Система електроживлення.

Призначена для виробітку постійного струму напругою 27В.

 

Склад системи електроживлення:

Г-209Б – генератор постійного струму приводиться в дію від лівого ходового двигуна БТР-60ПБ.

АБ-1 – бензоелектричний агрегат.

6СТ-75 – дві акумуляторні батареї.

 

Технічні характеристики.

 

Виріб 9С482М забезпечує прийом інформації про повітряну обстановку від виробу 9С416М, укомплектованого виробом 2С002:

• від виробу 9С80 (або 1РЛ134) через апаратуру АЗПД-У з відображенням інформації на блоці ИТ-45;

• від РЛС типу П-12, П-15, П-40 і П-18 по кабелях сполучення на відстань до 300 метрів з відображенням первинної повітряної обстановки на блоці ИТ-45. У цьому випадку виріб 9С482М використовується як пункт обробки і передачі інформації (передавальний пункт).

Дальність передачі телекодової інформації при цьому становить:

• по радіостанції Р-407 — не менше 7 км;

• по радіостанції Р-111 — не менше 25 км;

• по радіостанції Р-123М (Р-123МТ) — не менше 20 км;

• по телефонному кабелю типу П-274 — не менше 15 км, від виробу 9С717/6 (або 1РЛ135), через блок З23-1, з відображенням інформації на блоці ИТ-45;

• по радіостанції ОПОВЕЩЕНИЕ через радіостанцію Р-123М з нанесенням повітряної обстановки на планшеті вручну.

Виріб 9С482М забезпечує видачу цілеуказання бойовим комплексам через радіостанцію Р-123М або по телефонному кабелю.

Виріб 9С482М забезпечує:

а) ретрансляцію прийнятої радіолокаційної інформації без перерахування координат;

б) присвоєння і передачу № цілі у вигляді подвійних десяткових цифр;

в) передачу і прийом команд і повідомлень і відображення їх на індикаторі у вигляді десяткових цифр;

г) визначення, передачу, прийом і відображення складових вектора швидкості цілі і визначення підлітного часу цілі.

Максимальні помилки видачі цілеуказання (на стоянці і у русі) при використанні апаратури АЗПД-У становлять: по дальності не більше 3,0 км; по азимуту не більше 5°.

Суредньоквадратичні помилки видачі цілеуказання (на стоянці і у русі) з використанням планшета становлять:

• по дальності не більше 3 км;

• по азимуту не більше 15°.

Дальність дії радіозв'язку на стоянці і у русі:

• Р-111 не менше 25 км;

• Р-123 — 15—20 км.

Апаратура навігації забезпечує визначення координат пересувного пункту управління на стоянці і у русі з точністю не менше 1% від пройденого шляху на дальностях більше 4 км і 0,6% -- до 4 км.

Електроживлення виробу може здійснюватися від:

• відбору потужності базового двигуна генератором Г-290Б;

• бензоелектричного агрегату АБ-I-II/ 30-М1;

• зовнішньої мережі змінного струму напругою 220В±10% з частотою 50 (400) Гц.

Усі перераховані вище джерела живлення працюють у буферному режимі з двома акумуляторними батареями типу 6 СТ-75-ЭМС і забезпечує живлення апаратури постійним струмом напругою +27В±10%.

Споживана потужність апаратурою виробу не більше 2,5 кВт.

Час повного розгортання:

• з прокладанням чотирьох ліній дротового зв'язку на відстань 500 м:

вдень не більше 25 хв.;

вночі не більше 30 хв.

• без прокладання ліній зв'язку:

вдень не більше 18 хв.;

вночі не більше 20 хв.

Вага укомплектованого виробу з екіпажем не більше 10 500 кг.

Габаритні розміри:

• довжина по корпусу 7220 мм;

• довжина по буксирному приладу в робочому положенні 7560 мм;

• ширина 2825 мм;

• висота 3325 мм;

Максимальна швидкість руху: по шосейних дорогах 80 км/ год.; в умовах бездоріжжя 10 км/год.; по сніжній цілині 20 км/ год.; на плаву 9-10 км/ год..

Примітка: При русі вночі швидкість руху знижується в середньому на 10-15%.

Запас ходу — 500 км.

Застосовуване паливо — бензин А-72.

Ємність 2-х бензинових баків — 290 літрів.

У виробі 9С482М передбачене неоперативне перемикання роботи радіостанції Р-111 на телескопічну щоглу за допомогою високочастотного кабелю, що перебуває в ЗІП виробу. Дальність передачі при цьому — не менше 30 км.

Дальність радіозв'язку на стоянці і у русі:

•Р-407 — не менше 4 км.

 

3. УСТРІЙ І РОБОТА ПУНКТА УПРАВЛІННЯ.

 

3.1. Робота пункта управління.

Виріб 9С482М входить до складу системи ППО механізованої (танкової) бригади і працює разом з передавальним пунктом і з військовими СРЦ типу П-12, П-15, П-18,

П-40 .

Передавальний пункт сполучається з радіолокатором по кабелях сполучення. На його індикаторі відображається первинна повітряна обстановка (дистанційні і азимутальні відмітки, ехо-сигнали, сигнали опізнавання), яка відповідає обстановці на екрані індикатору РЛС, а також вторинна обстановка (відмітки контрольних точок, МТК, зворотного контролю переданих координат і характеристик).

Знімання координат цілей з індикатору проводиться оператором, який вибирає цілі, що підлягають передачі (повітряні засоби супротивника), від інших оцінок на екрані індикатору (наприклад, відбиття від місцевих предметів, перешкод, свої заявлені літаки) і передає на приймальний пункт ті дані, які потрібні для бойової роботи.

Передача відміток цілей проводиться оператором за допомогою спеціального датчика координат методом сполучення електронного маркера з відміткою від цілі.

Введення характеристик цілей здійснюється оператором вручну шляхом натискання клавіш кнопкового перемикача на блоці ДХ з відповідним гравіруванням. Зняті в такий спосіб координати цілей і їх характеристики надходять у телепередавач, де дані координат цілей складаються з даними топоприв'язки: різницею координат між місцезнаходженням передавального пункту і реперною точкою. Таким чином, координати цілей виходять відносно реперної точки.

При цьому забезпечується передача екстраполірованих значень координат цілей, у результаті чого усувається помилка, викликана запізнюванням зйому стосовно моменту локації.

У телепередавачі приведені координати цілей і їх характеристики модулюються, піднесучою частотою і промодульований сигнал надходить на вхід радіоканалу або телефонну лінію і передається на приймальний пункт.

На приймальному пункті сигнали приймаються радіостанцією Р-407 (Р-111,

Р-123М) або по дротових лініях зв'язку і надходять на телеприймач. У телеприймачі сигнали демодулюются, підсумовуються з даними топоприв'язки, дешифруються і надходять на вхід індикатора.

На екрані індикатора приймального пункту відображається вторинна повітряна обстановка, щодо свого місцезнаходження, яка містить відомості про азимут, нахилену дальність, державну приналежність, характеристику і висотну зону повітряних цілей.

Командир батареї, на підставі цих даних, телекодом (автоматизовано) або голосом по Р-123 або по телефонних лініях зв'язку через РТК-1 видає цілеуказання вогневим комплексам.

Вогневі комплекси розташовуються від приймального пункту на відстані не більше 500 метрів ( при цілеуказуванні голосом).

Помилка визначення координат при видачі цілеуказання складається з помилок топографічної прив'язки, старіння інформації, помилок апаратури передачі та прийому радіолокаційного зображення і знімання даних з блоку ИТ-45, помилок РЛС і за рахунок віддалення вогневих комплексів від приймального пункту.

Для обліку даних помилок вогневі комплекси ведуть пошук цілей у секторі ±15° від отриманого азимута.

Цілеуказування може бути видане групі вогневих установок або окремо взятій установці.

Готовність вогневих установок до одержання бойового завдання передається по

Р-123М (РСТ-1) голосом. Командир відділення управління, одержавши доповідь з вогневого комплексу, вручну вводить ці дані на табло ИТ-1, що представляє собою запам'ятовувальний пристрій. З табло ИТ-1 ці дані надходять на табло ИТ-2, яке так само являє собою запам'ятовувальний пристрій.

Готовності вогневих комплексів відображаються на табло ИТ-1 і ИТ-2 шляхом загоряння відповідних лампочок.

Топоприв'язка виробу 9С482М здійснюється за допомогою апаратури навігації і орієнтування. Принцип дії топоприв'язки заснований на перетворенні координат цілі (Ц), передаючого (ПУ) і прийомного (ППУ) пунктів шляхом прив'язки їх до єдиної умовної системи координат з початком відліку, що збігається з реперною точкою .

Дані про місце розташування передавального і приймального пунктів щодо реперної точки вводяться вручну командиром відділення управління в датчики топоприв'язки пунктів.

Потім, при русі приймального пункту, здійснюється автоматизоване введення даних у датчик топоприв'язки.

З датчиків топоприв'язки ці дані надходять на телепередавач і телеприймач, де підсумуються з координатами повітряних цілей. Таким чином, координати відображених цілей на екрані індикатору ППУ знімаються щодо місця розташування ППУ.

Крім прийому інформації про повітряну обстановку через апаратуру АЗПД-У, дані про неї можуть надходити по сітці цілеуказання через радіостанції Р-123М (РСТ-4) і Р-407 (РСТ-5). У цьому випадку повітряна обстановка наноситься вручну на планшет ПО.

У виробів 9С482М є блок С23-1 ( входить до складу апаратури АЗПД-У), що працює в кодах системи 9С717.

Якщо буде потреба обміну інформацією з цією системою тумблери ПЕРЕДАЧА і ПРИЕМ на коробці РК-1У повинні бути поставлені у відповідні положення.

Зв'язок ППУ з вищим командуванням здійснюється по радіостанції Р-111 (РСТ-3).

Зв'язок ППУ з підрозділами, що прикриваються, здійснюється по радіостанції

Р-123М (РСТ-2).

 

3.2. Сполучення з РЛС.

 

Крім приймання інформації про повітряну обстановку з передавального пункту, виріб 9С482М може приймати її безпосередньо від РЛС, якщо відстань між ними менше 300 метрів.

Сполучення з військовими РЛС розвідки і цілеуказання типу П-12, П-15, П-18,

П-40 проводиться по каналах сполучення цих станцій з системою «Воздух-1П» згідно зі схемами сполучення.

При сполученні з РЛС, на індикаторі виробу 9С482М автоматично відображається первинна повітряна обстановка, що аналогічна обстановці на екрані індикатора РЛС, і вторинна обстановка. При сполученні з РЛС, виріб 9С482М може бути використаний як передавальний пункт.

