Програма психокорекційної роботи із дітьми із демонстративною акцентуацією характеру

 

1. Загальні відомості про демонстративну акцентуацію характеру. Дітям, у яких переважають ознаки цього типу акцентуації, властиві егоцентризм, безмірне прагнення уваги і співчуття до себе. Їхнє ставлення до навчання залежить від того, наскільки воно сприяє задоволенню їхньої головної потреби — домогтися визнання, виокремитися серед учнів. За розвиненого інтелекту рівень успішності таких дітей переважно середній, а ставлення до предметів вибіркове. Вищою є їх успішність із предметів, які викладають учителі, котрі зуміли налагодити добрі стосунки з ними, і навпаки. Свої невдачі у навчанні демонстративні діти виправдовують впливом зовнішніх обставин. За такої ситуації педагог має спрямувати свої зусилля на формування в учнів усвідомлення того, що найнадійнішим способом привернення до себе уваги інших, їх поваги є соціально цінна, корисна діяльність, повинен допомогти дитині із демонстративною акцентуацією характеру включитися в таку діяльність. Нею може бути участь у класних і загальношкільних заходах, у роботі драматичного, спортивного гуртків, у конкурсах тощо. Це дасть змогу відчути значущість своїх зусиль й умінь, привернути увагу до себе здійсненням кожної справи.

2. Цілі психокорекційної роботи: організація сприятливого середовища для успішної соціальної адаптації дитини, для гармонізації розвитку та опанування конструктивними формами поведінки.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- формування адекватної самооцінки;

- розвиток почуття приналежності до групи;

- розвиток комунікативних здібностей.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для формування адекватної самооцінки:

- вправа «Конкурс хвальків». Психолог пропонує дітям провести конкурс хвальків. «Виграє той, хто краще похвалиться. Хвалитися ми будемо не собою, а своїм сусідом. Адже це так приємно - мати найкращого сусіда! Подивіться уважно на того, хто сидить праворуч від вас. Подумайте, який він, що в ньому хорошого, що він вміє, чим може сподобатися. Не забувайте, що це конкурс. Виграє той, хто краще вихвалятиметься своїм сусідом, хто знайде в ньому більше чеснот». Після такого вступу діти по колу називають переваги свого сусіда і вихваляються його позитивними рисами. Переможця обирають самі діти, але у разі потреби психолог може висловити свою думку. Щоб перемога стала більш значущою і бажаною, можна нагородити переможця яким-небудь маленьким призом (паперовою медаллю «Кращому хвалькові» або значком).

- вправа «Чарівні окуляри». Психолог урочисто оголошує, що у нього є чарівні окуляри, в які можна розгледіти лише гарне, що є в людині, навіть те, що людина іноді ховає від усіх. «Ось я зараз приміряю ці окуляри... Ой, які ви усі гарні, веселі, розумні!» Підходячи до кожної дитини, психолог називає яку-небудь його позитивну рису чи вміння (хтось добре малює тощо). «А тепер нехай кожен з вас приміряє окуляри. Подивиться на інших і спробуйте побачити якомога більше позитивного в кожному. Можливо, навіть те, чого раніше не помічали». Діти по черзі надівають чарівні окуляри і називають чесноти своїх товаришів. У випадку, якщо комусь із дітей складно висловитися, можна допомогти та підказати яку-небудь перевагу його товариша. Повторення тут не страшні, хоча по можливості бажано розширювати коло хороших якостей та вмінь.

б) для розвитку почуття приналежності до групи:

- вправа «Єднальна нитка». Діти сидять в колі, передаючи один одному моток ниток таким чином, щоб усі, хто вже тримали моток, взялися за нитку. Передача мотка супроводжується висловлюваннями про те, що діти хотіли б побажати іншим. Починає психолог. Потім він звертається до дітей, запитуючи, чи хочуть вони щось сказати. Коли моток повернеться до психолога, діти натягують нитку і закривають очі, уявляючи, що вони складають одно ціле, що кожен з них важливий і значущий в цьому цілому.

- вправа «Луна». Психолог розповідає дітям про Луну, яка живе в горах або у великому порожньому приміщенні; побачити її не можна, а почути можна: вона повторює всі, навіть найдивніші звуки. Після цього діти розбиваються на дві групи, одна з яких зображує мандрівників в горах а інша - Луну. Перша група дітей «подорожує кімнатою» і по черзі видає різні звуки (не слова, а звукосполучення). Діти другої групи ховаються в різні куточки кімнати, уважно прислухаються і намагаються якомога точніше відтворити усе, що почули.

