Адміністративне право і наука адміністративного права

 

Адміністративне право як галузь права і як навчальна дисципліна тісно пов’язане з наукою адміністративного права. Якщо адміністративне право регулює суспільні відносини у сфері управлінської діяльності, визначає компетенцію, завдання і функції, форми і методи поведінки суб’єктів адміністративних правовідносин, то наука адміністративного права вивчає адміністративно­правові категорії і адміністративно­правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню адміністративного законодавства шляхом вироблення рекомендацій. Адміністративне право як галузь права матеріалізується в адміністративно-правових принципах, нормах, методах, тоді як наука адміністративного права матеріалізується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підручниках з адміністративного права.

Предметом науки адміністративного права є вся система знань про адміністративне право, управлінську діяльність суб’єктів адміністративного права. Найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління адміністративними відносинами, що є тільки першим наближенням до власне наукового знання, і потребує осмислення та узагальнення.

Наступним, якісно змістовнішим рівнем знань про адміністративне право, управлінську діяльність держави та уповноважених нею органів є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементарних понять про адміністративно­правові норми, відносини, інститути. Нарешті, наука адміністративного права досліджує знання про адміністративне право і управлінську діяльність у формі складних, найбільш узагальнених адміністративно­правових понять і категорій.

Отже, науку адміністративного права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про чинне адміністративне право, його правові інститути, предмет і метод його правового регулювання, історичні аспекти становлення і державно­управлінську діяльність та закономірності розвитку цих знань. Науці адміністративного права властиві особливості, що відрізняють її від інших суспільних наук. Перш за все, вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній кон’юнктурі, її предмет складають соціальні явища – державно­управлінські відносини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не вивчає.

По-друге, наука адміністративного права вивчає такі адміністративно­правові явища, які за своєю юридичною природою належать до публічно­правових, що мають місце тільки у сфері державно­управлінської діяльності.

По-третє, наука адміністративного права покликана не тільки пояснювати адміністративно­правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань управлінським органам, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції.

Функції науки адміністративного права:

‑ аналітична – полягає в усвідомленні “дослідного знання”, класифікації адміністративно-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему;

‑ критична – полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному адміністративному законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики;

‑ конструктивна – сприяє утворенню (розробці) нових адміністративно-правових норм, інститутів і розділів адміністративного права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акта і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави;

‑ прогнозуюча – визначає адміністративно-правовій практиці важливі орієнтири її розвитку.

Наука адміністративного права застосовує такі методи дослідження, як спеціально­юридичний (формально­догматичний), порівняльно­правовий, історичний, логічний, соціологічний, метод звернень до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та ряд інших.

Система науки адміністративного права певною мірою відповідає системі адміністративного права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука адміністративного права розробляє важливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення в адміністративному праві. Зокрема, в адміністративному законодавстві неможливо знайти визначення державного управління, класифікації адміністративно­правових актів або адміністративно­правових норм, цілісного закріплення будь­якої теоретичної концепції, що пояснює адміністративно­правові явища тощо.

З іншого боку, не всі адміністративно­правові норми, що беруться з об’єктивної реальності і закріплюються в нормативно­правових актах, осмислені наукою адміністративного права. У найбільш концентрованому вигляді зміст науки адміністративного права проявляється в її термінах, перш за все, поняттях і категоріях.

Перехід до ринкової економіки, по суті, поставив проблему перегляду всієї системи науки адміністративного права, успадкованої нами від соціалістичного суспільства. Він одночасно розширив і звузив об’єкт пізнання науки адміністративного права, звільнив її методологію від ідеологічних догм, відкрив дорогу до нових пошуків істини. На порядку денному сьогодні постають питання радикального покращення стану організації виконавчої влади, перетворення її в один з визначальних чинників прискорення економічних, соціальних і державно-політичних перетворень в нашій країні, що складає зміст розпочатої в Україні адміністративної реформи, а відтак потребує суттєвого оновлення і зміни вся система науки адміністративного права.

 

Дайджест

6 квітня 1649 року на Русі було прийнято документ, що мав безпосереднє відношення до пожежної справи. Намагання законодавчої влади унормувати питання щодо попередження та гасіння пожеж хоча й не дуже просунули справу боротьби з вогнем, однак для історії пожежної справи мають величезне значення. Так, “Наказ про міське благополуччя” рекомендував усім заможним людям тримати у дворі мідні водолійні труби і дерев’яні відра. Жителям із середнім і малим достатком належало тримати одну таку трубу на п’ять дворів. Відра мали бути в усіх. Наказ вимагав, щоб у “пожежний час із решітковими прикажчиками й з усякими людьми та водолійним запасом бути готовими”. Наприклад, у Москві усі двори розподілялись за рогатками (частинами), а списки людей зберігались у Земській управі. За невиконання протипожежних заходів, неявку на гасіння пожеж запроваджувалися різні покарання – “чорних і звичайних людей” піддавали тілесним покаранням і саджали до в’язниць, а про служивих і “всяких інших” доповідали цареві.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чим пояснюється публічний і приватний характер адміністративного права?

2. Чим пояснюється великомасштабність предмета адміністративного права?

3. Назвіть основні (два) підходи до розуміння механізму виникнення правовідносин.

4. У чому полягає зв’язок адміністративного права з іншими галузями права?

5. Розтлумачте поняття “адміністративний договір”.

6. Яка основна мета адміністративної реформи в Україні?

7. У чому відмінність системи адміністративного права від системи адміністративного законодавства?

8. Яке джерело права стало основою зародження та розвитку адміністративного права?

9. Поясніть, чим викликане звуження і водночас розширення предмета адміністративного права в сучасних умовах.

10. Що стримувало за радянської доби розвиток адміністративного права?

11. Назвіть та охарактеризуйте джерела адміністративного права.

12. Письмово охарактеризуйте групу суспільних відносин, що становлять предмет адміністративного права.

 

 

Додатки

Питання.Чим викликана необхідність проведення адміністративної реформи в Україні?

Відповідь. Потреба у проведенні реформи викликана існуючою в Україні неефективною системою управління, яка еклектично поєднує як правові інститути радянської доби, так і нові інститути і є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого державне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.

Питання. Які етапи включає в себе адміністративна реформа?

Відповідь. Адміністративна реформа розрахована на відносно тривалий період її реалізації і включає три етапи, а саме:

– перший (підготовчий) — розробка та офіційне схвалення Концепції адміністративної реформи та Програми здійснення адміністративної реформи;

– другий — запровадження організаційно-правових засад реформування ключових елементів системи державного управління;

– третій — поглиблення трансформаційних процесів, формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів державного управління.

Питання. За якими напрямами має здійснюватися адміністративна реформа в Україні?

Відповідь. Концепцією адміністративної реформи передбачено такі напрями:

– створення нової правової основи, що регламентуватиме державне управління в Україні;

– формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління;

– кадрове забезпечення нової системи державного управління;

– зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;

– наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового та інформаційного моніторингу її функціонування.

 

Підсумковий тест навчального модуля

1. Як самостійна галузь права адміністративне право бере свій початок у:

а) ХVII ст.;

б) ХVIII ст.;

в) ХIХ ст.;

г) з 1917 р.

2. Адміністративне право як галузь права і навчальна дисципліна у колишньому Радянському Союзі заборонялося в:

а) 1917–1921 рр.;

б) 1928–1937рр.;

в) 1917–1921 рр. і 1928–1937рр.;

г) 1941–1945 рр.

3. Яка із систем еволюційного розвитку адміністративного права є правильною?

а) поліцейське законодавство — поліцейське право — право управ­ління — адміністративне право;

б) поліцейське право — поліцейське законодавство — право управ­ління — адміністративне право;

в) право управління – поліцейське право — поліцейське законодавство — адміністративне право;

г) державне право — магдебурзьке право — адміністративне законодавство — адміністративне право.

4. Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:

а) їх учасниками є громадяни;

б) вони виникають тільки у сфері державно-управлінської (владної) діяльності;

в) їх учасником завжди є Президент України;

г) їх учасниками є менеджери.

5. Назвіть у хронологічному порядку джерела адміністративного права:

а) міжгалузевий кодекс “Права, за якими судиться малоросійський народ” — “Наказ про міське благополуччя” — закон “Устав благочиния или полицейский” — “Литовський Статут”;

б) закон “Устав благочиния или полицейский” — “Литовський Статут” — міжгалузевий кодекс “Права, за якими судиться малоро­сійський народ” — “Наказ про міське благополуччя”;

в) “Наказ про міське благополуччя” — міжгалузевий кодекс “Права, за якими судиться малоросійський народ” — закон “Устав благочиния или полицейский” — “Литовський Статут”;

г) “Литовський Статут” — “Наказ про міське благополуччя” — міжгалузевий кодекс “Права, за якими судиться малоросійський народ” — закон “Устав благочиния или полицейский”.

6. Поняття “порядок”, “безпека”, “благочиння” започатковано в:

а) “Литовському Статуті”;

б) “Наказі про міське благополуччя”;

в) міжгалузевому кодексі “Права, за якими судиться малоросійський народ”;

г) “Руська правда”.

7. Підберіть до наступного речення пропущені слова – “Під методом адміністративно-правового регулювання слід розуміти.., за допомогою яких установлюється юридично владне і юридично підвладне становище суб’єктів у правовідносинах.

а) сукупність прийомів (способів та засобів) впливу;

б) форми державного управління;

в) види діяльності органів виконавчої влади;

г) правове забезпечення державного управління.

8. Яке регулювання формує метод субординації?

а) імперативне;

б) диспозитивне;

в) децентралізоване;

г) цивільно-правове.

9. Вдосконалення державного управління притаманне:

а) лише державам Південної Америки;

б) будь-яким державам;

в) країнам СНД;

г) лише Україні.

10. Яке словосполучення є синонімом терміна “адміністративна реформа”?

а) реформа державного управління;

б) реформа правопису;

в) реформа будівельних норм і правил;

г) реформа норм моралі.

 

Модуль № 2

Адміністративно-правові норми

Зміст дидактичної одиниці

Поняття та особливості адміністративно-правових норм.

Структура адміністративно-правових норм.

Види адміністративно-правових норм.

Реалізація адміністративно-правових норм.

 

Анотація

Модуль передбачає ознайомлення студентів з нормами права як “висхідним елементом”, “первинною клітиною” права взагалі, оскільки вони в концентрованому вигляді відображають сутність та основні ознаки права загалом. Будучи результатом свідомої діяльності людини, юридична норма виступає головним елементом права як соціального утворення, основоположним поняттям усієї правової системи. Модуль містить основні елементи структурної будови та класифікаційної характеристики адміні­стративно-правових норм. Належна увага приділяється в модулі особливостям адміністративно-правових норм, що вказує на їх значущість у регулюванні суспільних відносин. Також акцент робиться на реалізації адміністративно-правових норм та проблемних питаннях, що виникають при цьому.

 

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст.141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Кодекси України: В 3-х кн. — К., Юрінком Інтер. — 1998. — Кн. 1.

3. Постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань “Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки” від 5 червня 2003 р. // ВВР. — 2003. — № 46. — Ст. 370.

4. Указ Президента України “Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні” від 3 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 2. — Ст. 51.

5. Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. // ВВР. — 1992. — № 10. — Ст. 77.

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження комплекс­них заходів щодо заохочення народжуваності на 2002–2007 роки” від 1 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 27. — Ст. 1283.

 

Основна література

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у двох томах: Том1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). — К.: Юридична думка, 2004 . — 584 с.

2. Административное право Украины: Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка.– 2-е изд., перераб. и доп. — Х.: Право, 2003. — 576 с.

3. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896 с.

4. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. — 212 с.

5. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. — Х.: Одисей, 2003. — 288 с.

6. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

7. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

8.Теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.

 

Додаткова література

1. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

2. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення

в Україні. — К., 1997. — 192 с.

 

Факультативна література

1. Васильченко С. Удосконалення законодавства про державну службу як чинник попередження службових злочинів // Юридичний журнал. — 2004. — № 1. — С. 24.

2. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. — 2004. — № 3. — С. 14.

3. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання у контексті забезпечення прав людини // Право України. — 2004. — № 4. — С. 46.

4. Кузьменко О. Генеза адміністративно-процесуального права // Право України. — 2004. — № 6. — С. 21.

Тест-допуск

1. „Норма” в перекладі з латинської означає:

а) стан рівноваги;

б) правило, точне розпорядження, зразок;

в) еталон;

г) гранична межа.

2. Правило поведінки, що міститься у правовій нормі, поширюється на:

а) законослухняних громадян;

б) правопорушників;

в) органи виконавчої влади;

г) учасників відносин, які регламентуються даною нормою.

3. Завершіть речення — “Структура правової норми — це її …”

а) внутрішня будова, яка складається з трьох елементів;

б) сукупність фактичних обставин;

в) фактичне правило поведінки;

г) вказівка до дії.

4. Який з термінів не є структурним елементом правової норми?

а) санкція;

б) гіпотеза;

в) диспозиція;

г) санація.

5. Яке з визначень норми права не є істинним?

а) норма права — це правило поведінки, що формулюється або санкціонується державою і має загальнообов’язковий характер;

б) норма права — це правило поведінки загального характеру;

в) норма права — це правило поведінки конкретної особи;

г) норма права — це правило поведінки, межі якого завжди точно визначені.

 

Методичні вказівки для самостійної роботи

Вивчення даної теми слід розпочати із з’ясування адміністративно-правової норми як внутрішньої будови права, що визначає правила поведінки учасників суспільних відносин у сфері державного управлін­ня. При цьому норми права встановлюються державою і є обов’язковими для виконання. Доцільним також буде визначити співвідношення понять: норми моралі, економічні норми, технічні норми, європейські стандарти тощо.

Використовуючи багаж знань з теорії держави та права щодо поняття та змісту правових норм, необхідно звернути увагу на характерні особливості адміністративно-правових норм, що пояснюються специфікою предмета їх регулювання. Дивлячись на адміністративно-правові норми через призму адміністративної реформи, слід бути оптимістично налаштованим, оскільки за умови її успішного проведення адміністративно-правові норми виступатимуть фундаментальною основою в утвердженні та гарантуванні конституційного постулату — у взаємовідносинах людини з державою в особі державних органів центральною постаттю виступає людина.

Слід мати на увазі, що питання про структуру норм права є одним із дискусійних в юридичній науці, при цьому найпоширенішою є ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція випливає з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов’язків суб’єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за яких суб’єкти можуть реалізувати ці права та обов’язки, і, по-третє, мусить закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Виходячи з цього, внутрішня будова норми права складається з гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза — це частина норми, в якій конкретизуються фактичні життєві обставини або ж умови (подія, дії людей, сукупність дій та ін.), за яких дана норма вступає в силу. Варто наголосити, що адміністративно-правові норми через їх особливості часто-густо не містять у своїй структурі гіпотези. В інших випадках вона може бути абсолютно визначеною або відносно визначеною, простою або складною. Диспозиція як структурний елемент адміністративно-правової норми, що визначає права та обов’язки сторін, характеризується імперативністю, тобто владним характером, що забезпечує неухильне виконання встановлених правил поведінки та недопущення їх зміни учасниками цих правовідносин. Санкція — це вид і міра можливого покарання за умови невиконання учасниками адміністративно-правових відносин приписів диспозиції, отже, призначення санкції — спонукати суб’єктів діяти відповідно до приписів норми права.

При вивченні класифікації адміністративно-правових норм слід звернути увагу на різноманітність та значну кількість критеріїв поділу їх на види. Класифікація норм права переслідує декілька цілей, у тому числі виявлення їх різноманітних регулятивних властивостей, визначення місця цих норм у механізмі правового регулювання, встановлення системних властивостей норм, їх взаємозв’язку.

Приступаючи до вивчення питання реалізації адміністративно-правових норм, студенту слід мати на увазі брак такої інформації серед методичного забезпечення з курсу „Адміністративне право” (підручники, навчальні посібники тощо) за окремими винятками, тому варто самостійно опрацювати посібники та підручники з теорії держави і права вітчизняних та здебільшого російських авторів у частині характеристики норм права.

 

 

Матеріали для вивчення