Види адміністративно-правових відносин.

Державно-управлінська діяльність органів влади та місцевого самоврядування охоплює різноманітні сфери суспільного життя, через те адміністративно-правові відносини різноманітні за своїм характером, спрямуванням і змістом.

Класифікацію адміністративно-правових відносин можна запропонувати таку.

1. Залежно від функцій, які вони виконують, поділяються на:

– регулятивні, в яких поведінка суб’єкта цих відносин повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною і забезпечує тим самим реалізацію позитивних завдань органів влади. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань розвитку енергетики” від 7 липня 2010 р. передбачає основними завданнями Комісії сприяння забезпеченню розвитку інфраструктури для транспортування енергетичних ресурсів, у тому числі нафти та газу магістральними трубопроводами, електроенергії магістральними і розподільними мережами; проведення моніторингу процесів інтеграції об'єднаної енергетичної системи України з енергетичним об'єднанням європейських країн та набуття Україною членства в Енергетичному співтоваристві;

– правоохоронні, які виникають з факту неправомірної поведінки (вчинення адміністративного правопорушення) їх суб’єктів як негативна реакція держави на таку поведінку у вигляді правових заборон і застосування до правопорушників заходів адміністративного впливу. Наприклад, розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді, — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 178 КУпАП).

За юридичним характером адміністративні правовідносини поді­ляються на:

– матеріальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності і регулюються матеріальними адміністративно-правовими (забороняючими та уповноважуючими) нормами. Для цієї категорії відносин характерною є пасивність і тривалий характер їх існування. Так, згідно зі ст. 4.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22 травня 2003 р., до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

– процесуальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності при вирішенні індивідуально-конкретних справ і регулюються процесуальними нормами адміністративного права. Вони є відносинами активного типу, зважаючи на динамічність розвитку суспільства та законодавства. Так, зокрема, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч.1. ст. 277 КУпАП).

Залежно від правового статусу суб’єктів, які беруть участь в адміністративних правовідносинах:

– між підпорядкованими суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування, що перебувають на різному ієрархічному рівні (Київська міська рада і Солом’янська районна рада в м. Києві);

– між непідпорядкованими суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування, що перебувають на однаковому ієрархічному рівні (районні у м. Києві державні адміністрації);

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і підприємствами, установами й організаціями державної або комунальної власності, що знаходяться в їх організаційному підпорядкуванні (Київська міська рада і комунальне підприємство “Київський метрополітен”);

– між суб’єктами виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування;

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і недержавними господарськими й соціально-культурними об’єднаннями, установами та суб’єктами підприємництва (Київська міська державна адміністрація і Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” з приводу фінансування навчання студентів з особливими потребами);

– між суб’єктами виконавчої влади і громадськими об’єднаннями (Міністерство освіти і науки України і неурядова, позапартійна та фінансово незалежна всеукраїнська мережа громадських активістів “ОПОРА”);

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і громадянами України, іноземцями та особами без громадянства;

За характером юридичних фактів, що спричинили виникнення адміністративних правовідносин:

– спричинені правомірними діями (реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності);

– спричинені неправомірними діями (неявка на виклик до військового комісаріату).

За галузями діяльності адміністративні правовідносини поділяють на такі, що виникають у сфері:

– управління народногосподарським комплексом (економікою);

– соціально-культурного будівництва;

– адміністративно-політичного будівництва.

За способом захисту адміністративні правовідносини поділяють на такі, що:

– захищаються в адміністративному порядку (дрібне хуліганство, ст. 173 КУпАП).

– захищаються в судовому порядку (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, ст. 41 КУпАП).

За характером зв’язків між учасниками адміністративних правовідносин їх поділяють на:

– вертикальні, в яких один із учасників підлеглий іншому. Вони носять субординаційний характер, тому виникають за волевиявленням повноважного органу або посадової особи виконавчої влади поза, а інколи й всупереч волевиявленню іншого учасника цих відносин. Для вертикальних адміністративно-правових відносин є характерним прояв адміністративного методу правового регулювання, тобто методу владних приписів, що передбачає імперативний (владний) статус однієї зі сторін. Прикладом є відносини між Міністерством праці та соціальної політики України і головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації;

– горизонтальні, які виникають між юридично і фактично рівно­прав­ними суб’єктами правовідносин, що свідчить про відсутність в них імперативного (владного) характеру. Ці відносини, учасники яких не знаходяться в підпорядкуванні один одного, формуються на основі укладання адміністративних договорів, а також правових норм, що визначають процедуру розгляду заяв, скарг, пропозицій та ін.