ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖЕРА - раздел Психология, Охарактеризувати перспективні проблеми психології управління на сучасному етапі Спершу Психологія Управління Основну Увагу Приділяла Плануванню, Економіці, ...
Спершу психологія управління основну увагу приділяла плануванню, економіці, маркетингу, організаційно-технічній сфері управління. У 70-ті рр. XX ст. з усвідомленням ролі організації та учасників управлінської діяльності розпочалося активне вивчення основних характеристик груп, людського фактора, поведінки особистості. У центрі досліджень проблем управління стала людина, її особистісні риси, можливості, властивості. Нове бачення системи управління, новий підхід до управлінської діяльності почали базуватися на визнанні пріоритету особистості перед виробництвом, прибутком, інтересами підприємства, фірми, установи. Саме тому без психологічних знань про особистість в управлінській діяльності обійтися не можна.
Керівнику необхідні наукові знання про психологічні особливості свого „Я”, особистості працівника, що є передумовою професійного підходу в роботі з персоналом. З урахуванням цього великі фірми почали створювати служби управління людськими ресурсами, розгалужену систему керування персоналом. До психологічної науки почали ставитися як до джерела інформації про внутрішні резерви кожної людини, спосіб її мислення, зовнішні стимулятори поведінки, розглядаючи персонал як конкурентне багатство компанії, яке треба створювати, виховувати, розвивати й берегти.
У процесі осмислення психологічною наукою сутності особистості, особливостей її розвитку, самореалізації, взаємодії із зовнішнім середовищем сформувалися теорії, які різняться між собою методологічними підходами, дослідницьким інструментарієм, а відповідно й висновками. Найвідомішими й найпоширенішими у сфері управління є теорії головних психологічних шкіл: психоаналіз (Зігмунд Фрейд, Карл-Густав Юнг, Альфред Адлер, Харрі Салліван, Еріх Фромм та ін.); поведінкова школа (американські психологи Джон-Бродес Вотсон, Беррес-Фредерік Скіннер та ін.); гуманістична психологія (Абрахам Маслоу, Карл-Ренсом Роджерс та ін.).
Оригінальність, неповторність – риси особистості, які є головною передумовою формування індивідуального стилю діяльності.
Багатоаспектність роботи керівників передбачає вміле оперування поняттями „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, а також тими, що пов'язані з особистістю і становлять її структуру: „темперамент”, „характер”, „здібності”, „емоції”, „вольові риси”, „мотивація”, „соціальні установки”. Структура особистості охоплює:
— загальнолюдські особливості (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, воля, емоції);
— соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації);
— індивідуально-неповторні якості (темперамент, поєднання ролей, самосвідомість).
Це дає змогу розглядати особистість як багаторівневу систему, що об'єднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні. В умовах управління та ділової взаємодії люди оцінюють один одного за ступенем інтелекту, який формується системою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, увага, уява), індивідуально-психологічними властивостями (темперамент, характер, спрямованість тощо).
Темперамент. Це поняття охоплює риси, від яких залежать реакції людини на інших людей і соціальні обставини. У більшості класифікацій і теорій темпераменту фігурують два компоненти — активність і емоційність. Активність характеризує ступінь енергійності, швидкості й, навпаки, повільності, інертності, а емоційність — особливості перебігу емоцій, почуттів, настроїв та їх якість.
Фізіологічна концепція людської особистості І.Павлова базується на наявності в людини (як і в тварини) двох нервових процесів: збудження та гальмування. Застосовуючи цю концепцію, він проаналізував такі антиподи виявів людських властивостей: сила — слабкість; урівноваженість — неврівноваженість; швидкість, рухливість — інертність, повільність, важливі для пізнання суті й особливостей темпераменту та його типів.
Темперамент (латин. temperamentum —узгодженість, устрій) — індивідуальні особливості людини, що проявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, роботі її психічної діяльності, з порівняно більшою чи меншою стійкістю настроїв.
І.Павлов пов'язав типи темпераменту з діяльністю ЦНС. Для вивчення індивідуальності застосовують чотири типи темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Дослідження Б.Теплова та його співвітчизника В.Небиліцина виявили, що сила, працездатність нервової системи людини мають не тільки позитивні, а й негативні моменти. Тому в людей зі слабкою нервовою системою низька працездатність компенсується підвищеною чутливостю, що проявляється в точнішій і правильнішій реакції на зміни в навколишньому середовищі. Темперамент не зумовлює соціальну повноцінність людини, немає ні „хороших”, ні „поганих” темпераментів — існують різні способи поведінки і діяльності.
Сангвінічний темперамент характеризується високою працездатністю. Сангвінік легко змінює напрямок діяльності й спілкування, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін. Йому цілком підходять заняття, пов'язані зі спілкуванням і взаємодією з іншими людьми. Він швидко орієнтується в новій обстановці, легко контролює свої емоції, наділений життєрадісним, стійким настроєм, помірною терпеливістю, миролюбною поведінкою, невеликою сугестивністю (навіюваністю) і підозрілістю. Спокійно ставиться до критики, розважливий, адекватно сприймає небезпеку.
Флегматик відзначається врівноваженою поведінкою, слабкими емоційними переживаннями, стійким (без великих радощів і смутку) настроєм. Він терплячий, повільно адаптується до певних умов, недостатньо товариський, стриманий у поведінці. Мова його монотонна, повільна, ставлення до критики і небезпеки байдуже, незворушне. Він повільно, але завзято йде до поставленої мети. У флегматика слабка сугестивність, оцінка своїх здібностей більш реальна, ніж у сангвініка, який їх дещо переоцінює.
Людям холеричного темпераменту характерні неврівноважена поведінка, сильні, короткочасні емоційні переживання, нестійкий настрій переважно бадьорий. Мова їх голосна, різка, нерівномірна. Холерики нетерплячі, товариські, добре адаптуються в новому середовищі, але нерідко агресивні. Вони бурхливо переживають критику, поводяться і діють жагуче, захопливо, позитивно ставляться до нового, йдуть до мети з повною віддачею сил, піднесено, переборюючи будь-які труднощі. Іноді після підвищення активності впадають у депресію. Вони самолюбні, прямолінійні, схильні переоцінювати свої здібності, помірно сугестивні й підозрілі. Неврівноваженість їх нервової системи часто створює проблему несумісності з іншими людьми. Холерикам не рекомендують обирати сидячу роботу, а також заняття, пов'язані з високими температурами, тривалим перебуванням біля вогню, тому що це завдає шкоди їх здоров'ю.
Меланхолійний темперамент характеризують невисока працездатність нервової системи, нетерплячість, легкість зміни видів діяльності, чутливість до всього, що відбувається довкола. Поведінка меланхоліка дуже неврівноважена, замкнена, істерична, тривожна, емоційні переживання — глибокі й тривалі, у настрої переважає песимізм. Прагнення до мети в нього то сильне, то слабке (головне при цьому — уникнути перешкод), небезпека викликає розгубленість, пригніченість. Найчастіше він недооцінює свої здібності, надмірно сугестивний і підозріливий. Мова меланхоліка тиха із задишкою, рухи сковані, невпевнені, навички виробляються важко і легко гальмуються.
Знання особливостей вияву різних темпераментів необхідне під час управління організацією, керування групою працівників, вибору професії, комплектування виробничих колективів. Більшість сучасних професій доступна в разі наявності позитивної мотивації всім психічно здоровим людям, якщо в них не зафіксовані якісь медичні протипоказання. Так, люди із сильним типом нервової системи можуть виконувати відповідальну, складну, напружену роботу, готові до екстренних дій, мають витримку, самовладання. Люди зі слабким типом нервової системи — маловитривалі. Однак це компенсується високою слуховою, зоровою чутливістю, що дає переваги в процесі оволодіння професіями, які потребують неабиякої м'язово-суглобної чутливості рухового аналізатора, точності окоміру.
Характер. Людина не народжується з характером, він формується в процесі її активної діяльності.
Характер (грец. charakter — риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних рис особистості, що проявляються в типових обставинах, способах діяльності та спілкування, і визначаються ставленням особистості до них.
Характер людини виявляється в системі відносин з навколишньою дійсністю у ставленні: до інших людей (товариськість чи замкнутість, правдивість чи облудність, тактовність чи брутальність тощо); до роботи (відповідальність чи несумлінність, працьовитість чи лінощі тощо); до власності (щедрість чи жадібність, ощадливість чи марнотратність, акуратність чи неохайність); до себе (скромність чи самозакоханість, гордість чи приниженість тощо).
Підставою для визначення характеру є не спорадичний, а стійкий вияв конкретних рис особистості в різноманітних ситуаціях, міра виразності цього вияву, співвідношення з іншими рисами.
Все темы данного раздела:
ТА МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В НІЙ
Психологія управління - це відносно молода галузь науки. Виникла вона з домінуванням у суспільстві поняття „менеджмент”. Оксфордський словник англійської мови розкриває зміст цього терміна так: спо
ПРЕДМЕТ, ОБ¢ЄКТ І ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
На основи психології управління, визначення її предмета, завдань, формування та розвиток методології вплинули економіка, наукове управління, кібернетика, соціологія, психологія праці, соціальна пс
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
У процесі розвитку психології управління як науки поступово сформувалися її основні категорії, ключові поняття, які характеризують найбільш закономірні, суттєві зв'язки й відносини в організовані
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
Управління у своїх первісних формах виникло ще в доісторичні часи й існує стільки ж, скільки й людина. Появі психології управління як науки передував тривалий період накопичення знань про людину,
Контрольні запитання та завдання
1. Укажіть місце психології управління як серед інших наук, опишіть зв’язки між ними.