Сигнали з РЛС: АО (активна відповідь), ОП (опізнавання) і ехо-сигнал надходять на вхід блоку ИТ-45, де використовуються для виробітку підсвічування відміток відповіді; а імпульси запуску, ОД (відмітки дистанції) і ОА (відмітки азимута) надходять на блок ФР. Імпульси запуску і ОД використовуються для виробітку імпульсу формування пилки і синхронізації апаратури АЗПД-У з РЛС. Відмітки дистанції і азимута зі стійки РПС-М надходять на блок ИТ-45 для створення масштабної сітки по дальності і азимуту.

Сигнали з сельсин-датчиків РЛС, що задають азимутальне положення антени РЛС, надходять на прилад 220Н, який формує пилкоподібні напруги, пропорційні синусу і косинусу азимута антени РЛС.В результаті цього на екрані індикатору ИТ-45 створюється радіально кругова розгортка, лінія якої обертається синхронно і синфазно з антеною РЛС.

 

3.3. Устрій пункта управління ПУ-12М.

 

Пункт управління ПУ-12М змонтований на базі бронетранспортера БТР-60ПБ без башти (шасі машини 49-07). Корпус зварений з броньових листів, закритий, водонепроникний. Корпус має два відділення: апаратне відділення і відділення силової установки. Зовні виріб пофарбований у захисний колір.

Наявність опалення, вентиляції і освітлення дозволяє забезпечити у середині машини нормальні умови для роботи екіпажу у різних кліматичних умовах, у різний час доби ( при працюючому базовому двигуні).

На даху корпуса машини розміщений кабельний барабан з високочастотним кабелем, закріплений на телескопічній щоглі. За допомогою спеціального кріплення на даху машини закріплюється бензоагрегат АБ-1-ІІ/30-1М.

На спеціальних кронштейнах розміщено дві антени для радіостанцій Р-123М. Антена (штир АШ-3,4 м) для Р-111 кріпиться в середній частині даху корпуса машини. Гнучка антена для Р-407 кріпиться на телескопічній щоглі.

 

Склад і розміщення екіпажу.

Обслуга пересувного пункту управління ПУ-12М складається з чотирьох людей:

1. Командир відділення управління
2. Оператор-планшетист
3. Радист-телефоніст
4. Водій-електромеханік

Залежно від конкретного використання ПУ-12М у системі управління засобами ППО, командиром бойової обслуги може бути начальник ППО бригади-- командир дивізіону або командир батареї.

В апаратному відділенні розташовано чотири робочі місця екіпажу ППУ.

На робочому місці командира батареї розташована наступна апаратура:

• блок ИТ-45 (19);

• блок ФР (13);

• блок ДХ (15);

• блок САУ радіостанції Р111 (28);

• радіотелефонний концентратор РТК-1 (23);

• радіостанція Р-123М (РСТ-2) (22);

• блок ДТ-2 (20);

• вентилятор (27);

• радіостанція Р-407 (РСТ-5) (51);

• інформаційне табло ІТ-2 (18);

• блок живлення Р-123М (26);

• щит командирський ЩК (36).

На робочому місці командира відділення управління (машини) розташована наступна апаратура:

• візир орієнтування ВО-1 (1);

• перетворювач поточних координат ПТК (2);

• інформаційне табло ІТ-1 (4);

• радіостанція Р-123М (РСТ-1) (8);

• пульт внутрішнього зв'язку ПВС-2 (6);

• рентгенометр ДП-3Б (53);

• пульт управління гірокурсоуказувачем (7);

• прилад 220Н (11).

На робочому місці радиста розташована наступна апаратура:

• розподільна коробка РК-1В (38);

• радіостанція Р-111 (РСТ-3) (41);

• пульт внутрішнього зв'язку ПВС-1 (42);

• щит розподільний ЩР (44);

• фільтр живлення ФП (45);

• випрямляч мережний ВС-27 (47);

• акумулятори (48);

• столик радиста (33).

На робочому місці радиста розташована наступна апаратура:

• планшет повітряної обстановки ПО (52);

• радіостанція Р-123М (РСТ-4) (40);

На робочому місці механіка-водія розташована наступна апаратура:

• пульт внутрішнього зв'язку ПВС-3 (29);

• оглядові прилади (50);

• гірокурсоуказувач (30);

• стійка РПС-М (34).

Крім того, у машині розташовані :

• розподільна коробка РК-2 (39);

• два вентилятори обдування Р-111 (46);

• щит ввідний ЩВ (25);

• реле-регулятор РР-361А (47);

• два питних баки (9);

• дві коробки РК-3У (50);

• блок живлення БП-3М (52);

• блок С23-1 (12).

 

4. ПРИЙОМ і ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ПУ-12М.

 

4.1. Прийом інформації через лінії зв'язку.

 

АЗПД – забезпечує прийом вторинної інформації про повітряну обстановку через штатні засоби зв'язку.

Апаратура розрахована на роботу з повідомленнями строго певної структури:

ОПОВ; V; H; 2Z; ЦУ; КП довжиною 40 двійкових розрядів.

 

Повідомлення ОПОВЕЩЕНИЕ (ОПОВ) містить:

Х, У – прямокутні координати щодо умовної точки;

М – масштаб;

- | о □ - характеристики цілі.

 

Повідомлення СКОРОСТЬ (V):

Nц – номер цілі;

Vx; Vy – складові швидкості цілі.

Для вірогідності повідомлення передається значення швидкості по два рази підряд.

Повідомлення цієї інформації передається не постійно, а тільки при зміні цієї інформації про ціль.

 

Повідомлення ВЫСОТА (H):

Nц – номер цілі;

H – значення висоти цілі.

Передається не постійно, а тільки при зміні цієї інформації.

Повна інформація про одну ціль передається і підтверджується в трьох повідомленнях:

ОПОВЕЩЕНИЕ, V, H.

 

Повідомлення 2Z(разове повідомлення):

К – код загальної команди;

(x, y) – координати точки.

 

Повідомлення ЦЕЛЕУКАЗАНИЕ (ЦУ):

Nц – номер цілі;

Nn – номер пункту якому видається команда по цілі.

 

Для передачі 2Z, ЦУ її відображення в ЗУ виділені особливі гнізда з яких інформація на передачу і відображення йдуть поза чергою.

 

Повідомлення КОНЕЦ ПЕРЕДАЧИ (КП):

- Nц – номер цілі;

- ознака кінця передачі.

Повідомлення КП – передається 4 рази підряд.

 

Для забезпечення нормального функціонування АПД до складу повідомлень уводяться службові сигнали:

• ознаки типів повідомлень (розряд 1, 13,17)
• КС – коригувальний сигнал.

Структура коригувального сигналу залишається незмінною.

 

При використанні ПУ-12М і РЛС П-19 з АЗПД-У обмін інформацією здійснюється тільки повідомленнями типу ОПОВЕЩЕНИЕ.

 

Тип опов

№ посилок

2-8

9-12

18-25

26-32

33-36

37-40

ОПОВ

X

-

М

Nц

Y

КС

V

Vx

Nц

Vy

КС

H

Nц

Н (33)

КС

2Z

X

М

KO

Y

КС

ЦУ

Nц

Nп

КС

КП

Nц

*ПКСС

 

*Перший коригувальний сигнал синхронзації з приймачем.

Повна інформація від однієї цілі передається і підтверджується в трьох повідомленнях ОПОВ; V; H.

Повідомлення V і H передаються не постійно, а тільки при зміні цієї інформації про ціль.

Для підвищення вірогідності повідомлення V і H передаються по два рази підряд.

Повідомлення ОПОВЕЩЕНИЕ – може передаватися однократно і дворазово.

 

Ознаку повідомлення визначають по 1 і 13 ÷ 16; П розрядом у телеприймачі і залежно від виду повідомлення розподіляється в ЗУ ( запам'ятовувальний пристрій). Повідомлення КП передається 4 рази підряд.

Багаторазово передані повідомлення зрівнюються між собою і при збіганні передаються в ЗУ. Для передачі повідомлення 2Z і ЦУ в ЗУ виділені особливі гнізда в яких інформація на передачу і відображення йдуть позачергово.

Усі 6 типів повідомлень приймаються ПУ-12М.

При використанні ПУ-12М и РЛС П-19 з АЗПД-У обмін інформацією здійснюється тільки повідомленнями типу ОПОВЕЩЕНИЕ.

 

4.2. Сполучення ПУ-12М с джерелом інформації.

 

ПУ-12 може бути сполучений:

 

1) З РЛС розвідки (виявлення) по:

· телекодовому зв'язку;

· радіозв'язок;

· по телефонному кабелю;

· по кабелях сполучення.

 

2) З рухливим пунктом розвідки і управління - ППРУ-1, ПУ-12М по:

· телекодовому зв'язку;

· радіозв'язку;

· телефонному кабелю.

 

3) З машиною бойового управління - 9С717/6 – по телекодовому зв'язку.

З рухливим пунктом розвідки і управління ППРУ-1, ПУ-12М.

 

 

За допомогою багатожильного кабелю з'єднується блок ССП (синхронно слідкуючий привід) ПУ-12М з аналогічним блоком РЛС. Це з'єднання утворює синхронно- слідкуючий привід, який забезпечує синхронне обертання радіально-кругової розгортки на ИТ-45 ПУ-12М і антеною РЛС.

Телекодовий сигнал частотою 1872 Гц модулюється інформацією у двійковому коді, а потім подається при передачі (або ухвалюється при прийманні) на радіостанцію або телефонний кабель.

З РЛС розвідки (виявлення).

 

 

 

 

При такому варіанті одержання інформації процеси, що відбуваються на ПУ-12М аналогічні процесам, що відбуваються при роботі з ПУ-12М і ППРУ-1.

Дальність зв'язку до 30км. і 15км.

У більшості випадків ПУ-12М сполучається зі станціями розвідки за допомогою спеціальних кабелів довжиною 300м.

 

Схема з'єднання в загальному виді має вигляд:

 

 

 

Підключення здійснюється через рознімання розташовані в кабельній ніші на зовнішній бічній стороні ПУ-12М.

 

З машиною бойового управління 9С717/6.

 

 

 

При сполученні ПУ-12М с 9С717/6 на ПУ-12М використовується блок С-23

Блок С-23 – призначений для перекодування вхідної інформації з коду апаратури 9С717/6 у код апаратури АЗПД-У при прийманні циклів «ОПОВЕЩЕНИЕ», «2Z», «КП» і назад при передачі.

При прийманні інформації визначається тип прийнятого циклу і проводиться перекодування повідомлення.

Дальність зв'язку до 30км.

 

4.3. Відображення інформації на індикаторі кругового огляду ( блок ИТ-45).

На екрані блоку ИТ-45 відображається:

1) Первинна РЛІ, аналогічна відображуваній на екрані ІКО РЛС – ехо-сигнали, сигнали опізнавання, відмітки азимута і дальності.

2) Вторинна інформація, прийнята приймачем даних ПУ-12М.

3) Вторинна інформація, створювана оператором по первинній РЛІ.

До вторинної інформації відноситься:

1) Електронний маркер (маркерний телеолівець- МТК).

2) Контрольні точки (КТ) – точки для перевірки параметрів АЗПД.

3) Точки стояння пунктів управління (ТС).

4) Вторинні відмітки (точки).

5) Відмітки цілей прийняті приймачами від інших пунктів управління і супроводжувані повітряні цілі.

6) Вектор швидкості (попередження) цілі для значення попереджувального часу від 0 до 120с.

7) Геометричні символи (ознаки висотної зони, «Свій», «Чужий», «Груповий»).

8) Номер цілі, номер команди (2, 3 знакомісце).

9) Додаткові характеристики і команди управління у вигляді букв ( Н, Р, Ц, О, В, З, А, П) - 4 знакомісце.

10) Значення висоти цілі в км ( 0 ÷ 25,4 км з дискретністю 0,2 км).

Відображення РЛІ інформації на ИТ-45 здійснюється з радіусом радіально-кругової розгортки 35км або 50км у масштабі М50 (М1) або 100км у масштабі М100 (М2)

З апаратури РЛС на АЗПД-У ПУ-12 по коаксіальних кабелях подаються:

• ехо-сигнал;
• сигнал опізнавання;
• імпульс запуску;
• мітки дальності і азимута.

Цими сигналами забезпечується запуск імпульсних схем ИТ-45 ПУ-12М; відображення ехо-сигналу і сигналу опізнавання; створення на екрані ЕПТ міток азимута і дальності.

Для формування на екрані цифр і знаків одночасно з напругою Ux; Uy координат вторинних відміток подається напруга Uxзн; Uyзн на підсилювач знаків.

Підсилені напруги Ux; Uy; Uxзн; Uyзн подаються на відхиляючу систему ЕПТ.

• Ux; Uy – напруга пропорційна координатам цілі.
• Uxзн; Uyзн – напруга для відображення знаків у певній точці екрана.
• Пv – підсвічування вектора швидкості.
• Пзн – підсвічування знака.
• ПМТК – підсвічування маркера.
• ПТ; ПКТ – підсвічування точок і контрольних точок.
• ФР – формувач розгорток.
• координатні підсилювачі (КУ).
• імпульси підсвічування відміток азимута і дальності.

 

 

Планшет повітряної обстановки.

 

Планшет повітряної обстановки (ПО) призначений для:

• нанесення трас повітряних цілей по квадратах мережі цілеуказання щодо точки стояння СВЦ;

• визначення координат (азимута і похилої дальності) цілей щодо своєї точки стояння.

Планшет виготовлений з органічного скла, обрамленого рамкою. На поверхні планшета вигравіюрована сітка цілеуказання з ціною сторони квадрата 10 км і азимутальна шкала, з ціною поділки шкали 0-50 п.к. Оцифровка наведена через 1-00 п. к.

У центрі планшета на вісі вільно обертається лінійка цілеуказання. На лінійці вигравірувана шкала дальності в км. Ціна однієї поділки шкали 1 км. Оцифровка зроблена через 5 км. На звороті лінійки наклеєний матеріал з сукна для запобігання від подряпин поверхні планшета.

На одній вісі з лінійкою цілеуказання, з протилежної сторони планшета, перебуває напрямна, по якій переміщається азимутальний лімб з лінійкою, виравіюрований у км. З їхньою допомогою командир знімає координати цілі щодо точки знаходження пункту управління. Планшет кріпиться на шарнірах до стелі апаратного відсіку. У робочому положенні планшет фіксується двома фіксаторами. У неробочому положенні планшет відкидається до стелі і утримується затискачем.

Включення підсвічування планшета здійснюється тумблером, розташованим на кожусі.

 

 

5. АПАРАТУРА ВІДОБРАЖЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ

І БОЙОВОЇ РОБОТИ КОМПЛЕКСІВ

 

5.1. Призначення, склад апаратури відображення технічного стану і бойової роботи комплексів.

Апаратура відображення технічного стану і бойової роботи комплексів дозволяє відображати наступну інформацію:

• наявність комплекту;

• готовність до одержання бойового завдання;

• прийняття цілі;

• обстріл цілі;

• технічний опис вогневих комплексів.

 

До складу пристрою входять два пристрої:

• інформаційне таблоИТ-1;

• інформаційне табло ИТ-2.

 

5.2. Інформаційне табло ИТ-1.

 

Інформаційне табло ИТ-1 є первинним джерелом введення інформації і контролю за її відображенням.

Інформація відображена на табло і розбита на групи:

• комплект;

• робота;

• технічний стан.

 

Група КОМПЛЕКТ призначена для відображення наявності комплекту на вогневих установках.

Група представляє стани:

1. Для вогневих установок:

1 — повний комплект;

1/2 — половина комплекту;

1/4 — четверта частина комплекту.

2. Для транспортно-заряджаючих машин:

2 — два комплекти;

1 — один комплект;

0 — комплект відсутній.

Група РОБОТА призначена для відображення готовності підрозділів до одержання бойового завдання, до прийняття цілеуказання і ведення вогню.

Група представляє стани:

ГОТОВИЙ — готовий до одержання бойового завдання;

БАЧУ — ціль прийняв;

ВИКОНАВ — ціль обстріляв.

Група ТЕХ. СТАН призначений для відображення інформації про можливі несправності вогневих установок.

Група представляє наступні стани:

РПК — несправний радіоприборний комплекс;

БЧ — несправна бойова частина;

ШАСІ — несправне шасі.

Набір інформації проводиться послідовним натисканням кнопок, залежно від інформації, що надходить від вогневих установок.

 

Електрична схема ИТ-1 дозволяє в перших двох групах КОМПЛЕКТ і РОБОТА автоматично при наборі знову вхідної інформації скидати попередню. У групі ТЕХ. СТАН може бути набране кожне з трьох станів, або комбінація з декількох станів, тобто автоматичне скидання відсутнє.

Принципова схема груп КОМПЛЕКТ і РОБОТА складається з дев'яти гнізд. Усі гнізда побудовані і працюють по одному принципу.

Кожне гніздо складається з трьох реле, трьох індикаторних ламп і трьох кнопок.

У попередньому стані обмотки реле і паралельно приєднані до них лампи знеструмлені.

При натисканні на одну з кнопок гнізда напруга 27В надходить на обмотку відповідного реле і на лампи приладівИТ-1, ИТ-2. Реле спрацьовує і самоблокується. У такому гнізді можуть горіти одночасно три лампи.

Для гасіння ламп у кожнім гнізді є кнопки скидання.

Конструктивно інформаційне табло ИТ-1 складається з чотирьох основних частин:

• лицьової панелі;

• плати з лампами;

• плати з реле;

• кожуха.

На лицьовій панелі по гніздах розташовані лампи з кнопками, вимикач і тримач запобіжника, лампи пофарбовані відповідно в зелений, жовтий і червоний кольори.

Нижній рядок відображає наявність боєкомплекту і технічний стан допоміжних машин. ИТ-1 виконане в металевому кожусі. Для запобігання від механічних ударів і вібрацій ИТ-1 у виробі встановлюється на амортизатори.

 

5.3. Інформаційне табло ИТ-2

 

Інформаційне табло ИТ-2 призначене для дублювання інформації, що надходить на ИТ-1. На приладі ИТ-2, так само як на приладі ИТ-1, інформація розбита на 3 групи, а група на три стани.

Розташування і назва груп і станів на приладі ИТ-2 відповідає розташуванню і назві груп і станів на приладі ИТ-1.

На лицьовій панелі розташовані сигнальні лампи по групах і станам. Фарбування ламп на приладі ИТ-2 відповідає фарбуванню ламп на приладі ИТ-1.

 

 

Електрична схема складається з рознімання, через яке надходить інформація, і ламп розжарювання.

Лампи на приладі ИТ-1 загоряються одночасно з лампами приладуИТ-2, тому що вони включені послідовно.

 

6. АПАРАТУРА НАВІГАЦІЇ і ОРІЄНТУВАННЯ.

6.1. Призначення і склад апаратури навігації і орієнтування.

Апаратура навігації і орієнтування призначена для визначення топографічних координат місцезнаходження пункту управління по топокарті ( прокладення пройденого маршруту ) і координат місцезнаходження пункту управління в єдиній для всіх пунктів управління умовній системі координат з початком у реперній точці .

На пересувному пункті управління ПУ-12М встановлюється комплект апаратури топоприв'язки 1Т112М у складі :

- гірокурсоуказувач 1Г13М с пультом управління ГКУ;

- перетворювач поточних координат ( курсопрокладача КП-4 з пристроєм автоматичного знімання поточних координат АЗТК);

- датчик шляху ( ДП );

- перетворювач струму ПТ-200Ц;

- перископічний візир орієнтування ВО-1;

- артилерійська бусоль ПАБ-2М.

Апаратура навігації й орієнтування розміщена в передній частині кабіни на робочому місці командира управління.

 

 

6.2. Задачі, які розв'язуються апаратурою навігації й орієнтування.

Топогеодезичне забезпечення (ТГЗ) АСУ, побудованої на базі пунктів управління ПУ-12М, проводиться в інтересах забезпечення мінімальних погрішностей при передачі і відображенні даних про повітряну обстановку і високої точності цілеуказання при постановці вогневих завдань з ПУ по телекодових каналах зв'язку.

При ТГО вирішуються наступні основні завдання:

1. визначення початкових топографічних координат станцій розвідки і пунктів управління

2. орієнтування станцій розвідки і пунктів управління

3. вибір умовної точки і доведення її топографічних координат до всіх пунктів управління

4. обчислення початкових значень складових паралакса попереднього пункту і усіх пунктів управління щодо умовної точки

5. введення складових паралакса в апаратуру ПУ-12М

6. контроль за правильністю обліку паралаксу

У результаті вирішення завдань ТГЗ повітряна обстановка відображається на пунктах управління, щодо їхнього місця положення. Топографічні координати РЛС і пунктів управління при первісному розгортанні визначається на карті масштабу

1:100 000 або 1:50 000, а надалі по шкалах апаратури топоприв'язки. Необхідність призначення умовної точки викликана тим, що всі елементи АСУ ППО повинні працювати в єдиній системі координат.

Вибір умовної точки проводиться при плануванні бойових дій. За умовну точку може бути прийнята будь-яка точка, координати якої легко зчитуються з карти, наприклад, перетинання ліній координатної сітки. Умовна точка повинна бути зміщена на південний захід від бойових порядків, що пояснюється особливістю прийнятого в АЗПД-У способу перетворення координат цілей при передачі їх по телекодових каналах зв'язку. При цьому максимальне віддалення умовної точки по кожній із координат від крайніх північних і крайніх східних ПУ-12М не повинно перевищувати 100 км. При виборі умовної точки слід враховувати напрямок, у якому повинні переміщатися підрозділи ППО. У цьому напрямку від бойових порядків і слід поміщати умовну точку.

Відомо, що для перерахування даних про повітряну обстановку до точки стояння кожного конкретного ПУ-12М, необхідно враховувати паралакси цих пунктів управління щодо умовної точки.

Початкове значення складових паралакса будь-якого пункту управління (рівно як і попереднього пункту) щодо умовної точки обчислюється по формулах:

Хп= Хпу-Хут

Уп= Упу-Уут

де: Хпу, Упу, Хут, Уут – повні топографічні координати пункту управління з умовної точки. З вираження видно, що складові паралакса Хп і Уп, завдяки тому що умовна точка зміщена на південний захід щодо бойових порядків, завжди виявляються позитивними.

Обчислені в такий спосіб складові паралакса встановлюються на відповідних шкалах датчика введення паралакса ДТП, ціна одиниці молодшого розряду якого рівна 100 м. Максимальне значення складових паралакса яке можна ввести в ДТП, рівно 99,9 км. Необхідно відзначити, що погрішність визначення топографічних координат пунктів управління і обчислення складових паралакса не повинні перевищувати 100 метрів. При дотриманні даної умови погрішність ТГЗ не буде виявляти істотного впливу на точність відображення повітряної обстановки на індикаторах складові паралакса ПУ-12М.

У ході бойових дій пункти управління ППО здійснюють пересування. При цьому, природно, змінюються і їхні топографічні координати, а, отже, і складові паралакса. Значить для безперервного перерахування даних про повітряну обстановку до місця розташування кожного ПУ-12 потрібно безупинно вимірювати поточні координати пунктів управління і обчислювати складові паралаксів. Обидва ці завдання можна розв'язати за допомогою апаратури топоприв'язки 1Т112.

Визначення поточних координат пункту управління можна здійснювати, знаючи пройдений даним ПУ-12М шлях і напрямок руху, тобто курс.

Апаратура топоприв'язки визначає поточні координати пункту управління за допомогою безперервного обчислення збільшень ∆Х, ∆У прямокутних координат

ПУ-12М. Ці збільшення являють собою проекції пройденого ПУ-12 шляху на вісі прямокутної системи координат (мал. 1). При руху пункту управління з постійним курсом величини проекцій ∆Х, ∆У рівні:

 

Х

 

 

 

∆S

∆Х α

 

 

∆Y Y

 

∆Х=∆s•cosα

∆Y=∆s•sinα,

де ∆S- шлях, пройдений ПУ-12М, α– дирекційний кут, тобто кут між вертикальною лінією сітки карти і поздовжною віссю БТР, обмірюваний за годинниковою стрілкою.

У загальному випадку коли напрямок руху міняється довільним образом, збільшення координат можна представити як суму нескінченно малих величин dx=ds•cosα, dу=ds•sinα, тобто виразити залежностями:

∆Х= cosα• ds, ∆У= sinα• ds

Тоді, при відомих початкових координатах Хпу₀, Упу₀ пункту управління поточні координати визначаються по формулах:

Хпу= Хпу₀ + ∫ cosα• ds, Упу= Упу₀ + ∫ sinα• ds (1)

Визначення поточних значень складових паралакса Хп, Уп пункту управління щодо умовної точки також можуть здійснюватися апаратурою топоприв'язки на основі залежності (1). При вирішенні даного завдання замість початкових топографічних координат ПУ Упу₀, Хпу₀ у виразі (1) підставляються початкові значення складових паралакса ПУ-12М Уп₀, Хп₀ щодо умовної точки.

Апаратура топоприв'язки дозволяє одночасно вирішувати обидві ці завдання. При цьому зазначені складові паралаксу встановлюються на шкалах «Х» і «У» курсопрокладача. Топографічні координати пункту ПУ-12М визначають положення олівця пристрою, що пише, на карті.

Склад пристроїв, необхідних для безперервного автоматичного обчислення поточних координат пункту управління і складових паралакса, визначається, в остаточному підсумку, видом вхідних і вихідних даних, змістом і послідовністю виконуваних над ними операцій.

В апаратурі 1Т112 вхідними даними є дирекційний кут α повздовжньої вісі бронетранспортера, пройдений пунктом управління шлях S, і координати початкової точки (Упу₀, Хпу₀, Уп₀, Хп₀), від якої почав рух ПУ-12М з включеною апаратурою топоприв'язки.

Зміна пройденого шляху проводиться за допомогою врахування кількості обертів, коліс бронетранспортера за допомогою спеціального датчика шляху, що працює за принципом звичайного спідометра.

Дирекційний кут α визначається при русі пункту управління гіроскопічним курсоуказувачем ГКУ. Принцип дії ГКУ заснований на використанні властивості тристепеневого гіроскопа втримувати положення вісі власного обертання незмінним у просторі.

Обчислення поточних координат і складових паралакса здійснюється курсопрокладачем КП-4М, який являє собою аналоговий обчислювальний пристрій, виконаний переважно на механічних пристроях і вузлах. Основними вузлами курсопрокладача є конічний фрикційний інтегратор, синусно-косинусний вибудовувач, лічильники «Х», «У», механізми корекції шляху, перемикач масштабів, барабан.

Цілком зрозуміло що до складу апаратуру топоприв'язки повинні входити і інші елементи, як наприклад джерело електроживлення, оптичні прилади для орієнтування і т.і.

У такий спосіб до складу апаратури 1Т112 входять:

1. курсопрокладач КП-4М

2. гіроскопічний курсоуказувач ГКУ

3. пульт управління гірокурсоуказувачем

4. датчик шляху

5. перетворювач струму ПТ-200 Ц-Ш

6. перископічний візир орієнтування ВО-1

7. перископічна артилерійська бусоль ПАБ-2М.

 

Основні тактико-технічні характеристики

1. Точність визначення координат ПУ (Хпу, Упу) характеризується середньоквадратичною помилкою, яка залежить від шляху S, пройденого ПУ-12М з моменту його початкового орієнтування і прив'язки до місцевості, і становить σx,y = 0,7% S (на пересіченій місцевості, зі слизьким або сипучим ґрунтом вона зростає в 1,5-2 рази).

2. Час підготовки апаратури до роботи визначається до часу виходу на режим ГКУ і складає 15 хвилин ( при довготривалому перебуванні непрацюючої апаратури при температурі нижче -30 градусів час на підготовку збільшується до 25 хвилин).

3. Найбільша тривалість безперервної роботи апаратури визначається можливостями ГКУ і дорівнює 7 годинам.

4. Масштаби використовуваних координат: 1:50 000, 1: 100 000, 1: 200 000.

5. Межі зміни даних на шкалах курсопрокладника: координат Хпу, Упу і складових паралаксів Хп, Уп: 0,01 – 99,9 км; шляху S: 0,01 – 99,9 км дирекційного кута α -- 0º-360º.

6. Точність утримання заданого азимутального напрямку характеризуєтся максимальним середньогодинним відходом головної вісі гіроскопа ГКУ і відхиленням за 7 годин безперервної роботи, які не перевищують відповідно 00-17 п.к. у годину і 00-70 п.к.

7. Електроживлення апаратури здійснюється напругою 27В ±10% постійного струму від бортової мережі ПУ-12М та змінною напругою 36В 400ГЦ від перетворювача ПТ-200.

 

6.3. Коротка характеристика приладів апаратури топоприв'язки.

 

Гірокурсоуказувач ІГ13М.

Призначений для безперервного виміру кута між поздовжньою віссю ПУ-12М і заданим напрямком і передачі електричного сигналу, пропорційного даному куту, у лічильно-вирішувальний прилад.

Склад :

- гіроазимут

- пульт управління

- перетворювач струму.

 

Технічні дані

Готовність до роботи – 15 хвилин після включення

Тривалість безперервної роботи – 7 годин.

Основним приладом гірокурсоуказувача є гіроазимут, принцип дії якого заснований на використанні властивості 3-х степеневого гіроскопа втримувати положення вісі власного обертання незмінним у просторі.

Гіроазимут складає :

- корпус

- демпфер

- аретир

- обігрівачі

- амортизатор.

Корпус містить у собі :

1.карданну підвіску з курсовим гіроскопом

2.двоканальний сельсин-трансформатор

3.горизонтуючий і азимутальний коригувальні мотори.

Гіровузол представляє гіромотор, на корпусі якого встановлений струмознімач і балансуючі гвинти.

Двоканальний сельсин-трансформатор призначений для перетворення у відповідний електричний сигнал кутів повороту статора 39 щодо ротора.

Азимутальний коригувальний мотор призначений для додавання обертового моменту до вісі гіровузла, під впливом якого виникає прецесія гіроскопа в азимуті і являє собою реверсивний мотор, що працює в загальмованому режимі.

Конструкція горизонтуючого корекційного мотора відрізняється від азимутального коригувального мотора лише тим, що його статор з обмоткою типу «біляче колесо» охоплює ротор, що має дві керуючі обмотки і одну обмотку збудження.

Демпфер

Призначений для гасіння коливань корпусу 44, встановленого в додатковому карданному підвісі.

Аретир

Служить для стопоріння додаткового карданного підвісу при транспортуванні гіроазимута у виключеному стані. Аретир кріпиться в нижній частині і містить у собі електромагніт.

Обігрівачі

Призначені для забезпечення порівняно постійних температурних умов усередині гіроазимута в холодну погоду. Пристрій : слюдяний каркас, константановий дріт, алюмінієвий каркас. U =+25В, Р=90Вт.

Амортизатор

Амортизатор призначений для захисту приладу від надмірних впливів ударних і вібраційних перевантажень.

Пульт управління.

Призначений для настроювання, регулювання, вмикання і вимикання гірокурсоуказувача. Пульт складається з литого корпуса і панелі, на якій розміщені регулювальні регістри і тумблери.