УКЛАДАННЯ ВЕЛИКОМАСШТАБНОЇ ЛАНДШАФТНОЇ КАРТИ

( КАРТИ ГЕНЕТИКО-МОРФОЛОГІЧНОЇ ЛТС )

Мета роботи: На основі комплекту укладених раніше природних тематичних карт і ланд­шафтних профілів укласти ландшафтну карту (карту генетико-морфологычноъ ЛТС) М 1:50000 і розробити до неї легенду.

Література: основна- [8,9,17]; додаткова – [1З,18].

Основні поняття.

1. При ландшафтному картографуванні беруться до уваги всі природні фактори даного природного комплексу (геосистеми). Значення дах факторів різне (див. практичні роботи № 2,8). Так, за М.А. Солицевим, для виділення самостійного ландшафту (макрогеохори) необхідні такі основні умови: 1) територія повинна мати однорідний літологічний фундамент; 2) після утворення фундаменту наступна історія розвитку ландшафту на всьому його просторі повинна була протіка­ти однаково (врахування зледеніння, морської трансгресії тощо); 3) клі­мат однаковий на всьому просторі ландшафту. За таких умов на тери­торії кожного ландшафту створюється певний набір скульптурних форм рельєфу, водойм, ґрунтів, біоценозів і, в результаті, простих геосистем - урочищ і фацій (мікрогеохор і геотопів). Іншими словами однорідність ландшафту полягає у єдності геоло­гічного фундаменту, типу рельєфу і клімату.

Основними ознаками, що обумовлюють просторову диференціацію ланд­шафтів і урочищ є будова і властивості геологогеоморфологічної основи і біогенні компоненти (ґрунт, рослинність і тваринний світ). У меншій мірі - кліматичні і гідрологічні фактори (місцевий клімат, режими зво­ложення і стоку тощо), тому що вони більш мінливі.

Сучасні сільськогосподарські угіддя не слід приймати у якості мор­фологічних одиниць ландшафтів. Необхідно знаходити природні межі, тобто встановлювати межі природного ландшафту.

Виділення геосистем і їх картографування рекомендуємо проводити у послі­довності: урочище - ландшафт. Тобто виділені урочища групуються за принципом однорідності (подібності) основних ландшафтотворних факторів (крутизна схилів, ступінь і глибина розчленування, експозиція та ін.). Групи урочищ об’єдну­ють у відповідні ландшафти.

Необхідно проводити екстраполяцію даних на території, не охопленій дослідженнями.

Кожному виду урочищ (мікрогеохор) на ландшафт­ній карті присвоюється свій цифровий індекс і певний колір розфарбуван­ня, що складає основу легенди до ландшафтної карти.

Легенду до ландшафтної карти рекомендуємо укладати з урахуванням таких положень:

1) Геосистеми (їх групи) у легенді розташовуються у послідовності: від вододільних до заплавних (долинних), від сухих місцеперебувань до вологах, від геосистем з легкими за механічним складом відкладами до геосистем з відк­ладами важкого гранулометричного складу (торфові-піщані-супіщані-суглинкові-глинисті), від потужних відкладів до малопотужних, від незмитих ґрунтів до змитих і т. ін.

2) Схили балок (особливо круті) на карті узагальнюються.

3) При виділенні терасових геосистем головна увага приділяється їх природ­ним властивостям, відкладам, якими вони складені тощо. Номер тераси в їх назві не пишеться

4) При виділенні геосистем за ступенем зволоженості потрібно враховувати властивості ґрунтів і рослинного покриву (неоглеєні, глеюваті, глейові, болотні ґрунти; сухі, вологі, заболочені ліси; короткозаплавні, довго-заплавні луки тощо).

5) Геосистеми повинні розташовуватись у порядку зростання ієрархії, а саме: урочища (види міркогеохор), ландшафти (види макрогеохор).

6) Групи урочищ (урочища) нумеруються арабськими цифрами, ландшафти - римськоми цифрами.

7) Зміст кожної геосистеми розкривається чотирма ознаками: рельєф четвертинні відклади, ґрунт, рослинність. Наприклад: „Нижньотерасова рів­нина, складена супісками з дерновими ґрунтами під сосняком зеленомоховим”. Якщо замість природної рослинності нині існують сільськогосподарські угіддя, вказу­ють: „під ріллею”, або „розорані”.

8) Урочища слід групувати за оро-геоморфологічними ознаками, або за ступенем дренованості території (за завданням викладача).

9) Назви ландшафтам присвоюються за власними назвами найближчих гео­графічних об’єктів, або населених пунктів.

Шляхом ландшафтного картографування земельного фонду виконуєть­ся одне з головних завдань вивчення природно-територіальної диферен­ціації конкретного району - вивчення ландшафтно-типологічних відмінностей. Ландшафтні карти, поряд з іншими даними є вихідним матеріалом при розроб­ці систем ведення сільського господарства, схем і проектів землеустрою.

Завдання:

1. Укласти кольорову (або чорно-білу за завданням викладача) ланд­шафтну карту М 1:50000 і розробити до неї легенду.

2. 3робити висновок про ландшафтну структуру даної території, дати рекомендації щодо подальшого використання земельних угідь і водних ре­сурсів.

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні критерії виділення урочища (мікрогеохори).

2. Що визначає „чіткість” меж між геосистемами?

3. У чому різниця між урочищем і групою (видом) урочищ?

4. Які ознаки урочищ вказуються у легенді?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10