рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Загальна характеристика тлумачення правових норм

Загальна характеристика тлумачення правових норм - раздел Образование, Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави Об'єктивна Необхідність Тлумачення Юридич­Них Норм Зумовлюється Насамперед Ти...

Об'єктивна необхідність тлумачення юридич­них норм зумовлюється насамперед тим, що вони формуються, виражаються за допомогою зазвичай вкрай загальних, абстрактних понять, а також полісемічних, багатозначних слів (термінів), які за різних умов різні суб'єкти можуть розуміти досить неоднозначне. Для того, щоб запобігти такому «різночитанню» закону або подолати його неодна­кове тлумачення за одних і тих самих умов, якраз і необхідно вдаватися до тих чи інших видів, способів правотлумачення, котрого, як відзначалось, не можна уникнути при застосуванні будь-якої юридичної норми. Тому, крім уяснення як обов'яз­кової стадії правозастосування, може виникати по­треба ще й у роз'ясненні суб'єктам правозастосу­вання і правореалізації правильного розуміння змісту юридичної норми.

Отже, соціальне призначення будь-якого тлума­чення права — забезпечити правильне, однозначне (уніфіковане) розуміння змісту юридичної норми всіма, хто має її застосовувати або реалізовувати.

Тлумачення правової норми — це діяльність щодо з'ясування або роз'яснення (інтерпретації) змісту норми з метою правильного її застосуван­ня і реалізації.

Тлумачення-з'ясуванняце внутрішня інте­лектуальна діяльність суб'єкта щодо встанов­лення змісту нормативно-правового акта, яка не виходить за межі його свідомості; це, так би мо­вити, тлумачення норми «для себе».

Тлумачення-роз'ясненняце вже зовнішня, об'єктивована інтерпретація змісту правової норми, так би мовити, «для інших». Тому воно мусить бути певним чином виражене назовні, «матеріалізоване» у тій чи іншій формі, доступ­ній для сприйняття іншими особами.

Види тлумачення-з'ясування:

1) за способом —філологічне (текстове, грама­тичне), тобто з'ясування змісту правової норми шляхом аналізу її тексту на основі використання законів філології;систематичне, тобто з'ясуван­ня змісту правової норми на основі встановлення її системних зв'язків з іншими правовими нормами;

історичне, тобто з'ясування змісту правової нор­ми на основі пізнання конкретно-історичних умов її прийняття;цільове (телеологічне), тобто з'ясу­вання змісту правової норми на основі виявлення цілей її прийняття;

2) залежно від співвідношення тексту норми та й змісту (інакше кажучи, «за обсягом») —бук­вальне (адекватне, точне), якщо зміст норми ціл­ком відповідає його «словесній оболонці»— тексту

норми;обмежувальне, якщо зміст норми вужчий від її тексту;поширювальне, якщо зміст норми більш широкий, ніж її словесний вираз, текст.

Зміст уяснення правової норми, яка застосо­вується, його інтелектуальний результат фіксується здебільшого опосередковано, неявне — через відпо­відний правозастосовний акт, в якому таке уяснен­ня начебто «заховане», використане. Проте іноді во­но може виражатися в окремому, самостійному до­кументі (акті), якщо потрібно спеціально роз'ясни­ти іншим особам своє розуміння правової норми.

Види тлумачення-роз'яснення (інтерпретації):

1) за сферою дії —нормативне (загальне), роз­раховане на всі випадки застосування, реалізації роз'яснюваної норми;казуальне (індивідуальне), розраховане тільки на той випадок застосування, реалізації юридичної норми, з приводу якого роз'яснюється її зміст;

2) за юридичним значенням —офіційне (роз'яс­нення змісту юридичної норми, яке здійснюється компетентними суб'єктами і є формально-обов'яз­ковим для всіх її адресатів);офіціозне (роз'яснен­ня змісту юридичної норми, котре є формально-обов'язковим тільки для осіб та організацій, адмі­ністративне підпорядкованих суб'єкту роз'яснення (інтерпретатору);неофіційне (роз'яснення змісту юридичної норми, яке не є формально-обов'язко­вим для будь-кого).

Отже, офіційне тлумаченняце тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально-обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування та реалізації.

Залежно від того, ким встановлена юридична нор­ма, яку тлумачить певний суб'єкт (або, інакше кажу­чи, залежно від того, «чию» норму він тлумачить), офіційне тлумачення буваєавтентичним (влас­ним, «авторським»), коли норма тлумачиться тим са­мим органом, який її встановив (суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи), або жделегованим (легальним), коли норму тлумачить орган, який її не приймав, але спеціально уповнова­жений законом давати Гі обов'язкове роз'яснення.

Неофіційне тлумаченняце тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб'­єктом і не є формально-обов'язковим. За рівнем компетентності, обґрунтованості неофіційне тлумачення правових норм поділяється на доктринальне (науково обґрунтоване тлумачення вче­них), професійне (тлумачення юристів-практи­ків). буденне (тлумачення не юристів).

2. Інтерпретаційно-правові акти

Якщо офіційне тлумачення є, за сферою його дії, загальним (нормативним), воно завжди вира­жається в самостійному спеціальному (юридично­му) документі — інтерпретаційно-правовому акті. Якщо ж тлумачення є індивідуальним (казуаль­ним), тоді воно може включатися, «вписуватися» у відповідний правозастосовний акт, викладатись у його мотивувальній частині або ж фіксуватися в окремому документі (наприклад, у письмовій від­повіді компетентного органу на запит зацікавлено­го суб'єкта про те, як правильно слід розуміти за­кон стосовно конкретної життєвої ситуації).

Інтерпретаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правової норми)це спосіб зовніш­нього прояву встановленого компетентними орга­нами формально-обов'язкового правила розуміння змісту юридичної норми.

Види інтерпретаційно-правових актів:

1) за «авторством» норми, яка є предметом тлу­мачення,— акти автентичного тлумачення; ак­ти делегованого (легального) тлумачення,

2) за суб'єктами тлумачення —акти тлу­мачення державних органів (органів державної влади, управління, суду, прокуратури та ін.);ак­ти тлумачення уповноважених органів гро­мадських об'єднань,

3) за сферою дії —нормативні (загальні),ка­зуальні (індивідуальні)',

4) за галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться,—акти тлумачення нормконституційного, адміністративного, цивільного, кримінального права та ін.;

5) за структурним елементом норми, яка тлума­читься,—акти тлумачення гіпотези, акти тлу­мачення диспозиції, акти тлумачення санкції;

6) за формою зовнішнього виразу— письмові, усні (тільки казуальні);

7) за юридичною формою —постанови, роз'яс­нення, ухвали та ін.

Юридичні властивості інтерпретаційно-право­вих актів:

- формальна обов'язковість (загальна або інди­відуальна) для адресатів застосування і реалізації інтерпретованої норми;

- закріплення в таких актах правил розуміння норми (а не правил фізичної поведінки);

- можливість їх прийняття лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;

- наявність (поряд із властивими нормативно-правовим актам) спеціальних письмових форм їх виразу: роз'яснень, інструктивних листів та ін.;

- не тільки пряма їх дія в часі, а й, звичайно, зворотна дія.

Тема 20

Юридична відповідальність за правопорушення

Усі попередні теми третьої частини курсу були присвячені висвітленню нормальних, позитивних, бажаних юридичних явищ і процесів. Проте, як ві­домо, в ряді випадків у таких процесах — зокрема, в реалізації та застосуванні юридичних норм — трапляються відхилення. Загальнотеоретичній ха­рактеристиці таких «збоїв» (їх сутності, причин та юридичних наслідків) і присвячено дану тему.

Вага знань з цього питання досить різноплано­ва. Зокрема, такі знання допомагають більш чітко відрізнити юридичне дозволену, правомірну поведінку від поведінки юридичне забороненої,а це е ,неодмінною умовою безконфліктної участі усу*спільному житті.

