Робота з виконавцем.

При підготовці у вузі режисерів для кіно й телебачення є обов'язкова дисципліна - акторська майстерність. Студенти самі грають як актори і беруть участь у постановці як режисери. Але в умовах викладання основ режисури й монтажу студентам інших професій є необхідність лише познайомити з методами роботи з людиною в кадрі.

 

Виконавці поділяються на акторів (професійно підготовлених людей, знайомих із різними системами гри в кадрі), типажів (людей, які не перевтілюються, а грають, власне, самих себе) і документальних героїв. Такі виконавці нікого не грають, а роблять у кадрі те, що роблять завжди і без камери, на роботі чи в побуті. Завдання режисера - так організувати дії виконавців, щоб глядач повірив екранному герою, щоб не було фальші.

Робота з професіоналом є і легша, тому що актор пропонує своє бачення й уміння, і складніша через можливу впертість чи амбітність актора. Режисер розповідає виконавцю всю необхідну інформацію, щоб актор зміг наповнити життям вигадану людину. Часто є необхідність у режисера показати виконавцю жести, особливості міміки, вимову чи ходу персонажа. І від репетиції до зйомки йде процес перевтілення.

При роботі режисера з типажем, тобто з людиною, яка за своїм внутрішнім світом і зовнішністю підходить для втілення вигаданого персонажа, йде відбір потрібних режисеру і притаманних виконавцю рис характеру, манери поведінки, вимови, ходи. У такому випадку режисер шукає можливості показати властиві реальній людині якості, підігнати їх під задумане. Пошук образу йде і на репетиції і під час зйомки дублів.

З документальним героєм режисер поводить себе інакше. Він намагається спочатку відібрати ситуації, в яких людина буде почувати себе вільно. А потім створити таку обстановку, коли жива людина не буде скута присутністю камери і людей біля неї і житиме своїм звичним життям. Для цього зйомки можуть відбуватися “прихованою” камерою або без команди для початку роботи. І про репетиції в такому випадку мова не йде взагалі. Дублів теж не знімають, але можливі зйомки варіантів якоїсь ситуації. Якщо це можливо, краще знімати хоча б двома камерами, щоб мати одразу матеріал у кількох варіантах.

При необхідності взяти інтерв'ю з людиною попередньо домовляються про обсяг тем, цікавих і автору фільму і документальному герою, але ні в якому разі не вдаються до репетиції і не ставлять конкретні питання, тому що буде втрачена жива робота думки людини в кадрі. Знімальна група може створювати, так звані, провокації, тобто несподівані ситуації, чи ставити необумовлені заздалегідь питання. Якщо людина в кадрі не дає потрібних відповідей чи уникає розмови взагалі, автори можуть використати таку ситуацію собі на користь, а можуть і не скористатися такою нагодою. Все залежить від завдання, яке поставлене перед авторами.

Знімаючи документальну подію, оператор чи режисер не можуть втручатися у її перебіг. Але точка зйомки, фокусна відстань об'єктива, масштаб кадрів, ракурс і відбір об'єктів у кадрі залежить від знімальної групи. Таким чином автор фільму виражає власне бачення події і осіб, які беруть у ній участь, чи замовників. І при подальшій роботі над фільмом завдяки монтажу автор може трактувати відзнятий документальний матеріал на користь своєї ідеї.

Звук у сучасному кіно і телебаченні пишеться одразу, синхронно. Але часто записаний звук буває “засмічений” різними шумами. І тоді створюється новий звук в умовах студії. Або непотрібний звук взагалі не використовують, перекривають іншим, чи просто накладають начитаний текст та інші звуки. Але це робиться вже потім, під час монтажу, а при зйомці намагаються встановити вузько скеровані мікрофони так, щоб звук був якомога чистим і не потребував додаткових незапланованих зусиль.У документальному фільмі все ж не можна відмовлятися від так званого “інтершуму”, оскільки він характеризує конкретне середовище і події. “Інтершум” додає правдивості глядачеві.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розказати, з яких компонентів складається екранне зображення.

2. Охарактеризувати кожний компонент зображення.

3. Розтлумачити зйомки як основний етап роботи над екранним твором.

4. Описати основні методи роботи режисера з неактором.

5. Розказати про “приховану” камеру як умову достовірності події.

6. Описати зйомки документальної події.

7. Пояснити основні принципи монтажної зйомки.

8. Охарактеризувати роль масштабу кадрів.

9. Описати способи створення об'ємного простору в кадрі.

10. Розкрити суть поняття “композиційна рівновага”.

11. Розповісти про перспективу у кадрі і засоби її творення.

12. Описати психологічний ефект “неврівноваженої” композиції.

13. Описати ракурс як засіб виразності.

14. Охарактеризувати роль кольору в рішенні фільму.

15. Розказати про роботу над звуком під час створення екранного твору.

16. Описати методи зйомки акторських сцен.

17. Охарактеризувати роботу режисера під час зйомки..

18. Розкрити роль розкадровки в знімальному процесі.

19. Охарактеризувати можливості довгофокусної і короткофокусної оптики.

 

Практична робота:

· Зняти за власним сценарієм і розкадровкою роботу “Моя вулиця”.

 

 

Мета:

· Підготувати студента до роботи над туристичним путівником чи презентаційним нарисом для туристичної агенції.

Методичні рекомендації щодо виконання практичних робіт:

· Обрати технологію зйомок фільму “Моя вулиця” - фото чи відеофільм.

· Відповідно до обраної технології підготувати технічні засоби. Для відеозйомки це штатив, акумулятори, освітлювальна апаратура, світлофільтри, мікрофони і підставки для них, касети.

· Підготувати при необхідності дозволи на зйомку в конкретних місцях.

· Зняти екранний проект якомога ближче до задуму, використовуючи знання, набуті на заняттях з курсів Операторська майстерність, Фотомайстерність, Композиція та Основи режисури.

 

Терміни, що зустрічаються:

Панорама (ПНР) - рух камеру навкруг осі штативу.

Проїзд - рух камери вручну, на операторському крані або на візку.

Від'їзд - зміна масштабу зображення об'єктів в кадрі за рахунок трансфокатора або зуму в бік узагальнення.

Наїзд - зміна масштабу (трансфокатором чи зумом) у бік збільшення об'єктів у кадрі.

Інтершум – звукова характеристика певного об’єкту.

 

Література:[ №4, №5, №6, №7, №12, №15].

 

Розділ 7.

КОМПОЗИЦІЯ ЕКРАННОГО ТВОРУ

 

Композиція - один із головних засобів вираження ідеї в цілому. Підбираючи окремі елементи, порівнюючи їх, вибудовуючи в єдине ціле, ми тим самим шукаємо найбільш вдалу форму для вираження художньої думки, ідеї твору мистецтва.

У виборі драматургічної побудови автор шукає і можливості більш яскраво показати різні етапи розвитку конфлікту. Тому композиція екранного твору цілком залежить від драматургічної основи. Зрозуміло, що рекламний ролик і багатосерійний фільм мають різні можливості щодо побудови.