Методичні рекомендації до самостійної роботи

Акції можуть бути простими(звичайними) і привілейованими,які відрізняються між собою насамперед правами їхніх власників.

Власники простих акцій мають такі права:

1.Право участі в управлінні або право голосу, право обирати ор­гани управління й право бути обраним. За законодавством України в статуті АТ не повинна передбачатися вимога до мінімальної кількості акцій для одержання права голосувати на зборах акціонерів. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків кумулятивного голосування.

2.Право на участь у доходах або право на одержання доходу у ви­гляді дивідендів, якщо загальні збори акціонерів приймають рішення про їх виплату.

3.Переважне право на купівлю акцій наступних випусків пропо­рційно наявному пакету акцій. Це дає можливість кожному акціо­нерові зберегти свою частку у власності акціонерного товариства на постійному рівні при додаткових емісіях.

4.Право на одержання інформації про діяльність компанії.

5.Право на одержання частини вартості майна при ліквідації компанії (після задоволення вимог усіх кредиторів і власників приві­лейованих акцій).

6.Право на одержання інших пільг, передбачених статутом АТ.

Акціонери акціонерного товариства публічного типу (раніше - від­критого) можуть відчужувати належні цім акціонерам акції без згоди інших акціонерів та товариства. Статутом приватного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються власником до продажу третій особі.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», за­значене вище переважне право акціонерів на придбання додатково випущених акцій визначає право всіх акціонерів - власників простих акцій придбати прості акції додаткового випуску пропорційно частці приналежних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства має забез­печити можливість акціонерам скористатися переважним правом на придбання (підписку) додатково випущених акцій. Недотримання цього є підставою для відмови в реєстрації випуску акцій.

Для того щоб практично реалізувати право акціонерів на при­дбання додатково випущених акцій, у багатьох країнах передбачене обов'язкове розсилання акціонерам персонального повідомлення про те, що вони мають право придбати додаткові акції пропорційно кіль­кості наявних у них акцій. У повідомленні звичайно має вказуватися кількість акцій (кількість прав), на які можна підписатися, термін дії прав, ціна реалізації цього права, тобто за якою ціною можна придбати додаткові акції.

Весь перерахований і передбачений законодавством набір прав ак­ціонерів у юридичній практиці часто називається правами з папера. Також сам цінний папір є об'єктом права власності, і це право часто йменують правом на папір.

Коли ми говоримо про право акціонерів на участь в управлінні, варто мати на увазі, що це право також виражається у виборності органів управління акціонерним товариством, і кожний акціонер має право вибирати й бути обраним у Правління товариства, Наглядову раду (раду директорів) і в Ревізійну комісію. У деяких країнах для управління й контролю над діяльністю товариства від імені акціо­нерів призначаються директори (рада директорів, що еквівалентна правлінню).

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, щодо влас­ників простих акцій права на отримання частини прибутку акціонер­ного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передба­чених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних кла­сів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного кла­су привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

В Україні статут акціонерного товариства повинен містити відо­мості про кількість кожного класу привілейованих акцій, умови та порядок конвертації привілейованих акцій у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій. Також статутом може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику - акціо­неру надається однакова сукупність прав. У статуті акціонерного това­риства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру - власнику кожного класу привілейованих акцій.

Акціонери - власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:

1)припинення товариства, що передбачає конвертацію приві­лейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

2)внесення змін до статуту товариства, що передбачають об­меження прав акціонерів - власників цього класу привіле­йованих акцій;

3)внесення змін до статуту товариства, що передбачають роз­міщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейо­ваних акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Власники привілейованих акційнайчастіше не мають права на участь в управлінні компанією (не мають права голосу), але мають такі привілеї:

1.Дивіденди по них можуть оголошуватися у фіксованих розмірах або залежно від дивідендів по простих акціях. Можливе призначення дивідендів залежно від інших фінансових показників, наприклад, від рівня інфляції.

2.По привілейованих акціях дивіденди нараховуються й випла­чуються в першу чергу, можуть виплачуватися за рахунок резервного фонду або переноситися на наступний рік, якщо в поточному році недостатньо прибутків для виплати. У цьому випадку їх називають кумулятивнимипривілейованими акціями. Некумулятивні приві­лейовані акції властивістю акумуляції не володіють, і невиплачений дивіденд втрачається назавжди. У випадку якщо компанія приймає рішення про відмову у виплаті дивідендів по привілейованих акціях, їхні власники звичайно не мають права діяти проти компанії.

3.У випадку ліквідації компанії власники привілейованих акцій одержують право на частину майна до виплат власникам простих акцій.

Існують конвертовані привілейовані акції,які можуть у заздале­гідь обговорений термін і за заздалегідь обговореним курсом конвер­туватися в прості (обмінюватися на встановлену кількість простих), якщо це передбачено умовами випуску. Також вони можуть бути від­кличними або поворотними, за якими передбачається можливість або обов'язок компанії викупити ці акції.

Випуск конвертованих привілейованих акцій здійснюється з метою підвищення попиту на привілейовані акції в умовах, коли по останнім не забезпечуються достатні дивіденди. Обмін простих акцій на приві­лейовані законодавством не передбачений.

Не допускається оголошувати конвертацію акцій для якоїсь части­ни емісії чи для певної категорії акціонерів, наприклад, для акціонерів, що не працюють на цьому підприємстві.

Ці акції ще називають преференційними. Варто враховувати, що у зв'язку з фіксованими дивідендами привілейовані акції не можуть забезпечувати довгострокового зростання капіталу, тобто зростання курсової вартості.

Отже, привілейовані акції займають проміжне положення між облігаціями й простими акціями, тому що по них найчастіше ви­плачується фіксований доход, І їхні власники не мають можливості брати участі в управлінні товариством. Випуск привілейованих ак­цій дає можливість акціонерному товариству залучити певні кошти (повторимо, що не більше 25% статутного фонду) і в той самий час дозволяє власникам простих акцій зберегти повний контроль над компанією.

Випуск привілейованих акцій найчастіше здійснюється за необ­хідності швидко збільшити власний капітал для реалізації великих проектів з умовою запобігання втрати контролю над управлінням компанією. При випуску відкличнихпривілейованих акцій з фік­сованим рівнем прибутковості емітенту вигідно при падінні середньо-ринкового рівня процентних ставок відкликати даний випуск і зробити емісію нових акцій зі зниженим рівнем прибутковості. Отже, це один зі способів зниження так званого процентного ризику. Для такого викупу компанія має створити спеціальний викупний фонд, установити строки й розмір викупної премії, щоб зацікавити власників акцій.

Облігація - це боргове зобов'язання, що неодмінно включає два головних елементи:

зобов'язання повернути утримувачу облігації після закінчення обговореного строку суму, зазначену при розміщенні облігацій, тобто є кінцевий термін погашення;

зобов'язання емітента виплачувати утримувачу доход у заздале­гідь обговореному розмірі (можна фіксований) у вигляді відсотка від номінальної вартості або в іншому еквіваленті.

Облігації випускаються іменними або на пред'явника, у докумен­тарній формі з випуском сертифіката облігації й у формі електронного запису на рахунках (бездокументарні цінні папери).

Багато держав (уряди) і місцеві органи влади мають потребу в коштах при перевищенні поточних витрат над доходами. Таке перевищення ви­трат над доходами називається дефіцитом, і в цьому випадку уряд зму­шений його покривати позиковими коштами шляхом емісії облігацій.

Аналогічно комерційні підприємства вдаються до кредитів у ви­гляді облігаційних позик з метою фінансування проектів, які обіця­ють прибуток. Випуск облігацій - це пряме звертання до інвесторів за кредитами, навіть якщо облігації розміщаються за допомогою посеред­ників. Такі цінні папери можна визначити як боргові інструменти, що обертаються, тобто кредитор може передавати свої права за кредитною згодою третім особам.

Для громадян і організацій це також корисна форма заощаджень тимчасово вільних коштів і одержання ними за рахунок таких вкла­день доходу.

Облігації, за якими є ліквідний біржовий вторинний ринок, на­дають емітентам більше можливостей з управління ліквідністю й регулювання поточної заборгованості:

Розміщення облігацій дозволяє гнучкіше управляти ліквідніс­тю, тому що з'являється можливість регулювати обсяг основної суми боргу через механізм оферт (механізм обговореного при емісії права дострокового викупу) і викуп на вторинному ринку.

Залучення коштів такою позикою дозволяє знижувати вартість обслуговування боргу за допомогою оголошення ставок купонів у процесі обігу облігацій і шляхом застосування «плаваючої» ставки купонів.

Вихід облігацій на ринок забезпечує позичальникові формування публічної кредитної історії, що розширює коло потенційних інвесто­рів, дозволяє одержати кредитний рейтинг і знизити в майбутньому вартість запозичення.

Обіг облігацій на вторинному ринку підвищує їх ліквідність, підвищує на них попит з боку потенційних інвесторів і в результаті дозволяє за необхідності успішно проводити наступні емісії цінних паперів.

За характером суб'єкта є такі види облігацій:

1. Державні облігації (в Україні це ОВДЗ, ОВДСЗ, ПДВ-облігації тощо).

2.Державні облігації зовнішніх позик.

3. Муніципальні або місцеві позики (наприклад, міські позики Харкова, Одеси тощо) випускаються відповідно до «Положення про порядок випуску й обігу облігацій внутрішніх місцевих позик», за­твердженого рішенням Комісії № 414 від 07.10.2003 р. (у редакції рішення комісії від 11.12.2007 р. № 2285). Наприклад, харківські муніципальні облігації серії МО-3 випускалися номіналом 300 грн. і 30 грн., прибутковість 35% річних, дата погашення - січень 1999 р.

За законодавством України, введено обмеження на обсяг випуску, що не може перевищувати 30% від доходної частини бюджету. Першим випуском, зареєстрованим відповідно до вимог нового Положення, став випуск облігацій міста Бровари Київської області.

4. Корпоративні облігації випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними й іншими товариствами, крім низки структур, яким заборонено випускати облігації (інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній).

5. Іпотечні облігації— облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечується іпотечним покриттям (правами вимоги по забезпеченим іпотекою грошовим зобов'язанням боржників за дого­ворами кредитів).

6. Іноземні облігації.

Всі емісії облігацій підлягають обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

У сертифікаті облігації зазначаються: назва виду цінного папера, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний іден­тифікаційний номер цінного папера, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печат­кою емітента. У сертифікаті іменної облігації обов'язково зазначається ім'я власника.

До сертифіката відсоткової облігації на пред'явника додається купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазначаються серія та но­мер сертифіката облігації, за якою виплачуються відсотки, найменуван­ня і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер.

Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, - в іноземній валюті.

За строками облігації бувають таких видів:

· короткострокові - 1-3 роки;

· середньострокові - 3-7;

· довгострокові - 7-20.

Безстрокові або рентні без строку погашення (державні). Напри­клад, англійські консолі випущені ще в середині XVIII століття й обертаються дотепер. В Україні не передбачена можливість випуску безстрокових облігацій.