2. Яка історія становлення предмета психології управління?
3. Що є предметом і об’єктом психо
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская.- Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Генов, Ф. Психология управления [Текст] / Ф.Ге
ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення функцій управління;
— визначити принципи класифікації функцій;
— проаналізува
КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
Психологічний зміст управлінської діяльності розкривають структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку. Однак до сьогоднішнього дня ще недостатньо обґрунтоване поняття „
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЇ ПЛАНУВАННЯ
До головних функцій управління належать - планування та прийняття управлінських рішень. Це є процедури, спрямовані на виявлення розбіжностей між поточним станом справ в організації та його ідеальни
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте характеристику класифікації функцій управління.
2. Планування як функція управління. З чого повинен складатися план?
3. Сутність стратегії, її різновиди.
4. Сфор
Список рекомендованої літератури
Абульханова-Славская, К.А. Стратегия жизни [Текст] /К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1991.- 299 с.
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Зем
УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Прийняття рішень є психологічно найскладнішою процедурою, найголовнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Незалежно від схеми управлінської діяльності, ступеня її детал
ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ
Психологія відіграє важливу роль в ефективному виконанні функцій управління. Саме тому помітна актуалізація управлінських процесів, які базуються насамперед на знанні психологічних особливостей у
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЯК ВАЖЛИВОЇ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
Мотивація - одна з провідних функцій управління, оскільки досягнення основної мети залежить від злагодженості роботи людей. Кожен ефективний керівник намагається переконати співробітників працюва
В УПРАВЛІННІ
Контроль передбачає спостереження за процесом управління, оцінювання результатів, співвіднесення їх із визначеною ціллю. У психологічному аспекті - це особливий вид діяльності, пов'язаний із нада
Контрольні запитання та завдання
1. Розгляньте основні психологічні механізми організації діяльності.
2. Прийняття управлінського рішення – як функція управлінської діяльності.
3. Які основні форми прийняття упр
Список рекомендованої літератури
Вудкок, М. Раскрепощенный менеджер [Текст] / М.Вудкок, Д.Френсис. – М.: Дело, 1991.- 320 с.
Вилюнас, В.К. Психологические механизмы мотивации человека [Текст] / В.К.Вилюнас. – М.: МГУ, 199
Тема 4. УПРАВЛІНСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— визначити види управлінського спілкування;
— проаналізувати види міжособистісного спілкування за певними крите
ЙОГО КОМПОНЕНТИ
Управлінське спілкування — це ділове спілкування між суб'єктом і об'єктом управління в соціальних організаціях, що відбувається за допомогою певних засобів і зумовлене
Когнітивно-інформаційний компонент управлінського спілкування
Поняття „спілкування”, „комунікація”, „обмін інформацією” часто вживаються як тотожні. Це зумовлено не тільки їх спільною семантичною основою, багатозначністю як у науковому, так і в буденному розу
Регулятивно-поведінковий компонент управлінського спілкування
Вивчення цілей і специфіки спілкування у виробничому процесі передбачає виокремлення в його структурі універсальної властивості, яка зумовлює всі форми його вияву. Такою властивістю для упра
Соціально-перцептивний компонент управлінського спілкування
Вирішальною складовою частиною управлінського спілкування є процес сприйняття керівником працівника і навпаки, який позначають поняттям „соціальна перцепція”, яке запропонував Дж.Бр
Афективно-емпатійний компонент управлінського спілкування
Емпатія— це особливий спосіб розуміння іншої людини, коли домінує не раціональне, а емоційне сприйняття її внутрішнього світу. Емоційна природа емпатії і проявляється в тому, що ситуація ін
ФУНКЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ
Управління діяльністю персоналу доцільно розглядати на двох рівнях: інтегральному і локальному (В.А.Семиченко).
На інтегральному рівніуправлінське спілкування забез
Контрольні запитання та завдання
1. У чому полягає сутність поняття “управлінське спілкування” та які його основні види?
2. Визначте критерії та види міжособистісного спілкування.
3. Які ви знаєте підходи щодо ст
Список рекомендованої літератури
Албастова, Л.Н. Технологии эффективного менеджмента [Текст] : учеб.- практ. пособие / Л.Н.Албастова. − М.: Приор, 1998. - 288 с.
Андреева, Г.М. Социальная психология [Текст] / Г.М.Ан
Тема 5. КЕРІВНИЦТВО І ЛІДЕРСТВО
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення організаційної структури управління;
— визначити традиційні компоненти структури управ
ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ
Щодо діяльності організації, то термін „управління” зазвичай вживають у таких значеннях:
1. Функція, спеціальний вид діяльності в організації.
2. Соціальна категорія людей, які в
ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ВІДНОСИНИ В ГРУПІ
У будь-якій первинній групі з моменту її створення починає формуватися складна система міжособистісних відносин подвійного плану: формальних (ділових, службових, офіційних) і неформальних (неофіці
Контрольні запитання та завдання
1. У яких поняттях вживається термін “управління”? З чого складається організаційна структура управління?
2. Що розуміють під формальними та неформальними структурами організації?
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. − Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Бойко, В.В.Социально-психологический кл
УПРАВЛІНСЬКІ РОЛІ КЕРІВНИКА
Роль керівника в організації є багатоплановою. Він має право вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника й офіційні повно
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА
У кожного керівника складається певний стереотип управлінської діяльності, який в управлінні називають стилем керівництва.
Стиль керівництва — система принципів, но
ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ КЕРІВНИКІВ
Поняття „тип” (з грец. — відбиток, форма) висвітлює характерні риси особистості, представника певної групи людей. Характерологічними особливостями керівника є суспільна скерованість особистості, „
Контрольні запитання та завдання
1. Охарактеризуйте ролі, які можуть бути властиві керівникам.
2. У чому полягають спільні риси керівництва та лідерства? Які їх відмінності?
3. Розкрийте роль керівника як новатор
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. − Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Веснин, В.Р. Основы менеджмента [Текст]
НА ПІДЛЕГЛИХ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення влади як чинника впливу керівника;
— визначити основні джерела влади;
— проан
ВЛАДА ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
Влада і авторитет проявляються тією мірою, якою одна сторона, мобілізуючи свої можливості, намагається змінити поведінку іншої за допомогою засобів впливу. Зумовлені психологічним впливом зміни зн
Ефективність будь-якого способу психологічного впливу керівника
на підлеглих залежить від таких чинників:
- знання особливостей партнера по спілкуванню (культурно-освітніх, національних, вікових, психологічних та професійних рис);
КОМПОНЕНТ УПРАВЛІННЯ
Від стилю й методів роботи з підлеглими великою мірою залежить авторитет керівника.
Іноді управлінці думають так: "Я — керівник, моє завдання — керувати підлеглими (тобто виробничим
Контрольні запитання та завдання
1. Розкрийте сутність, необхідність та значення влади.
2. Що може слугувати джерелом влади (Дж. Френч, Б.Рейвен)?
3. Що розуміє під джерелом влади К.Хейлс?
4. У чому поля
Список рекомендованої літератури
Агеев, В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы [Текст] / В.С.Агеев. – М.: МГУ, 1990. – 240 с.
Арутюнов, С.А. Этносы и культуры. Проблемы взаимодействия [Текст]
Контрольні запитання та завдання
1. Які знання щодо темпераменту необхідно мати і враховувати керівнику організації?
2. Розкрийте сутність типологізації характерів щодо когнітивного, афективного і практичного компонентів.
Ананьєв, Б.Г. О проблемах современного человекознания [Текст] / Б.Г.Ананьев. − М.: Наука, 1977.- 380 с.
Асмолов, А.Г. Психология личности [Текст] / А.Г.Асмолов. − М.: МГУ, 1990.-367с.
Богословский, В.В. Общая психология [Текст] / В.В.Богословский. − М., 1981.- 394 с.
Вол
Тема 9. ЗДОРОВ¢Я КЕРІВНИКА
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення організаційної структури управління;
— визначити традиційні компоненти структури управ
ЗДОРОВ¢Я ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
Для діяльності менеджера, на якого покладається функція управління та відповідальності за успішну роботу колективу організації, дуже важливе фізичне та психологічне здоров'я. Сучасні менеджери пови
СТРЕС І РИЗИК У ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
З усіх органів людського організму найбільш беззахисний головний мозок, який забезпечує майже 25% усіх обмінних процесів. Функціонування нервової тканини залежить насамперед від рівня глюкози в к
Контрольні запитання та завдання
1. Визначте сутність поняття “здоров¢я керівника”, його компоненти.
2. У чому полягає фізичне здоров¢я керівника та які є критерії біологічного віку?
3. Охарактеризуйте
Список рекомендованої літератури
Обозов, Н.Н. Психология работы с людьми [Текст] / Н.Н.Обозов, Г.В.Щекин. − К.: МАУП, 2004.- 228 с.
Орбан-Лембрик, Л.Е. Психологія управління [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрик. – К.: Академ
Новости и инфо для студентов