в) для розвитку комунікативних здібностей:

- вправа «Царівна Несміяна». Психолог розповідає дітям казку про царівну Несміяну і пропонує пограти в таку ж гру. Хтось з дітей буде царівною, яка увесь час сумує і плаче. Діти по черзі підходять до царівни Несміяни і намагаються розважити її та розсмішити. Царівна ж щосили намагатиметься не засміятися. Виграє той, хто зможе викликати посмішку царівни. Потім діти міняються ролями.

- вправа «Улюблені речі». Інструкція: «Сядьте по троє. Зараз кожен з вас по черзі розповідатиме іншим про якусь річ, яка є для нього особливо значущою. Це може бути іграшка, книжка тощо. Потрібно буде пояснити, чому саме ця річ така важлива для вас і чому вам хочеться розповісти про неї. Уважно слухайте і запам'ятовуйте, про що розповідають ваші партнери, щоб зуміти потім розповісти про це іншим».

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки своїм ставленням до дитини здатні підкріплювати позитивні зміни у її поведінці. Приділивши дитині достатньо уваги, вони зможуть показати, що люблять її. Схвалюючи її реальні успіхи, вони зможуть посилити вплив корекційних заходів щодо формування адекватної самооцінки.

21. Програма психокорекційної роботи із дітьми із емоційними порушеннями (преневротичним станом)

 

1. Загальні відомості про преневротичний стан. У дітей із наявністю преневротичного стану є серйозні порушення афективно-емоційної сфери. Конфлікт полягає в наступному: з одного боку, це дуже сильна потреба в любові, прихильності, з іншої - неможливість успішно реалізувати цю потребу. Зовні це виражається в підвищеній афективності, агресивності, або навпаки, дитина стає замкнутою, пригніченою. Часто такі діти легко збудливі, імпульсивні або надмірно боязкі, для них характерна підвищена тривожність, стійкі переживання страху. Наявність протилежних емоційних переживань створює амбівалентне відношення до батьків і визначає суперечність поведінки. Дитина - преневротик зазнає труднощів в контактах зі своїми однолітками та у взаєминах із дорослими. Тут спостерігається або повна відмова вступати в контакти, або сильна прихильність до деяких людей частіше всього до одного з батьків, іноді до бабусі. У таких дітей відзначається сильна залежність від дорослого, що заважає формуванню довільної поведінки. А вибраний дитиною спосіб самоствердження носить характер негативних реакцій, афективних спалахів, егоцентризму або інших неадекватних способів поведінки. Самооцінка має конфліктну будову. З одного боку, це високий рівень домагань, з іншої - зневіра у своїх можливостях. Така дитина всіляко уникає ситуацій, що вимагають перевірки її реальних можливостей, ухиляється від ігор - змагань. Психологічний захист в такій ситуації не виконує своєї функції - зовнішній конфлікт переходить у внутрішній, впливаючи негативно на емоційний стан дитини. На відміну від гри у дітей із гармонійним розвитком, гра дітей в преневротичних станах має не лише особливі сюжети, структуру і зміст, але і інші, чим в нормі, функції в психологічному розвитку. (В нормі гра зумовлює розвиток,формування психологічних новоутворень, в грі невротичній головне - це віддзеркалення травмуючих переживань дитини).

2. Цілі психокорекційної роботи: надання психологічної допомоги, створення сприятливої обстановки для успішної соціальної адаптації та розвитку індивідуальних особливостей та здібностей дитини.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- опанування навичками саморегуляції та релаксації;

- корекція емоційно - вольової сфери;

- розвиток комунікативних здібностей.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для опанування навичками саморегуляції та релаксації:

- вправа «На березі моря». Психолог пропонує дітям уявити, що вони грають на березі моря. Купаються у теплій приємній воді. Вдосталь накупавшись, діти виходять з води і лягають на прогрітий сонцем пісок пляжу... Закривають очі від яскравого сонця. Розкидають в приємній ліні руки і ноги. Потім діти повільно відкривають очі та кілька разів енергійно стискають - розтискають кулачки.

- вправа «Гра з піском». Психолог пропонує дітям уявити, що вони набирають в руки пісок (на вдихові). Сильно стискають пальці в кулак, утримуючи «пісок» в руках (затримка дихання). Посипають коліна піском, поступово розкриваючи пальці (на видихові). Струшують пісок з рук, розслабляючи кисті і пальці. Опустити безсило руки уздовж тіла: лінь рухати важкими руками. Повторити «Гру з піском» 2-3 рази.

- вправа «Гра з мурашкою». Дітям пропонується лягти, заплющити очі та уявити, що на пальці ніг залізла мурашка і бігає по них. З силою потягнути носочки на себе, ноги напружені, прямі (на вдихові). Залишити носочки в цьому положенні, прислухатися на якому пальці сидить мурашка (затримка дихання). Миттєвим зняттям напруги в стопах скинути мурашку з пальців ніг (на видихові). Носочки йдуть вниз, розслабляються ноги. Повторити 2-3 рази.

- вправа «Сонечко і хмаринка». Діти лежать із заплющеними очима та уявляють наступне. Сонце зайшло за хмаринку стало прохолодно - зіщулитися, щоб зігрітися (затримати дихання). Сонце вийшло із-за хмаринки, стало жарко - розслабитися - розморило на сонці (на видихові).

б) для корекції емоційно - вольової сфери:

- вправа «Рубаємо дрова». Дітям пропонується уявити, що вони рубають дрова. Всі рухи мають бути якомога енергійними, виконувати щосили із вигуками: «Ха!».

- вправа «Намалюй свій настрій». Психолог пропонує дітям за допомогою аркуша паперу, олівців або фарб висловити свій настрій.

- вправа «Мої відчуття в променях сонця». Дітям роздаються аркуші паперу з намальованим сонцем. У центрі його вони повинні описати або намалювати свої уявлення про відчуття, яке в даний момент хотіли б відчувати. Уздовж променів необхідно написати усе, що необхідно зробити або сказати, щоб отримати це відчуття.

- вправа «Два баранці». Діти поділяються на пари, опускаються на коліна один проти одного, спираючись руками в підлогу. Потім впираються плечем в плече і намагаються зрушити один одного з місця.

в) для розвитку комунікативних здібностей:

- вправа «Передай посмішку по колу». Діти встають в коло, беруться за руки. Ведучий, повернувшись до сусіда, каже: «Я дарую тобі свою посмішку» - і широко посміхається. Наступний повторює те ж саме.

- вправа «Це - Я». Діти утворюють велике коло. По черзі кожен виходить в центр і називає своє ім'я. Потім повертається на своє місце. Діти повторюють його ім'я, манеру рухатися і говорити. Дитина, чиє ім'я називається, спостерігає за цим процесом з боку. Починає вправу психолог.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: психологу необхідно провести із батьками дитини консультаційні та терапевтичні бесіди, адже нормалізація психологічного клімату в сім’ї - це запорука покращення психічного та фізичного стану дитини.

 

22. Програма психокорекційної роботи із дітьми із емоційними порушеннями (неврозоподібним станом)

 

1. Загальні відомості про неврозоподібний стан. Це порушення невротичного рівня реагування («невротичного регістра»), що виникають у зв'язку з церебральними порушеннями, що зумовлені резидуальними органічними ураженнями головного мозку і характеризуються особливостями симптоматики і динаміки, не властивими неврозам. Загальні клінічні ознаки: феноменологічна схожість з психогенними невротичними порушеннями за відсутності в той же час конфліктних переживань, пов'язаних з тією або іншою психотравмуючою ситуацією, відносна бідність і монотонний характер проявів їх виражена «органічна забарвленість», зумовлена тісною «спаяністю» неврозоподібних порушень з психоорганічним синдромом і резидуальною неврологічною симптоматикою, виникнення на церебрастенічному фоні та тенденція за певних умов переходити в органічні розлади. Класифікація: депресивно - дистимічні стани, неврозоподібні страхи, сенестопатично - іпохондричні стани, істероморфні стани, системні (моносимптомні) неврозоподібні розлади. Депресивно - дистимічні стани мають вікові відмінності. У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку знижений настрій поєднується з примхливістю, схильністю до монотонного плачу, нерідко з невизначеними страхами. У старшому шкільному віці і у підлітків відзначається більше виражений депресивний афект у поєднанні з тривожністю, іпохондричними побоюваннями, а також з дратівливістю і невдоволенням. До числа відносно частих розладів, особливо у віддаленому періоді мозкових інфекцій, і мозкових поразок при загальних інфекціях відносяться неврозоподібні страхи. Сенестопатично - іпохондричні стани та істероморфні стани спостерігаються майже виключно в пубертатному віці. Найбільш поширеними в дитячому віці є системні (моносимптомні) неврозоподібні розлади: неврозоподібні скорочення м’язів, неврозоподібні заїкання та неврозоподібний енурез (2-х видів - дизонтогенетичний і системний неврозоподібний).

2. Цілі психокорекційної роботи: надання психологічної допомоги та створення сприятливого середовища для формування адекватної самооцінки та успішної соціалізації дитини.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток саморегуляції та самоконтролю;

- корекція емоційно - вольової сфери;

- розвиток почуття приналежності до групи.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для розвитку саморегуляції та самоконтролю:

- вправа «У вуха потрапила вода». У положенні лежачи на спині дитина має ритмічно похитувати головою, ніби витрушуючи воду з одного вуха, потім з іншого.

- вправа «Обличчя засмагає». Діти лягають на спину та заплющують очі. Уявляють, як вони засмагають на пляжі. Підборіддя засмагає - підставляють сонечку підборіддя, злегка розтиснувши губи і зуби (на вдихові). Летить жучок збирається сісти до когось з дітей на язичок. Міцно стулити губи (затримка дихання). Жучок відлетів. Злегка відкрити рот, полегшено видихнути повітря. Проганяючи жучка, можна енергійно рухати губами. Ніс засмагає - підставити ніс сонцю, рот напіввідкритий. Летить метелик. Обирає, на чий ніс сісти. Зморщити ніс, підняти верхню губу догори, рот залишити напіввідкритим (затримка дихання). Метелик відлетів. Розслабити м'язи губ і носа (на видихові). Брови - гойдалки: знову прилетів метелик. Рухати бровами вгору-вниз. Метелик відлетів зовсім. Спати хочеться, розслаблення м'язів обличчя. Не розплющуючи очей, переповзти в тінь, прийняти зручну позу. Потім діти повільно відкривають очі та кілька разів енергійно стискають - розтискають кулачки.

- вправа «Сон на березі моря». Діти уявляють, що лежать на пляжі та слухають шум моря. Психолог каже дітям, що їм сниться один і той самий сон: діти бачать уві сні те, що вони робили на занятті. Потім повідомляє, за яким сигналом діти прокинуться (за рахунком тощо). Лунає сигнал. Діти відкривають очі та енергійно стискають - розтискають кулачки.

б) для корекції емоційно - вольової сфери:

- вправа «Мій портрет в променях сонця». Дітям роздаються аркуші паперу з намальованим сонцем, де вони мають намалювати свій портрет в променях сонця.

- вправа «Сварка». Діти розбиваються на пари та зображають сварку - стають один до одного спиною, неначе ображені, тупають ногами. Потім - зображають примирення (обертаються та посміхаються, беруться за руки).

- вправа «Кажемо компліменти». Діти стають в 2 кола - зовнішнє та внутрішнє, обличчям один до одного. Діти зовнішнього кола по черзі, за годинниковою стрілкою кажуть компліменти дітям внутрішнього кола, а вони відповідають: «Дякую, я знаю». Потім діти внутрішнього кола кажуть компліменти дітям зовнішнього кола.

в) для розвитку почуття приналежності до групи:

- вправа «Маленький художник». Один з дітей - «художник». Він обирає «модель», потім обертається спиною до дітей і починає «малювати» (дає словесний портрет). Інші повинні визначити, хто був його моделлю.

- вправа «Воскова паличка». Група дітей стоїть в колі близько один до одного. Руки зігнуті в ліктях долонями вперед. У центрі кола - одна дитина, що зображує «воскову паличку». Діти ніби передають її від одного - іншому. Цю вправу можна виконувати під спокійну музику.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: співробітництво батьків із психологом здатне значно посилити ефективність корекційних заходів. Консультаційні та терапевтичні бесіди психолога з батьками сприятимуть організації сприятливої домашньої атмосфери, необхідної для одужання дитини.