Періодизація української літературної критики - раздел Философия, ІСТОРІЯ української літературної критики (від початків до кінця XIX століття) Щодо Прийнятої У Цьому Посібнику Періодизації, То Вона В Принципі Така Ж, Як ...
Щодо прийнятої у цьому посібнику періодизації, то вона в принципі така ж, як періодизація українського літературного процесу, лишень з певними поправками, а спосіб викладу матеріялу — оглядово-портретний, запропонований ще С. Єфремовимв його «Історії українського письменства».
П. Федченкояк автор і редактор основних праць з історії української літературної критики виділяє п’ять великих періодів становлення і розвитку літературно-естетичної думки (а в її лоні і власне літературної критики) від Київської Русі до сучасності: перший — від зародження до кінця ХVIII століття (передумови та ембріонально-початкові форми критики); другий — початок і до 60-х років ХIХ ст. (виникнення і формування власне літературної критики у зв’язку із взаємодією класицистичної, просвітницької та романтичної естетичної свідомості, в процесі становлення нової української літератури); третій — 70–90-ті роки ХIХ ст. (період домінування реалізму в діалогічному стосунку з романтизмом і натуралізмом); четвертий — кінець ХIХ – початок ХХ ст. (час зрілості, оновлення реалізму, формування модернізму, зростання питомої ваги неоромантизму); п’ятий — ХХ століття. У хронологічні рамки I–V періодів упорядники хрестоматій з «Історії української літературної критики та літературознавства» вкладають матеріяли трьох її книг.
Звісно, український літературний процес ХХ століття, що розгортався як в Україні, так і за її межами, в діаспорі, за складних соціо-культурних умов, має свою періодизацію. Її уточнюють, враховуючи соціяльні та власне естетичні чинники, укладачі хрестоматії «Українське слово» і колектив авторів «Історії української літератури ХХ століття» (керівник В. Дончик). У систематизації, класифікації і викладі матеріялу історії літературної української критики автори цього посібника враховують досвід і пропозиції попередників.
Проте загальна періодизація в навчальному посібнику з дидактичних міркувань мусить конкретизуватися, звужуватися аж до таких часових відтинків, які практично можна було б висвітлити протягом лекції (за півтори години). Оскільки навчальним планом виділяється на курс історії літературної критики 30–40 годин, то цей часовий ліміт модифікує хронологічну періодизацію.
Враховуючи характер соціяльно-політичних умов, ті чи ті державно-політичні акти, стан літературного життя, зумовлений активною діяльністю визначних письменників і активних критиків, наявністю (виходом, закриттям) спеціальних літературно-мистецьких часописів, ми виділяємо періоди тривалістю 5–10 років і присвячуємо їм відповідний розділ історії літературної критики, в назву якого виносимо опорні поняття (виникнення, становлення, розвиток, стан, функціонування і т. под.). У більшості з них характеризуємо літературно-критичну діяльність провідних українських критиків чи тих культурних діячів, які саме тоді зробили помітний внесок у літературну критику, хоча й далі продовжували свою працю, жили в інші періоди. Тому портретно-монографічні підрозділи не є замкнутими, а оглядово-інформативні не є вичерпними.
Безперервність історико-літературного процесу проявляється у перервності діяльності його учасників, у з’яві нових художніх творів, літературно-критичних праць, у збільшенні корпусу діячів культури, органів преси тощо.
Викладача історії української літературної критики може підстерігати небезпека вторинності і дублювання. Нагадуючи студентам тільки відомий їм матеріял, або подаючи його як «новий», викладач мимоволі може формувати в них думку про непотрібність даного курсу. Подібна небезпека в інший спосіб чигає на студентів, які навіть згадку назв відомих їм художніх творів і літературознавчих праць сприймають як відсутність фактологічної новизни і — зрештою — як набридле повторення, а то й дублювання.
Щоб уникнути цих психологічних небезпек і методичних вад, викладач наголошує нові моменти в інтерпретації відомих фактів і наукових ідей, ставить їх у нові логічні зв’язки, дбає і про поповнення знань студентів новими фактами, і про оригінальну інформаційну насиченість лекції. Студент самостійно виконує вправи і домашнє завдання, читає й осмислює літературно-критичні тексти, звертаючи увагу не тільки на ідеї і концепції, які, можливо, засадничо йому й відомі з переказу в підручниках чи в лекціях з історії літератури, а й на спосіб їх арґументування, на жанрово-композиційні особливості статті, на іманентну логіку літературно-естетичного критицизму, на форми і способи текстуального втілення і передачі читачам оцінок художніх явищ, критичних суджень про них, тобто на своєрідність літературно-критичного дискурсу. Конструктивно-парадигматичну роль у відборі, класифікації й осмисленні матеріялу при цьому й у викладача, й у студента відіграє розуміння специфіки літературної критики, концепт специфічного предмета історії літературної критики, її питомих завдань.
Самостійна праця історика літературної української критики (чи це дослідник, чи студент, який освоює курс) буде ефективною, якщо, по-перше, опиратиметься на наукову методологію в сучасному її поліваріянтному розумінні, а, по-друге, бодай в найзагальнішому орієнтуватиметься на відповідний цій методології алгоритм. Основні компоненти такого алгоритму можна подати так. Історик української літературної критики враховує: 1) політичний лад держави, до складу якої входили українські землі, де працював критик; 2) наявність і характер цензури; 3) мережу українсько-мовної періодики, наявність спеціальних, літературно-мистецьких часописів; 4) корпус українських письменників, публікації нових різножанрових художніх творів, їх читабельність; 5) критичну активність письменників, публіцистів, наявність критиків-професіоналів; 6) публікації різножанрових літературно-критичних праць; 7) згадані чи аналізовані в цих працях нові художні твори, виділені тенденції літературного процесу, поставлені проблеми; 8) характер поцінування цих творів, тенденцій, проблем (оцінки — позитивні/негативні; тенденції нові/відомі, перспективні/невиразні; проблеми важливі/дріб’язкові, поставлені без аналізу/осмислені, запропонований розв’язок і т. под.); 9) наявність теоретичного осмислення сутності, особливостей літературної критики; 10) перевидання літературно-критичних статей у вигляді збірника статей, монографії; 11) літературно-критичні дискусії; 12) звертання критиків нових поколінь до раніше написаних художніх творів та їх поцінування критиками-попередниками, переосмислення, нова інтерпретація цих творів і цих оцінок; 13) тяглість літературно-критичних традицій, наявність у них апробованих часом і новими смаками оцінок; 14) динаміку критеріїв оцінки літературних явищ у зв’язку зі змінністю літературних напрямів, багатства стильових течій і літературознавчих методологій; 15) погляд сучасних істориків літератури на художні явища минулих епох, співвіднесеність і сумірність їхніх оцінок з давніми літературно-критичними оцінками.
Зрозуміло, що не всі названі компоненти цього «алгоритму» можуть одночасно і в такій послідовності враховуватись у будь-якому «висловлюванні» з приводу історії української літературної критики певного періоду і проявлятися в кожному тексті з даної сфери. Однак, як кожна модель, він здатний виконувати евристичну (спонукально-орієнтаційну) функцію.
Роман Гром як... ІСТОРІЯ української літературної критики...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Періодизація української літературної критики
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ЇЇ СУЧАСНИЙ СТАТУС
1.1. Визначення понять. Термінологія. 1.2. Психофізіологічні передумови. 1.3. Зв’язок з комунікативно-рецептивними процесами. 1.4. Естетичні виміри. 1.5. Структура. 1.6. Система жанрів. 1.7. Пробле
Психофізіологічні передумови
Літературна критика є самоусвідомленням літератури як суспільного явища в усій його різноманітності: національних літератур, літературних напрямів, стильових течій (шкіл), творчості письмен
Зв’язок з комунікативно-рецептивними процесами
Духовне життя людини як суспільної істоти реалізується у спілкуванні кожного члена спільноти з собі подібними суб’єктами. Культура, як і усе створене людьми в процесі їх самореалізації в ум
Структура
Логіка, аналізуючи структуру оцінних суджень, виділяє ряд залежностей між їх компонентами, виявляє джерела помилок у їх побудові, оперуванні оцінками, виділяє умови істинності суджень.
Система жанрів
Структура оцінок і оцінних суджень, гетерогенність усього життя, зокрема наявність різних груп реципієнтів — адресатів критики за ідейно-світоглядними ознаками й характером естетичного досвіду; існ
Проблема критичного методу і критерії оцінки твору
Наївними і нерезультативними були намагання ототожнити творчий метод письменника і критика; малопродуктивними є спроби сконструювати особливий критичний метод (метод літературної к
Герменевтика і критика
Багатовіковий досвід вивчення Біблії, міфів, алегорично-інакомовних форм усної народної творчості, параболічних жанрів художньої літератури породив екзегетику і герменевтику як науку тлумачення пам
Джерела-об’єкти історії літературної критики
Джерелами-об’єктами історії літературної критики є найрізноманітніші тексти, які з неоднаковою мірою повноти і в неоднаковий спосіб зафіксували оцінне ставлення суспільства до художньої культури і,
Примітки
1. ФедченкоП. М. Літературна критика на Україні першої половини ХIХ ст. — К.: Наукова думка, 1982. — С. 8.
2. Badania nad krytyką literacką, pod red. J. Sławiń
Характер джерел, за якими вивчається проблема
Як уже зазначалося в попередніх розділах, реальна історія власне літературної критики в Україні фіксується відповідними текстами з початку ХIХ ст. До того часу впродовж багатьох століть скл
Суспільні умови
Суспільні умови, за яких відбувалося становлення літературно-критичної думки, окреслювалися і визначалися насамперед політичними факторами. З 1772 року західноукраїнські землі були
Періодика, її значення для становлення літературної критики
Часопис стимулює розвиток критики регулярністю, періодичністю виходу та обсягом критично-бібліографічного відділу.Регулярне видання регулярно потребує матеріялів: анотацій, рецензі
Перші спроби осмислення суті критики. Європейський контекст
Своєрідним показником зростання суспільної ваги літературної критики є увага письменників, журналістів, видавців, університетських філологів до її природи. В Україні ця тенденція п
Конкретно-історичне підґрунтя і вияви естетичної свідомості
Виокремлений з історичного плину період 1840–кінця 50-х років, хоч за соціяльно-політичним змістом і рухом естетичної свідомості строкатий, але з погляду історії літературної критики виділяється та
Українські альманахи і періодика 40-х років
1841 року вийшло три альманахи: «Ластівка» Є. Гребінки в Петербурзі, «Сніп» О. Корсунав Харкові, «Киевлянин» М. Максимовичау Києві (перша його книга з’явилася 1840). Власне літературно-критичний ма
Початок літературно-критичної діяльності П. Куліша
Пантелеймон Олександрович Куліш(1819–1897) дебютував як прозаїк і поет на початку 1840 років (в альманахах М. Максимовича«Киевлянин» і Є. Гребінки «Ластівка»), а відтак після трир
Б. Підручники, монографії, довідники.
1. БернштейнМ. Д. Українська літературна критика 50–70-х років ХIХ ст. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — С. 73–83.
2. Історія української літературної критики. — С. 32–45.
3. І
Роль М. Драгомановав розвитку літературної критики
Внесок Михайла Петровича Драгоманова(1841 – 1895) в історію української літературної критики та значення його літературно-критичних оцінок і суджень зумовлені науковим типом його мислення і
Початок літературно-критичної діяльності І. Франка
Входження Івана Яковича Франка(1856–1916) в українську літературну критику було закономірним. З одного боку, його начебто втягнуло саме літературне життя після переїзду з Дрогобича
Примітки
1. Див.: Правда. — 1873. — Ч. 1. — С. 2.
2. Див.: Україна. — 1929. — Січень–лютий. — С. 15–23.
3. Там само.
4. Правда. — 1873. — Ч. 1. — С. 1–2.
5. О. Гороцьк
Внесок у літературну критику Г. Цеглинського
Помітну роль у функціонуванні літературної критики того періоду відіграв Григорій Цеглинський(1853–1912). Вона зумовлена його активною участю в культурному житті як драматурга (від
Розробка теорії критики
Хоча якісний стрибок у методологічно усвідомленому розгляді проблем рецептивної естетики відбувся аж у ХХ столітті, однак ніхто не може обминути естопсихології як спроби своєрідного синтезу в погля
Внесок Павла Грабовськогов українську літературну критику
Павло Грабовський(1864–1902) свою естетичну програму не тільки втілив у поетичних творах, а й розвинув стосовно до нових умов у літературно-критичних судженнях, викладених у стаття
Характер літературного критицизму Лесі Українки
Якісно новий етап у розвитку літературно-естетичного критицизму зв’язаний з художньою творчістю і літературно-критичною діяльністю Лесі Українки(1871–1913).
Формуючись у к
Місце Осипа Маковеяв літературному житті України
Місце Осипа Маковея(1867–1925) в літературному житті і розвитку літературної критики України кінця ХIХ – початку ХХ століття визначається тим, що він був поетом, прозаїком, публіци
Особливості літературно-критичної діяльності Василя Щурата
У 90-ті роки розпочав літературно-критичну діяльність щедро обдарований як поет, перекладач, літературознавець Василь Щурат(1871–1948). Ставши доктором філософіі у Відні, як і Фран
Роль літературної критики в утвердженні престижу українства
Проблема престижу українства увиразнювалася в періоди активізації національно-визвольних рухів, інтенсивного розвитку літератури, літературної критики, журналістики.За всім цим сто
Розділ 1
СПЕЦИФІКА ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ................................................................. 6
ЇЇ СУЧАСНИЙ СТАТУС........................................................................
Розділ 5
СТАН І ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
КРИТИКИ в 40-х – 50-х РОКАХ ХIХ СТОЛІТТЯ.................................................. 58
(Шевченківський період)...............
Розділ 6
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА 60-х РОКІВ ХIХ СТОЛІТТЯ...... 83
6. 1. Суспільно-політичні умови на східно- і західно- українських землях, культурний контекст...........................
Розділ 8
СТАН ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ ТА ЇЇ РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ 80–90-их РОКІВ ХIХ СТОЛІТТЯ 140
8. 1. Періодика 80–90-их рр. ХIХ ст. як стимул до розвитку літературної критики 140
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов