ФЕРОМАГНЕТИКІВ

 

14.1 Мета роботи: дослідження магнітного поля в речовині на прикладі різних феромагнетичних матеріалів, ознайомлення з явищем гістерезису.

 

14.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів

 

Будь-яка речовина, що розташована в магнітному полі, змінює свої властивості. Магнітні властивості речовини пов'язані з орбітальним рухом електронів в атомі, із заповненням електронних оболонок в атомі, з магнітними властивостями самих електронів та інших частинок.

У переважній більшості речовин їхні магнітні властивості є дуже слабкими. До них відносяться діамагнетики та парамагнетики, які у відсутності
зовнішнього магнітного поля не мають намагніченості. Намагніченість характеризують магнітним моментом одиниці об'єму

,

де – намагніченість;

– магнітний момент молекул, що знаходяться в об’ємі .

В слабких магнітних полях намагніченість пара- та діамагнетиків залежить лінійно від напруженості зовнішнього магнітного поля :

, (14.1)

де – магнітна сприйнятливість речовини, характерна для даного магнетика величина, що не залежить від .

Феромагнетики – речовини, які в макроскопічних об'ємах мають магнітовпорядкований стан. Магнітовпорядкований стан речовини виникає внаслідок того, що магнітні моменти атомних носіїв магнетизму (спінові магнітні моменти) розташовані паралельно в межах деякої області речовини (домену). Феромагнітна атомна структура кубічної решітки зображена на рис. 14.1. Така орієнтація магнітних моментів атомів призводить до власної (спонтанної) намагніченості речовини, яка характеризується вектором намагніченості . Спонтанна намагніченість залежить від температури і зменшується з її зростанням. Характер цієї залежності зображений на рис. 14.2, де – температура, при якій спонтанна намагніченість зникає. Ця температура називається точкою Кюрі. При феромагнітні властивості зникають і речовина стає парамагнетиком. Таким чином, феромагнетики – це такі речовини, в яких встановлюється певний магнітний порядок атомних магнітних моментів. До них відносяться: залізо, нікель, кобальт, гадоліній, їх сплави та сполуки, а також деякі сплави інших елементів.

Рисунок 14.1 Рисунок 14.2

 

Для феромагнетиків залежність від (або від ) носить складний характер. На рис. 14.3 зображений вид цієї залежності для початковоненамагніченого феромагнетика (головна або нульова крива намагнічування). З цієї залежності видно, що магнітна сприйнятливість не може служити характеристикою магнітного стану феромагнетика. В цьому випадку як магнітна сприйнятливість , так і магнітна проникність речовини

(14.2)

є функціями напруженості магнітного поля .

Залежність від для феромагнетика зображена на рис. 14.4.

 

Рисунок 14.3 Рисунок 14.4

 

Для феромагнетиків характерно явище насичення намагніченості при досить високих напруженостях магнітного поля Н (рис. 14.3). Магнітна індукція залежить від напруженості зовнішнього магнітного поля нелінійно, але при досягненні насичення ця залежність переходить в лінійну (рис. 14.5). Окрім розглянутих особливостей феромагнетиків, існує ще одна, яка полягає в тому, що магнітна проникність
(а отже, і ) залежить не тільки від миттєвого значення напруженості поля , але й від попереднього намагнічування зразка. Тому за характеристику феромагнетика приймається залежність у вигляді повного циклу кривої намагнічування (рис. 14.6), яка зображує процес перемагнічування феромагнетика у змінному магнітному полі.

Рисунок 14.5 Рисунок 14.6

 

З кривих видно, що для якогось конкретного значення поля індукція не є однозначною. Явище, при якому фізична величина, що характеризує стан тіла (наприклад індукція ), неоднозначно залежить від фізичної величини, яка характеризує зовнішні умови (наприклад, магнітне поле ), називається гістерезисом.

Замкнена крива, що зображена на рис. 14.6 – петля гістерезису. Якщо первинну криву намагнічування довести до насичення, то петля гістерезису буде найбільша, або гранична. На рис. 14.6 видно, що при зменшенні магнітного поля до нуля індукція не зникає, а зображується певним відрізком на осі координат. Це означає, що намагніченість зразка не зникає і їй відповідає так звана залишкова індукція . З наявністю такої залишкової намагніченості пов'язано існування постійних магнітів. Для того, щоб розмагнітити зразок, потрібно прикласти певне поле, яке направлене протилежно первинному полю . Ця напруженість поля є коерцитивною силою феромагнетика.

Значення залишкової намагніченості та коерцитивної сили для різних феромагнетиків змінюється в широких межах. Для м'якого заліза петля гістерезису вузька (коерцитивна сила мала), для сталі та матеріалів, що йдуть на виготовлення постійних магнітів, – широка (коерцитивна сила велика).

 

14.3 Опис лабораторної установки

 

Лабораторна установка складається з джерела регульованої змінної напруги 0–10В, електронного осцилографа (N), вольтметрів змінної напруги (V₁,V₂), трансформатора кільцевого з вуглецевої сталі, трансформатора кільцевого з трансформаторної сталі, трансформатора кільцевого з фериту, набору опорів, електроємністі (C), з'єднувальних дротів. Схема установки зображена на рис 14.7.

 

Рисунок 14.7

 

Як досліджуваний феромагнетик використовується осердя трансформатора. Первинна обмотка трансформатора живиться від джерела змінного струму та має число витків . Ця обмотка трансформатора потрібна для створення змінного магнітного поля , яке намагнічує осердя трансформатора.

Зв'язок з падінням напруги на резисторі в колі первинної обмотки може бути записано на основі закону повного струму [1,4] і виражається співвідношенням:

, (14.4)

де – довжина середньої лінії осердя трансформатора;

– кількість витків первинної обмотки;

– кількість витків на одиницю довжини.

Для вимірювання індукції у феромагнітному осерді використовується метод, побудований на законі електромагнітної індукції [2]

.

Оскільки потокозчеплення

,

де – переріз осердя;

– кількість витків вторинної обмотки, то

. (14.5)

 

 

Рисунок 14.8

 

Для того, щоб подати на вхід підсилювача вертикального відхилення
напругу, пропорційну , між вторинною обмоткою і осцилографом вмикається інтегруюче кільце – (рис 14.8).

Запишемо закон Ома для вторинного кола трансформатора (рис. 14.8), враховуючи, що ЕРС самоіндукції мала:

. (14.6)

Врахуємо, що

, (14.7)

де – заряд конденсатора,

– напруга, що подається на вхід Y осцилографа,

– сила струму у вторинному колі трансформатора.

З іншого боку, , а падіння напруги на резисторі є . Тоді

.

При .

 

Тому можна знехтувати у формулі (14.16). Тоді з урахуванням формул (14.5) і (14.6) маємо:

,

звідки

.

Підставивши до формули (14.7), отримаємо напругу, яка подається на вхід Y осцилографа:

. (14.8)

Звідси знайдемо індукцію магнітного поля у феромагнетику.

. (14.9)

Таким чином, під час подачі напруги на горизонтально відхиляючі пластини і напруги на вертикальні відбувається складання двох взаємоперпендикулярних коливань. Внаслідок цього за повний період коливань промінь відтворить на екрані в деякому масштабі петлю гістерезису, як це виходить із рівнянь (14.4) і (14.9).

 

14.4 Порядок виконання роботи і методичні вказівки з її виконання

 

1. Скласти схему з трансформатором із вуглецевої сталі (рис. 14.7) і увімкнути осцилограф.

2. Вимкнути розгортку осцилографа. Ручками керування променем встановити світлу пляму в центрі екрана.

Подати змінну напругу на первинну обмотку трансформатора і, збільшуючи напругу, встановити струм, необхідний для насичення феромагнетика. Встановити перемикач «V/дел» в таке положення, щоб петля гістерезису мала максимальний розмір по вертикалі.

3. За допомогою вольтметра провести калібровку каналів X і Y . При цьому звернути увагу на те, що вольтметр показує ефективне значення напруги, а зміщення променя на екрані осцилографа визначається амплітудним значенням напруги.

Після цього рівень підсилення по осях X і Y не змінювати.

4. Поступово зменшуючи за допомогою потенціометра R напругу живлення, зробити 8–10 вимірювань значень координат x і y верхнього кінця петлі при різних напругах. Записати отримані величини до таблиці 14.1.

 

Таблиця 14.1 – Результати вимірювань та розрахунків

x,мм	y,мм	Ux,В	Uy,В	B,Тл	H,А/м	m

 

5. За формулами (14.4) і (14.9) визначити H і B. Дані наведені на робочому місці . Величини і обчислюються через координати точок і чутливість горизонтального і вертикального каналів осцилографа. Знайти похибку.

6. Побудувати криву намагнічування .

7. Знайти магнітну проникність , використовуючи співвідношення . Визначити абсолютну похибку. Побудувати графік .

 

14.5 Зміст звіту

 

Звіт має містити: мету роботи; схему лабораторної установки; результати вимірів у вигляді таблиці; графіки залежностей B(H), m(H) з вказаними на них похибками; стисі висновки.

 

14.6 Контрольні запитання і завдання

 

1. На які види розподіляються магнетики?

2. Що таке вектор намагніченості і який його фізичний зміст?

3. Що таке магнітна сприйнятливість?

4. Які речовини називаються феромагнетиками?

5. Охарактеризувати температуру Кюрі.

6. Які речовини відносять до діамагнетиків? до парамагнетиків?

7. Який фізичний смисл має магнітна проникність?

8. В чому полягає явище гістерезису?

9. Яка сутність залишкової індукції і коерцитивної сили?