістити так, щоб вони не могли упасти і розбитися при коливанні будинку;

– періодично проводити тренування (репетиції), подумати, як підвищити безпеку дітей, людей похилого віку, інвалідів і хворих;

– заздалегідь визначити найбезпечніші місця (у квартирі, на роботі, поблизу робочого місця), де можна перечекати поштовхи: прорізи капітальних внутрішніх стін, кути, утворені внутрішніми капітальними стінами, місця біля колон і під балками каркаса. Усі члени родини повинні не розташовувати
спальні місця біля великих віконних прорізів, скляних перегородок.

Укриттям від падаючих предметів і уламків можуть служити місця під міцними столами і ліжками, необхідно навчити дітей ховатися туди при сильних поштовхах під час відсутності дорослих.

Якщо при сильному землетрусі приймається рішення про залишення
будинку, то необхідно заздалегідь намітити шлях руху з урахуванням 15–20 с до початку найбільших коливань і поштовхів. Варто мати на увазі, що землетрус може статися вночі, що двері і проходи стануть місцями скупчення людей, і це може перешкодити швидкому виходу з будинку. Евакуація з будинку може здійснюватися також через віконні отвори першого поверху. На підприємствах, в установах і навчальних закладах повинні бути розроблені і завчасно вжиті заходи для зниження небезпеки при землетрусі нарівні з заходами з протипожеж­ного захисту і цивільної оборони. Для них порядок і висока відповідальність в усьому є найкращими показниками рівня готовності робітників та службовців до виконання захисних дій у випадку виникнення землетрусу. Будь-яка недбалість, неакуратність, усякі недоробки можуть обернутися великим нещастям під час землетрусу, особливо це стосується якості будівельно-монтажних робіт.

У кожній установі, розташованій у сейсмонебезпечних районах, має бути чіткий план екстрених заходів на випадок землетрусу з відзначенням у ньому відповідальних осіб і переліку обов’язків.

У будинках, приміщеннях підприємств і установ необхідно звільнити коридори, проходи, сходові клітки і внутрішні двері. Важкі шафи і стелажі варто надійно прикріпити до стін. Не можна розміщати важкі предмети на верхніх полках. Кожен співробітник повинний знати розташування електрорубильників, пожежних і газових кранів.

Під час сильного землетрусу може скластися непередбачена для населення обстановка. Від його навченості захисним діям і поводження залежить кількість можливих травм і людських жертв. У таких умовах необхідно зберігати витримку і намагатися заспокоїти інших.

Одна з головних умов захисту від землетрусу – не піддаватися паніці. Якщо можна встигнути швидко залишити будинок (краще протягом перших 15–20 с), то це необхідно зробити. Вибігши з будинку, варто відразу відійти від нього на відкрите місце, подалі від електроприладів, карнизів, стекол.

Якщо обстановка не дозволяє залишити будинок, то треба, залишаючись у ньому, укритися в заздалегідь обраному, відносно безпечному місці. У багатоповерховому будинку можна відкрити двері на сходи і стати в отворі. Не слід боятися, якщо двері заклинять, – так буває з причин перекошування будинку.

При виникненні небезпеки падіння шматків штукатурки, світильників, стекол, потрібно ховатися під стіл. Школярам можна залізти під парту, відвернутися від вікон і закрити обличчя і голову руками.

У будь-якому будинку необхідно стояти подалі від вікон, ближче до внутрішніх капітальних стін. Варто побоюватися скляних перегородок.

Із початком землетрусу необхідно погасити вогонь. Не можна запалювати сірники, свічки і користуватися запальничкою під час або відразу після підземних поштовхів.

Не можна створювати тисняву і «затори» у дверях і вистрибувати з вікон вище першого поверху, а також стрибати через засклені вікна. За явної необхідності скло можна вибити табуретом, у крайньому випадку, – спиною.

При виході з будинку потрібно користуватися не ліфтом, а сходами. У будь-якій обстановці треба діяти впевнено, не припускати зайвої поспішності. Перебуваючи на момент початку землетрусу в автомобілі, треба
залишатися в машині і зупинитися в такому місці, щоб не створювати
перешкод транспорту.

Після землетрусу необхідно:

– переконатися у відсутності поранень, оглянути навколишніх людей і, якщо потрібно, надати їм допомогу. Важкопоранених не слід рухати з місця, якщо їм не загрожує крайня небезпека (пожежа, обвалення та ін.);

– звільнити людей, які потрапили у завали, що легко розбираються. При цьому треба бути обережним. Якщо їм потрібна додаткова медична та інша спеціальна допомога, дочекатися її;

– забезпечити безпеку дітей, хворих, старих, заспокоїти їх;

– телефоном користуватися тільки за крайньої необхідності, тому що телефонна мережа буде перевантажена;

– перевірити водопровід, газ, електрику. При ушкодженні електролінії, варто вимкнути її. Витік газу визначається тільки за запахом. Якщо він виявлений, треба відкрити всі вікна і двері, негайно залишити приміщення і пові­домити про те, що трапилося, відповідним службам. При ушкодженні водогінних мереж – усунути несправність або відключити водопостачання.

Вода може бути заражена. Її можна використовувати тільки після кип’я­тіння або користуватися тією водою, що знаходилася у закритому вигляді.

Перш ніж користуватися каналізацією, треба переконатися в її справності у межах будинку, підвалу.

Не можна користуватися відкритим вогнем. За наявності вогнищ загоряння їх необхідно погасити. Якщо це не вдається, треба негайно зв’язатися з протипожежною службою.

Спускаючись сходами, варто перевіряти їх міцність. До димоходів треба підходити з обережністю.

Не можна підходити до явно ушкоджених будинків і входити до них. Треба бути готовим до повторних сильних поштовхів. Такі поштовхи можуть трапитися через кілька діб, тижнів і навіть місяців. Заздалегідь неможливо сказати, коли повністю минає небезпека повторних поштовхів. Усе-таки відомо, що з
часом, після сильного землетрусу, погроза повторних поштовхів поступово
змен­шується. Найнебезпечніші перші кілька годин після землетрусу. У зв’язку з цим, принаймні, у перші дві-три години не можна входити в будинки без крайньої нужди. У рідких випадках повторні землетруси бувають сильнішими, ніж перші. Якщо виникає необхідність увійти в будинок, треба намагатися обійтися мінімальним числом людей і знаходитися всередині будинку якнайменше часу. При цьому треба бути обережним при відкриванні шаф, тому що предмети, які знаходяться в ньому, можуть випасти крізь відкриті дверцята. На ноги краще надягти закрите міцне взуття, щоб уберегтися від ушкодження колючими предметами та предметами, якими можна поранитися.

Після землетрусу не слід входити в будинки до підтвердження їхньої конструктивної цілісності.

Часто після землетрусу відбуваються нові підземні поштовхи, які можуть призвести до обвалення ослаблених першим поштовхом будинків, навіть якщо ніяких видимих ушкоджень немає.

Якщо епіцентр землетрусу знаходиться у морі, краще залишити прибережну смугу.

У жодному разі не можна вигадувати і передавати будь-які відомості, прогнози, здогадки, слухи про можливі наступні поштовхи. Варто мати на увазі, що поки неможливо надійно пророчити час майбутнього землетрусу. Це повною мірою стосується і повторних поштовхів. Припустимо користуватися тільки офіційними повідомленнями з цього приводу.

В усіх випадках необхідно діяти відповідно до правил і рекомендацій цивільної оборони і згідно з планом аварійних заходів. Для одержання інформації варто увімкнути радіостанцію (радіоприймач), а потім розпочати виконання вказівок місцевої влади і штабу з ліквідації наслідків стихійного лиха. В усіх ситуаціях треба прагнути бути зразком мужньої і спокійної поведінки.

Якщо землетрус стався під час перебування людини в автомобілі, їй треба знизити швидкість і акуратно продовжувати рух, уникаючи мостів і з’їздів із шосе. Необхідно виїхати на відкритий простір на безпечну відстань від будинків, дерев, мостів, естакад і ліній електропередач. Доцільно залишатися в автомобілі до закінчення підземних поштовхів.

Якщо людина опинилась під уламками, треба діяти так:

– не запалювати сірники або запальнички;

– не рухатися і не піднімати пил. Потрібно за можливості обмежити свої рухи, щоб заощадити сили і кисень, а також щоб не спричинити обвалення
нестійких уламків зруйнованого будинку;

– закрити рот хусткою або одягом;

– потрібно намагатися стукати по трубах або стінах, використати свисток, якщо він є, для привернення уваги рятувальників. Кричати можна тільки у крайньому випадку, щоб не вдихати пил у легені.

ЗЕМЛІ РЕКУЛЬТИВОВАНІ– раніше хімічно забруднені землі, відновлені для народногосподарського користування після рекультивації.

ЗЕМНА РАДІАЦІЯ– радіоактивне випромінювання, джерелом якого є розпад радіоактивних елементів у земній корі.

Основні радіоактивні ізотопи, що зустрічаються в гірських породах
Землі, – це калій-40, рубідій-87 і представники двох радіоактивних рядів,
що беруть початок відповідно від урану-238 і торію-232 – довгоживучих ізотопів, які входять до складу Землі.

Рівні земної радіації неоднакові і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій частині земної кори. У місцях мешкання основної маси населення вони приблизно одного рівня. Так, згідно з дослідженнями, проведеними у Франції, Німеччині, Італії, Японії та США, приблизно 95 % населення цих
країн проживає в місцях, де потужність дози опромінення в середньому становить від 0,0003 до 0,0006 зиверта за рік. Але деякі групи населення отримують значно більші дози опромінення: близько 3 % отримує в середньому 1 мілізиверт за рік, а близько 1,5 % – понад 1,4 мілізиверта за рік. Є, однак, такі місця, де рівні земної радіації набагато вищі. Рівень радіації залежить від випробувань ядерної зброї, роботи ядерних енергетичних установок та інших особливостей діяльності людини. Але в Ірані, наприклад, у районі містечка Рамсер, де б’ють джерела, багаті радієм, були зареєстровані рівні радіації до 400 мілізивертів за рік. Відомі й інші місця на земній кулі з високим рівнем радіації, наприклад, у Бразилії, Індії, Франції, Нігерії, на Мадагаскарі.

За підрахунками вчених, середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина отримує за рік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350 мікрозивертів (0,00035 Зв або 0,035 бер), тобто трохи більше середньої індивідуальної дози опромінення через радіаційний фон, що створюється космічними променями на рівні моря.

ЗИВЕРТ– одиниця еквівалентної дози. Це поглинута доза, помножена на коефіцієнт, який ураховує неоднакову радіаційну небезпеку для організму різних видів іонізуючого випромінювання. Один зиверт відповідає поглинаючій дозі у 1 Дж/кг (для рентгенівського або гама- і бета-випромінювання).

ЗИМА ЯДЕРНА – прогнозоване різке, тривале глобальне похолодання, яке може виникнути у випадку війни із застосуванням ядерної зброї. Пов’язана із викидами в атмосферу значної кількості пилу, сажі, інших забруднюючих речовин – продуктів ядерних вибухів і пожеж. Цей прогноз заснований на теоретичних моделях, які враховують кількість диму та пилу, що можуть бути
викинуті в атмосферу і ускладнять проникнення до землі сонячного випромінювання.

ЗНЕБАРВЛЕННЯ ВОДИ– освітлення води шляхом обробки її окислювачами (озоном, хлором тощо), які руйнують органічні речовини.

ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ– заходи із знищення у питній воді хворобо­творних мікроорганізмів. Для знезараження застосовують хлорування, озонування води та інші способи.

ЗНИЩЕННЯ АКТИВНОГО НАЧАЛА У ВІДХОДАХ– одна із форм знешкодження відходів, за якої застосовуються зв’язування або руйнування найшкідливіших сполук, що входять до складу відходів.

ЗОВНІШНЄ ОПРОМІНЕННЯ– опромінення людини від зовнішнього джерела іонізуючого випромінювання. За даними Міжнародного комітету експертів у галузі медицини та охорони здоров’я, ризик захворювання на лейкемію зростає для осіб, які зазнали зовнішнього впливу іонізуючого гамма-нейтронного випромінювання при поглинутій дозі не менше 1 Гр; для нейтронного випромінювання 0,4 Гр.

У населення Хіросіми і Нагасакі, яке перебувало під впливом іонізуючого випромінювання у дозі 1 Гр (100 рад), частота виявлення лейкемії у 20 разів перевищила середній рівень по Японії. Серед опромінених дозою 0,15 Гр (15 рад) частота захворювань на лейкемію була втричі вище середньої.

Лейкози, злоякісні пухлини, ураження шкіри, катаракти відносять до віддалених соматичних наслідків дії малих доз іонізуючого випромінювання. Верхньою межею так званої «малої дози», як бачимо, слід вважати граничну дозу 0,5 Гр (50 рад). Генетичні порушення виявляються у вигляді ушкодження структури хромосом і являють небезпеку, зазвичай, лише для нащадків.
Більшість генетиків вважає, що поглинута доза у 10–13 рад призведе до подвоєння мутацій для середнього організму.

При проходженні через речовину іонізуюче випромінювання сприяє відриву електронів від атомів і молекул. Через втрати електрона або його захоплення виникають вільні радикали. Реакція вільних радикалів з молекулами клітин є причиною побічної дії іонізуючого випромінювання. Аналіз наслідків аварії на ЧАЕС підтвердив, що безпечний рівень опромінення для людини не повинен бути 0,5 рад за рік.

ЗОНА ЕКСТРЕНИХ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ– територія, у межах якої доза зовнішнього гамма-опромінення населення за час формування радіоактивного сліду викиду при загальній радіаційній аварії на атомній електростанції може перевищити 75 рад, а доза внутрішнього опромінення щитовидної залози за рахунок надходження в організм людини радіоактивного йоду може перевищувати 250 рад.

ЗОНА МОЖЛИВОГО НЕБЕЗПЕЧНОГО РАДІОАКТИВНОГО
ЗАБРУДНЕННЯ– територія, у межах якої на випадок загальної радіаційної аварії прогнозуються дозові навантаження, що перевищують 10 бер за рік.

ЗОНА ОБМЕЖЕНЬ– територія, у межах якої доза зовнішнього гамма-опромінення населення при загальній радіаційній аварії на АЕС може перевищити 10 рад, а доза внутрішнього опромінення щитовидної залози за рахунок надходження в організм людини радіоактивного йоду може перевищити 30 рад.

ЗОНА ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ– територія, у межах якої доза зовнішнього гамма-опромінення населення за час формування радіоактивного сліду викиду при загальній радіаційній аварії на АС може перевищити 25 рад (але не більше 75), а доза внутрішнього опромінення щитовидної залози за рахунок надходження в організм людини радіоактивного йоду може перевищити 30 рад (але не більше 250 рад).

ЗОНА РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ– територія, на якій можуть бути перевищені межі дози і межі річного надходження, встановлені Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ).

Після стабілізації радіоактивних обставин в районі аварії, у період ліквідації її довготривалих наслідків, можуть встановлюватися зони:

– відчуження із забрудненням за гамма-випромінюванням – понад 20 мР/рік, за цезієм – понад 40 Kі/км², за стронцієм – понад 10 Kі/км²;

– тимчасового відселення із забрудненням за гамма-випромінюванням – 5–20 мР/рік, за цезієм – 15–40 Kі/км², за стронцієм – 3–10 Kі/км²;

– жорсткого контролю із забрудненням за гамма-випромінюванням –
3–5 мР/рік, за цезієм – до 15 Kі/км², за стронцієм – до 3 Kі/км².

ЗОНА РАДІОАКТИВНОГО ЗАРАЖЕННЯ– територія, на яку випали радіоактивні речовини внаслідок аварії на АЕС або ядерного вибуху.

Особливістю таких територій є наявність радіоактивного пилу. У зв’язку із цим необхідно насамперед запобігти потраплянню такого пилу всередину організму людини, захистити органи дихання респіратором або пов’язкою,
закрити волосся, шкіру, використати захисні окуляри для захисту очей, не
користуватися кремами, косметикою, мазями, які сприяють прилипанню радіоактивних частинок до шкіри. Необхідно коротко постригти нігті, частіше прий­мати душ, промивати порожнину носа теплою водою, провести вологе прибирання приміщень, захищати їх від потрапляння пилу.

Радіоактивний пил після потрапляння на будівлі та конструкції інженерних споруд з бітуму, цементобетону, асфальтобетону міцно закріплюється на їх пористій поверхні і надто важко знищується: він є джерелом зовнішнього опромінення.

Сільськогосподарські роботи, пов’язані з оранням і розпушуванням ґрунту, підіймають радіоактивний пил. Тому такі роботи повинні здійснюватися, коли ґрунт вологий, тобто після дощу, ранньою весною тощо.

Для зниження кількості радіонуклідів, що перейшли в рослини, у ґрунт рекомендують додавати чисту глину, яка затримує радіонукліди. Дослідження у період Чорнобильської аварії показали, що велика кількість радіонуклідів переходить у рослини, якщо ґрунт піщаний або супіщаний. Глинисті ґрунти затримують радіонукліди сильніше.

Для широкого класу радіонуклідів характерна прямо пропорційна залежність між концентрацією їх в ґрунті та концентрацією у рослині. Розміри переходу радіонуклідів з ґрунту в рослину часто визначають величиною коефіцієнта накопичення (К_Н), який являє собою відношення вмісту радіонукліда в одиниці рослинної маси С_Р до вмісту радіонукліда в одиниці маси ґрунту С_Ґ

 

К_Н = С_Р / С_Ґ. (4)

 

Наприклад, при надходженні в ґрунт стронцію-90, коефіцієнт його накопичення в посівах зернових культур склав, залежно від типу ґрунту, від 10 до 30 одиниць.

Дослідження кількості радіонуклідів, що переходять до складу зернових культур, показали, що озимі зернові культури (пшениця, жито) накопичують його менше, ніж ярові культури (овес, ячмінь, ярова пшениця).

Для рослин і дерев характерне накопичення радіоактивних ізотопів у кореневій системі, стовбурі або плодах залежно від типу радіонукліда. Рослина, як фільтр, затримує багато радіоактивних сполук.

Природні луги і пасовища сприяють більшому накопиченню в рослинах радіонуклідів, ніж зорані та засіяні поля. Це пояснюється концентрацією радіонуклідів у верхньому шарі ґрунту лугів. При оранні більша частина радіоактивних речовин затримується у ґрунті.

Зниженню кількості радіоактивних сполук при отриманні м’яса корів, кіз, свиней, птахів тощо сприяє їх переведення на чисті корми на час, що залежить від періоду виведення конкретного радіонукліда з їх організму. Потрібно зазначити, що вовна тварин, особливо овець, накопичує радіоактивний пил і не очищується від нього. Радіонукліди, залежно від хімічного складу, накопичуються у відповідних внутрішніх органах тварин.

Радіоактивний пил затримується лісами, садами, лісозахисними смугами, тому в зоні радіоактивного зараження гриби, ягоди, листя, птахи і тварини будуть накопичувати в собі радіонукліди. Заходити та полювати у таких лісонасадженнях не рекомендується. Риба також концентрує у собі радіоактивні
речовини, тому риболовля у цих місцях забороняється.

Харчування населення у цей період повинно містити різноманітні вітаміни і поживні речовини, необхідні для швидкої заміни пошкоджених випромінюванням клітин організму.

При виборі продуктів харчування, якщо відомий хімічний склад радіоактивних ізотопів, що потрапили в довкілля, бажано вводити до раціону продукти, які містять їх нерадіоактивні аналоги. Вони, створюючи надлишок в організмі нерадіоактивного елемента (наприклад, кальцію), сприяють більш швид­кому виведенню з організму радіоактивного ізотопу (наприклад, стронцію). Так, конкурентом радіоактивного стронцію-90 є кальцій, цезію-137 – калій та ін.

За умов впливу підвищеного радіаційного фону на людину до раціону потрібно включати продукти і напої, які сприяють зниженню кисню в тканинах організму і нейтралізації «активних радикалів», що утворюються в клітинах.

Забезпечення чистої води є найважливішим завданням у період роботи на зараженій території. Додатковими способами очищення звичайної питної
води може бути дистиляція (очищення від радіоактивних домішок випаровуванням), заморожування, фільтрація тощо. При виборі способу очищення враховують хімічний склад радіоактивних домішок. Наприклад, якщо радіоактивний ізотоп (стронцій-90) близький за хімічними властивостями до кальцію, то способи очищення води від солей кальцію забезпечать і очищення від солей стронцію-90. У період роботи в зоні не бажано обмежувати потребу людей у чистій питній воді. Не треба використовувати солоні продукти, які затримують воду в організмі.

Ряд вітамінів А, В, С, Е сприяють підвищенню стійкості організму до зовнішнього опромінення.

Вітамін А містять яєчний жовток, сир, морква тощо.

Вітамін В – хліб з висівками, дріжджове тісто тощо.

Вітамін С – смородина, морква, обліпиха, шипшина тощо.

Вітамін Е – олії (соняшникова, кукурудзяна та ін.).

Широкий спектр вітамінів містять пшеничні висівки.

Для виведення радіонуклідів, що потрапили всередину організму, рекомендуються препарати, що посилюють роботу кишечнику. Наприклад, кефір, кисле молоко, відвар пшеничних висівок, буряковий сік, тала вода. Виведенню радіонуклідів сприяє також зелений чай, чорноплідна горобина, гранат, ізюм, чорна смородина.

 

 

ІЗОБАРи (іЗОБАРНі НУКЛіДи) –ядра І. Н., що містять різне число протонів, але однакову загальну кількість частинок (протонів і нейтронів)
(табл. 8).

Таблиця 8