Реалізація адміністративно-правових норм

 

Необхідною умовою виконання адміністративно-правовими нормами своїх функцій є забезпечення їх реалізації.

Реалізація адміністративно-правових норм — це практичне виконання (втілення) встановлених правил поведінки в інтересах управління адміністративних відносин.

Адміністративне право використовує такі способи реалізації своїх норм:

– виконання — точне (неухильне) дотримання учасниками адміні­стративно-правових відносин юридичних приписів, заборон або дозволів, що містяться в нормі права (подання звітних документів, сплата податків і зборів, подача податкової декларації). У цьому способі реалізації можуть брати участь усі учасники адміністративно-правових відносин (громадяни, органи виконавчої влади та ін.);

– застосування — видання повноважними органами державної влади конкретних юридичних актів, що базуються на вимогах матеріальних та процесуальних норм. Наприклад, прийняття рішення щодо звільнення з посади; розгляд конкретної скарги громадян; рішення про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Реалізація адміністративних норм за засобами застосування — прерогатива повноважних органів виконавчої влади і посадових осіб. Деякі адміністративні норми застосовуються в судовому порядку. Наприклад, при застосуванні адміні­стративного стягнення за вчинення багатьох адміністративних правопорушень. Громадяни як учасники адміністративно-правових відносин не мають повноважень щодо застосування адміністративних норм.

– дотримання — утримання учасниками адміністративно-правових відносин від вчинення дій, заборонених нормами. Дотримання може здійснюватися поза участю суб’єкта в конкретних правовідносинах.

– використання — передбачає добровільне здійснення учасниками адміністративно-правових відносин правомірних дій, що пов’язані з реалізацією суб’єктивних прав в управлінській сфері. При цьому учасник правовідносин сам вирішує питання щодо використання права, наданого адміністративно-правовою нормою, або ж утриматися від його використання.

Зважаючи на численність адміністративно-правових норм та складність предмета їх правового регулювання, до застосування цих норм ставляться високі вимоги, оскільки неправильне формулювання та тлумачення адміністративно-правових норм, недостатня об’єктивність щодо фактичних обставин справи, щодо яких застосовується дана норма, призводить до неправомірного порушення законних прав громадян, юридичних осіб, а інколи й суспільства (Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2010 р. про визнання легітимності діючої коаліції у Верховній Раді України, на думку вітчизняних політиків, було цілком очікуваним, оскільки базувалося не на чіткому і незаангажованому прочитанні Основного Закону, а на політичній доцільності. На думку політиків, логіку суддів КС визначали не стільки конституційні норми, скільки стрімкий характер формування нової влади в країні після президентських виборів[2].

Саме тому, на думку вітчизняних вчених, переконливим аргументом є неухильне дотримання при застосуванні адміністративно-правових норм таких вимог:

– законність ‑ полягає у тому, що компетентні органи та посадові особи в процесі вирішення управлінської справи мають застосовувати норму тільки в межах своїх повноважень і відповідно до її змісту. При цьому органи управління та їх посадові особи мають не лише право на прийняття відповідних рішень, але й обов’язок щодо застосування відповідної адміністративно-правової норми. Незастосування правової норми, як цього вимагають обставини та закон, означає порушення законності;

– обґрунтованість ‑ передбачає вивчення суб’єктом застосування адміністративно-правової норми не лише власне фактів (подій, дій, обставин), для регулювання яких застосовується дана норма, а й усієї інформації про них як явище, зовнішніх умов, в яких воно перебуває. Сумнівні та неперевірені обставини не можна покладати в основу рішення у справі, при цьому їх не слід брати до уваги;

– доцільність ‑ передбачає з’ясування змісту адміністративно-правової норми і вивчення фактичних обставин справи, прийняття найдоцільнішого рішення, що забезпечить досягнення мети, передбаченої даною нормою як моделлю поведінки. Доцільність органічно пов’язана із законністю та обґрунтованістю, однак збігається з ними не завжди, виступаючи при цьому як самостійна категорія та відіграючи у правозастосуванні самостійну роль[3].

 

Дайджест

Централізація влади і Кодекс Наполеона. Перший консул стикнувся з двома проблемами. Перша — внутрішнє реформування урядових структур Франції та очищення їх від залишків революційних впливів. Наполеон залишав ті елементи старого режиму, що пережили революцію, модернізував їх і пристосував до ідей Освіти і Революції. Поступово відходячи від принципів демократії, він реалі­зував мрію кардинала Ришельє і французьких королів: створив найвищою мірою централізовану бюрократію, що майже цілком знаходилася під владою суверена і не стримувалася при цьому привілеями або незалежністю духовенства, промислових союзів, цехів, провінцій або міст. Наполеон запровадив систему префектів і супрефектів (адміністраторів у кожнім департаменті, відповідальних перед центральним урядом) і водночас позбавив владних пов­новажень ради, що обиралися на місцях. Завдяки цим заходам була створена громіздка державна машина.

Групі кваліфікованих юристів було доручено створити єдиний, що застосовувався на практиці, Кодекс зі збережених залишків звичаєвого права і королівських едиктів — з одного боку, і численних, прийнятих революційними асамблеями законів і принципів Римського права — з іншого. Наполеон особисто брав участь у цій роботі і головував на декількох засіданнях комітету. Його пропозиції незмінно підсилювали реакційний бік Кодексу: підпорядкування жінки, відновлення рабства у французьких колоніях (що призвело до втрати Гаїті), які обґрунтовуються законом переваги роботодавців стосовно найманих робітників.

 

Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття й ознаки норм права?

2. Чим викликані особливості адміністративно-правових норм? Назвіть їх.

3. Як Ви розумієте поняття та елементи структури адміністративно-правових норм?

4. У чому полягає особливість санкцій адміністративно-правових норм?

5. Поясніть зміст заохочення як структурного елемента адміністративно-правових норм?

6. Які існують види адміністративно-правових норм та критерії їх класифікації?

7. Як класифікують норми адміністративного права за способом впливу на учасників адміністративних правовідносин і які особливості адміністративно-правових норм виявляються у кожному виді?

8. Чим викликана потреба реалізації адміністративно-правових норм? Назвіть її основні способи.

9. Назвіть функції адміністративно-правових норм.

10. За яких вимог здійснюється реалізація адміністративно-правових норм?

11. Виконайте письмово класифікаційну характеристику адміністративно-правових норм, що містяться у чинному законодавстві України, за наступними критеріями (по два приклади), залежно від:

– способу впливу на учасників адміністративно-правових відносин;

– об’єкта регулювання;

– галузевої належності;

– адресата або суб’єкта призначення;

– суб’єктів, що видають адміністративно-правові акти;

– характеру юридичного волевиявлення учасників адміністративно-правових відносин;

– дії у просторі та часі.

 

Додатки

Питання. Чим пояснити твердження, що правова норма, яка містить лише права суб’єкта або лише його обов’язки, — недієва (мертва)?

Відповідь. Прийняття державою правової норми передбачає врегулювання нею відповідної сфери суспільних відносин, учасниками яких є щонайменше дві особи (за винятком дарування та заповіту), шляхом визначення для них правил дозволеної поведінки. Ці правила формулюються у вигляді взаємних прав і обов’язків. У протилежному випадку відносини зникають, перетворюючись тим самим у ставлення одного з учасників відносин до іншого як це, до речі, мало місце з рабами, зважаючи на їхню абсолютну безправність.

Питання. За допомогою яких засобів держава забезпечує виконання приписів адміністративно-правової норми?

Відповідь. Ці засоби випливають з особливостей адміністративно-правових норм. Серед них виділяють:

– організаційні — прийняття норм та створення умов для їх успіш­ної реалізації;

– роз’яснювальні — доведення змісту норми до учасників відносин, які вона врегульовує, наголошуючи при цьому на її значущості та невідворотності;

– стимулюючі — створення сприятливих умов для учасників правовідносин, які засвідчують належне виконання ними юридичних обов’язків (практикується у сфері оподаткування);

– примусові — притягнення до юридичної відповідальності перед державою.

