Кодифікації римських імператорів. Кодифікація Юстиніана - раздел Образование, ОСНОВИ РИМСЬКОГО Для Дослідників Найціннішими Є Юридичні Пам'ятки Римського Права, Серед Яких...
Для дослідників найціннішими є юридичні пам'ятки римського права, серед яких на перше місце варто поставити Кодифікацію Юстініана.
Юстініан — східно-римський імператор (527—565 pp.) — вважав одним із засобів збереження рабовласницького ладу удосконалення законодавства. Тільки сильне і жорстоке законодавство здатне утримувати підвалини рабовласницької імперії, утримувати в покорі рабів, що часто повставали і розхитували її. Крім того, шляхом кодифікації Юстініан мріяв відродити колишню Римську імперію. Між тим законодавство знаходилось у хаотичному стані. Більш як за тисячолітню історію Риму нагромадилась така кількість законів різного рангу і змісту, едиктів, конституцій, творів римських юристів та інших правових документів, що користуватися ними було просто неможливо. Деякі з них явно застаріли і не відповідали вимогам часу, інші суперечили один одному, потребуючи упорядкування, поновлення, приведення у відповідність до нових соціально-економічних умов. При цьому відчувався вплив ще й інших правових систем. Було вирішено піддати кодифікації все накопичене право — цивільне, преторське, імператорське, твори юристів тощо.
За своїм змістом кодифікація Юстініана безумовно перевершувала всі попередні. її відзначали широка творча основа, величезна, кількість джерел, серйозність намірів, послідовність обробки їх.
(Для здійснення кодифікаційних робіт Юстініан 13 лютого 528 р. призначив комісію у складі 10 чоловік на чолі з магістратом і константинопольським професором права Тео-філем. Комісії було доручено систематизувати імператорські конституції. Три попередні кодифікації імператорських конституцій значно полегшили роботу і вже через рік було опубліковано зібрання конституцій під назвою Кодекс Юстініана. Розв'язувалося також ряд спірних (близько 50) питань шляхом прийняття новихконституцій.
Кодифікаційні роботи вимагали прийняття нових конституцій, чим викликали активну законодавчу діяльність імператора. Протягом трьох років було прийнято близько 300 конституцій. У такий спосіб наприкінці роботи кодифікаційної комісії (533 р.) розроблений Кодекс фактично застарів і вимагав перегляду. Комісія знову його переглянула, поновила, привела у відповідність до кодифікації. В новій редакції він був прийнятий в 534 р.
Кодекс Юстініана є зібранням законів (імператорських конституцій) в точному значенні цього слова. Він складається з 12 книг, кожна з яких поділяється на титули зі своєю назвою. Всередині титула розташовані окремі конституції із зазначенням імені імператора, що її прийняв, і дати прийняття. Книга 1 містить конституції з церковнего права, 2—8 — з приватного, 9 — з кримінального права, 10—12 — положення про державне управління.
Для кодифікації юридичної літератури в 530 р. була створена спеціальна комісія у складі 17 чоловік, яку очолив Трібо-ніан. Вона мала переглянути всі твори класиків, вибрати найцінніші, привести їх до певної системи, вилучити повторення і протиріччя. При цьому комісії була надана повна свобода дій — вона могла змінювати тексти уривків із творів, робити до них доповнення, вилучати окремі тези, тобто опрацьовувати (поліпшувати) на свій розсуд. Застарілі поняття, терміни, положення комісія замінювала новими.
Такі зміни та оновлення пізніше дістали назву інтерполяцій.
Через три роки робота з кодифікації творів видатних римських юристів була завершена і опублікована як Дигес-ти, чи Пандекти Юстініана. Дигести, чи Пандекти, — зібрання уривків із 2000 творів 39 найвидатніших римських юристів, в основному тих, які мали право офіційного тлумачення законів: 9200 уривків — фрагментів. Дигести поділяються на 50 книг, книги — на титули (окрім 30—32 книг, які не мають титулів). Всього в Дигестах зібрано 432 титули*. Титули поділяються на фрагменти, довгі фрагменти — на параграфи. Кожний фрагмент містить уривок із творів одного юриста, на початку якого позначається його ім'я і назва джерела. Тому Дигести прийнято цитувати: Д.8.3.4 — Д — Дигести, 8 — книга, 3 — титул, 4 — фрагмент Основним змістом Дигестів є фрагменти, що відносяться до приватного права. Найбільша кількість фрагментів належить Ульпіану — 2462, Павлу —2083, Папініану — 595, Помпонію— 585, Гаю — 535, Юліану — 457, Модестіну — 345. Комісія здійснила переробку Інституцій Гая, які були опубліковані одночасно з Дигестами ЗО грудня 533 р. під назвою Інституції Юстініана. Вони підготовлені як навчальний посібник для юристів-початківціармператорська конституція, Якщо взяти цифри від 9 до 2, то перші дві цифри — 98 — число титулів інституцій; наступні три цифри 765 — число титулів Кодекса; останні три цифри — 432 — число титулів дигестів, що затвердила Інституції, адресується молоді, «жадібної до вивчення законів». В ній підкреслюється, що Інституції є «першими елементами усієї юридичної науки». Інституції Юстініана складаються з 4 книг, 98 титулів; титули — відповідно з фрагментів, а великі фрагменти — з параграфів. Імператорські конституції, прийняті після роботи комісії, становили четверту частину кодифікації Юстініана і дістали назву Новел. Відомо, що було 168 новел, але повністю до нас вони не дійшли. Кодифікація Юстініана в XII ст. дістала назву Зводу цивільного права (Corpus juris civilis).
Все темы данного раздела:
Поняття системи права в Давньому Римі
З найдавніших часів люди в процесі своєї життєдіяльності вступають між собою в певні суспільні відносини, більшість яких регулюється нормами права, і тому відповідно називаються правовими відносин
Основні риси римського приватного права
Періодизація історії римського права не співпадає з періодизацією історії римської держави. Властивість права полягає в тому, що воно закріплює зміни, що відбуваються у суспільному і державному роз
Загальна характеристика джерел права. Види джерел права
Насамперед звернемося до деяких правових понять. Інститут права (інститут правовий) — розділ галузі права, регулюючий невелике коло однорідних суспільних відносин (наприклад, право власності, зобо
Джерела право утворення в Давньому Римі
Право як воля рабовласницького стану знаходить свій об'єктивний вираз і стає державною волею. Воля народних зборів або сенату, принцепса чи імператора набуває значення закону лише за умови, коли в
Джерела права в стародавньому та перед класичному римському праві. Звичаєве право. Закони 12 таблиць
Звичай — це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного застосування протягом тривалого часу. Він був основною формою регулювання поведінки в додержавному суспільстві за умов родового ладу.
Джерела права класичного періоду. Сенатусконсульти. Едикти магістратів імператорські укази. Юриспруденція і діяльність юристів.
Едикти магістратів, насамперед преторів, були джерелом утворення особливої системи правових норм, яка дістала назву преторського права.
За часів принципату правотворча діяльність преторів
Джерела пізнання римського права
Соціально-економічним грунтом виникнення і змісту римського приватного права був рабовласницький спосіб виробництва, що зумовлював волю рабовласників. В об'єктивованій формі така воля виражалася в
Поняття судочинства та судового процесу. Учасники судового процесу
Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небу
Історичні форми процесів. Легісакційний процес
Легісакційний процес. Це найдавніша форма республіканського судочинства, яка існувала за часів республіки близько до 126 р. до н.е. В самій назві, за деякими відомостями, відбита історія його роз
Формулярний процес, характерні ознаки. Поняття формули, види формул
Формулярний процес. У другій половині періоду республіки Рим перетворився в могутню державу, якій належала величезна територія. Інтенсивно розвиваються сільське господарство (хліборобство, виногр
Екстраординарний процес, причини виникнення
Екстраординарний процес. Зі встановленням абсолютної монархії інститут претури як демократичне утворення республіканського Риму починає занепадати. Імператори не довіряли ні виборним преторам, ні
Позовна давність
У класичному римському праві позов (actio) є правом домагатися через суд того, що тобі належить (Nihil aliud est actio, quam jus quod sibi debeatur judicio persequendi), тобто позов — це звернен
Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
1. Причини, що обумовили виникнення державного суду.
2. Особливості різних видів судових процесів.
3. Які Ви знаєте основні види позовів?
4. Чим відрізняється судовий зах
Суб’єкт права. Фізичні та юридичні особи
Той, хто здатний носити право, бути носієм права, визнавався суб'єктом права, особою. Ця здатність — не природжена, біологічна чи якась інша властивість людини, а соціальне явище, наслідок соціал
Поняття правоздатності, виникнення та припинення
Здатність людини бути носієм певних прав називається правоздатністю. Римські юристи не мали відповідного сучасному поняттю визначення правоздатності, хоча й користувалися цим поняттям.
П
Правове становище римських громадян
Поміж вільних найбільшою правоздатністю наділялися, звичайно, римські громадяни. Спочатку, в період ранньої республіки, все вільне населення поділялось на римських громадян і негромадян. Останні
Правове становище латинів. Юліанові латини
Латинами визнавалися давні жителі Лація та їхнє потомство. Згодом правовий статус латинів почали надавати деяким італійським общинам і за межами Лація. Після того як в І ст. до н.е. римське грома
Правове становище перегрінів. Публічні та приватні перегріни
Перегріни — сусідні з Італією, підкорені Римом народи. Вони не були рабами, проте й не отримували правового статусу римського громадянина. В давнину це були вороги (hostes), які не користувалися п
Правове становище рабів, вільновідпущенників
З точки зору приватного права раб вважався річчю і не мав ніяких прав ні в публічній, ні в приватній сфері. Раби не могли служити в римських легіонах, не платили повинностей, оскільки не були влас
Правове становище колонів
Колонат зароджувався ще за часів республіки, продовжував розвиватися в період принципату і отримав правове закріплення в умовах абсолютної монархії. Спочатку колони були дрібними орендарями землі
Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
1. На які основні групи поділялось римське населення ?
2. Що таке суб 'єкт права ?
3. Що таке правоздатність ?
4. Що таке дієздатність?
5. Який правовий статус р
Запитання для перевірки засвоєння матеріалу
1. На які основні групи поділялось римське населення ?
2. Що таке суб 'єкт права ?
3. Що таке правоздатність ?
4. Що таке дієздатність?
5. Який правовий статус р
Поняття та види речей. Види речових права
Римські юристи широко користувалися категорією «річ», ретельно регламентували правовий статус речей, види їх. Проблема речей займала одне з центральних місць і в самому римському приватному праві,
Поняття та види володіння.
У римському праві (як і в сучасному багатьох країн) поняття «володіння» (possessio) мало двояке значення: 1) самостійний правовий інститут, незалежний від права власності; 2) одна з правомочност
Виникнення та припинення володіння
Володіння набувалося поєднанням двох елементів — corpus і animus. Проте, як вже відзначалося, одного фактичного володіння або наміру вважати певну річ своєю для виникнення володіння було недоста
Захист володіння
Феномен володіння як самостійного правового інституту полягав у тому, що фактичне обладания річчю, основане на факті, а не на праві, все ж одержувало правовий захист з боку суспільства. У спеціальн
Види права власності
Довгий час римляни визнавали найбільш давній, відомий ще за Законами XII таблиць вид права власності — квіритську власність — dominium ex jure Quiritium. Межі і зміст цього права були встановлені ц
Підстави виникнення та припинення права власності
Правовим формам обороту власності римляни надавали великого значення, оскільки при переміщенні власності завжди виникає питання про те, кому вона переходить, хто стає власником. Від цього залежала
Захист права власності
Практично вся могутність держави, в тому числі і правова, спрямована передусім на захист, збереження економічної основи свого існування — власності. Це три спеціальних позови: віндикаційний, негато
РОЗДІЛ IX Права на чужі речі
§ 1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
Одним із істотних обмежень права приватної власності є права на чужі речі, сукупність яких становить ще одну групу речових
Підстави виникнення зобов`язання
Важливо усвідомити, як складалися правовідносини, внаслідок яких один (кредитор) мав право, а інший мав обов'язки, іншими словами, з чого виникали зобов'язання. Відповісти на це запитання можна к
Сторони в зобов`язанні
В зобов'язанні дві сторони — кредитор і боржник. Інколи виникали зобов'язання багатосторонні, в яких брали участь більше двох осіб (наприклад, договір товариства). Однак переважали двосторонні зо
Сторони в зобов`язанні
В зобов'язанні дві сторони — кредитор і боржник. Інколи виникали зобов'язання багатосторонні, в яких брали участь більше двох осіб (наприклад, договір товариства). Однак переважали двосторонні зо
Припинення зобов`язань
Головна мета будь-якого зобов'язання — задовольнити певні вимоги кредиторів — певні потреби або відшкодування заподіяних збитків. Тому будь-яке зобов'язання зумовлено передусім його реалізацією.
Відповідальність боржника за невиконання зобов’язань
Невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання визнавалося порушення умов договору або однієї з наведених вище вимог до виконання. Наприклад, якщо договір не виконаний в зумовлений строк — ц
Форми і методи поточного контролю: письмове опитування
План
1. Поняття договору, умови дійсності договору.
2. Контракти і пакти.
3. Вербальні контракти. Літеральні договори.
4. Реальні контракти.
Форми і методи поточного контролю: письмове опитування
План
1. Поняття договору, умови дійсності договору.
2. Контракти і пакти.
3. Вербальні контракти. Літеральні договори.
4. Реальні контракти.
Поняття спадкування. Види спадкування
Спадкування — перехід майна після смерті його власника до інших осіб. Піщ майном прийнято розуміти сукупність прав і обов'язків померлого. Отже, до складу спадщини належать як права, так і обов'яз
Спадкування за заповітом
Заповіт — testamentum — розпорядження власника своїм майном на випадок смерті. В римській класичній сім'ї єдиним і повновладним власником сімейного майна був домо-владика, і тільки він міг ним роз
Спадкування за законом
Спадкування за законом — ab intestato — спадкування проти заповіту — мало місце в таких випадках:
а) за відсутності заповіту;
б) визнання його недійсним;
в) смерті спадко
Сутність і характеристика легатів і фідеїкомісів.
Римське спадкове право знало сінгулярне наступництво, за яким до окремих осіб переходили лише певні майнові вигоди без обтяження їх будь-якими обов'язками. Це були так звані легати, або заповідаль
Написання правових термінів, що мають латинське походження
Jus — право
Jus civile — цивільне право
Jus praetorium — преторське право
Jus gentium — право народів
Написання правових термінів, що мають латинське походження
Obligatio— зобов'язання
Obligatio est juris vinculum, quo necessitate abstringimur sol-vendae el secundum nostrae civitatis jura — зобов'язання є правові
Новости и инфо для студентов