ПОДОВЖНІМ МАГНІТНИМ ПОЛЕМ

11.1 Мета роботи: дослідити рух заряджених частинок у магнітному полі, визначити питомий заряд електрона , поперечну та продольну складові його швидкості.

 

11.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів

 

У лабораторній роботі використовується осцилографічна електронно-променева трубка (ЕПТ) (рис.11.1), у якій створюється вузький пучок електронів, що мають однакову подовжню швидкість . Ця швидкість обумовлюється анодною напругою , зарядом електрона e та його масою m і визначається із закону збереження енергії:

,

. (11.1)

При сталих значеннях та відомій відстані l (рис.11.1) час руху електрона до екрана:

. (11.2)

Г – генератор; П – потенціометр; А – амперметр; 1 – соленоїд; к – катод;
а – анод; l – відстань від пластин Y до екрана; Y – вертикально відхиляючі

пластинки

Рисунок 11.1

Максимальне значення поперечної складової швидкості електрона в ЕПТ та розмах коливань на екрані (y/2) визначаються амплітудним значенням напруги коливань, що подаються від генератора Г (рис.11.1) на вертикально відхиляючі пластини Y.

За допомогою соленоїда 1, надітого на трубку (рис.11.1), створюється подовжнє магнітне поле, що діє на заряджену частинку з силою Лоренца [2–5]:

і створює доцентрове прискорення

.

Радіус траєкторії обертального руху електрона визначається величинами та B:

. (11.3)

Період обертання електрона . Підставивши в це рівняння значення r з (11.3), отримаємо:

. (11.4)

Кутова швидкість обертання електрона

.

Усі електрони з однаковою швидкістю за час Т зроблять один оберт та зберуться (сфокусуються) в одній точці.

За допомогою соленоїда 1, надітого на трубку (рис. 11.3), створимо спочатку слабке подовжнє магнітне поле. При малому значенні індукції вертикальна лінія повернеться на екрані на деякий кут , де залежить тільки від . Збільшуючи струм у соленоїді, ми збільшуємо індукцію магнітного поля, кут повороту зростатиме, а радіус обертального руху електрона зменшуватиметься. При деякому значенні індукції кут повороту досягає 180° і пряма лінія стягнеться у точку на екрані.

Відповідне значення магнітної індукції визначається за формулою:

 

, (11.5)

де – магнітна стала;

N – кількість витків соленоїда;

L – довжина соленоїда;

– значення струму через соленоїд, при якому розмах коливань на екрані ЕПТ зменшується до нуля.

Визначивши величину , при якій настає фокусування електронного пучка, можна знайти питомий заряд електрона . Прирівняємо значення t з (11.2) та T з (11.4) і підставимо туди значення з (11.1) та з (11.5):

,

,

звідки

. (11.6)

 

11.3 Опис лабораторної установки

 

Лабораторна установка складається з осцилографа з соленоїдом, надітим на ЕПТ, регульованого джерела постійної напруги (0–60В), міліамперметра
постійного струму, з'єднувальних проводів, генератора низької частоти.

Схема лабораторної установки наведена на рис. 11.1. Соленоїд 1 має довжину L та число витків проводу N. На прискорювальний анод трубки подається напруга . З генератора Г синусоідальних напруг подається на вхід Y осцилографа невелика змінна напруга, яка формує на екрані вертикальну лінію довжиною 1–2см. Відстань від вертикально відхиляючих пластин трубки до екрана
l = 75 мм. Сила струму у соленоїді регулюється потенціометром П, а визначається по амперметру А. Кількість витків соленоїда вказано на робочому місці.

 

11.4 Порядок виконання роботи і методичні вказівки з її виконання

 

1. Скласти схему (рис. 11.1). Виміряти довжину соленоїда L.

2. Увімкнути осцилограф та одержати у центрі екрана чітке зображення світлової плями.

3. Увімкнути генератор та подати на відхиляючі пластини змінну напругу невеликої частоти так, щоб на екрані з'явилася вертикальна лінія довжиною 1см.

4. Увімкнути живлення соленоїда і, підвищуючи силу струму, одержати на екрані осцилографа фокусування електронного променя подовжнім магнітним полем (пряма лінія стягується у точку на екрані). Записати силу струму
фокусування І_ф.

5. Вимкнути живлення соленоїда. Збільшити довжину вертикальної лінії на екрані на 0,5см, а потім на 1см і повторити двічі завдання п. 4.

Значення довжини y вертикальних ліній та струму фокусування записати у таблицю вимірювань (табл. 11.1).

 

Таблиця 11.1 – Результати вимірювань і розрахунків

yi, м	Iф, А	, Кл/кг	V//, м/с	, м/с

 

6. Знайти за формулою (11.10) для кожного значення I_ф та занести результати у таблицю, обчислити середнє значення . Порівняти одержане значення з відомим. Знайти відносну та абсолютну похибки.

7. За формулою (11.6) визначити подовжню складову швидкості електрона V_// для середнього значення відношення .

8. Із співвідношення

знайти приблизні значення вертикальних швидкостей для всіх значень y та занести їх до таблиці 11.1

 

11.5 Зміст звіту

 

Звіт має містити: мету роботи, схему лабораторної установки, результати вимірів і розрахунків у вигляді таблиці, обчислення похибки, стислі висновки.

 

11.6 Контрольні запитання і завдання

 

1. Яка сила діє на заряд, що рухається в магнітному полі?

2. Як визначити напрямок сили Лоренца, що діє на електрон, який рухається зі швидкістю ?

3. Чому сила Лоренца не діє на подовжню складову швидкості?

4. Чому сила Лоренца не здійснює роботи по переміщенню заряду ?

5. Пояснити принцип фокусування електронного пучка подовжнім магнітним полем.

6. Одержати формулу (11.6) для обчислення відношення .