рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Post scriptum

Post scriptum - раздел Философия, Французька філософія другої половини ХХ століття: Дискурс з префіксом «пост-» Будь-Яке Дослідження, Прагнучи Певної Довершеності Та Вичерпності У Поданні М...

Будь-яке дослідження, прагнучи певної довершеності та вичерпності у поданні матеріалу, передбачає наявність гідного завершення. У традиційному розумінні заключне слово (післямова) повинно містити короткий виклад тих основних результатів, заради яких воно проводилося, тобто або досягнення певного консенсусу з визнаними авторитетами означеної царини думки, або дисенсусу (атонального стану). Але в дослідженні сучасного філософського дискурсу Франції домінувало прагнення ознайомити читача з деякими його основними магістральними напрямками, подати неупереджений аналіз поглядів та концепцій, покликаних до життя ситуацією «пост-», котра показала безглуздість спроб створення завершеного філософського дискурсу. Саме цим пояснюється, що в даному дослідженні замість заключного слова використовується post scriptum. Ця методологічна установка визначила й структуру проведеного дослідження, а тому завершеність, фінальний акорд, одна головна домінуюча тема, що підкорює собі усі інші, неможлива в контексті розглянутої проблематики.

Балансуючи на межі вимог класики та посткласики в оцінюванні результатів дослідження, хочеться акцентувати увагу читача на деяких аспектах.

По-перше, історія розвитку світової філософської думки має безліч прикладів появи течій на зразок «мета-», «нео-», «пост-», кожна з яких наводить ґрунтовні аргументи легітимності свого існування. У даному контексті префікс «пост-» указує на якісно нові утворення, котрі доповнюють вже існуючі установки, але працюють у тому ж вимірі часу, тобто на відміну від «мета-» та «нео-» позбавлені часової замежовості.

По-друге, аналізуючи сучасний стан французької філософії, дуже важко втриматися від спокуси «охопити неосяжне», спробувати висвітлити масу цікавих, інколи зовсім несподіваних знахідок, якими насичені відповідні тексти. Свідомо захищаючись від небезпеки загубитись у ризоматичному лабіринті французької філософії, ми обмежилися аналізом лише деяких, але, з нашої точки зору, ключових моментів, тому, зрозуміло, що характеристики філософії Франції як певного моноліту тут знайти неможливо.

Першою проблемою, яка аналізується крізь призму «пост-», природно, стає проблема Людини. Постмодерна Людина сконцентрована на самій собі, турбота про себе заповнює всі аспекти індивідуального приватного життя, людина дозує себе у стосунках з оточуючим світом, постійно пам’ятаючи про те, що світ відносно неї виступає як «Інший», далеко не завжди люб’язний і приємний. Тут уже не підходить популярний у недавньому минулому образ «людини без властивостей», властивості заповнюють людину, а домінує «турбота про себе».

Надзвичайно привабливими виглядають у сучасній французькій філософії пошуки пост-Логосу, того концепта, який зруйнує диктат логоцентризму. На цю роль «випробовуються» і письмо у Дерріда, і «текст», «текстові коди» у Барта, і «бажання» у Дельоза і Гваттарі. У результаті відкидається логоцентризм як орієнтація на примат усного слова над писемним, котра є наслідком метафізики «присутності», тобто систем, побудованих навколо міфологем сакрального центру (Бог, Природа, Людина, Сенс життя). Логос втрачає свою геніальність, вже не виступає силою, що центрує і притягує все.

Говорячи про сучасну філософію Франції, неможливо обійти увагою книгу Ж. Дельоза і Ф. Гваттарі «Анти-Едіп. Капіталізм і шизофренія», у якій міститься надзвичайно яскрава полеміка з концепціями З. Фройда і Ф. Ніцше. Шизоаналіз здійснює також постмодерний анамнез відносно добре відомої марксистської доктрини походження людини і суспільства, знімаючи при цьому антагонізм буття і свідомості, суб’єкта й об’єкта, виробництва природного і виробництва бажання.

Усе це – лише легкі штрихи на гравюрі сучасної французької філософії, але вони доводять, що дискурс з префіксом «пост-» має надзвичайну екзистенційну значущість, бо завдяки йому людство може зрозуміти свій власний стан, співвідношення з довкіллям, визначити місце окремого індивіда у соціумі та природі, осягнути власний життєвий світ.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Французька філософія другої половини ХХ століття: Дискурс з префіксом «пост-»

С В Куцепал.. Французька філософія другої половини хх століття дискурс з префіксом пост УДК..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Post scriptum

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Praeludium
Існує смуга часу, де межа між історією філософії та власне філософуванням зникає, як і в самому житті є горизонт су-часності, збігу часу, спів-участі подій та думок. Теперішнє насправді лише

Пост-»: прокляття чи панацея для сучасної філософії?
Про постмодернізм як характерний вияв сучасної філософії уже впродовж кількох десятиліть точаться суперечки, пов’язані зі з’ясуванням його сутності, визначенням основної проблематики, а, головне, з

Адепти та опоненти: неоднозначність підходів до визначення сутності постмодерну
Будь-яка нова епоха, що проголошується в культурі, мистецтві або науці, викликає необхідність визначити зміст попереднього циклу, оскільки нове завжди пов’язане з пам’яттю про минуле, визначенням х

Ризоматичні варіації сучасної французької філософії
Останнім часом у вітчизняному інтелектуальному середовищі поширюється поняття «симптоматологічна мислительна стратегія». Буде доречним навести визначення цього поняття, яке дає О. І. Хома. Отже, «.

Розділ ІІ. У пошуках пост-Логосу: здобутки та втрати
1. Парадокси нової онтології: на межі Буття і Ніщо (Ж.-П. Сартр) Ще з сивої античної давнини, коли Парменід визначив поняття «буття», онтологічна проблематика домінує

Бути чи не бути?»: онтологія смислу Ж. Дельоза
Серед сучасних філософів, творчій доробок яких постійно потрапляє в поле зору дослідників та критиків, особливе місце належить представникам французької філософії останніх десятиріч ХХ століття, ос

Відмінність та повторення як інструментарій у побудові постлогосу
На думку французького філософа Ж.-Ф. Ліотара, завдання сучасної філософії полягає в тому, щоб «оголосити війну цілому», деконструювати тотожність, оголосити головним філософським концептом постсуча

Différеnce» чи «différance»: вибір Жака Дерріда
Останнім часом стало надзвичайно популярним поняття «маргінальна філософія», яким позначають напрямок, що вбачає своєю головною метою якщо й не повне заперечення, то у будь-якому випадку радикальну

Безумство як грань рефлексії
Як стверджував М. Мамардашвілі, головне призначення філософії – підтримувати традицію відтворення людини, плекати й оспівувати Ratio. Сучасна французька філософія ніби опонує йому, оскільки значна

Страсті по несвідомому: історико-філософська ретроспектива
Століття минуло з того часу, як австрійський лікар З. Фройд створив свій власний метод лікування психічних захворювань – психоаналіз, котрий був підхоплений численними послідовниками та адептами, а

Химери несвідомого: шизоаналіз contra психоаналіз
Об’єктом критики Дельоза та Гваттарі в класичному психоаналізі постає поняття Едіпа, що було догмою та знаменом цього напрямку, оскільки уособлювало собою родинне сузір’я в одній особі. Перед психо

Тисяча плато»: прощання з психоаналізом
Серед філософів, котрі серйозно займаються дослідницькою роботою, важко знайти людину, яка б не стикалась із ситуацією співавторства. Але одна справа написати разом одну чи навіть кілька статей, а

Онтологія бажання: еротизація суспільства
Однією з основних методологічних засад сучасної філософії Франції є теза про те, що світ являє собою сукупність знаків, оскільки мова пронизує собою всі сфери буття людини, а засобом розуміння світ

Тріумф тіла без органів в онтологічних побудовах шизоаналізу
28 листопада 1947 р. А. Арто проголосив війну органам, виголосивши свою знамениту тезу: «Зв’яжіть мене, якщо хочете, але немає нічого більш беззмістовного, ніж орган». З цього моменту до обігу інте

Глосарій
Бажання (désir, desire, die Wille) – одне з найпопулярніших понять сучасної філософії Франції, феномен, що існує до опозиції між суб’єктом та об’єктом, до репрезентації та виробництва; те, щ

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги