рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Проблема чужої волі

Проблема чужої волі - раздел Философия, Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії Ф.енгельс Називав Управління Єдиною Управляючою Волею. Управлінська Система З...

Ф.Енгельс називав управління єдиною управляючою волею. Управлінська система завжди ієрархічна, суб’єкт управління за своїм статусом зобов’язаний нав’язувати свою волю управляємим об’єктам, тобто для об’єкта управління така воля є чужою. Чужа воля може бути як злою, деспотичною, насильницькою, так і може не суперечити інтересам людини.

Абсолютна воля означає рабство інших, тому проблема полягає не в боротьбі проти чужої волі, без якої неможливо здійснювати управління, а в змісті і цілеспрямованості чужої волі, в формах і методах її нав’язування.

Часто вороже сприйняття чужої волі обумовлюється не тим, що вона містить щось вороже для людини, а тим, що власна воля не розвинута, не підготовлена до спілкування з іншими, егоїстична, схильна до конфліктів. Отже, для виконавця теж важливо мати свою волю, яка заставляє людину виконувати свої обов’язки, дотримуватися певних норм, правил, жити достойно. Самообман та обман не дають позитивних результатів, отже у бідах, нещастях, невдачах не завжди винні влада, політика, керівництво і т. ін.. Необхідно здійснювати самоаналіз та самооцінку, адже часто керівники не беруть на себе відповідальність за банкрутства, а підлеглі вважають себе до цього непричетними.

Самосвідомість

Свідомість передбачає виділення суб’єктом самого себев я якості носія визначеної активної позиції по відношенню до світу. Це виділення себе, відношення до себе, оцінка своїх можливостей, які є необхідним компонентом всякої свідомості, утворюють різні форми тієї специфічної характеристики людини, яка називається самосвідомістю.

Самосвідомість – це динамічне утворення, що історично розвивається і вистуає в різних формах, на різних рівнях.:

· перша форма яку інколи називають самопочуттям, є елементарне усвідомлення свого тіла і те, як воно співвідноситься з іншими предметами і людьми;

· друга форма – усвідомлення своєї приналежності до певної людської спільноти, культури, соціальної групи;

· третя форма – виникнення свідомого Я як особливого утворення, схожого на Я інших людей і в той же час в чомусь унікального і неповторного, яке здатне здійснювати свободні вчинки і нести за них відповідальність, що передбачає можливість контролю над своїми діями і їх оцінку.

Самооцінка і самоконтроль передбачають співставлення людиною самого себе з певним, встановленим для себе ідеалом Я і як наслідок – відчуттям або задоволення собою, або незадоволення.

Відношення людини до самого себе завжди опосередковане його відношенням до іншої людини. Самосвідомість народжується не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості, а в процесі колективної практичної діяльності і міжособистісних відносин. Людина не просто сприймає себе по аналогії з іншими, але й іншого – по аналогії з собою. Як показують сучасні дослідження, в процесі розвитку самосвідомості усвідомлення себе і іншого, як схожого на мене і разом з тим відмінного від мене, передбачають один одного.

Явні форми самосвідомості, коли ті чи інші феномени свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб’єкта, називаються рефлексією. Рефлексія – це не просто усвідомлення того, що є в людині, але й зміна самої людини, спроба виходу за межі того рівня розвитку, який було досягнуто. Рефлексія має досить складний характер, адже коли людина аналізує себе, прагне розібратися в собі, в своєму відношенні до життя, заглянути у потаємні куточки своєї свідомості, вона тим самим хоче визначити систему своїх життєвих орієнтирів, тобто в чомусь більше упевнитись, або щось відкинути. Але образ самого себе, який людина утворює в різних формах самосвідомості, не завжди адекватний реальній людині і її свідомості. Часто про людину більш точно свідчать інші, ніж вона сама розуміє себе. В тій мірі, в якій людина здатна враховувати об’єктивну оцінку про себе, що виникає в процесі колективної діяльності і відносинах з іншими людьми, вона більш точно може судити про себе. В процесі життєдіяльності, в системі міжособистісних відносин самосвідомість постійно перевіряється, коригується, виправляється і розвивається.

Отже, воля дається людині для того, щоб вона була здатна управляти своїм мисленням, поведінкою, діяльністю. З цього випливає необхідність розглядати управління як «єдину управляючу волю», яка є поєднанням цілеспрямованості, організації, регулювання та виконання. Така «управляюча воля» є гарантом того, що управлінські рішення суб’єкта управління будуть прийняті до уваги, зрозумілі, осмислені, виконані. Але в управлінській практиці можуть виникати складні ситуації, які треба пізнавати та враховувати.

1. Ситуація, коли смисл управлінського рішення не відповідає потребам, інтересам, цілям управляємого об’єкта. Як наслідок, відмова або ухилення від виконання доручення, що приводить до застосування сили влади, примусу.

2. Управлінська підготовленість населення, тобто розуміння людьми актуальності і необхідності управління як для себе особисто, так і для колективу, суспільства, держави. Необхідно формувати управлінську свідомість як у суб’єкта, так і об’єкта управління, що дозволить волю кожного долучати до «управляючої волі» і спільно діяти.

3.Ідеологія свавілля засновується на тому, що ринок – це абсолютна свобода поведінки виробника і споживача, підприємництво – це не підконтрольність, ЗМІ – це річ у собі і для себе, нічим не обмежені. Насправді суспільство не може існувати без організації, правових статусів, субординації та координації.

4.»Управляюча воля» залежить від стану життя суспільства та людини в ньому, яке вимірюється не лише ВВП, а характеризується взаємодією економічної, соціальної, духовно-культурної і політичної сфер. Мають значення такі фактори як перспективи, стабільність, надійність, гарантованість.

5. Воля пов’язана з духом людини, які треба у щось вірити, на щось опиратися, чимось гордитися, іти у майбутнє.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії

Кафедра філософії і психології.. Діденко Н Г Коноваленко Н В..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Проблема чужої волі

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління
Управління як соціальний феномен виникло і розвивається в історичному процесі як фундаментальна властивість соціальної системи. Від нього значною мірою залежить соціальне майбутнє

Суб’єкт і об’єкт управління, їх основні характеристики та зворотний зв’язок
В соціальних системах суб’єктом управління можуть виступати як окремі люди, так і колективи, людські спільноти, все людство в цілому, наділене свідомістю і здатне пізнавати природн

Типи управління. Роль потреб та інтересів у формуванні мотивів і цілей управлінської діяльності
Потреба в формуванні такої системи управління, яка дозволяє виявити зовнішні і внутрішні можливості розвитку країни, забезпечити створення структур, які реально можуть керувати суспільством стає сь

Типи управління
Виступаючи як органічна частина будь-якої соціальної системи, управління значною мірою визначає соціальне майбутнє і якість сучасного життя. Як свідчить історичний досвід, чим більшими є соціальні

Рівні дії сучасного управління
Свідомий, цілеспрямований і об’єктивний характер управління визначається також тим, що, виступаючи як спосіб життєдіяльності людини і суспільства, воно формується, з одного боку, на основі природни

Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні
Метод –спосіб діяльності, сукупність прийомів, які використовуються дослідниками для отримання певних результатів. Тільки завдяки використанню науково обґрунтованих методів людська

Принцип об’єктивності
Принцип об’єктивності виражає відносини між об’єктом і суб’єктом управління як процес пізнання та самопізнання суб’єктом реального об’єкта, тобто процес пізнання законів його функціонування і розви

Принцип руху, змін і розвитку
Соціальний світ ніколи не стоїть на місці, отже, умовою і способом існування суб’єкта й об’єкта управління є необхідність розвитку, яка імпліцитно їм притаманна. Це приводить до того, що практично

Принцип суперечності
Особливостями людського буття є також постійний пошук нових рішень, бо той світ, який створює людина, ніколи не задовольняє її. Під впливом тієї чи іншої ідеології людина може змиритися з цією супе

Принцип каузальності
Управління сучасними соціальними процесами більш, ніж коли-небудь, потребує, щоб у системі управлінських дій не тільки враховувалася необхідна діалектична взаємодія особистих та суспільних інтересі

Принцип зворотного зв’язку
Особливе значення в управлінні має дотримання принципу зворотного зв’язку, який проявляється у взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, в тому числі у ситуаціях, коли суб’єкт і об’єкт управління мі

Закони управлінської діяльності
Закон –це зв’язок між сутностями, який є: 1) об’єктивним, 2) загальним, 3) внутрішнім, 4) суттєвим, 5) повторювальним. Можна виділити 3 групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише п

Одиничне, особливе, загальне
Кожний предмет, явище навколошнього світу має свої особливості і цілком однакових предметів не існує. Свій особливий неповторний зовнішній вигляд, здатність, звички, монеру говорити має кожна конкр

Можливость та дійсність
Причинно-наслідкові відношення виникають тоді, коли явище-причина породжує випадковий чи необхідний наслідок. Якщо явище може стати причиною, говорять, що у цьому існує можливість перетворитися у д

Співвідношення стихійності й свідомості в управлінській діяльності
Зважуючи на те, що на загальний розвиток суспільства впливають не лише об’єктивні природні та соціальні фактори, але і вся людська суб’єктивність, перед управлінцями постає дуже складна задача - ви

Необхідність і свобода в управлінні
В управлінському рішенні, що формально фіксує проект соціальних змін або їх врегулювання у певній ситуації, неможливо обійтися без поєднання свободи вибору і необхідності як узгодженості ме

Планування, проектування, програмування і прогнозування в управлінні
З точки зору Д.Белла, можна виділити три типи соціального передбачення, які можуть впливати на характер управління суспільством: екстраполяція суспільних тенденцій, розпізнавання і

Воля і управління
Важливим чинником, умовою та рушійною силою управління завжди виступає воля., яка виражає здатність людини підкорювати свою поведінку і діяльність задуманому, необхідному, установл

Джерела і основні аспекти владних відносин в управлінській діяльності
Управління нерозривно пов’язане з владноорганізуючою діяльністю і може здійснюватися лише на основі підпорядкованості та єдності учасників суспільного процесу, тобто користуватися силою волі і влад

Роль інтелігенції та еліти в управлінні суспільством
Одним з чинників здатності та спроможності влади здійснювати свій вплив на діяльність людей є залучення до влади інтелігенції та еліти. Сучасне бачення ролі інтелігенції виходить із визнання за нею

Влада і право
Однією з проблем, про яку писав Ю.Габермас у дослідженнях щодо демократії, є також співвідношення між владою і правом. З цього приводу він пише, що право надає всякій владі, у якої бере примусовий

Контрольні питання
1. Як співвідносяться влада і управління? 2. Яку роль грає громадська думка у формуванні управлінських рішень? 3. Які функції виконує в управлінні суспільством українська інтеліге

Соціальні ризики
П.Штомпка, аналізуючи феномен ризику в сучасних умовах, вважає, що об’єктивно ми спостерігаємо: 1) універсалізацію ризику, тобто можливість глобального лиха, що загрожує всім, незалежно ві

Запобігання та вирішення соціальних конфліктів
В сучасній конфліктології виділяють суб’єктивні та об’ктивні причини конфліктів. До перших відносяться негативні риси світогляду, ментальність, рівень інтелекту; до других – майнову, економічну, на

Визначальна роль соціальних теорій, ідеалів, людей та програм в управлінні «Ідоли» та ідеали в управлінні
Аксіологічні аспекти людського буття є предметом багатьох соціально-філософських досліджень, адже духовність і цінності виступають смислоутворюючим елементом людського життя і діяльності, визначают

Соціальна відповідальність бізнесу в сучасному суспільстві
Особливу увагу в умовах сучасного нестабільного ринку праці і необхідності спільних зусиль за участю органів державної влади, підприємців, громадян по встановленню певних соціальних стандартів доці

Проблема оптимальності управлінських рішень
Важливим аксіологічним аспектом управління є його компетентність. Саме вона визначає, наскільки оптимальними будуть управлінські рішення, наскільки адекватним стає управління щодо суспільного розви

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги