рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Философия
/
Принцип зворотного зв’язку

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Принцип зворотного зв’язку

Принцип зворотного зв’язку - раздел Философия, Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії Особливе Значення В Управлінні Має Дотримання Принципу Зворотного Зв’Язку, Як...

Особливе значення в управлінні має дотримання принципу зворотного зв’язку, який проявляється у взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, в тому числі у ситуаціях, коли суб’єкт і об’єкт управління міняються місцями. Це стосується різних ланок управління: і роботи управлінця, який приймає рішення на підставі зібраної інформації, що неможливо без отримання попередньої інформації від об’єкта управління про готовність ці рішення виконувати, про правомочність та своєчасність його прийняття.

Порушення цього принципу може привести до порушення стабільності у соціумі та відчуження. Прикладом порушення принципу зворотного зв’язку є односторонній контроль, характерний для тоталітарних систем, коли єдиною референтною групою, як свідчать дослідження з цього приводу К.Г.Баллестрема, К.С.Гаджиєва та інших, стає держава, яка уніфікує всі соціальні зв’язки людини, втручаючись у найпотаємніші сторони її життя, відділяє людину від сім’ї, церкви, родини, нації, перетворює на якогось середньостатистичного індивіда, в якому стерилізуються або подавляються індивідуальні й особистісні риси. Єдина моноідеологія і сконструйовані на її підставі політичні орієнтації, установки, принципи через систему засобів масової інформації, сім’ю, школу тощо, укоріняються в свідомість людей, а все, що не відповідає цій ідеології, не приймається до уваги, не розглядається і знищується як зло.

Що стосується індустріального суспільства, в якому індивід отримує можливість вибору, воно теж не є абсолютним і повністю релятивним. Так, Г.Маркузе у роботі «Одновимірна людина» пише, що у такому суспільстві перетворення соціальних потреб на індивідуальні засобами соціального контролю стає настільки ефективним, що всі суперечності здаються ірраціональними, а будь-яка протидія - неможливою. У процесі інтроекції індивід ототожнює себе із своїм суспільством, а через нього - із суспільством в цілому. Це досягається шляхом складного наукового управління й організації, в якій вплив прогресу приводить розум до підкорення фактам життя і до динамічної здатності продукувати такий же спосіб життя. У ньому ідеї, сподівання і цілі, які за змістом виходять за межі існуючого універсуму, відхиляються або зводяться до понять цього універсуму. Суспільство блокує всю групу опозиційних операцій і поведінки. Виникає ситуація, яку Г.Маркузе називає одновимірністю. Технічний прогрес забезпечує таку технологічну раціональність у всіх сферах життя, що панування, тотальне управління поширюється на всі сфери приватного і суспільного існування, об’єднує всі реальні форми опозиції, поглинає всі альтернативи, таким чином досягається стабільність «умиротворення існуванням», досягнута репресивним шляхом.

Альтернативою одновимірності може стати відмова від того, що є цінним і важливим у даному суспільстві. Виразником цієї відмови стає нижчий прошарок знедолених аутсайдерів, безробітних, які існують поза демократичними процесами. Їх існування має потребу у зміні умов та інституцій, отже, їх позиція стає революційною, навіть, якщо такою не є їхня свідомість. Якщо існуюче суспільство навіть має економічні і технічні спроможності й збройні сили, щоб розправитися з опозицією і зберегти свої інституції, порушення принципу зворотного зв’язку може привести у цій ситуації до гострого соціального конфлікту. Отже, система управління має діяти таким чином, щоб здійснювався постійний моніторинг між суб’єктом і об’єктом управління, який своєчасно просигналізує про ускладнення соціальної ситуації і загрозу соціального напруження.

Принцип зворотного зв’язку передбачає не тільки своєчасну, але й об’єктивну інформацію, що має передаватися від суб’єкта до об’єкта управління і навпаки, бо, кажучи словами Е.Фромма, якщо люди не усвідомлюють, в якому напрямку вони рухаються, то вони схаменуться лише тоді, коли вже буде занадто пізно. Чим більшою є здатність об’єкта управління осягати дійсність самостійно, а не лише як певну суму відомостей, що ними забезпечує суспільство, тим впевненіше він почувається, звільняється від ілюзій, тоталітарних тенденцій, що можуть нав’язуватися суб’єктом управління.

Особливого значення при прийнятті управлінських рішень набуває об’єктивність соціальної інформації. Вирішення будь-якого управлінського питання починається зі збору, фільтрації, інтерпретації та узагальнення даних. При цьому інформація, проходячи певну обробку, ніби у кривому дзеркалі, поступово змінює свій вигляд, а, проходячи комп’ютерну обробку, часто втрачає деякі факти, які мали б вплив на результат. Виникає парадокс численної інформації і певного допуску. Це впливає на прийняття управлінських рішень, які змушені виходити не тільки з певної інформації, але включають і такий момент, як соціальне передбачення. Для управлінця це означає необхідність виявити ступінь ймовірності або достовірності інформації, наскільки повно відображена у ній дійсність, вирішити проблему співвідношення між пізнанням та оцінкою соціальних фактів.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії

Кафедра філософії і психології... Діденко Н Г Коноваленко Н В...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Принцип зворотного зв’язку

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління.
Управління як соціальний феномен виникло і розвивається в історичному процесі як фундаментальна властивість соціальної системи. Від нього значною мірою залежить соціальне майбутнє

Суб’єкт і об’єкт управління, їх основні характеристики та зворотний зв’язок.
В соціальних системах суб’єктом управління можуть виступати як окремі люди, так і колективи, людські спільноти, все людство в цілому, наділене свідомістю і здатне пізнавати природн

Типи управління. Роль потреб та інтересів у формуванні мотивів і цілей управлінської діяльності.
Потреба в формуванні такої системи управління, яка дозволяє виявити зовнішні і внутрішні можливості розвитку країни, забезпечити створення структур, які реально можуть керувати суспільством стає сь

Типи управління.
Виступаючи як органічна частина будь-якої соціальної системи, управління значною мірою визначає соціальне майбутнє і якість сучасного життя. Як свідчить історичний досвід, чим більшими є соціальні

Рівні дії сучасного управління
Свідомий, цілеспрямований і об’єктивний характер управління визначається також тим, що, виступаючи як спосіб життєдіяльності людини і суспільства, воно формується, з одного боку, на основі природни

Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.
Метод –спосіб діяльності, сукупність прийомів, які використовуються дослідниками для отримання певних результатів. Тільки завдяки використанню науково обґрунтованих методів людська

Принцип об’єктивності
Принцип об’єктивності виражає відносини між об’єктом і суб’єктом управління як процес пізнання та самопізнання суб’єктом реального об’єкта, тобто процес пізнання законів його функціонування і розви

Принцип руху, змін і розвитку
Соціальний світ ніколи не стоїть на місці, отже, умовою і способом існування суб’єкта й об’єкта управління є необхідність розвитку, яка імпліцитно їм притаманна. Це приводить до того, що практично

Принцип суперечності
Особливостями людського буття є також постійний пошук нових рішень, бо той світ, який створює людина, ніколи не задовольняє її. Під впливом тієї чи іншої ідеології людина може змиритися з цією супе

Принцип каузальності
Управління сучасними соціальними процесами більш, ніж коли-небудь, потребує, щоб у системі управлінських дій не тільки враховувалася необхідна діалектична взаємодія особистих та суспільних інтересі

Закони управлінської діяльності
Закон –це зв’язок між сутностями, який є: 1) об’єктивним, 2) загальним, 3) внутрішнім, 4) суттєвим, 5) повторювальним. Можна виділити 3 групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише п

Одиничне, особливе, загальне.
Кожний предмет, явище навколошнього світу має свої особливості і цілком однакових предметів не існує. Свій особливий неповторний зовнішній вигляд, здатність, звички, монеру говорити має кожна конкр

Можливость та дійсність.
Причинно-наслідкові відношення виникають тоді, коли явище-причина породжує випадковий чи необхідний наслідок. Якщо явище може стати причиною, говорять, що у цьому існує можливість перетворитися у д

Співвідношення стихійності й свідомості в управлінській діяльності
Зважуючи на те, що на загальний розвиток суспільства впливають не лише об’єктивні природні та соціальні фактори, але і вся людська суб’єктивність, перед управлінцями постає дуже складна задача - ви

Необхідність і свобода в управлінні
В управлінському рішенні, що формально фіксує проект соціальних змін або їх врегулювання у певній ситуації, неможливо обійтися без поєднання свободи вибору і необхідності як узгодженості ме

Планування, проектування, програмування і прогнозування в управлінні.
З точки зору Д.Белла, можна виділити три типи соціального передбачення, які можуть впливати на характер управління суспільством: екстраполяція суспільних тенденцій, розпізнавання і

Воля і управління.
Важливим чинником, умовою та рушійною силою управління завжди виступає воля., яка виражає здатність людини підкорювати свою поведінку і діяльність задуманому, необхідному, установл

Проблема чужої волі
Ф.Енгельс називав управління єдиною управляючою волею. Управлінська система завжди ієрархічна, суб’єкт управління за своїм статусом зобов’язаний нав’язувати свою волю управляємим об’єктам, тобто дл

Джерела і основні аспекти владних відносин в управлінській діяльності.
Управління нерозривно пов’язане з владноорганізуючою діяльністю і може здійснюватися лише на основі підпорядкованості та єдності учасників суспільного процесу, тобто користуватися силою волі і влад

Роль інтелігенції та еліти в управлінні суспільством
Одним з чинників здатності та спроможності влади здійснювати свій вплив на діяльність людей є залучення до влади інтелігенції та еліти. Сучасне бачення ролі інтелігенції виходить із визнання за нею

Влада і право
Однією з проблем, про яку писав Ю.Габермас у дослідженнях щодо демократії, є також співвідношення між владою і правом. З цього приводу він пише, що право надає всякій владі, у якої бере примусовий

Контрольні питання
1. Як співвідносяться влада і управління? 2. Яку роль грає громадська думка у формуванні управлінських рішень? 3. Які функції виконує в управлінні суспільством українська інтеліге

Соціальні ризики
П.Штомпка, аналізуючи феномен ризику в сучасних умовах, вважає, що об’єктивно ми спостерігаємо: 1) універсалізацію ризику, тобто можливість глобального лиха, що загрожує всім, незалежно ві

Запобігання та вирішення соціальних конфліктів
В сучасній конфліктології виділяють суб’єктивні та об’ктивні причини конфліктів. До перших відносяться негативні риси світогляду, ментальність, рівень інтелекту; до других – майнову, економічну, на

Визначальна роль соціальних теорій, ідеалів, людей та програм в управлінні «Ідоли» та ідеали в управлінні.
Аксіологічні аспекти людського буття є предметом багатьох соціально-філософських досліджень, адже духовність і цінності виступають смислоутворюючим елементом людського життя і діяльності, визначают

Соціальна відповідальність бізнесу в сучасному суспільстві.
Особливу увагу в умовах сучасного нестабільного ринку праці і необхідності спільних зусиль за участю органів державної влади, підприємців, громадян по встановленню певних соціальних стандартів доці

Проблема оптимальності управлінських рішень.
Важливим аксіологічним аспектом управління є його компетентність. Саме вона визначає, наскільки оптимальними будуть управлінські рішення, наскільки адекватним стає управління щодо суспільного розви