рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Поняття місцевого управління та самоврядування

Поняття місцевого управління та самоврядування - раздел Право, Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право Місцеве Самоврядування - Самостійна Діяльність Населення Ад­міністративно-Тер...

Місцеве самоврядування - самостійна діяльність населення ад­міністративно-територіальної одини­ці з вирішення питань місцевого зна­чення. М. с. здійснюється у формах безпосередньої (місцевий референ­дум, загальні збори, сходи тощо) і представницької (через виборні органи) демократії. Форми М. с. бага­томанітні і в різних країнах мають свої особливості. Розрізняють дві ос­новні системи, або моделі, демокра­тичної організації влади на місцях — англосаксонську (англоамериканську) і романогерманську (європейсь­ку, континентальну). Англосаксон­ська система, що склалася у Великій Британії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та деяких інших країнах, характеризується наявністю М. с. на всіх рівнях адміністратив­но-територіального поділу держави, суб'єкта федерації, державно-авто­номного утворення. Для романогерманської системи, що склалася в країнах континентальної Європи, характерним є поєднання М. с. з місцевим управлінням, здійснюва­ним державними органами виконав­чої влади. За англосаксонської сис­теми для вирішення місцевих пи­тань в адміністративно-територіаль­них одиницях населенням обираєть­ся представницький орган (муніци­пальна рада). Глава виконавчого ор­гану М. с. обирається муніципаль­ною радою зі свого складу або насе­ленням. Ця система не передбачає створення місцевих державних ор­ганів виконавчої влади. За романогерманської системи в адміністра­тивно-територіальних одиницях од­ночасно діють представницький ор­ган М. с, обраний ним виконавчий орган — одноособовий (мер, голова, бургомістр, алькальд) чи колегіаль­ний (виконавчий комітет, джунта, магістрат тощо), який керує підпо­рядкованою представницькому ор­гану адміністрацією, і місцевий дер­жавний орган виконавчої влади (пре­фектура, комісаріат, адміністрація тощо), очолюваний призначуваною центром посадовою особою (префектом, комісаром, головою тощо), уповноваженою здійснювати адміністра­тивний нагляд за діяльністю органів М. с. У низових адміністративно-те­риторіальних одиницях — громадах, комунах (селах, селищах, об'єднан­нях кількох сіл, більшості міст) є тільки виборний орган М. с. — муніципальна рада та її виконавчий орган (мер), а державного органу виконавчої влади немає. Обсяг ком­петенції М. с. залежить від особли­востей системи організації влади на місцях. До найважливіших повнова­жень органів М. с. належать: управ­ління майном, що є комунальною власністю; затвердження програм соціально-економічного та культур­ного розвитку і контроль за їх вико­нанням; затвердження бюджетів від­повідних адміністративно-територі­альних одиниць і контроль за їх ви­конанням; встановлення місцевих податків і зборів; утворення, реор­ганізація та ліквідація комунальних підприємств, установ та організацій і контроль за їх діяльністю тощо. Компетенція органів М. с. поширю­ється передусім на управління кому­нальним господарством, плануван­ня, розташування і будівництво на­селених пунктів, розвиток системи місцевого транспорту, місцеве до­рожнє будівництво, охорону навко­лишнього середовища, будівництво житла для малозабезпечених верств населення, муніципальних шкіл, лі­карень, надання матеріальної допо­моги мало імущим, надання дозволів на певні види діяльності, а також на проведення демонстрацій, мітингів тощо. У межах своєї компетенції ор­гани М. с. приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території. Органи М. с. автономні з питань їхньої компетенції і не підпорядковуються орга­нам державної влади. У разі покла­дення на органи М. с. функцій дер­жавного управління їм передаються необхідні матеріальні та фінансові ресурси, і в частині виконання цих функцій вони підконтрольні відпо­відним органам виконавчої влади. Органи М. с. різних рівнів не підпо­рядковуються один одному і не ста­новлять єдиної ієрархічної системи. У соціалістичних країнах представ­ницькі органи всіх адміністративно-територіальних одиниць — ради, асамблеї, збори тощо — є органами державної влади. Кожен із них оби­рає колегіальний орган державного управління в адміністративно-тери­торіальній одиниці — виконавчий комітет, народний уряд тощо. Пред­ставницькі органи й виконавчі комі­тети різного рівня підпорядковують­ся один одному. Питання М. с. ре­гулюються в конституціях у загаль­ному вигляді. Детально правовий ста­тус органів М. с. регулюється спе­ціальними законами, а також прий­нятими цими органами хартіями самоврядування, статутами тощо. Основоположні принципи М. с. закріплено в міжнародному доку­менті — Європейській хартії про місцеве самоврядування (1985 р.), де під М. с. розуміється «право і реаль­на здатність територіальних колек­тивів регулювати значну частину публічних справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місце­вого населення» (п. 1 ст. 3). Демо­кратичний за своєю сутністю інсти­тут М. с. навіть за наявності демо­кратичних форм організації влади на місцях і відповідних конституційних положень реально є відображенням наявного в країні політичного режиму і може бути досить далеким від демократії. Влада на місцях є менш контрольованою, ніж у центрі, до якої привернута увага всього су­спільства й міжнародної громадсь­кості. На місцях не діють такі ме­ханізми поділу влади та стримувань і противаг, як на рівні держави, і ре­ально влада може зосереджуватися в руках небагатьох людей або навіть однієї особи. Місцеве управління - діяль­ність щодо вирішення питань загальнодержавного і місцевого зна­чення в межах адміністративно-те­риторіальної одиниці, здійснювана місцевими державними органами виконавчої влади. У країнах із англо­саксонською (англо-американською) системою організації влади на місцях (Великій Британії, США, Ка­наді, Австралії, Новій Зеландії та ін.) функції в адміністративно-територі­альних одиницях усіх рівнів покла­даються на органи місцевого само­врядування. У країнах з романогерманською (континентально-євро­пейською) системою організації влади на місцях функції М. у. в ни­зових адміністративно-територіаль­них одиницях — громадах, комунах (селах, селищах, об'єднаннях кіль­кох сіл, більшості міст) покладають­ся на органи місцевого самовряду­вання. В адміністративно-територі­альних одиницях середнього і вищо­го рівня функції М. у. здійснюють місцеві державні органи виконавчої влади (префектури, комісаріати, місцеві адміністрації тощо) та їх по­садові особи (префект, комісар, го­лова та ін.). В управлінні місцевих державних органів виконавчої влади перебувають об'єкти державної влас­ності. До компетенції державних ор­ганів належать також повноваження із забезпечення законності, право­порядку, охорони прав, свобод і за­конних інтересів громадян, здійснен­ня державного контролю на відпо­відній території тощо. Галузеві пов­новаження — у сфері економіки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо — розподіляються між держав­ними органами та органами місце­вого самоврядування. Представ­ницькі органи місцевого самовряду­вання можуть делегувати місцевим державним органам виконавчої вла­ди повноваження з управління об'єктами комунальної власності, а державні органи — повноваження з державного управління органам міс­цевого самоврядування.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право

Конституція головне джерело конституційного права... Класифікація За формою Неписаиі... За типом політичного режиму...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Поняття місцевого управління та самоврядування

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.
Конституційне право розглядається у трьох аспектах: як га­лузь права, як наука і як навчальна дисципліна. Як галузь пра­ва воно є системою юридичних норм, що регулюють певний вид суспільних відноси

Предмет і методи науки КП.
Конституційне право як складова пра­вової системи держави є об'єктом до­слідження спеціальної юридичної на­уки, яка називається наукою консти­туційного права. Ця наука досліджує конкретний зміст як

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Система конституційного права
Систему галузі конституційного права складають конституційні принципи, конституційно-правові нор­ми і конституційно-правові інститути. Конституційні принципи — це закрі­плен

Види джерел конституційного права.
Джерела конституційного права – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права . Джерела конституційного права розрізняються залежно від мо

Сутність і поняття конституції
Головним джерелом конституційного права в більшості країн є конституція В основі державного правління і наявності конституційного права лежить ідея конституціоналізму – це ідея держ правління, що ґ

Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
За того, що конституції закріплюють засади організації суспільного життя, визначають організацію і функціону­вання державної влади та основи вза­ємовідносин держави і особи вони ма­ють низку інших

За формою
-писані. Конституція - єдиний акт або система із кількох актів. Як єдиний акт, конят є певним чином кодифікованим збірником норм, що має назву, чітку структуру, приймається у встановленому порядку,

За способом внесення змін і доповнень
-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичай­на законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конститу­ції встановлюєть

Структура конституцій.
Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення. Преамбула ( від. Лат. Preambu

Основні способи прийняття конституцій
  конституції при­ймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичай­на законодавча процедура. Політична практика напрацювала низку способів прийняття конституцій

Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
За способом внесення змін і доповнень конституції поділяються на жорсткі, гнучкі і змішані. Жорсткіконституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звич

Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
Суверенітет (фр. souveraineté -самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність полі­тичної влади. Розрізняють кілька видів С: С. державний — верховен­ство влади держави на її те

Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ. Консти

Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Інститут референдуму від початку його виникнення сприймався як найважливіший засіб безпосередньої д

Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ

Основні типи сучасних виборчих систем.
Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, ви

Стадії виборчого процесу.
Виборчий процес — це законодавчо встановлений порядок організації підготовки і проведення виборів. Виборчий процесс є функціональним аспектом виборчої системи складається з наступних етапів (стадій

Виборчі комісії бувають
- постійними і - тимчасо­вими (створюються лише на час виборів). У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної виборчої комісії виконує міністерство

Конституційні принципи демократії.
У буквальному розумінні демократія ( гр. народ і влада) означає «народовладдя». У цьому полягає сутність демократії. Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конститу

Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
Основний зміст економічного життя суспільства становлять багатоманітні економічні відносини — суспільні від­носини, що складаються з приводу власності на засоби виробництва,

Конституційні засади духовного життя суспільства
Основний зміст духовного життя суспільства становлять соціокультурні відносини. Соціокультурні (духовно-культурні) відно­сини — це суспільні відносин

Поняття і принципи конституційного статусу особи.
Правовий статус (від лат. status - ста­новище) - це встановлена нормами права сукyпність прав, обов'язків і від­повідальності його суб'єктів - грома­дян, організацій, установ тощо. Щодо правового с

Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не пе­ребувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно г

Способи набуття громадянства.
За звичайних умов громадянство набувається одним із ДВОХ ОСНОВНИХ способів - в порядку філіації і шляхом натуралізації. Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за на­род

Подвійне громадянство і без громадянство.
Подвійне громадянство – це перебування особи одночасно в грома­дянстві двох держав, таку особу ще називають біпатритом, біполідом, . Б. найчастіше є резуль­татом неоднакового вирішення за­конодавст

Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
Інститут прав і свобод особи є одним із двох головних інститутів загального інституту конституційного статусу осо­би поряд з інститутом громадянства. Право є системою встановлених{ або санкціонован

Особисті права і свободи.
Особисті права і свободи - це сукупність прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства. Особисті права і сво­боди називають також громадянським

Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
Економічні права і свободи - це су­купність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини в економічній сфері суспільного життя. Економічні права і свободи покликані гарант

Соціальні права і свободи особи
Соціальні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості людини претендувати на отримання від держави за певних умов матеріальних благ. За своєю сут

Політичні права і свободи особи.
  Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і політичному житі держави .

Конституційні обов`язки особи
На відміну від прав і свобод обов'язкам особи в конституціях приділяється значно менше уваги. У теорії і практиці конституціоналізму ставлення до конституційних обов'язків та їх взаємозв'я

Види гарантій конституційних прав і свобод.
Гарантії конституційних прав і свобод — це чинники, що забезпечують реальне здійснення в країні конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина. Навіть найдокладніше закріплен

Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
форма держави –сукупність загальних ознак держави, зумовлена інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади. Інституціональними способам

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.
Федеративна форма закріплюється в конституції через 3 ознаки: 1. використання терміну «федеративна», «союзна» 2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації 3. р

Особливості основних форм державного правління.
Форма державного правління — це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави— глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою ф

Монархія як форма державного правління та її різновиди.
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це форма державного правління, за якої главою держави є монарх, що отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює

Парламентарна республіка як форма державного правління.
Парламентарна республіка характеризується формальним верховенством парламенту в системі організації державної влади Основними ознаками парламентарної республіки є: 1. обр

Президентська республіка як форма державного правління.
Президентська республіка характеризується тим, що обраний на загальних виборах президент юридично і фактично є главою держави і главою виконавчої влади. Основними ознаками президентської республіки

Змішана республіканська форма державного правління.
Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є: - об

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
Суперпрезидентська республіка характеризується домінуванням президента в системі організації державної влади. В суперпрезидентській республіці відсутній баланс гілок влади, повнова

Основні форми державного устрою.
Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємо­відносин держави як цілого і її тери­торіальних складових. форма державного устрою

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Унітаризм як форма державного устрою.
Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць. Політи

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю
харак­терні ознаки: 7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти феде

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі
1) конфедерація утво­рюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які вхо

Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
Політичний режим — це система методів і засобів здійснення політичної влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує здійснення тільки державної влади, політ

Особливості різних типів політичних режимів.
За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні

Особливості конституційного статусу глав держави.
Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У мона

Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за влас­ним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної вла

Основні системи престолонаслідування
ПРЕСТОЛОНАСЛІДУВАННЯ - пе­рехід влади монарха від одного пред­ставника правлячої династії до ін­шого у встановленому законом по­рядку. П. є одним із найважливіших елементів монархічної системи прав

Порядок заміщення поста глави держави.
Як уже зазначалось, влада монарха юридично не походить ні від народу, ні від якого-небудь іншого державного і органу. Вона є спадковою — переходить від одного представника п

Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реаль

Поняття парламенту та парламентаризму.
За своєю сутністю законодавча влада є сукупністю повноважень із видання законів. Це загальне визначення зако­нодавчої влади потребує конкретизації через з'ясування поняття з

Порядок формування парламентів
ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ - заміщення мандатів у парламенті (па­латі). Порядок Ф. п. значною мірою залежить від його структури. Одно­палатні парламенти і нижні палати двопалатних парламентів майже завж

Структура парламентів та їх палат
Способи формування парламентів, основні елементи їх струк­тури, порядок прийняття законів встановлюються конституціями. Внутрішня організація і порядок діяльності парламентів доклад­но визначаються

Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
Парламент (від фр. parler — говорити) — це представниць­кий орган законодавчої влади держави. У деяких державах пред­ставницькі

Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. Їх основною функцією є попередній роз­гляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламент

Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парла­ментаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представлено

Компетенція парламентів
Компетенція парламенту — це сукуп­ність юридично встановлених функцій і повноважень парламенту, що визна­чають його місце в системі державних органів. Іноді до компетенції парл

Парламентський контроль за діяльністю уряду
ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТ­РОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, уста­нов і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парла­менту. Функція контролю та зумов­лені нею по

Конституційні принципи правового статусу парламентарів
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Парламентський індемнітет та імунітет
Загальна назва особи, яка на тій чи тій підставі є членом парламенту, — «пар­ламентарій». Підставами членства у парламенті можуть бути обрання, призначення, обіймання певної пос

Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
Складовими правового статусу парламентаріїв є їхні права та обов'язки, що у загальному вигляді визначаються в конституціях і конкретизуються у законах про статус парламентар

Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом.

Промульгація як стадія законодавчого процесу
Головною функцією парламентів є законотворчість. Порядок діяльності парламенту та інших суб'єктів влади зі створення за­кону і введення його в дію називається законодавчим процесом.

Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
В умовах двопалатних парламентів законодавчі функції розподілені не лише між парламентом, виконавчими та багатьма іншими орґанами влади, але й між двома палатами. У деяких двопалатних парламентах о

Парламенти і бюджет.
Основний зміст фінансової функції парламенту становить затвердження державного бюджету та контроль його виконання. Бюджет завжди розглядається і затверджується у парламенті. У більшості країн парла

Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управлін­ня державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що

Конституційний статус уряду
Віднесеність компетенції уряду до сфери виконавчої влади і визначення його як вищого колегіального органу виконавчої влади є найважливішими характеристиками конституційного статусу уряду

Структура урядів.
До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб та деякі інші посадові особи, які за правови

Політична відповідальність уряду
Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична відповідальність. Політична відповідальність уряду — Це конституційно-правова відповідальність уряду та й

Компетенція урядів
Компетенція — це сукупність встановлених функцій і повноважень органу державної влади, органу місцевого само­врядування або посадової особи щодо предметів їхнього відання.

Сутність і функції судової влади.
Згідно з теорією поділу влади судова влада є однією з трьох самостійних і не­залежних гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владою. За своєю сутністю судова влада є су

Система судової влади
Конституційно-правовий інститут су­дової влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів правосуддя. Систему судової влади складає сукупність орган

Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ — заміщення посад суд­дів. Є два основні способи Ф. с. к. — призначення і вибори. У більшості країн світу судді на посаду призна­чаються. У багатьох країнах повно­ва

Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільк

Конституційні принципи функціонування судової влади
Основними конституційно-правовими принципами функціонування судової влади є принципи судочинства. Основні засади судочинства: 1) за­конність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако­

Поняття конституційного контролю та системи його органів
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Основні моделі організації судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Повноваження органів судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Класифікація форм судового конституційного контролю
Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів п

Основні системи організації публічної влади на місцях
Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністрат

Сутність і функції політичних партії.
Політичні партії є об'єктом вивчення передусім політичної науки. У політології є окрема галузь наукового знання — теорія політичних партій (партологія), що спеціально займається до­слідженням політ

Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукуп­ність діючих у країні політичних пар­тій та відносин між ними, що скла­даються в боротьбі за державну вла­ду та у процесі її здійснення. У країнах сучасног

Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві
Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяль­ність партій рег

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги