Програма психокорекційної роботи із дітьми із гіпертимною акцентуацією характеру

 

1. Загальні відомості про гіпертимну акцентуацію характеру. Основною ознакою осіб, які належать до цього типу, є постійно піднесений настрій, який лише зрідка змінюється спалахами агресії. Вона може бути викликана негативним впливом оточуючих, особливо намаганням різко придушити бажання і наміри дитини, підкорити її своїй волі. Діти з гіпертимною акцентуацією характеру контактні, комунікабельні, жваво жестикулюють, ініціативні, часто прагнуть бути лідерами, у них яскраво виражені організаторські здібності, оптимістична налаштованість. В умовах жорсткої дисципліни, монотонної діяльності, вимушеної самотності вони можуть вступати у конфліктні стосунки. Одноманітні, насичені звичною для учнів діяльністю уроки не цікавлять їх. Як правило, чим нижча у гіпертимної дитини загальна мотивація навчальної діяльності, тим важче їй працювати на уроці без відхилень у поведінці. Найкращим способом нейтралізації гіпертима в процесі навчання є залучення його до цікавої, різноманітної, доступної для нього цікавої, різноманітної, доступної для нього діяльності. Нормальному розвитку характеру дітей із гіпертимною акцентуацією можуть зашкодити як відсутність нагляду (властива їм жадоба пригод і вражень може призвести до небажаних наслідків), так і жорсткий контроль, проти якого вони бурхливо протестують. Такі діти цінують доброзичливе, шанобливе ставлення педагога, можуть бути активними його помічниками, лідерами у підліткових групах, організаторами корисних справ.

2. Цілі психокорекційної роботи: створення сприятливого середовища для гармонізації розвитку здібностей та потенційних можливостей дитини, її успішної соціальної адаптації.

3. Завдання психолого - корекційної роботи:

- розвиток уваги, її стійкості та концентрації;

- корекція загального м’язового тонусу;

- розвиток навичок саморегуляції та самоконтролю.

4. Форма психокорекційної роботи: групова.

5. Методики:

а) для розвитку уваги, її стійкості та концентрації:

- вправа «Чотири стихії». Діти сидять в колі. Психолог домовляється з дітьми, що якщо він скаже слово «земля», всі повинні опустити руки донизу, «вода» - витягнути руки вперед, «повітря» - підняти руки догори, «вогонь» - обернутися навколо себе.

- вправа «Рух». Психолог пропонує дітям декілька послідовних рухів (танцювальних, гімнастичних тощо). Діти повинні повторити їх якомога точніше і в тій самій послідовності.

- вправа "Чайничок з кришечкою". Діти сідають в коло. Кожен разом із психологом промовляє слова, супроводжуючи їх певними жестами: «Чайничок (вертикальні рухи ребрами долонь). На чайничку - кришечка (ліва рука складається в кулак, права - долонею робить кругові рухи над кулаком). На кришечці - шишечка (вертикальні рухи кулаками). У шишечці - дірочка (вказівний і великий пальці обох рук роблять кільця). Із дірочки пара йде (вказівними пальцями малюються спіральки). Пара йде із дірочки, дірочка в шишечці, шишечка на кришечці, кришечка на чайничку».

б) для корекції загального м’язового тонусу:

- вправа «Рибки». Губи розслаблені. Узяти пальцями правої руки верхню губу, а лівою - нижню. Виконувати односпрямовані і різноспрямовані рухи рук, розтягуючи губи догори, донизу, вправо, вліво. Закрити рот, узяти руками обидві губи і витягувати їх, масажуючи, вперед.

- вправа «Вушка». Вуха розтираються долонями за усіма напрямками, неначе вони змерзли.

- вправа «Веселі носики» - потерти ніс пальцями, потім долонями, до появи відчуття тепла. Пообертати кінчик носа вправо і вліво 3-5 разів. Виконати 3-5 погладжування вказівними пальцями обох рук уздовж носа зверху вниз.

- вправа «Струночка». Лежачи на спині, дитина повинна відчути підлогу всім тілом - головою, шиєю, спиною, плечима, руками, стегнами і ногами, а потім описати свої відчуття. Наприклад, підлога може бути твердою, холодною, гладкою; шиї або ногам незручно тощо.

- вправа «Гойдалка». Лежачи на спині, обхопити коліна руками. Гойдатися на спині, прокочуючись усіма хребцями по підлозі. Інший варіант - перекочуватися то на правий, то на лівий бік. За командою психолога дитина завмирає на якому-небудь боці.

- вправа «Кобра». Дитина лягає на живіт. Долоні впираються в підлогу на рівні плечей. На вдихові, неначе кобра повільно піднімає голову, поступово випрямляючи руки і трохи відкриваючи рот, підводить верхню частину тулуба, прогинає спину. Ноги і таз при цьому мають бути розслабленими і лежати на підлозі. На видихові - повільне повернення до вихідного положення та розслаблення.

в) для розвитку навичок саморегуляції та самоконтролю:

- вправа «Вітер». На повільному видихові пальцем або усією долонею переривати повітряний струмінь так, щоб вийшов звук.

- вправа «Штанга». Психолог дає дітям наступну інструкцію: «Уявіть, що ви піднімаєте важку штангу. Нахиліться, візьміть її. Стискайте кулаки. Повільно підніміть руки. Вони напружені! Важко! Руки втомилися, кидаємо штангу (руки різко опускаються вниз і вільно повисають уздовж тулуба). Вони розслаблені, не напружені, відпочивають.

- вправа «Пляж». Діти лежать на підлозі в зручних позах. Психолог пропонує їм закрити очі і уявити, що вони лежать на теплому піску. Ласкаво світить сонце і зігріває їх. Діти відпочивають, слухають шум моря. Потім вони мають потягнутися, зробити глибокий вдих та видих, розплющити очі, повільно сісти і обережно встати.

6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: створення батьками сприятливого психологічного клімату вдома та співробітництво із психологом здатне підвищити ефективність корекційних заходів.