Програма психокорекційної роботи із дітьми із психофізичним інфантилізмом

 

1. Загальні відомості про психофізичний інфантилізм. Синдром фізичного та психічного інфантилізму посідає проміжне місце між олігофренією та нормальним інтелектом. За Міжнародною класифікацією хвороб 9 -го перегляду цей стан визначається як «межова розумова відсталість» (ІQ в межах 70-80). Психофізичний інфантилізм є патологічним станом, що характеризується затримкою фізичного і психічного розвитку, зі збереженням у дорослих людей рис характеру, притаманних дитячому та підлітковому віку. Він характеризується наявністю притаманних дітям особливостей суджень і поведінки, підвищеною навіюваністю, емоційною нестриманістю, залежністю від батьків, обмеженістю інтересів, недостатньою самостійністю в діях і вчинках т. ін. Судження таких осіб незрілі, логіка емоційна, мислення конкретне, образне, недостатня глибина афективних переживань, емоційна нестійкість, крихкість психіки, нецілеспрямована діяльність, відсутність творчості, інколи безпорадність. Поряд з цим мають місце незрілість психомоторики і вегетативних реакцій. Міміка невпевнена, вираз обличчя по-дитячому привітливо-довірливий, рухи швидкі, поривчасті. Разом з тим спостерігається незграбність, швидка втомлюваність при цілеспрямованій діяльності. У таких осіб мають місце порушення сну і апетиту, вазомоторна лабільність, підвищена пітливість. Серед особистісних рис нерідко відмічаються прояви незрілості, нерішучості, невпевненості і тривожності. Вважається, що психофізичний інфантилізм має ендогенне походження, але не виключена генетична обумовленість. З віком прояви інфантилізму стають менш помітними, однак цілком не зникають.

2. Цілі психокорекційної роботи: сприяння максимальному психічному та фізичному розвиткові дитини, створення позитивної психологічної атмосфери для успішної соціальної адаптації дитини.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток психомоторики та координації рухів;

- корекція м’язового тонусу;

- розвиток емоційно - вольової сфери.

4. Форма психокорекційної роботи: групова, індивідуальна.

5. Методики:

а) для розвитку психомоторики та координації рухів:

- вправа «Павучок». Дитина сідає на підлогу, руки ставить позаду себе, ноги згинає в колінах і підводиться над підлогою, спираючись на долоні і стопи. Крокує одночасно правою рукою і правою ногою, потім лівою рукою і лівою ногою (вправа виконується у чотирьох напрямках - вперед, назад, вправо, вліво). Після засвоєння додаються рухи голови, очей і мовлення в різних поєднаннях.

- вправа «Слоненя». Дитина стає на чотири кінцівки так, щоб вага була розподілена порівну між руками і ногами. Одночасні кроки правою стороною, потім лівою. На наступному етапі ноги йдуть паралельно, а руки навперехрест. Потім руки паралельно, ноги навперехрест.

- вправа «Гусенята». Відпрацьовується «гусяча» хода з прямою спиною у чотирьох напрямках (вперед, назад, вправо, вліво). Те ж саме із пласким предметом на голові. Після засвоєння включаються різноспрямовані рухи голови, мови, очей.

б) для корекції м’язового тонусу:

- вправа «Човник». Дитина лягає на спину, випроставши руки над головою. За командою одночасно піднімає прямі ноги, руки і голову. Поза тримається максимально довго. Потім виконується аналогічна вправа, лежачи на животі.

- вправа «Снігова баба». Початкове положення - стоячи. Дітям пропонується уявити, що вони - щойно зліплена снігова баба. Тіло має бути сильно напружене, як замерзлий сніг. Ведучий може спробувати «снігову бабу» на міцність, злегка підштовхуючи її з різних сторін. Потім снігова баба повинна поступово розтанути, перетворившись на калюжку. Спочатку «тане» голова, потім плечі, руки, спина, ноги. Потім пропонується варіант «танення», починаючи з ніг.

- вправа «Дерево». Дитина сидить навпочіпки, голова захована в коліна, коліна обхоплюються руками. Це насіннячко, яке, поступово проростаючи перетворюється на дерево. Діти дуже повільно зводяться на ноги, випрямляють тулуб, витягають руки вгору. Тіло напружене, «дерево тягнеться до сонечка», потім починає гнутися в різні сторони - ніби від вітру.

в) для розвитку емоційно - вольової сфери:

- вправа «Рухи за сигналом». Діти вільно рухаються кімнатою. За одним сигналом психолога вони мають підстрибнути, за іншим - присісти, ще за одним - встати з піднятими в сторони руками (чи будь-які інші варіанти рухів).

- вправа «Ритм по колу». Діти сідають в коло на коліна та на п'яти. Число учасників в колі не має бути кратне трьом. Перша дитина ляскає в долоні один раз, наступна - двічі, наступна - тричі, наступна - знову один раз і т. д. Ведучий задає різний темп гри, змінює напрямок гри (то за годинниковою стрілкою, то - проти).

- вправа «Потяг». Діти розбиваються на команди по кілька осіб, вибудовуються паровозиком в потилицю один одному (той, хто стоїть ззаду, тримає того, хто стоїть попереду за талію). Усі закривають очі, окрім перших, які повільно починають рухатися. Їх завдання - обережно, мовчки вести «потяг», оминаючи перешкоди, не стикаючись з іншими; завдання інших - максимально «прислухатися» до того, хто стоїть попереду, найточніше повторювати зміни в його рухах. Тим самим забезпечуючи точну передачу інформації тим дітям, які стоять позаду.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки та інші члени сім’ї здатні створити для дитини середовище для гармонійного психічного та фізичного розвитку, допомагати закріплювати вміння та навички, отримані на корекційних заняттях, мотивувати дитину для подальшої роботи над собою.

6. Програма психокорекційної роботи із дітьми із недоумкуватістю (слабоумством)

 

1. Загальні відомості про недоумкуватість (слабоумство). Слабоумство — стійке збідніння та спрощення психічної діяльності, яке характеризується зниженням пізнавальних процесів — пам’яті, уваги, мислення, збіднінням емоцій, порушенням поведінки і пристосування до навколишнього світу. Одночасно погіршується (аж до пов­ної втрати) спроможність до набуття нових знань і їх практичного використання. Розрізняють набуте (деменція) і природжене (олігофренія ). Виділяють такі форми деменції: органічну (викликається судинними захворюваннями головного мозку, його атрофічним, сифілітичним або травматичним ураженням і може мати різний ступінь вираженості аж до повного розладу психічної ді­яль­ності), шизофренічну та епі­лептичну . Олігофренія — спадкове, природжене або набуте у перші роки життя загальне психічне не­до­розвинення. Залежно від ступеня інтелектуального дефекту виділяють легкий (раніше називався дебільністю), помірний (імбециль­ність) і тяжкий (ідіотія) ступені олігофренії. Відомо понад 100 шкідливих чинників, які призводять до олігофренії (спадкові порушення, внутрішньоутробні інфекції, опромінення, резус-конфлікт, тяжкі захворювання матері, алкогольна внутрішньоутробна інтоксикація плода).

2. Цілі психокорекційної роботи: створення позитивної психологічної атмосфери для розвитку потенційних можливостей дитини.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток психомоторики;

- розвиток пізнавальної діяльності;

- розвиток емоційно - вольової сфери.

4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.

5. Методики:

а) для розвитку психомоторики:

- вправа «Повтори рух». Психолог, сідаючи навпроти дитини, робить пальцями своєї руки якусь «фігуру» (пальці зігнуті чи випрямлені - будь-яка комбінація). Дитина повинна точно повторити «фігуру». Завдання тут ускладнюється тим, що йому їй ще необхідно дзеркально відбити (адже психолог сидить навпроти). Якщо це завдання викликає у дитини складності, то спочатку можна потренуватися, проводячи вправу сидячи поруч (а не навпроти дитини). Так їй легше копіювати положення пальців руки.

- вправа «Цікаве малювання». Необхідно взяти яскравий піднос. Тонким рівномірним шаром розсипати по підносу будь-яку дрібну крупу. Провести пальчиком дитини по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Необхідно дозволити малюкові самому намалювати декілька хаотичних ліній. Потім спробувати разом намалювати які-небудь предмети.

- вправа «Горішок». Дитина катає волоський горіх між долонями і промовляє віршик: «Я катаю мій горіх, щоб він став кругліший за усіх». Потім дитина тримає в одній руці два волоські горіхи та обертає їх один навколо іншого.

- вправа «Котимо олівчик». Дитина виконує перекочування олівця між пальцями від великого до мізинця і назад, по черзі - кожною рукою.

- вправа «Подвійне малювання». Дитина одночасно двома руками. Обидві руки спочатку рухаються в один бік, потім в протилежні. Спочатку дитина малює прямі лінії, потім різноманітні фігури (трикутники, квадрати).

б) для розвитку пізнавальної діяльності:

- вправа «Що воно таке?». Дитина опускає руки до посудини, заповненої якимось однорідним наповнювачем (вода, пісок, різні крупи, дрібні предмети тощо). 5 - 10 хвилин перемішує руками наповнювач. Потім дитині пропонується посуд із наповнювачем іншої фактури. Після декількох спроб дитина із закритими очима опускає руку в запропоновану посудину і намагається відгадати її вміст, не обмацуючи пальцями окремих елементів.

- вправа «Мозаїка з ґудзиків». Необхідно підібрати ґудзики різного кольору і розміру. Спочатку психолог викладає малюнок сам, потім просить малюка зробити те ж саме самостійно. Після того, як дитина навчиться виконувати завдання без допомоги, необхідно запропонувати їй придумати свої варіанти малюнків. З ґудзикової мозаїки можна викласти метелика, снігову бабу, м'ячик, намисто тощо.

- вправа «Знайди скарб». У кімнаті ховається іграшка або цукерка. Дитина повинна знайти її, орієнтуючись на команди психолога (психолог каже: «зроби два кроки вперед» тощо). Знайдена дитиною річ дарується їй.

- гра «Різнокольорові сніжинки». Психолог має підготувати фломастери, білий цупкий папір, ножиці. Психолог показує дитині, як зробити сніжинки з аркушів паперу, прорізаючи їх. Після того, як буде виготовлено багато різних сніжинок, він повідомляє дитині, що сніжинки вийшли хоч і різні, але одноколірні. Тут прийшли друзі-фломастери і подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Психолог заохочує дитину розфарбувати сніжинки.

в) для розвитку емоційно - вольової сфери:

- вправа «Кулачки». Дитина згинає руки в ліктях і починає стискувати і розтискати кисті рук, поступово збільшуючи темп. Виконується до максимальної втоми кистей. Після цього руки розслабляються і струшуються.

- вправа «Яйце». Для цієї вправи потрібне досить велике міцне простирадло, яке розстилається на підлозі. Дитина сідає навпочіпки, голову ховає в коліна і обхоплює коліна руками. Психолог збирає простирадло так, щоб дитина опинилася в «яйці» і міцно тримає краї простирадла над головою «курчатка», починаючи при цьому розгойдувати «яйце» з одного боку в інший. Розгойдування триває 3-5 хвилин до повного розслаблення дитини. Потім «курча» повинне «вилупитися з шкаралупи», активно працюючи головою, ліктями і намагаючись розпрямити усе тіло.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки та люди із найближчого оточення через повторення в домашній обстановці корекційних вправ та ігор здатні значно посилити вплив корекційних заходів.

7. Програма психокорекційної роботи із дітьми із раннім дитячим аутизмом (І група)

 

1. Загальні відомості про ранній дитячий аутизм (І група). Діти I групи з аутичною відчуженістю від оточуючого характеризуються глибокою агресивною патологією, важкими порушеннями психічного тонусу і довільної діяльності. Їх поведінка носить польовий характер і виявляється в постійній міграції від одного предмету до іншого. Ці діти мутичні. Нерідко вживають не членороздільні, афективно акцентуйовані словосполучення. Не мають потреби в контактах, не оволодівають навичками соціальної поведінки. Немає і активних форм афективного захисту від оточуючого. Вони не тільки бездіяльні, але і повністю безпорадні, майже або зовсім не володіють навичками самообслуговування. Швидше за все, тут йдеться про ранній злоякісний безперервний перебіг шизофренії ("люцидна кататонія"), часто ускладненої органічним пошкодженням мозку. Діти цієї групи мають якнайгірший прогноз розвитку, потребують постійного догляду. В умовах інтенсивної психолого-педагогічної корекції у них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування; вони можуть освоїти письмо, елементарний рахунок і навіть читання, але їх соціальна адаптація утруднена навіть в домашніх умовах.

2. Цілі психокорекційної роботи: налагодження контакту із дитиною, коригування поведінкових відхилень та створення навколо дитини сприятливого середовища для підсилення ефективності корекційних заходів.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- налагодження емоційного контакту з дитиною;

- розвиток сенсорної сфери дитини, одержання дитиною нової сенсорної інформації;

- корекція психомоторики дитини.

4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.

5. Методики:

а) для налагодження емоційного контакту з дитиною:

- гра «Дощ, град!». Ця гра обумовлена фактурою матеріалу – дрібні розміри, характерні звуки при падінні, особливі тактильні відчуття при перебиранні в руках. Імовірність того, що дитина стане розкидати крупи, дуже велика. Знання цієї закономірності дозволяє підготуватися заздалегідь: психолог має обрати підходяще місце для ігор із крупами, а в момент, коли сенсорна гра перетече в терапевтичну, відразу словесно позначати дії дитини: «Ой, дощ пішов!» (гречка, рис), «Ой, град почався!» (горох, квасоля).

- гра «Сніг іде». Психолог разом з дитиною відщипують невеликі шматочки вати, підкидають догори зі словами: «Сніг йде». Спостерігають за падінням «снігу», дують на нього, щоб він якомога довше не падав.

- гра «Викидаємо сміття». Необхідно взяти картонну коробку великих розмірів і скидати до неї різноманітні непотрібні предмети – коробочки, пластикові пляшечки, ганчірочки – зі словами: «Викидаємо сміття!»

- гра «Хто сильніше?» У цій грі психолог пропонує дитині взятися за кінець мотузки і починає тягти за інший кінець зі словами: «Віддай! Віддай!». Дитина включається в гру, тягне мотузку на себе.

б) для розвитку сенсорної сфери дитини:

- вправа «Змішуємо фарби». Психолог має продемонструвати дитині, що, змішуючи фарби, можна створювати нові кольори. Для цього необхідно зливати воду різних кольорів в одну склянку або розчиняти в склянці з чистою водою по черзі кілька фарб. Так, з жовтого і червоного кольорів одержати жовтогарячий, із синього і жовтого – зелений, з червоного і синього – фіолетовий.

- вправа «Переливання води». Щоб дитині було зручніше дістатися до крана, психолог має підсунути до раковини стілець. Необхідно взяти пластикові пляшки, пухирці, стаканчики, мисочки різних розмірів. Потім наповнювати їх водою: «Буль - буль, потекла водичка. От порожня пляшечка, а тепер – повна». Можна переливати воду з одного посуду в інший.

- вправа «Пінний замок». У невелику мисочку необхідно налити небагато води, додати засіб для миття посуду і розмішати. Взяти широку коктейльну трубочку, занурити в миску і дути в неї – з голосним булькотом на очах у дитини виросте хмара переливчастих бульбашок. Психолог має запропонувати дитині подути разом, потім самостійно. Можна поставити усередину піни пластмасову або гумову іграшку – це «принц, що живе в пінному замку».

в) для корекції психомоторики дитини:

- вправа «Дії з папером». Психолог спочатку демонструє дитині, що їй необхідно зробити. Потім дитина відтворює наступні дії: складає папір і розрізає його ножицями в чотирьох зазначених місцях; відрізати відзначені кольоровими позначками смужки паперу; вирізає прості малюнки із кольорового паперу та картону.

- вправа «Розвісимо білизну». Психолог показує, як на підготованій мотузці за допомогою прищепок можна розвісити іграшкову білизну. Дитина має відтворити побачене.

- вправа «Як ходить ведмідь». Дитині слід показати, як «ходить ведмідь», щоб вона могла імітувати цю ходу. Також послідовно необхідно показувати їй інших тварин.

- вправа «Імітація пози». Дитина вслід за психологом повторює певні пози, потім можна показувати їй для імітації фото людей, що знаходяться в різних позах.

- вправа «Повсякденні справи». Психолог показує дитині якісь прості дії, які люди використовують у повсякденному житті (дії з ложкою, письмо ручкою тощо). Дитина наслідує ці рухи та дії.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: участь батьків та людей із найближчого оточення надзвичайно важлива. Особливо зважаючи на те, що за такими дітьми необхідний спеціальний догляд. Саме ці люди здатні створити спеціально організоване середовище для ефективної корекції дитини із раннім дитячим аутизмом 1-шої групи.

8. Програма психокорекційної роботи із дітьми із раннім дитячим аутизмом (ІІ група)

 

1. Загальні відомості про ранній дитячий аутизм (ІІ група). Діти II групи з аутичним відхиленням оточуючого характеризуються певною можливістю активної боротьби з тривогою і численними страхами за рахунок стимуляції позитивних відчуттів за допомогою численних стереотипів: рухових (стрибки, помахи рук, перебігання і т. д.), сенсорних (стимулювання зору, слуху, дотику) і т.д. Такі афективно насичені дії, доставляють емоційно позитивно забарвлені відчуття і підвищують психологічний тонус, притупляючи неприємні дії ззовні. Зовнішній малюнок їх поведінки - манірність, стереотипність, імпульс численних рухів, химерні гримаси і пози, хода, особливі інтонації мови. Ці діти звичайно малоконтактні, на запитання відповідають односкладово або мовчать, іноді щось шепочуть. Спонтанно у них виробляються лише найпростіші стереотипні реакції на оточуюче, стереотипні побутові навички, односкладові мовні штампи-команди. У цих дітей часто спостерігається примітивний, але "симбіотичний" зв'язок з матір'ю, щохвилинна присутність якої - непорушна умова їх існування.

Прогноз на майбутнє для дітей даної групи кращий. При адекватній тривалій корекції вони можуть бути підготовлені до навчання в школі (частіше - в масовій, рідше - в допоміжній).

2. Цілі психокорекційної роботи: налагодження емоційного контакту із дитиною, сприяння максимальній адаптації та розвиткові дитини, покращенню психологічного та фізичного стану.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток пізнавальної діяльності дитини;

- активація комунікативної сфери, розвиток емоційної сфери;

- розширення знань та уявлень дитини про навколишній світ, одержання дитиною нової сенсорної інформації

4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.

5. Методики:

а) для розвитку пізнавальної діяльності дитини:

- вправа «Розпізнати протилежності». Психолог демонструє дитині малюнки або іграшки, що втілюють у собі протилежні поняття («солодкий» і «кислий», «гарячий» та «холодний» тощо). Дитина має розпізнавати ці поняття.

- вправа «Назви геометричні фігури». Психолог пропонує дитині із купи геометричних фігур, різних за кольором та матеріалом, вибрати кола, трикутники, квадрати тощо.

- вправа «Назви предметів». Дитині необхідно назвати призначення предметів домашнього побуту (книга, ложка, чашка, машинка).

- вправа «Час доби». Психолог демонструє дитині малюнки із особами, що займаються повсякденними справами, дитина має визначити за певними ознаками, який час доби зображено на малюнкові.

- вправа «Назви колір». Психолог демонструє дитині різні предмети, а дитина має назвати їхній колір.

б) для активації комунікативної сфери, розвитку емоційної сфери:

- гра «Сніжки». З невеликих шматків вати психолог разом із дитиною «ліпить сніжки» (формують руками грудку), і зі словами : «Давайте грати в сніжки» кидають одне в одного.

- гра «Салют». Психолог підкидає разом з дитиною дрібні деталі конструктора або м’які іграшки зі словами: «Салют!». Якщо дитина захоче, необхідно відновити гру – «салют продовжується».

- гра «Штурм фортеці». З подушок, ковдр, порожніх коробок психолог разом з дитиною будують «фортецю», збираючи всі предмети в одну купу. З лементами: «Ба - бах! Стріляємо по фортеці!» кидають в «фортецю» м'ячі. Гра продовжується, доки купа не розвалиться на шматки.

- гра «Паперовий листопад». У цій грі можна порвати сторінки газет і журналів на шматки, а потім підкидати оберемки паперу вгору зі словами: «Листя кружляє і падає!» Наприкінці гри обов'язково відбувається «збирання листя».

в) для розширення знань та уявлень дитини про навколишній світ, одержання дитиною нової сенсорної інформації:

- гра «Ляльковий обід». Психолог разом із дитиною накривають на стіл, розставляють склянки, садять ляльок і ведмедиків та частують їх різними напоями. У грі червона вода перетворюється в томатний сік, біла –у молоко, жовтогаряча – у апельсиновий сік, а коричнева – у каву тощо. Можна видозмінювати гру в «Ресторан» або «Кафе», з огляду на досвід і вік дитини. Гра може стати приводом потренуватися в лічбі – порахувати склянки з напоями, щоб вони відповідали кількості «гостей». Використовуючи склянки різного розміру, можна знайомити дитину з поняттям величини.

- гра «Басейн». Психолог наповнює таз водою, організовує гру в «басейн», де вчаться плавати іграшки. Проведення такої гри рекомендується, якщо дитина уже відвідувала басейн і в неї є реальне уявлення про нього. Супроводжуйте хід гри словесним коментарем: «От наші іграшки прийшли до басейну. Який великий басейн! У басейні вчаться плавати – от так. Поплили!»

- гра «Паперові кораблики». Психолог разом із дитиною роблять із паперу кораблики. Потім розмальовують їх за допомогою кольорових олівців. Дають назви своїм кораблям. Потім в невеликій посудині (тарілці) запускають кораблики. Можна дмухати на них, щоб вони рухалися, можна рухати їх за допомогою паличок тощо.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: надзвичайно важливою є роль у корекційному процесі батьків дитини та людей з її найближчого оточення. Специфіка психокорекційної роботи із дітьми із раннім дитячим аутизмом ІІ групи полягає в необхідності багаторазового повторення корекційних вправ. А саме за допомогою своїх рідних та близьких дитина може закріплювати в повсякденному житті позитивні навички та вміння, отримані на психолого - корекційних заняттях.

9. Програма психокорекційної роботи із дітьми із раннім дитячим аутизмом (ІІІ група)

 

1. Загальні відомості про ранній дитячий аутизм (ІІІ група). Діти III групи з аутичним заміщенням навколишнього світу характеризуються більшою довільністю в протистоянні своїй афективній патології, перш за все страхам. Ці діти мають складніші форми афективного захисту, що виявляються у формуванні патологічних потягів, у виникненні компенсаторних фантазій. Зовнішній малюнок їх поведінки ближчий до психопатоподібного. Характерні: розгорнена мова, вищий рівень когнітивного розвитку. Ці діти менш афективно залежні від матері, не потребують надмірної опіки, їх емоційні зв'язки з близькими слабкі, проявляється низька здібність до співпереживання. Такі діти при активній медико - психолого - педагогічній корекції можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі.

2. Цілі психокорекційної роботи: надання психологічної, педагогічної та соціальної допомоги дитині, сприяння її соціальній адаптації та гармонізації розвитку.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток психомоторики дитини;

- розвиток самостійності та навичок самообслуговування.

- розвиток емоційно-вольової сфери.

4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна, групова.

5. Методики:

а) для розвитку психомоторики дитини:

- вправа «Крутимо гайки». Дитині необхідно накрутити три гайки різного розміру на відповідні болти.

- вправа «Шнурівка». Дитина має простягнути певним чином нитку через отвір у картоні (необхідні картон та шнурок від черевика). Поступово завдання потрібно ускладнювати.

- вправа «З’єднуємо крапочки». Психолог готує для дитини спеціальні картки, де великі букви зображені у вигляді крапочок. Дитині необхідно написати великі букви, з'єднуючи крапки.

- вправа «З'єднати крапки». Суть вправи аналогічній попередній - дитині необхідно з’єднати крапки, щоб утворилися коло, чотирикутник, трикутник тощо.

- вправа «Цікава геометрія». Психолог до помає дитині намалювати прості геометричні форми на кольоровому папері, картоні. Потім вони вирізають ці геометричні фігури.

б) для розвитку самостійності та навичок самообслуговування:

- гра «Іграшки обідають». Психолог допомагає дитині відтворити за допомогою іграшок звичайний обід. Детально програючи накривання на стіл, використання посуду, прибирання зі столу. Всі дії проговорюються. Заохочується активна участь дитини. Якщо у дитини виникне бажання запропонувати свій сюжет для такої гри, необхідно його розіграти.

- гра «Для чого це потрібно?» Психолог демонструє дитині різні предмети із повсякденного вжитку (гребінець, серветку тощо), а вона має розповісти, хто та для чого може використовувати цей предмет.

в) для розвитку емоційно-вольової сфери:

- методика «Спільне малювання». Спільне малювання – це особливий ігровий метод, у ході якого психолог (дорослий) разом з дитиною малює різні предмети, ситуації з життя дитини і його родини, різноманітні сюжети зі світу людей і природи. Таке малювання обов'язково супроводжується емоційним коментарем.

Методика спільного малювання надає такі можливості :

1) виникає ситуація, що спонукає дитину до активних дій. Під час спільного малювання виникає ситуація емоційного і ділового спілкування, що припускає активні дії віддачі і прийняття між партнерами по спілкуванню.

2)ситуація спільного малювання дає нові можливості для знайомства дитини з аутизмом з навколишнім світом.

3) використання методу спільного малювання дає можливість розвивати засоби комунікації.

4) спільне малювання також дає можливості проведення з дитиною терапевтичної роботи. Для цього малюються сюжети з життя дитини, у яких вона випробує різного роду ускладнення – побутові моменти, то, чого дитина боїться і т.д. При цьому сюжети проговорюються, і обов'язково знаходиться вихід з важкої ситуації, що створилася, пропонується позитивний варіант розвитку подій.

Спільне малювання дорослого з дитиною з аутизмом вимагає поетапного розвитку. Недоцільно починати з розгорнутого сюжету. Спочатку необхідно дати дитині час і можливість насолодитися і насититися простим предметним малюнком.

Можна виділити такі етапи спільного малювання:

▪ налагодження емоційного контакту, залучення інтересу до нового виду діяльності;

▪ малювання «на замовлення» дитини;

▪ поступове введення різних варіантів виконання одного малюнка, нових деталей зображення;

▪ залучення дитини до процесу малювання, спонукання до активних дій;

▪ введення сюжету;

▪ подальший розвиток сюжету;

▪ перенесення отриманих знань в інші ситуації.

При правильному підході звичайно вдається викликати в дитини з аутизмом інтерес до спільного малювання. Їй подобається цей вид спільної з дорослим діяльності, всередині нього вона почуває себе комфортно.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: сприяння та підтримка з боку сім’ї дитини а її найближчого оточення здатне значно посилити ефективність корекційних заходів та пришвидшити процес соціальної адаптації дитини.

10. Програма психокорекційної роботи із дітьми із раннім дитячим аутизмом (ІV група)

 

1. Загальні відомості про ранній дитячий аутизм (ІV група). Діти IV групи характеризуються надмірним гальмуванням. У них не глибокий аутичний бар'єр, менше виражена патологія афективної і сенсорної сфер. У статусі цих дітей на першому плані - неврозоподібні розлади: надзвичайне гальмування, боязкість, лякливість, особливо в контактах, відчуття власної неспроможності, яке підсилює соціальну дезадаптацію. Значна частина захисних утворень цих дітей носить не гіперкомпенсаторний, а адекватний, компенсаторний характер - при поганому контакті з однолітками вони активно шукають захисту у близьких; зберігають постійність середовища за рахунок активного засвоєння поведінкових штампів, що формують зразки правильної соціальної поведінки, прагнуть бути "хорошими", виконувати вимоги близьких. У них є велика залежність від матері, але це не вітальний, а емоційний симбіоз з постійним афективним "зараженням" від неї. Їх психічний стан наближається, швидше, до своєрідної затримки розвитку з достатньо спонтанною, значно менш штампованою мовою. Діти саме цієї групи часто знаходять парціальну обдарованість. Вони можуть бути підготовлені до навчання в масовій школі, а в невеликій частині випадків - навчатися в ній і без спеціальної підготовки.

2. Цілі психокорекційної роботи: створення сприятливого середовища для успішної соціальної адаптації дітей із раннім дитячим аутизмом ІV групи, сприяння формуванню у них адекватної самооцінки, гармонійному розвиткові особистості.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток комунікативних здібностей дитини;

- розвиток почуття довіри до оточуючих;

- розвиток почуття приналежності до групи як запоруки успішної соціальної адаптації.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для розвитку комунікативних здібностей дитини:

- гра «Великі пальці догори - шепочемо всі разом». Психолог дає дітям наступну інструкцію: «Я хочу задати вам зараз декілька питань. Кожен, хто знає відповідь, повинен підняти руку, скласти пальці в кулак, а великий палець підняти догори. Коли усі отримають досить часу для роздумів і я побачу багато піднятих догори пальців, я почну рахувати: «Раз, два, три». На рахунок «три» ви всі разом повинні будете прошепотіти мені відповідь. Почали! Чи можете ви мені сказати, який сьогодні день тижня?»

- гра «Доброго ранку!». Психолог має приготувати мікрофон (старий іграшковий або самостійно зроблений) та дати дітям наступну інструкцію: «Сядьте, будь ласка, утворюючи коло. Сьогодні я принесла вам мікрофон. Кожен з вас по черзі зможе щось сказати в цей мікрофон, а іншим потрібно його спокійно вислухати. Той, хто тримає мікрофон може сказати усім нам: "Доброго ранку"! і повідомити, чому він сьогодні радіє. Він може розповісти нам також, який у нього сьогодні з ранку настрій, і як пройшов початок дня у нього вдома». Якщо хтось з дітей не захоче нічого говорити, не треба наполягати. Психолог починає говорити в мікрофон першим, а потім передає його комусь з дітей.

б) для розвитку почуття довіри до оточуючих:

- гра «Шлях довіри». Необхідно підготувати маленький дзвоник і для кожної другої дитини - пов'язки для очей. Психолог дає дітям наступну інструкцію: «Поділіться на пари. Я хочу вам запропонувати цікаву гру. Полягає вона в наступному: один з вас двох одягає пов'язку на очі так, щоб нічого не бачити. Другий буде ведучим. Коли ти ведучий - ти повинен провести іншу дитину по приміщенню так, щоб вона почувала себе спокійно і впевнено. Час від часу роби паузу, щоб твій товариш зміг торкнутися до різних речей: великих і маленьких тощо. Тільки нічого не говори при цьому. Через п'ять хвилин я подзвоню дзвоником - тоді ви поміняєтеся ролями. А ще через п'ять хвилин я подзвоню знову - і тоді ви повертаєтеся назад в коло, і ми поспілкуємося про те, що ви пережили під час прогулянки. Перед початком домовитеся з партнером, як він вас вестиме: за руку чи якось інакше».

в) для розвитку почуття приналежності до групи:

- гра «Павутина». Психолог сідає з дітьми в коло, тримаючи в руках моток ниток. Інструкція: «У кожного з вас зараз є можливість повідомити нам своє ім'я і щось розповісти про себе. Можливо, хтось з вас захоче розповісти про свою улюблену іграшку, про те, що у нього найкраще виходить, або про те, чим він любить займатися у свій вільний час. У вас є хвилина, щоб подумати, що ви хочете розповісти нам про себе... Якщо хтось нічого не захоче розповісти, то може просто узяти нитку в руку, а моток перекинути наступному». Психолог розповідає про себе першим.

- вправа «Ім’я та рух». Психолог разом з дітьми стають в широке коло. Інструкція: «Зараз кожен з вас вимовлятиме своє ім'я і при цьому робитиме якийсь рух - руками, ногами, усім тілом. Уся група хором повторює ім'я дитини і повторює рух, зроблений нею». Психолог починає першим.

- вправа «Що я люблю робити». Інструкція: «Для того, щоб краще пізнати одне одного, пограємо в гру. Один з нас вибере щось, що він дуже любить робити, і почне без слів показувати нам це. Всі інші уважно дивляться, що робить промовець, і намагаються вгадати, що він хоче сказати нам, але самі поки-що нічого не говорять. Як тільки промовець завершить свою пантоміму та подякує нам за увагу, ми можемо висловлювати наші припущення. Після того, як усі охочі висловляться, ми зможемо запитати того, хто виступав, чи є серед нас ті, хто зрозумів його правильно. Після обговорення виступатиме наступний». Психолог починає першим.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: участь батьків, а також людей із близького оточення, полягає в підтримці дитини, в заохоченні її до позитивних зрушень і закріпленні конструктивних форм поведінки.