ПРОКЛАДАННЯ ГАЗОПРОВОДІВ

Нижче наведені вимоги до проектування, будівництва та експлуатації зовнішніх газових мереж систем газопостачання населених пунктів, які регламентуються ДБН В.2.5-20-2001 та іншими чинними нормативними документами. Слід зазначити, що сьогодні в стадії погодження державні будівельні норми ДБН В.2.5- , які розробляється на заміну ДБН В.2.5-20-2001 і передбачають деякі зміни вимог стосовно мереж газопостачання.

 

Нормативні вимоги до проектування газопроводів систем газопостачання населених пунктів

Проекти на будівництво зовнішніх газопроводів, що прокладаються на території населених пунктів та між ними, слід виконувати на топографічних планах у масштабах, передбачених СНиП 1.02.07-87 і ГОСТ 21.610-85:

на території міст і селищ - 1:500;

на території сіл - 1:500, 1: 1000;

поза територією населених пунктів - 1: 2000.

Допускається виконання проектів міжселищних газопроводів на планах у масштабі 1: 5000 при закріпленні осі траси в натурі.

Поздовжні профілі траси необхідно виконувати для ділянок газопроводів із складним рельєфом, наявністю підземних інженерних мереж, переходів і перетинів газопроводами залізниць, автодоріг, водяних перешкод тощо.

Зовнішні газопроводи на території населених пунктів укладають, як правило, підземно згідно з вимогами ДБН 360-92*. Надземне та наземне прокладання зовнішніх сталевих газопроводів допускається всередині житлових кварталів, а також по вулицях за неможливості підземного прокладання через насиченість підземними комунікаціями, за наявності скельних грунтів, що виходять на поверхню, а також при перетині газопроводами природних перешкод. Надземне прокладання зовнішніх газопроводів повинно погоджуватися з місцевими органами містобудування та архітектури.

На території промислових підприємств сталеві зовнішні газопроводи прокладаються, як правило, надземно згідно з вимогами СНиП ІІ-89.

Вибір траси та матеріалу труб (сталевих або поліетиленових) підземних газопроводів, що прокладаються по території населених пунктів та міжселищних газопроводів, слід обґрунтовувати техніко-економічними розрахунками з урахуванням корозійної активності грунтів, наявності блукаючих струмів згідно з вимогами ГОСТ 9.602-89 та вимогами охорони довкілля.

Місця введення газопроводів у житлові будинки повинні передбачатися в нежитлові приміщення, доступні для обслуговування газопроводів. В існуючих житлових будинках, що належать громадянам на правах приватної власності, допускаються вводи газопроводів здійснювати в житлові приміщення, де установлені опалювальні прилади, за умови установки додаткових запірних пристроїв зовні будинків.

Вводи газопроводів у громадські будинки слід передбачати безпосередньо в приміщення, де установлені газовикорис-товувальні прилади, або в коридори. Розміщення запірних пристроїв на цих газопроводах слід передбачати зовні будинків, у місцях, доступних для обслуговування.

Ввідні газопроводи не повинні проходити через фундаменти та під фундаментами будинків.

Сталеві труби повинні з'єднуватися зварюванням. Роз'ємні (фланцеві та різьбові) з'єднання на сталевих трубопроводах дозволяється передбачати в місцях установлення запірної арматури, на конденсатозбірниках, у місцях приєднання контрольно-вимірювальних приладів та пристроїв елек-трозахисту.

 

Підземні газопроводи

Мінімальні відстані (у просвіті) газопроводів до підземних інженерних мереж, будинків та споруд слід приймати згідно з вимогами ДБН 360-92* та ДБН Б.2.4-1-99. Зазначені відстані від будинків ГРП до вхідних та вихідних газопроводів не нормуються. Допускається зменшення до 50 % відстаней, вказаних у ДБН 360-92*, для газопроводів тиском до 0,6 МПа включно, при підземному прокладанні їх між будинками та під арками будинків, у стиснених умовах на окремих ділянках трас, а також від сталевих газопроводів тиском понад 0,6 МПа до окремо розташованих нежитлових будівель за умови, що на цих ділянках і по п'ять метрів у кожен бік від них буде виконана одна з наведених нижче вимог:

а) для сталевих газопроводів:

- застосування безшовних або електрозварних труб, що
пройшли стовідсотковий контроль заводського зварного
з'єднання фізичними методами контролю, або електрозварних
труб, що не пройшли такого контролю, але виконані у футля
рах;

- перевірка всіх монтажних зварних стиків фізичними ме
тодами контролю на ділянках із стисненими умовами і по од
ному стику в кожен бік від цих ділянок;

б) для поліетиленових газопроводів:

- застосування труб із коефіцієнтом запасу міцності не менше 3,15 без зварних з'єднань або прямих відрізків труб, з'єднаних терморезисторним зварюванням;

- прокладання труб, що поставляються у прямих відрізках, у футлярах;

прокладання на ділянках із стисненими умовами замість поліетиленових труб сталевих із виконанням вимог для сталевих газопроводів, що прокладаються у стиснених умовах.

При цьому на висоті 400-500 мм над поліетиленовими газопроводами, прокладеними без футлярів, слід укладати попереджувальну полімерну стрічку жовтого кольору шириною не менше 200 мм із незмивним написом „Газ".

Футляри, які застосовуються у стиснених умовах, повинні бути із сталевих труб. Внутрішні діаметри футлярів для сталевих газопроводів слід приймати більшими від зовнішніх діаметрів газопроводів не менше, ніж на 100 мм при діаметрах газопроводів до 250 мм включно і не менше, ніж на 200 мм при діаметрах газопроводів понад 250 мм.

Для поліетиленових газопроводів внутрішні діаметри футлярів слід приймати більшими від зовнішніх діаметрів газопроводів не менше, ніж на 40 мм при діаметрах газопроводів до 90 мм і не менше, ніж на 80 мм при діаметрах газопроводів понад 90 мм.

Кінці футлярів при прокладанні у них газопроводів повинні ущільнюватися такими матеріалами:

при прокладанні сталевих газопроводів - просмоленим клоччям, бітумом тощо;

при прокладанні поліетиленових газопроводів - діелектричними водонепроникними матеріалами.

У межах футляра газопроводи повинні відповідати таким вимогам:

сталевий газопровід повинен мати мінімальну кількість зварних стиків та укладатися на центрувальні прокладки. Усі зварні стики сталевого газопроводу повинні перевірятися фізичними методами контролю. Газопровід повинен покриватися захисним покриттям посиленого типу та укладатися на діелектричні прокладки;

поліетиленовий газопровід у межах футляра і по одному метру в обидва боки від нього не повинен мати зварних та інших з'єднань.

На одному кінці футляра слід передбачати контрольну трубку, що виходить під захисний пристрій. У міжтрубному просторі футляра і газопроводу дозволяється прокладання експлуатаційних кабелів, призначених для обслуговування системи газопостачання.

Відстані у просвіті від газопроводів до зовнішніх стінок колодязів та камер інших підземних інженерних мереж складають від 0,3 м до нормативної відстані для даної комунікації. При прокладанні труб у футлярах кінці останніх повинні виходити не менше, ніж на 2 м у кожний бік від стінок колодязів або камер. Відстані від газопроводів до фундаментів опор повітряних ліній електропередач слід приймати згідно з вимогами ДБН 360-92*.

Мінімальні відстані від газопроводів до теплових мереж безканальної прокладки з поздовжнім дренажем слід приймати як до теплових мереж канальної прокладки. Мінімальні відстані у просвіті від газопроводів до найближчих труб теплових мереж безканальної прокладки без дренажу слід приймати як до водопроводу. Мінімальну відстань у просвіті від газопроводів до автогазозаправних та автозаправних станцій слід приймати як від газопроводів високого тиску до фундаментів та споруд.

Мінімальні відстані у просвіті по горизонталі та вертикалі від газопроводів до магістральних газопроводів та нафтопроводів слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.05.06-85.

Не допускається прокладання підземних газопроводів крізь канали теплової мережі і комунікаційні колектори різного призначення.

Допускається прокладання двох і більше газопроводів в одній траншеї на одному або різних рівнях. При цьому відстані між газопроводами у просвіті по горизонталі слід передбачати не менше 0,4 м для газопроводів діаметром до 300 мм і 0,5 м для газопроводів діаметром 300 мм і більше.

Глибину прокладання газопроводів слід приймати:

для сталевих газопроводів не менше 0,8 м до верху газопроводів або футляра. Допускається зменшити глибину прокладання до 0,6 м у місцях, де виключається рух транспорту;

для поліетиленових газопроводів не менше 1 м до верху газопроводів або футляра. При прокладанні під проїзними частинами доріг та вуличних проїздів глибину прокладання слід приймати не менше 1,2 м до верху газопроводів або футляра.

Прокладання газопроводів, що транспортують недосуше
ний газ, повинно передбачатися нижче зони сезонного проме
рзання грунту з нахилом до конденсатозбірника не менше
2 %. Вводи газопроводів недосушеного газу в будинки та спо
руди повинні передбачатися з нахилом у бік розподільних га
зопроводів.

При прокладанні газопроводів усіх тисків (підземно, наземно, надземно) на земляних дамбах слід враховувати такі вимоги:

при будівництві та експлуатації газопроводів не повинні порушуватися міцність та стійкість земляних дамб;

прокладені газопроводи не повинні заважати руху транспорту та людей;

можливість відключення газопроводів, прокладених по дамбах, у випадку аварії або ремонту;

при прокладанні газопроводів на опорах на ділянках ближче двох метрів до краю проїзної частини необхідно передбачати улаштування захисної огорожі.

Траси підземних газопроводів повинні бути позначені табличками-покажчиками:

у забудованій частині - на стінах будинків або орієнтирних стовпчиках у характерних точках;

у незабудованій частині - на орієнтирних стовпчиках.

При прокладанні газопроводів між населеними пунктами орієнтирні стовпчики повинні установлюватися з інтервалами між ними не більше 500 м на прямих ділянках газопроводів, а також у характерних точках трас. На сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольно-вимірювальні пункти (далі КВП) та контрольні трубки (далі КТ).

Орієнтирні стовпчики на поліетиленових газопроводах повинні установлюватися на відстані 1 м від осі газопроводів, справа за рухом газу.

Газопроводи в місцях проходів через зовнішні стіни будинків слід прокладати у футлярах. Простір між стіною і футляром слід замуровувати на всю товщину стіни. Кінці футляра повинні виступати за стіну не менше ніж на 3 см, а діаметр його приймається з умови, щоб кільцевий простір між газопроводом і футляром був не менше 5 мм для газопроводів діаметром до 32 мм включно і не менше 10 мм для газопроводів більшого діаметра. Простір між газопроводом і футляром необхідно закладати просмоленим клоччям, гумовими втулками або іншими еластичними матеріалами.

 

Поліетиленові газопроводи

Поліетиленові газопроводи слід передбачати:

по території міст - тиском до 0,3 МПа;

по території селищ і сіл та на міжселищних газопроводах - тиском до 0,6 МПа.

Не допускається застосування поліетиленових труб:

для транспортування газів, що містять ароматичні та хлоровані вуглеводні, а також парові і рідкі фази СВГ;

для наземних і надземних газопроводів;

у тунелях і колекторах.

Коефіцієнти запасу міцності поліетиленових труб та з'єднувальних деталей слід приймати:

на території населених пунктів та між ними - не менше 2,5;

на переходах під автомобільними дорогами І-ІІІ категорій, під залізницями загальної мережі та на відстані по 50 м від краю земляного полотна (осі крайньої рейки на нульових позначках), а також при паралельному прокладанні міжселищних газопроводів і газопроводів по території населених пунктів на відстанях, указаних в ДБН 360-92* та ДБН Б.2.4-1-99 -не менше 2,8;

на підводних переходах і в районах із сейсмічністю 7 і більше балів - не менше 3,15.

Арматуру та обладнання на поліетиленових газопроводах слід передбачати як для сталевих газопроводів. Дозволяється безколодязна установка поліетиленових кранів, які приєднуються до газопроводу зварюванням, за умови забезпечення керування ними з поверхні землі через обсадну колону, виведену під ковер.

Газопроводи-вводи до будинків можуть виконуватися із сталевих або поліетиленових труб.

З'єднання поліетиленових труб як на горизонтальних, так і на вертикальних ділянках газопроводу слід виконувати тер-морезисторним зварюванням. З'єднання поліетиленових газопроводів із сталевими слід передбачати як роз'ємними (фланцевими), так і нероз'ємними. Роз'ємні з'єднання слід розміщати в колодязях, нероз'ємні - у грунті. Розміщати з'єднувальні деталі „поліетилен-сталь" необхідно тільки на прямолінійних ділянках газопроводів із захистом металевої деталі від корозії із застосуванням технології, яка виключає пошкодження поліетиленової ділянки.

Приєднання поліетиленових відгалужень до поліетиленових газопроводів, переходи з одного діаметра на інший та повороти поліетиленових газопроводів слід передбачати за допомогою з'єднувальних деталей.

Реконструкція підземних сталевих газопроводів способом протягування в них поліетиленових труб здійснюється для газопроводів тиском до 0,6 МПа. Проведення такої реконструкції дозволяється на всіх ділянках газових мереж.

Реконструкцію дозволяється виконувати без зміни категорії тиску діючих газопроводів та зі зміною категорії тиску діючих газопроводів із низького на середній або із середнього на високий (до 0,6 МПа) на території селищ та сіл і в міжселищних газопроводах).

Підвищення категорії тиску сталевого газопроводу, що реконструюється, допускається за умови, якщо газопровід був укладений з врахуванням вимог додатку 8.1 ДБН 360-92*. Зазначені вимоги поширюються і на відкриті ділянки поліетиленових газопроводів довжиною не більше 15 м із установлюванням, якщо це необхідно, футлярів.

Глибина закладання газопроводів, що реконструюються, приймається за фактичним положенням сталевих газопроводів. Глибина закладання відкритих (поза сталевими трубами) ділянок поліетиленових газопроводів при їх довжині до 15 м повинна відповідати вимогам до прокладання сталевих газопроводів.

Допускається відкрите прокладання поліетиленових газопроводів на окремих ділянках газопроводів, що реконструюються, якщо з технічних причин протягування в існуючі газопроводи неможливе. При довжині відкритих ділянок понад 15 м глибина закладання поліетиленових труб газопроводів повинна відповідати вимогам, як до звичайних ділянок поліетиленових газопроводів.

При неможливості прокладання поліетиленових труб на глибину 1,0 м і більше, а також у випадках розташування котлованів на проїзній частині автодоріг слід вживати заходи із захисту поліетиленових труб від пошкодження шляхом улаштування футлярів, установки накладних захисних козирків тощо.

При реконструкції сталевих газопроводів, прокладених у стиснених умовах без підвищення категорії тиску, дозволяється зберігати фактичні мінімальні відстані від будинків, споруд та інженерних мереж за умови, що на ділянці із стисненими умовами застосовується протягування труб без з'єднань.

Співвідношення діаметрів сталевих газопроводів та поліетиленових труб, що в них протягуються, визначається, виходячи з можливості вільного проходження поліетиленових труб та деталей усередині сталевих. Максимальний зовнішній діаметр поліетиленових труб стосовно внутрішніх діаметрів сталевих газопроводів слід приймати не менше ніж на 20 мм менше для поліетиленових газопроводів без зварних з'єднань і не менше ніж 40 мм - для поліетиленових газопроводів із зварними з'єднаннями.

На робочих кресленнях ділянок газопроводів, що реконструюються, повинні бути нанесені існуючі інженерні мережі та споруди.

Реконструкція сталевих газопроводів повинна передбачатися ділянками, довжина яких встановлюється залежно від міцності поліетиленових газопроводів, умов проходження траси, можливості вільного проходження поліетиленових газопроводів, щільності забудови місцевості тощо.

За наявності на ділянках відводів або відгалужень протягування через них поліетиленових труб не рекомендується. У таких місцях необхідно передбачити вирізування з'єднувальних деталей сталевих газопроводів та заміну їх поліетиленовими з'єднувальними деталями.

Кінці ділянок мереж, що реконструюються, між поліетиленовими та сталевими трубами повинні бути ущільнені, як це вимагається для ділянок, прокладених у футлярах.

 

Надземні і наземні газопроводи

Надземні газопроводи слід прокладати на розташованих окремо опорах та колонах із негорючих матеріалів або по стінах будинків. При цьому дозволяється прокладання:

на розташованих окремо опорах, колонах, естакадах та етажерках - газопроводів усіх категорій тиску;

на стінах виробничих будинків із приміщеннями, які щодо пожежної небезпеки відносяться до категорій Г і Д- газопроводів тиском до 0,6 МПа;

на стінах громадських та житлових будинків не нижче III ступеня вогнестійкості - газопроводів тиском до 0,3 МПа;

на стінах громадських та житлових будинків IV та V ступенів вогнестійкості - газопроводів низького тиску з умовним діаметром труб не більше 50 мм.

Забороняється прокладання транзитних газопроводів:

по стінах будинків дитячих установ, лікарень, навчальних закладів, будинків культури та культових закладів - газопроводів усіх категорій тиску;

по стінах житлових будинків - газопроводів середнього та високого тисків.

З'єднання підземних сталевих газопроводів-вводів із стояком надземного

(цокольного) вводу повинні бути зварними із застосуванням гнутих відводів. Зварні стикові з'єднання на ділянках підземних газопроводів-вводів повинні бути перевірені неруйнівними методами контролю. На вводах зовні будинків (на стояках надземного вводу) повинні бути установлені сталеві пробки діаметром умовного проходу 20-25 мм.

Відстані між прокладеними по стінах будинків газопроводами та іншими інженерними мережами слід приймати згідно з вимогами прокладання внутрішніх газопроводів.

Надземні та наземні газопроводи, а також підземні газопроводи на ділянках, що примикають до місць виходу із землі, слід проектувати з урахуванням поздовжніх деформацій з можливими температурними впливами.

На вільній території від проїзду транспорту і проходу людей допускається прокладання одно- і двониткових газопроводів на низьких опорах на висоті не менше 0,5 м. При прокладанні на опорах більше двох труб висоту опор слід приймати з урахуванням можливості монтажу, огляду та ремонту газопроводів під час експлуатації.

Газопроводи в місцях входів і виходів із землі слід укладати в футляри, надземна частина яких повинна бути не нижча 0,5 м. Кінець надземних частин футляра повинен бути ущільнений бітумом для запобігання потрапляння атмосферних опадів у міжтрубний простір. У місцях, де виключена можливість механічних пошкоджень газопроводів, установка футлярів не обов'язкова. У цих випадках надземні ділянки газопроводів слід покрити захисним ізоляційним покриттям дуже посиленого типу на висоту 0,5 м над рівнем землі.

Відстань між надземними газопроводами та іншими інженерними комунікаціями надземного та наземного прокладання слід приймати з урахуванням можливості монтажу, огляду та ремонту кожного з трубопроводів, але не менше діаметра труби, що прокладається.

Допускається прокладання на окремо розміщених опорах, колонах, естакадах, етажерках газопроводів спільно з трубопроводами іншого призначення згідно з вимогами СНиП ІІ-89.

 

Перетини газопроводами водних перешкод

Переходи газопроводів через ріки можуть бути підводними (дюкерами) або надводними (по мостах, на окремо розміщених опорах, Байтовими, балочними тощо).

Реалізація підводних переходів газопроводів передбачає проведення попередніх інженерно-гідрометеорологічних, інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань.

Створи підводних переходів через ріки слід передбачати на прямолінійних стійких плесових ділянках із пологими і такими, що не розмиваються, берегами при мінімальній ширині заплави, що заливається. Створи підводних переходів слід передбачати перпендикулярно динамічним осям потоків.

Підводні переходи газопроводів при ширині водних перешкод 75 м і більше слід передбачати в дві нитки з пропускною здатністю кожної по 0,75 розрахункової витрати газу.

Допускається не прокладати другу (резервну) нитку газопроводу при прокладанні:

закільцьованих газопроводів, якщо при відключенні підводного переходу забезпечується безперебійне постачання газом споживачів;

тупикових газопроводів до промислових підприємств, якщо ці споживачі можуть перейти на інший вид палива на період ремонту підводного переходу.

При перетині водних перешкод шириною менше 75 м газопроводами, призначеними для газопостачання споживачів, що не допускають перерв у подачі газу, або при ширині заплави, що заливається, понад 500 м за рівнем високих вод при де-сятивідсотковій забезпеченості та тривалості затоплення водою понад 20 днів, а також гірських річок та водних перешкод із нестійким дном та берегами допускається прокладання другої (резервної) нитки.

На підводних переходах слід застосовувати:

сталеві труби з товщиною стінки на 2 мм більше розрахункової, але не менше 5 мм;

поліетиленові труби та з'єднувальні деталі з коефіцієнтом запасу міцності не менше 3,15.

Для сталевих газопроводів діаметром менше 250 мм допускається передбачати труби з більшою товщиною стінки для забезпечення негативної пливучості.

Межами підводного переходу газопроводу, що визначають його довжину, слід вважати ділянку, обмежену горизонтом високих вод не нижче позначок десятивідсоткової забезпеченості. Запірну арматуру слід розміщати поза межами підводного переходу. Відстані між осями паралельних газопроводів на підводних переходах слід приймати не менше 30 м.

На несудноплавних ріках з руслами, які не піддаються розмиву, а також при перетинах водних перешкод у межах населених пунктів допускається передбачати укладання двох газопроводів в одну траншею. Відстань між газопроводами у просвіті повинна бути не менше 0,5 м.

Висоту прокладання надводних переходів сталевих газопроводів слід приймати (від низу труби або прольотної будови):

при перетині несудноплавних рік, де можливий льодохід,

- не менше 0,2 м над рівнем горизонту високих вод при двовідсотковій забезпеченості та від найвищого горизонту льодоходу;

при перетині судноплавних та сплавних рік - не менше значень, установлених нормами проектування мостових переходів.

 

Перетини газопроводами залізничних і трамвайних колій, автомобільних доріг

Перетини газопроводами залізниць та автомобільних доріг слід передбачати у місцях проходження їх по насипах або в місцях із нульовими позначками.

Перетини газопроводів із зазначеними спорудами слід передбачати під кутом 90°. Допускається у стиснених умовах як виняток зменшувати кут перетину до 60°.

Прокладання газопроводів у тілі насипу не допускається.

Мінімальні відстані від підземних газопроводів у місцях їх перетинів із залізницями, трамвайними коліями та автомобільними дорогами слід приймати:

до мостів, труб, тунелів, пішохідних мостів і тунелів залізниць загальної мережі, трамвайних колій та автомобільних доріг І-ІІІ категорій - 30 м, а для залізниць промислових підприємств, автомобільних доріг IV-V категорій -15 м;

до стрілок - 3 м для трамвайних шляхів та 10 м для залізниць;

до опор контактної мережі - 3 м.

Прокладання підземних газопроводів усіх категорій тиску в місцях їх перетинів з залізничними і трамвайними коліями та автомобільними дорогами І-ПІ категорій, а також магістральними дорогами і вулицями в межах міст, магістральними вулицями районного значення слід передбачати у сталевих футлярах.

На поліетиленових газопроводах, які прокладаються відкритим способом, при перетині сільських доріг та вулиць в селищах та селах улаштування футлярів не вимагається.

Кінці футлярів повинні бути ущільнені. На одному кінці футляра слід передбачити контрольну трубку, що виходить під захисний пристрій, а на міжселищних газопроводах при перетині залізниць загальної мережі необхідно установити витяжну свічку діаметром 50 мм, висотою 5 м над рівнем землі з пристроєм для відбору проб, виведеним на відстань не менше 50 м від краю земляного полотна.

Кінці футляра слід виводити на відстані не менше, м:

від крайнього водовідвідного пристрою земляного полотна залізниці - 3;

від крайньої рейки залізниці - 2;

від крайньої рейки трамвайної колії - 2;

від краю проїзної частини вулиць - 3,5.

В усіх випадках кінці футлярів повинні бути виведені за межі підошви насипу на відстань не менше 2 м.

Мінімальну глибину укладання газопроводів до верху футлярів від підошви рейки або верху покриття на нульових позначках та виїмках, а за наявності насипу від підошви насипу, слід передбачати, м:

під залізничними коліями загальної мережі - 2 м, а при виконанні робіт методом проколювання - 2,5;

під трамвайними коліями, залізничними коліями промислових підприємств та автомобільними дорогами при виконанні робіт:

відкритим способом -1,0;

методом протискування, горизонтального буріння або щитового проходження - 1,5;

відкритим способом - 2,5.

На перетині залізниць загальної мережі слід:

для сталевих газопроводів приймати товщину стінки труб на 2-3 мм більше розрахункової;

для поліетиленових труб газопроводів застосовувати труби з коефіцієнтом запасу міцності 2,8.

Висоту прокладання надземних сталевих газопроводів у місцях перетинів залізниць, трамвайних колій, автомобільних доріг слід приймати відповідно до вимог СНиП И-89-80.