Вони також — і це не менш важливо — озброю­ють загальними критеріями правильності та ефек­тивності застосування такого грізного важелю впливу на поведінку людей, як юридична відпові­дальність, сприяють виробленню вмінь, навичок її законного і справедливого застосування щодо пра­вопорушників .

Значну роль також відіграє засвоєння матеріалу розділу для самовиховання належної правосвідо­мості, для попередження, профілактики проти­правних вчинків.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави

ЗМІСТ... ЧАСТИНА ПЕРША ПРАВА ЛЮДИНИ І ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ Тема Основні права людини як загальносоціальне явище...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Загальна характеристика тлумачення правових норм

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття основних прав людини
Основні права людини — це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та роз­витку в конкретно-історичних умовах, об'єктив­но визначаються досягнутим рівнем розвит

Америка
а) Міжнародно-правові акти, документи: Американська декларація прав та обов'язків людини (прийнята Організацією Американських Держав (ОАД), до складу якої входять понад ЗО

Загальне поняття й ознаки держави
Держава — це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеки суспільства здійснює керівни

Виникнення держави
Причини виникнення первісної (архаїчної) держави. Первісні людські спільності, які формувались спочатку тільки на кровноспоріднених зв'язках (роди), були, безперечно, соці

Тема 6 Форми держав
Загальновизнано, що центральна й найважливі­ша проблема політичного життя кожного суспіль­ства — це питання про державну владу. У практич­ній, зокрема організаційно-юридичній площині, вона трансфор

Види демократи
Демократія розрізняється: 1) за формами здійснення — пряма (влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі всього народу або певної соціальної групи); непря­ма (влада здійснює

Правовий (юридичний) статус особи
Правовий статус особи —це комплекс її суб'єк­тивних прав та юридичних обов'язків. Правовий статус можебути загальним, сп

Тема 12
Об'єктивне юридичне право у соціальній системі суспільства Положення, викладені у даному розділі, про­довжують розкривати місце і роль права у суспіль­ному житті, виявляют

Тема 13
Історична типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації Практичне значення положень, викладених у да­ній темі, полягає насампе

Тема 14
Правотворчість. Зовнішні форми об'єктивного права Значення наукових положень, викладених у да­ній темі, найбільшою мірою виявляється на прак­тиці тоді, коли доводиться бра

Форми права
Оскільки юридичні норми мають стати відоми­ми тим учасникам суспільного життя, поведінку, діяльність котрих покликані регулювати, вони по­винні бути певним чином проявлені зовні, об'єкти­вовані, то

Тема 15
Правова система і система права. Система законодавства та систематизація нормативно-правових актів Практичне значення викладених у даній темі наукових положень визначаєтьс

Система законодавства
Якщо поняття системи права відбиває суттєву властивість змісту об'єктивного юридичного права, то поняття системи законодавства відображає специфіку його форми. ' Сист

Види правових норм
Правові норми розрізняються: 1) за суб'єктом правотварчості — норми ор­ганів державної законодавче* влади; норми гла­ви держави; норми органів державної виконав

Загальна характеристика застосування правових норм
Основний зміст професійної діяльності тих юристів, які є посадовими особами, становить як­раз застосування ними правових норм. Тому саме у даній темі (зрештою, й у наступній) зосереджують­ся хіба щ

Загальна характеристика правопорушень
Правопорушення — це протиправне винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним. Соціальна сутність правопорушення —

Причини правопорушень
Причини правопорушень — це ті явища соці­альної дійсності, які спричинюють (або полегшу­ють) вчинення правопорушень. Причини правопорушень розподіляються:

Тема 21
Правове регулювання суспільних відносин та його ефективність Матеріал цієї теми — підсумкової у даному роз­ділі курсу — призначений інтегрувати і піднести на новий, більш

Загальна характеристика правового регулювання
Як зазначалося в темі 15, всі державно-правові (юридичні) явища як певна єдність ти цілісність становлять правову систему. Основна її частина ви­користовується насамперед органами держави(а

Загальнотеоретична характеристика
1. Поняття і структура юридичної науки Юридична наука — це система об'єктивних соціальна значущих знань про закономірності пра­ва і держави (державно-п

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги