Програма психокорекційної роботи із дітьми із легкою формою розумової відсталості

1. Загальні відомості про легку форму розумової відсталості. Легка розумова відсталість (F – 70) – це найнижчий ступінь психічного недорозвинення, найбільш розповсюджена форма, вона складає 75 – 80% від усієї популяції розумово відсталих. Вважається, що в більшості випадків виникнення цього ступеню розумової відсталості є ендогенні, або сімейні причини, в деяких випадках причиною можуть бути не грубі екзогенні шкідливості. Структура психічних порушень при легкій розумовій відсталості складається із особливостей недорозвинення практично всіх психічних функцій. Діти з легкою розумовою відсталістю мають достатню увагу і пам’ять, вони здатні до навчання основаного на конкретно-наочних методах навчання. Вони засвоюють професійні навички деяких кваліфікаційних груп і при певних умовах самостійно працюють на звичайному виробництві. Діапазон інтелектуальної недостатності у дітей з легкою розумовою відсталістю складає в показниках IQ 50 – 69.

2. Цілі психокорекційної роботи: створити сприятливе середовище для забезпечення максимального розвитку реальних здібностей та потенційних можливостей дитини, формування адекватної самооцінки та життєствердної активної позиції.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток та корекція пізнавальних процесів, формування їх довільності;

- зміцнення працездатності дітей, їхнього вміння зосереджувати увагу і цілеспрямовано працювати;

- розвиток комунікативної сфери;

- корекція самооцінки як важливої рушійної сили формування особистості.

4. Форма психокорекційної роботи: групова, індивідуальна.

5. Методики:

а) для розвитку та корекції пізнавальних процесів, формування їх довільності, а також для зміцнення працездатності дітей, їхнього вміння зосереджувати увагу і цілеспрямовано працювати:

- вправа «Цікавий предмет». Протягом 3-ьох хвилин діти дивляться на якийсь предмет, намагаючись помітити якомога більше особливостей, а потім описують його.

- вправа «Знайди літеру «а»!» Необхідно підготувати цікавий текст невеликого обсягу та олівці для кожної дитини. Діти мають максимально швидко закреслити в тексті літеру «а».

- вправа «За покупками». Необхідно зробити імпровізований магазин з різноманітним асортиментом товарів. Кожна дитина по черзі має «сходити за покупками». Психолог має назвати все те, що необхідно купити. У перші заняття список товарів може обмежуватися двома - трьома одиницями, надалі кількість необхідних речей збільшується. Можна грати в спеціалізовані магазини: «Одяг», «Іграшки», «Господарські товари».

б) для розвитку комунікативної сфери:

- вправа «Що ми робили - не скажемо...» Діти стають в коло. Вибирають ведучого, він виходить за двері. Діти разом із психологом загадують, які рухи вони виконуватимуть перед ведучим. Діти обговорюють,

вирішують, разом з психологом показують запропоновану їм дію

(прати, забивати цвяхи або умиватися). Після цього усі плескають в долоні і кличуть ведучого, вимовляючи в ритмі оплесків слова: «Що ми робили - не скажемо, а що робили - покажемо». Дію показують усі одночасно. Ведучий відгадує, називає дію і стає в коло. Вибирають нового ведучого. У майбутньому психолог спонукає дітей самих обирати дії, які вони хочуть зображувати, і самостійно домовлятися.

- вправа «Подивися і назви». Необхідно підготувати дві великі картки із зображеннями: на першій - жінка миє посуд, на другій - кравчиня шиє плаття, маленькі малюнки із зображенням моркви, яблука, іграшки із пластмаси, чобіт, штор, серветки, м'якої іграшки, куртки. Психолог роздає усім дітям конверти, в кожному 2-3 малюнки. Потім показує дітям великі малюнки

і розглядає їх з дітьми по черзі. Спочатку роздивляються перший малюнок «Жінка миє посуд», запитання до дітей: «Що намальовано?» Психолог пропонує підібрати маленькі малюнки, що за змістом підходять до великої. Психолог уточнює: «Що робить жінка? Подивіться на свої малюнки і подумайте, що можна ще мити». Діти розглядають свої малюнки, виходять і вставляють їх в набірне полотно біля великого малюнку. При цьому вони проговорюють: «Дівчинка миє яблуко», «Діти миють іграшки» тощо. Аналогічно розглядають інший малюнок. Підводячи підсумок, психолог

просить дітей повторити, що миють люди, що шиють.

в) для корекції самооцінки:

- вправа «Компліменти». Психолог разом із дітьми сідають в коло, беруться за руки. Дивлячись в очі сусідові, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Приймаючий має у відповідь посміхнутися та сказати: «Дякую, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусідові, вправа проводиться по колу.

- вправа «Дружна сім’я». Психолог пропонує дітям намалювати малюнок, де буде зображено, як кожен із своєю сім'єю роблять щось таке, що всім дуже подобається. Діти можуть доповнити свій малюнок перерахуванням улюблених занять своєї родини. Після завершення виконання вправи кожна дитина показує свій малюнок і зачитує доданий до нього список. Психолог допомагає дитині наступними запитаннями: «Коли ви робите щось усією родиною? У яких випадках ви всі разом смієтеся? Чи хочеш ти, щоб твоя родина робила щось разом?»

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки дитини та вся сім’я загалом надзвичайно важливі для покращення стану дитини, її максимального розвитку. Саме підтримка, прийняття людей із найближчого оточення є найбільш ефективними засобами для формування адекватної самооцінки дитини та стабільного прогресу корекційного процесу.