рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Система законодавства

Система законодавства - раздел Образование, Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави Якщо Поняття Системи Права Відбиває Суттєву Властивість Змісту Об'єкти...

Якщо поняття системи права відбиває суттєву властивість змісту об'єктивного юридичного права, то поняття системи законодавства відображає специфіку його форми. '

Система законодавстваце система всіх упо­рядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Структура системи законодавстваце зумовле­на системою права, інтересами держави та потре­бами практики правового регулювання внутрішня організація впорядкованих нормативно-правових актів (та інших письмових нормативно-правових джерел), яка виражається в їх єдності й погодже­ності, а також у розподілі за галузями, інститу­тами та іншими групами законодавства.

Структура системи законодавства має дваос­новних різновиди:

- галузева (розподіл нормативно-правових актів за предметом правового регулювання);

- субординаційна або ієрархічна, (розподіл нор­мативно-правових актів за певними групами залеж­но від юридичної сили (закони, укази та ін.).

Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб'єктів федерації (законодавство республік, шта­тів) та законодавство федеральне (союзне законо­давство). Отже, в таких випадках утворюється ще й федеративна структура законодавства (напри­клад, у Російській Федерації).

Перший різновид структури законодавства знач­ною мірою наближається до структури системи пра­ва, проте повністю з нею не збігається, оскільки залежить не тільки від останньої, а й від інших со­ціальних чинників. Якщо система права фор­мується цілком об'єктивно, то система законодавст­ва завжди є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів систематизації, а тому залежить від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки тощо.

4. Систематизація законодавства

Здійснювати систематизацію законодавства не­обхідно, зокрема, для:

- встановлення й усунення дефектів законо­давства;

- підвищення його ефективності;

- забезпечення зручності користування ним, полегшення пошуків юридичної норми, яка підля­гає застосуванню чи реалізації;

- сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.

Систематизація законодавстваце діяльність щодо зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.

Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпо­рації і кодифікації). '••

Інкорпораціяце спосіб систематизації зако­нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в од­ному збірнику. •••'•;

Види інкорпорації:

1) за юридичним значенням —офіційна (підготовка і видання правотворчими органами або упов­новаженими, за їх рішенням, організаціями збірни­ків чинних нормативно-правових актів: наприклад, Зібрання законодавства України) інеофіційна (під­готовка і видання збірників нормативно-правових актів не правотворчими органами або будь-якими іншими організаціями чи особами);

2) за обсягом —загальна (генеральна),галузе­ва, міжгалузева, спеціальна (за окремими інсти­тутами однієї галузі законодавства);

3) за критерієм об'єднання нормативно-пра­вових актів —предметна, хронологічна, суб'єк­тивна (залежно від органу, яким видано інкорпо­ровані акти) та ін.

Кодифікація законодавства — це спосіб його сис­тематизації, який полягає у змістовній переробці й погодженні певної, пов'язаної спільним предметом регулювання групи юридичних норм та об'єднанні їх у єдиному нормативно-правовому акті.

Отже, така систематизація законодавства завж­ди має офіційний (правотворчий) характер.

Види кодифікації:

1) за обсягом —галузева, міжгалузева, спеці­альна;

2) за формою вираження —основи (основні за­сади)законодавства, кодекс, статут, закон, по­ложення та ін.

Тема 16 Правові (юридичні) норми

У кожному випадку, в кожній ситуації суб'єкту доводиться так чи інакше мати справу з певною «одиничною» юридичною нормою, яка становить первинну клітину всієї системи об'єктивного юри­дичного права. І лише знаючи закономірності по­будови і «життя» цієї частинки права, можна до­

могтися її правильного застосування і здійснення, забезпечити юридичну правомірність поведінки. Наприклад, не встановивши диспозиції норми, не можна скласти уявлення про те; які дії дозволя­ються, або вимагаються, або ж забороняються дер­жавою; якщо не знайти гіпотезу норми, зали­шається невідомим, в яких ситуаціях можуть виникнути передбачені нею права, обов'язки, забо­рони, а не відшукавши її санкцію, неможливо з'я­сувати, в який спосіб гарантується загальна обов'язковість диспозиції.

Що ж до класифікації юридичних норм, то во­на розкриває саме такі їх видові особливості, які зумовлюють специфіку діяльності щодо їхнього за­стосування і реалізації.

1. Загальна характеристика правової норми

Правова нормаце формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Ознаки загального характеру правової норми

Правова норма:

а) регулює групу кількісно невизначених су­спільних відносин;

б) адресована колу не персоніфікованих суб'єктів;

в) діє в часі безперервно;

г) не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань;

д) її чинність припиняється, скасовуєтьсязаспеціальною процедурою.

2. Структура правової норми

Структура (або внутрішня форма)правової нор­мице об'єктивно зумовлена потребами право­вого регулювання Ті внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними.

Елементи правової норми (обов'язкові) — дис­позиція, гіпотеза, санкція.

Диспозиціяце частина норми, в якій зазна­чаються права або обов'язки суб'єктів. Це — цен-г тральна, основна частина юридичної норми, яка власне і вказує, описує дозволену (можливу), обов'язкову (несолідну) й заборонену (неприпус­тиму) поведінку суб'єкта.

Гіпотезачастина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обста­вини відображаються спеціальним поняттям «юридичні факти». Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Санкціячастина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкціїзабезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

Факультативний елемент юридичної норми —за­охочення. Це — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага. Їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції.

Види диспозицій, гіпотез, санкцій:

1) за складом — прості і складні;

2) за ступенем визначеності змісту — абсо­лютно визначені і відносно визначені (зокрема» оцінні, альтернативні).

Крім того, санкції поділяються накаральні (штрафні) йвідновлювальні.

3. Норма права і стаття закону

Форма викладу норм у статтях нормативно-правових актів:

1) за рівнем узагальнення —казуїстична(зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, ви­падків, дій, ознак та ін.),абстрактна (зміст норми розкривається не індивідуалізованими поняттями);

2) за повнотою викладу •—повна одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми), відсильна (в одній статті вміщено не всі обов'язкові елементи норми або не всі фрагменти її тексту, але наводиться посилання на ті конкретні статті даного чи іншого нормативно-правового акта, в яких міс­титься «відсутня» частина припису);бланкетна (ситуація, схожа з попередньою, проте посилання подається щодо певної групи чи виду нормативних актів, а не їх конкретних статей).

Навіть у випадках, коли юридична норма і стат­тя закону (нормативно-правового акта) не збіга­ються за обсягом, остання завжди є логічно (і гра­матично) завершеним реченням, яке виражає певне нормативне судження, «деонтичну» (зобов'я­зальну) думку законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодавця (котрий, як було з'ясовано, може не «дорівнюва­ти» юридичній нормі в її повному, тобто триелементному обсязі).

Нормативно-правовий приписвміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження за­гального характеру.

Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка — у повному обсязі, а частіше — у неповно­му), так і юридично-нормативного припису, за допо­могою якого ця норма «організовується», будується. Такий припис, складаючи первинну клітину змісту законодавства, не може відображати менше двох структурних елементів юридичної норми — або гіпотези й диспозиції, або ж гіпотези і санкції.

Крім юридичних норм або їх частин — юри­дичних приписів,— в окремих статтях норматив­но-правового акта можуть вміщуватись і ненор­мативні (недеонтичні) судження правотворчого органу (наприклад, констатації певних історич­них ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо). Тому із цієї причини систе­ма законодавства (як система нормативно-право­вих актів) і система права (як система державнообовязкових правил поведінки загального харак­теру) не однакові за обсягом: перша — ширша, більш «об'ємна» аніж друга,

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави

Зміст.. Частина перша права людини і правова держава теоретико методологічні основи Тема Основні права людини як загальносоціальне явище..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Система законодавства

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття основних прав людини
Основні права людини — це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та роз­витку в конкретно-історичних умовах, об'єктив­но визначаються досягнутим рівнем розвит

Америка
а) Міжнародно-правові акти, документи: Американська декларація прав та обов'язків людини (прийнята Організацією Американських Держав (ОАД), до складу якої входять понад ЗО

Загальне поняття й ознаки держави
Держава — це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеки суспільства здійснює керівни

Виникнення держави
Причини виникнення первісної (архаїчної) держави. Первісні людські спільності, які формувались спочатку тільки на кровноспоріднених зв'язках (роди), були, безперечно, соці

Тема 6 Форми держав
Загальновизнано, що центральна й найважливі­ша проблема політичного життя кожного суспіль­ства — це питання про державну владу. У практич­ній, зокрема організаційно-юридичній площині, вона трансфор

Види демократи
Демократія розрізняється: 1) за формами здійснення — пряма (влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі всього народу або певної соціальної групи); непря­ма (влада здійснює

Правовий (юридичний) статус особи
Правовий статус особи —це комплекс її суб'єк­тивних прав та юридичних обов'язків. Правовий статус можебути загальним, сп

Тема 12
Об'єктивне юридичне право у соціальній системі суспільства Положення, викладені у даному розділі, про­довжують розкривати місце і роль права у суспіль­ному житті, виявляют

Тема 13
Історична типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації Практичне значення положень, викладених у да­ній темі, полягає насампе

Тема 14
Правотворчість. Зовнішні форми об'єктивного права Значення наукових положень, викладених у да­ній темі, найбільшою мірою виявляється на прак­тиці тоді, коли доводиться бра

Форми права
Оскільки юридичні норми мають стати відоми­ми тим учасникам суспільного життя, поведінку, діяльність котрих покликані регулювати, вони по­винні бути певним чином проявлені зовні, об'єкти­вовані, то

Тема 15
Правова система і система права. Система законодавства та систематизація нормативно-правових актів Практичне значення викладених у даній темі наукових положень визначаєтьс

Види правових норм
Правові норми розрізняються: 1) за суб'єктом правотварчості — норми ор­ганів державної законодавче* влади; норми гла­ви держави; норми органів державної виконав

Загальна характеристика застосування правових норм
Основний зміст професійної діяльності тих юристів, які є посадовими особами, становить як­раз застосування ними правових норм. Тому саме у даній темі (зрештою, й у наступній) зосереджують­ся хіба щ

Загальна характеристика тлумачення правових норм
Об'єктивна необхідність тлумачення юридич­них норм зумовлюється насамперед тим, що вони формуються, виражаються за допомогою зазвичай вкрай загальних, абстрактних понять, а також полісемічних, бага

Загальна характеристика правопорушень
Правопорушення — це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним. Соціальна сутність правопорушення —

Причини правопорушень
Причини правопорушень — це ті явища соці­альної дійсності, які спричинюють (або полегшу­ють) вчинення правопорушень. Причини правопорушень розподіляються:

Тема 21
Правове регулювання суспільних відносин та його ефективність Матеріал цієї теми — підсумкової у даному роз­ділі курсу — призначений інтегрувати і піднести на новий, більш

Загальна характеристика правового регулювання
Як зазначалося в темі 15, всі державно-правові (юридичні) явища як певна єдність ти цілісність становлять правову систему. Основна її частина ви­користовується насамперед органами держави(а

Загальнотеоретична характеристика
1. Поняття і структура юридичної науки Юридична наука — це система об'єктивних соціальна значущих знань про закономірності пра­ва і держави (державно-п

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги