Самостійне вивчення

1. Договір міни та його загальна характеристика.

 

 

1. Глава 55 ЦК, що регулює дарування, містить множину норм, зосереджених у 14 статтях (у раніше чинному ЦК були лише дві статті, що регулювали дарування).

Договір дарування— це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст.717 ЦК).

Договір дарування є договором про безоплатне передання майна однією особою у власність другої особи. Дарування може бути здійснене лише власником майна, що є дарунком. При цьому обдаровуваний набуває право власності на майно, якого раніше у нього не було.

Договір дарування — це погоджене волевиявлення обох сторін. Він являє собою не тільки акт розпорядження майном з боку власника — дарувальника, а й акт прийняття подарунка обдаровуваним. Як правило, згода обдаровуваного на укладення договору дарування заздалегідь не запрошується, вона найчастіше передбачається із самої поведінки обдаровуваного. Якщо згоду на прийняття майна в тій або іншій формі не виражено, договір не можна визнати укладеним.

Отже, для вчинення дарування необхідне не тільки волевиявлення дарувальника, а й згода обдаровуваного. Подарунок — не завжди благо для обдаровуваного. В останнього можуть бути різні причини, у тому числі етичного характеру, для відмови від подарунка. В оповіданні А.П. Чехова "Твір мистецтва" описано, скільки митарств принесли людині подаровані йому на подяку канделябри.

Згідно зі ст.722 ЦК право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Не с договорами дарування акти щодо преміювання колективів працівників або окремих працівників, щодо надання профспілками безоплатної матеріальної допомоги працівникам тощо. Безоплатні майнові надання, що мають цільовий характер, відбуваються на підставі адміністративних або інших вольових актів організацій. Вони перебувають за межами правил ЦК і регулюються нормами не цивільного, а інших галузей права (трудового, адміністративного). Тому в цих випадках організації, що передають майно, не виступають як дарувальники — суб'єкти цивільного права.

Як договори купівлі-продажу і міни, так і договір дарування спрямовані на припинення права власності у однієї сторони (дарувальника) і виникнення права власності у другої (обдаровуваного) на передане майно. Отже, дарувальник має бути власником цього майна до моменту його передання.

 

2.Формадоговору дарування диференційована у ст.719 ЦК залежно від речей, що є предметом договору дарування:

— договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно;

— договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;

— договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмо вій формі — у разі недодержання цієї форми він визнається нік чемним;

— договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно;

— договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 

3.Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.Згідно зі ст.727 ЦК дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування:

1) нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;

2) якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

3) якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік (ст.728 ЦК).

 

Пожертва— дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До цього договору застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

 

 

1.Договір міни (бартеру)— це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст.715 ЦК).

Уклавши договір, кожна сторона втрачає право власності на товар, який передає в обмін, і набуває право власності на товар, який вимінює. Договір міни, як і договір купівлі-продажу, належить до договорів, що опосередковують перехід права власності. Однак сфера застосування договору міни є значно вужчою, ніж договору купівлі-продажу, тому що еквівалентом у товарних відносинах є в основному гроші.

На відміну від купівлі-продажу, за договором міни як еквівалент зазвичай виступають не гроші, а інше рівноцінне майно. Допускається укладення договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі угоди поєднують елементи договорів купівлі-продажу та міни і мають змішаний характер.

Нині не діють обмеження, що були передбачені для укладення державними підприємствами договору міни, у зв'язку з передбаченими в законах України "Про власність" і "Про підприємства в Україні" правами власників і підприємств здійснювати стосовно належного їм майна будь-які дії, що не суперечать закону, у тому числі право підприємств обмінювати належне їм майно з іншими підприємствами, а за певних умов — із громадянами.

Кожний з учасників договору міни вважається продавцем товару, який він передає, і покупцем товару, який він купує. Тому до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з відносин сторін. Поширення на відносини міни переважної більшості норм ЦК, що регулюють купівлю-продаж, свідчить про подібну правову природу цих договорів. Правила ЦК, що стосуються умов дійсності договору, моменту виникнення права власності на річ тощо, застосовуються до договору міни. Тому спори з цього приводу вирішуються на підставі статей ЦК, що регулюють договір купівлі-продажу.

Ряд правил, що стосуються купівлі-продажу, не можуть бути застосовані до договору міни через специфіку змісту відносин за договором міни. Це, зокрема, норми, що передбачають обов'язок покупця сплатити ціну майна, право покупця вимагати зменшення ціни; продаж товарів у кредит.

Характеристики договору— двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Основними положеннямиЦК щодо договору міни є такі:

1) договір міни також іменується бартером;

2) передбачена можливість встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості;

3) визначено момент переходу права власності на обмінювані товари — воно переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом;

4) зазначена можливість передбачати в договорі міни (бартеру) обмін майна на роботи (послуги);

5) передбачена можливість застосування до договору міни (бартеру) загальних положень не тільки про купівлю-продаж (як це було передбачено в раніше чинному ЦК), а й положень про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.716 ЦК).

Різновидом договору міни є бартерний договір.Операції купівлі-продажу, за якими у єдиному документі, що підписується сторонами, передбачаються взаємні зобов'язання сторін або провести безгрошовий обмін товарами рівної вартості, або прийняти в оплату поставлених однією із сторін товарів частково кошти і частково товари, називаються зустрічною торгівлею. Другий варіант характеризує найбільш загальну ознаку зустрічної торгівлі, перший — її окремий випадок, іменований бартером¹.

Поширеність бартерних операцій на Україні спричинена економічною кризою, що супроводжується кризою неплатежів, а це змушує підприємців обмежувати розрахунки грошима і здійснювати зустрічний обмін товарами. В умовах кризи за відсутності платіжних коштів бартерні операції негативно впливають на економічну ситуацію в Україні, оскільки скорочуються надходження в бюджет.

Зовнішньоекономічній бартер.Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має певні особливості, передбачені Законом від 23 грудня 1998 р. "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (далі — Закон).

Поняття "бартер (товарний обмін)" і "бартерна (товарообмінна) операція" визначені як у вказаному Законі, так і в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств".

У Законі України "Про оподатковування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) визначений як господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності— це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Таким чином, бартерна операція припускає обмін певної кількості одного або кількох видів товарів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару або видів товарів. Відмітною рисою бартеру є невикористання грошової форми розрахунків.

Закон передбачає можливість оформляти бартерну операцію договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. У цьому визначенні поняттям "товарообмінна (бартерна) операція" безпосередньо передбачений обмін не тільки товарами, а й роботами (послугами).

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, атакож інших чинників, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних Цін (ч.1 ст.1 Закону).

Бартерний договір не визначений у Законі, на відміну від раніше чинного Указу Президента України від 27 січім 1995 р. №84/95 Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", де він був визначений як єдиний договір між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів. Це визначення відповідає загальноприйнятому визначенню бартерного договору (договору про зустрічні поставки) як угоди між комерційними підприємствами про взаємну поставку товарів б обмін на еквівалентну за вартістю кількість інших товарів.

Згідно зі ст.2 Закону в бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Важливе значення має встановлення в Законі строку бартерних операцій — часових меж виконання бартерних операцій. Відповідно до Закону граничний строк між експортом товарів за бартерним договором і зустрічним імпортом — 90 календарних днів. Згідно з ч.І ст.2 Закону товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Закон встановлює скорочені строки проведення бартерної операції у разі експорту високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. На цей строк не впливає переоформлення бартерного договору — цей строк не переривається і не поновлюється.

Перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, допускається за наявності у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який є стороною відповідного бартерного договору, разового індивідуального дозволу, що видається Міністерством економіки України та з питань європейської інтеграції України у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпі 1999 р. №1489.

У Законі детально урегульована процедура дій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при переоформленні бартерного договору у разі коли замість поставок товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором, іноземний контрагент виконує свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України сторони договору, підставою для зняття з контролю митного органу питання щодо імпортної частини за бартерним договором є подання зазначеним суб'єктом до митного органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів у рахунок цього договору в установлені законодавством України строки на суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі, та копії додаткових угод, які зумовлюють зміну характеру договору.

У разі зміни умов договору, що передбачає заміну зобов'язань щодо оплати товару іноземним контрагентом в грошовій формі на зобов'язання з постачання товарів (робіт, послуг), український постачальник подає копії договору та додаткових угод до органу державної податкової служби України (абз.З ч.4 ст.2).

У Законі передбачена санкція за порушення 90-денного строку ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, — пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості (ч.1ст.З).

Якщо заборгованість за бартерним договором виникла через обставини непереборної сили або форс-мажору, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується. Настання та закінчення дії обставин непереборної сили повинно бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини мали місце. Обставини форс-мажору підтверджуються у встановленому законом порядку (ч.1 ст.З).

Відповідно до ч.З ст.З Закону у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором, вищевказані строки зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом, арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково чи припинення (закриття) провадження у справі або залишення позову без розгляду вищевказані строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі часткової відмови в позові пеня нараховується тільки в тій частині, у якій було відмовлено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення зазначених строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.