Підсумковий тест навчального модуля

1. Підберіть до наступного речення необхідні пропущені слова: “Адміністративно-правова норма — це обов’язкове правило поведінки, яке встановлюється державою, метою якого є регулювання суспіль­них відносин, що ...”:

а) є механізмом правового регулювання;

б) виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління;

в) здатні посилити регулюючий вплив виконавчої влади;

г) забезпечує існування державної влади.

2. Адміністративно-правові норми за галузевою належністю поділя­ються на:

а) заборонні та дозвільні;

б) визначені та бланкетні;

в) матеріальні та процесуальні;

г) управлінські.

3. Яке із тверджень є хибним?

а) в адміністративно-правових нормах закріплюються відносини з управління, державного контролю і нагляду;

б) кожна адміністративно-правова норма може бути автономною і діяти поза правовою системою;

в) виконання приписів адміністративно-правових норм гарантується державою за допомогою засобів впливу;

г) метод впливу адміністративно-правових норм є імперативним, вольовим та державно-владним.

4. Завершіть речення: “Структура адміністративно-правової норми — це її …”:

а) внутрішня будова, яка складається з відповідних компонентів;

б) сукупність фактичних обставин;

в) фактичне правило поведінки;

г) відображення в нормативно-правових актах.

5. Який структурний елемент адміністративно-правової норми ви­значає порядок отримання податкового кредиту?

а) диспозиція;

б) санкція;

в) заохочення;

г) гіпотеза.

6. Яким органом виконавчої влади приймається рішення колегії?

а) Адміністрацією Президента України;

б) місцевою державною адміністрацією;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) міністерством.

7. Які з перелічених правових актів мають найвищу (ієрархічну) силу?

а) укази та розпорядження Президента України;

б) розпорядження Кабінету Міністрів України;

в) постанови Кабінету Міністрів України;

г) акти міністерств і відомств.

8. Які з названих нормативно-правових актів, що містять адміністративно-правові норми, належать до галузевих?

а) Основи законодавства України про охорону здоров’я від 11 листопада 1992 р.;

б) Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р.;

в) Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.;

г) Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

9. Реалізація адміністративно-правових норм є умовою виконання їх:

а) призначення;

б) змісту;

в) приписів;

г) функції.

10. До яких способів реалізації адміністративно-правових норм належать дії щодо права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань?

а) використання;

б) виконання;

в) додержання;

г) застосування.

 

 

Модуль № 3

Адміністративно-правові відносини

Зміст дидактичної одиниці

Поняття адміністративно-правових відносин.

Особливості адміністративно-правових відносин.

Види адміністративно-правових відносин.

Склад адміністративно-правових відносин.

 

Анотація

Запропонований для вивчення зміст модуля передбачає ознайомлення студентів з результатом впливу адміністративно-правових норм на особливу сферу суспільних відносин — адміністративні відносини. При цьому студентам важливо розуміти, що даний вид правових відносин виникає з приводу здійснення державно-управлінської діяльності і є складовою механізму адміністративно-правового регулювання. Для адміністративно-правових відносин характерним є прояв єдності фактичного (матеріального) змісту і юридичної форми.

У модулі наголошується на особливостях адміністративно-правових відносин, що виділяють їх з-поміж інших правовідносин. При цьому автором модуля акцентується увага на видовій характеристиці адміністративно-правових відносин, а також вивчаються критерії їх класифікації. Розкриваючи склад адміністративно-правових відносин, акцентується увага на їх елементах, чим досягається полегшення у засвоєнні внутрішнього змісту цієї правової категорії.

 

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст.141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України: В 3-х кн. — К., Юрінком Інтер. — 1998. — Кн. 1.

3. Указ Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 21. — Ст. 943.

4. Указ Президента України “Про питання організації проведення в Україні адміністративної реформи” від 21 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 30. — Ст. 1358.

 

Основна література

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у двох томах: Том1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). — К.: Юридична думка, 2004 . — 584 с.

2. Административное право Украины: Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. — 2-е изд., перераб. и доп. — Х.: Право, 2003. — 576 с.

3. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896 с.

4. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. — 212 с.

5. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. — Х.: Одисей, 2003. — 288 с.

6. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

7. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

8. Теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.

 

Додаткова література

1. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. — Л., 1987.

2. Дудин А.П. Диалектика правоотношений. — Саратов, 1983.

3. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. — Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. — 304 с.

 

Факультативна література

1. Берлач А.І. Фінансово-контрольні правовідносини, їх зміст та особли­вості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2004. — № 1. — С. 179–185.

2. Єрмоленко В. Щодо відмінностей між об’єктом правовідносин і об’єктом права // Право України. — 2004. — № 1. — С. 136.

3. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності // Право України. — 2004. — № 6. — С. 31.

4. Процевський В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями // Право України. — 2001. — № 11. — С. 75.

5. Стражак А. Адміністративно-правові відносини у галузі правосуддя: особливості та види // Право України. — 2004. — № 1. — С. 37.

Тест-допуск

1. Однією з передумов виникнення, зміни чи припинення адміністративних правовідносин є:

а) норма права;

б) законодавчий акт;

в) управлінське рішення;

г) домовленість сторін.

2. Що є основою поділу адміністративних правовідносин на види?

а) управлінське рішення;

б) конституційні норми;

в) характерні ознаки;

г) сила закону.

3. Які елементи не утворюють юридичний зміст правовідносин?

а) об’єктивна сторона;

б) юридичні обов’язки;

в) суб’єктивна сторона;

г) суб’єктивні права.

4. Завершіть речення: “Фактичний зміст правовідносин показує …”:

а) як вони відбулися у реальній дійсності;

б) як правовідносини повинні відбуватися;

в) який результат їх виникнення;

г) фактичний склад їх учасників.

5. Що є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин?

а) рішення органу державної влади;

б) юридичні факти та правосуб’єктність;

в) згода сторін;

г) прийняття закону.

 

 

Методичні вказівки для самостійної роботи

 

При вивченні змісту даної теми доречно знати, що теорія правових відносин розробляється наукою тривалий час, а погляди вчених щодо цієї категорії свідчать про їх складний характер, оскільки правовідносини — реальний вплив правових норм на суспільні відносини. Це підтверджує висновок, що вивчення адміністративних правовідносин можливе лише на базі знань теорії держави і права, частиною якої виступає вчення про правовідносини.

Повертаючись до набутих студентами знань з теорії держави і права, варто затямити, що правовідносини завжди являють собою єдність форми і змісту, тому у процесі правового регулювання норма права може надати існуючим суспільним відносинам, які не вимагали раніше правового оформлення, правової форми.

Розглядаючи адміністративне право як галузь права, можна говорити про його специфіку, що визначається генезисом адміністративних відносин, які регулюються нормами адміністративного права й становлять предмет цієї галузі. З огляду на це варто зупинитися на певних особливостях адміністративних правовідносин, оскільки останні пояснюють специфіку всієї державно-управлінської діяльності.

Слід також усвідомити, що важливим місцем при вивченні адміні­стративно-правових відносин є класифікаційна характеристика останніх. Її основу становлять елементи структури адміністративних правовідносин, а також їх творча роль як засіб регулювання суспільних відносин. Не повинно пройти повз увагу студентів і питання щодо вивчення умов виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин. Головний акцент при цьому повинен робитись на юридичні факти і правосуб’єктність сторін. Виходячи з вищезазначеного при самостійному опрацюванні матеріалу модуля саме на цих наріжних категоріях слід сконцентрувати увагу студентів.

 

Матеріали для вивчення