рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Джерела конституційного права Украши як галузі національного права

Джерела конституційного права Украши як галузі національного права - раздел Право, Конституційне право України як навчальна дисципліна У Конституційному Праві Спостерігається Неоднозначний Підхід Щодо Загального ...

У конституційному праві спостерігається неоднозначний підхід щодо загального поняття джерел цієї галузі.

Зокрема, існує точка зору, згідно з якою джерела права взагалі розуміються як матеріальні умови життя суспільства, тобто джерела розглядаються у матеріальному значенні2. Іноді цей термін трактується у формальному, тобто суто юридичному значенні як засіб висловлення державної волі у вигляді загальнообов'язкових правил поведінки3.

При цьому, одні вчені мають на увазі нормотворчу діяль­ність держави та її органів4, другі — результат цієї діяльно­сті^ — закони, декрети тощо5, а треті поєднують перший і дру­гий підходи в загальному понятті "зовнішня форма права"6.

Докладніше див.: Конституційне право України / За ред. В. Ф. Пого-рілка. — 3-є вид. — К.: Наукова думка, 2002. — С. 72—74.

з Теорня государства й права. — М.: Юрид. літ., 1973. — С. 81. ^ Явич Л. С. Общая теория права. — Л., 1976. — С. 131. Див.: Шебанов А. Ф. О содержании й формах права / Правоведе-

Див.: Право страм ооцналистической ориентации. — М., 1997. — Є. 87. Там само. — С. 98.

-45-

г

Згідно з цією позицією джерелом права є діяльність дер­жавних органів зі встановлення правових норм (нормотвор-чість, санкціонування). Самі ж акти, які містять правові ак­ти, є різноманітними формами права.

На наш погляд, при визначенні понятя джерел конститу­ційного права слід виходи з такого. Джерела права взагалі і конституційного зокрема необхідно розглядати з таких ви­хідних позицій.

Для того, щоб норми конституційного права виконували своє призначення, вони повинні бути виражені в певних формах. 'При цьому слід виходити з філософського розуміння єдності форми і змісту, згідно з яким форма — це продов­ження змісту, в даному випадку — певної норми конститу­ційного права.

Отже, форми, в яких виражені норми конституційно­го права є джерелами державного права України.

Вимоги, які пред'являються до джерел конституційного права, зводяться до того, що останні повинні мати: визначе­ність, тобто вимогу чітко формулювати права та обов'язки суб'єктів правовідносин, вказувати на умови, які тягнуть за собою юридичні наслідки; загальнообов'язковість, згідно з якою, норми конституційного права мають бути обов'язкові для всіх; загальновідомість — вони повинні бути відомими всім, до кого адресовані. Джерела конституційного права Ук­раїни як частина єдиної правової системи держави, повинні також відповідати таким загальним для всієї системи влас­тивостям, як: системність, тобто чітко визначену пого­дженість єдиної системи правових норм, яка складається не лише з норм Конституції України, а й з ряду нормативно-правових актів конституційного характеру; нормативність, за допомогою якої визначається характер установ конститу­ційного законодавства; надійну державну забезпеченість, тобто охорону джерел конституційного права сукупністю певних гарантій, встановлених Конституцією України.

Можна також стверджувати, що форм вираження норм конституційного права досить багато, але за своїм змістом вони значно ширші за джерела цієї галузі права. Справа у тому, що політико-правові суспільні відносини потребують різнопланової правової регламентації. Система такої регла-; ментації складається з кількох рівнів: і

1) нормативно-правової регламентації, яка здійснюєтьс"

-46-

за допомогою власне Конституції, конституційних і ординар­них (звичайних) законів, а також підзаконних нормативно-правових актів;

2) правової регламентації, яка забезпечується індивіду­альними (правозастосовними) актами;

3) юридичної регламентації, яка досягається як результат дії усталених правових традицій, звичаїв, звичок (рос. "обнк-новений").

У цій системі виявляються субординаційні зв'язки, які грунтуються на засадах: верховенства Конституції Украї­ни, конституційності законів, підзаконності всіх інших правових актів.

Основним джерелом конституційного права є Консти­туція (Основний Закон). Верховенство Конституції вияв­ляється, по-перше, у тому, що над нею не можуть стояти не тільки будь-які правові акти державних органів, а й будь-які інші соціальні акти: політичні, корпоративні, акти місцевого самоврядування тощо. Усі вони повинні відповідати букві і духу Конституції, що є основою законності.

По-друге, верховенство Основного Закону виявляється і в конституційності Конституції. Це зумовлюється такими факторами: високою легітимністю Конституції, вона повинна відображати волю народу; визнанням і закріпленням за­гальнолюдських цінностей і насамперед підпорядкуванням держави, її влади і усіх службовців служінню людині, су­спільству, а не особі особисто; врахування Конституцією за: гальновизнаних і перевірених практикою міжнародних стан­дартів демократичного конституціоналізму.

Формою вираження норм конституційного права є акти всеукраїнського референдуму.

На жаль, Закони України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" прийнятий 3 липня 1991 р. діє лише в тій час­тині, яка не суперечить Конституції України. Тому при ха­рактеристиці актів всеукраїнського референдуму відносно актів місцевого референдуму слід виходити з положень ста­тей 72—74 Конституції України та ст. 7 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні".

Джерелом конституційного права є закони.

Закон — це виданий у встановленому порядку акт за­конодавчої влади держави, що містить правові норми, які регулюють найважливіші суспільні відносини і мають най­вищу юридичну силу.

-47-

У конституційному праві їх поділяють на 3 види: кон­ституційні, органічні і звичайні (іноді застосовується і та­кий термін, як "ординарні").

Конституційні закони це такі закони, які вносять зміни і доповнення до Конституції, приймаються в особ­ливому, ускладненому порядку і мають таку саму юри­дичну силу, що й сама Конституція. Тобто вони регулю­ють ті самі політико-правові суспільні відносини, що й Конституція, але на відміну від неї такі закони своїм регу­люючим впливом охоплюють не весь комплекс Конституції, а лише певні, найважливіші її частини, які безпосередньо ви­значаються самою Конституцією.

Конституційні закони покликані забезпечити надійність і стабільність Конституції, тому в самій Конституції встанов­люється спеціальний ускладнений порядок прийняття, наб­рання чинності і зміни конституційних законів. Це закони, які визначають порядок прийняття і введення в дію Консти­туції; закони, які вносять зміни в текст Конституції з тим, щоб надалі ці норми були інкорпоровані у сам текст. За їх допомогою вносять зміни, доповнення до чинної Конституції. Порядок їх прийняття нічим не відрізняється від порядку прийняття самої Конституції. Ці закони є свого роду продов­женням Конституції. Але їх положення в текст Конституції не включаються, оскільки їх головне призначення конкрети­зувати і деталізувати певні конституційні норми. Порядок прийняття, набрання чинності і зміни конституційних зако­нів ускладнений порівняно з порядком прийняття, набрання чинності і зміни звичайних законів, але спрощений щодо по­рядку прийняття і набрання чинності органічних конститу­ційних законів. *

Органічні закони приймаються за прямими приписами Конституції в порядку, відмінному від процедури прийняття як конституційних, так і звичайних законів, і посідають про­міжне місце між ними. Перелік повноважень, за допомогою яких вносяться зміни, що вирішуються органічними закона­ми, закладений у Конституції України (ст. 92). При цьому, чітко визначаються закони інституційного профілю (про гро­мадянство, ч. 4 ст. 32), статутні (засади утворення і діяль­ності політичних партій, ч. 11 ст. 92), закони процесуаль­ного та процедурного характеру (організація і порядок

-48-

проведення виборів і референдумів, організація і порядок діяльності Верховної Ради України, ч. 21 ст. 32).

Звичайні ординарні закони, якщо в ни* містяться кон­ституційні норми, також є джерелом державного права. Во­ни є складовою частиною поточного законодавства і прийма­ються у порядку такої самої законодавчої процедури, що й інші нормативно-правові акти парламенту.

Формою вираження норм конституційного права є окре­мі акти Конституційного Суду України. За юридичною си­лою вони поступаються тільки актам всеукраїнського рефе­рендуму і Конституції (наприклад, рішення Конституційного Суду щодо конституційності Закону України "Про вибори народних депутатів України" 1998 р.).

Конституційно-правові норми містяться також у ряді по­станов Верховної Ради України (наприклад, у постанові "Про державний герб України", прийнятій до вступу в силу Конституції України 1996 р.).

Джерелом конституційного права є й окремі загально-нормативні укази Президента України, які містять консти­туційно-правові норми (наприклад, укази "Про порядок роз­гляду питань, пов'язаних з громадянством України" від 31 березня 1992 р.; "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 р.).

Окремі конституційно-правові норми можуть міститися у деяких постановах Кабінету Міністрів України (наприк­лад, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвер­дження Положення про порядок легалізації об'єднань грома­дян" від 26 лютого 1993 р.).

Джерелом конституційного права можуть бути й догово­ри. Договір як джерело конституційного права це угода дер­жав, державних утворень та їх органів з питань їх взаємовід­носин.

У конституційному праві країн світу існує п'ять видів та­ких договорів:

1) договір незалежних держав, які утворюють нову дер­жаву (федерацію, конфедерацію);

2) договір, що його укладає федерація або її органи з суб'єктами федерації;

3) договір незалежних держав, який укладається між ни-

-49-

ми, для утворення певного політичного, економічного та ін­шого об'єднання (СНД);

4) міжнародні договори, які імплементовані у внутріш­ньодержавне (національне) законодавство;

5) конститущ'йно-правові договори, які укладаються між самоврядними структурами, зокрема законодавчою і вико­навчою владою, законодавчої владою і президентом країни.

Особливим джерелом конституційного права може бути й конституційно-правовий договір. Він має бути забезпе­чений силою закону, що передбачає договір, або у випадку, не врегульованому конституційним законодавством.

Гарантом їх виконання мають стати суди, у тому числі і Конституційний Суд України. Прикладом такого договору був Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядуван­ня в Україні на період до прийняття нової Конституції Украї­ни" від 18 червня 1995 р.

Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких на­дано Верховною Радою України, також є джерелами консти­туційного права, оскільки вони згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України — частина національного законодавства України.

Джерелами конституційного права України є також деякі нормативо-правові акти колишніх СРСР та УРСР вна­слідок принципу правонаступництва або на період, коли бу­дуть прийняті відповідні акти України (Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р.).

До джерел конституційного права можуть бути віднесені відповідні окремі рішення, прийняті місцевим референду­мом. Вони мають вищу юридичну силу щодо рішень рад, на території яких референдум проводиться. Можуть бути дже­релом державного права й окремі рішення місцевих рад (на­приклад, рішення, які затверджують регламент відповідної ради, статути територіальних громад).

Джерелом конституційного права, як і права взагалі, є правові звичаї як санкціоновані (забезпечувані) державою правила поведінки загального характеру.

Стосовно конституційного права джерелом цієї галузі права є конституційні звичаї — норми, які регулюють по-літико-правові суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням! державної влади. Останні виникають в результаті тривалого!

Я

-50-

однакового їх застосування учасниками правовідносин, на підставі чого вони можуть бути безпосередньо або побічно санкціоновані державою.

Конституційні звичаї складаються з двох різновидів: зви­чаю, який виникає внаслідок практичної діяльності консти­туційного механізму на підставі конституційних (законодав­чих) положень (конституційна угода або конвенціонне нормування), і звичаю, який складається поза межами кон­ституційного механізму і лише санкціонується державою.

Нарешті, джерелом конституційного права є конститу­ційний прецедент як об'єктивне (виражене зовні) рішення органу державної влади (перш за все Верховної Ради Украї­ни) в конкретній справі, якому надається формальна обов'яз­ковість при розв'язанні наступних аналогічних справ.

У практичній діяльності українського парламенту кон­ституційні прецеденти можуть мати місце, наприклад у про­цесі однозначного розуміння депутатами окремих положень Регламенту Верховної Ради України під час їх застосування.

До конституційних прецедентів можуть бути віднесені і окремі рішення Конституційного Суду України, оскільки, не створюючи нових правових норм, він цими рішеннями, по-перше, визначає правову політику, якої повинні додержува­тися при прийнятті нових нормативно-правових актів парла­ментом інші правотворчі органи держави; по-друге, своїми рішеннями (з питань визнання неконституційними законів, інших правових актів повністю чи їх окремих положень; офі­ційного тлумачення Конституції та законів України). Суд вносить певні зміни до чинної системи національного законо­давства, уточнює зміст і межі правового регулювання.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конституційне право України як навчальна дисципліна

Рекомендовано Вченою радою Академії адвокатури України... Затверджено Міністерством науки і освіти України лист від червня р за... Конституційне право України як навчальна дисципліна...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Джерела конституційного права Украши як галузі національного права

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Рецензенти
В. Ф. Погорілко,доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України, завідувач відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.. В

Предмет, метод, поняття конституційного права України як галузі права
Традиційно конституційне право розглядається у право­знавстві як галузь національного права, як наука і як нав­чальна дисципліна (курс). З прийняттям Акта проголошення незалежності 24 серп

Норми конституційного права України, їх особливості та класифікація
Конституційне право України, як і будь-яка інша галузь національного права е сукупністю конституцій­но-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов'язкові правила поведінки учас

Конституційно-правова відповідальність
В оціночному контексті положень Конституції України 1996 р., на жаль, недостатня увага приділяється питанням конституційної відповідальності. Достатньо звернути увагу на те, що останніми роками сер

Конституційно-правові відносини
Норми конституційного права діють у тому разі, коли во­ни реалізуються. Під реалізацією норм конституційного пра­ва розуміється здійснення учасниками конституційно-право- 2

Система конституційного права України як галузі права
З одного боку, система конституційного права як галузі національного права являє собою єдність і послідовність роз­поділу конституційно-правових норм на певні групи залежно від їх змісту, значення

Конституційне право України як наука
Наука конституційного права є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупність ідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище. У свою чергу складовою суспільних наук є юри

Історія становлення і розвитку Конституції
До останнього часу вважалося, що термін "конституція" походить від латинського сопзШІШо — установа, установ­лення, устрій. Між тим, походження самого терміна "сопзіі-іиііо"

Поняття конституції
В науці конституційного права при визначенні поняття конституції слід враховувати два підходи: західної (європей­ської) концепції та марксистсько-ленінської. Перша характерна тим, щ

Основні способи розробки і прийняття Конституції
Конституція, як основний закон держави, відрізняється від інших нормативних актів особливістю її розробки і прий­няття. Особливості ці полягають, по-перше, у тому, що в розробці конституції бере уч

Види конституції, їх структура та особливості
Види певних явищ є складовими відповідної класифікації. Повною мірою вони властиві і конституції. Підставою видової диференціації є певні критерії. Зокрема, залежно від періоду ді

Конституційна реформа в Україні
Прагнення України на початку 90-х рр. минулого століт­тя стати незалежною суверенною державою об'єктивно спричинилося до початку процесу розробки і прийняття но­вої Конституції України.

Загальні засади — форма вираження основ конституційного ладу України
Розділ І Конституції України має назву "Загальні за­сади". Термін не зовсім вдалий для відображення змісту цього розділу, оскільки у кожного виникає закономірне пи­тання — загальні засади

Основні принципи конституційноголаду України
Оскільки конституційний лад України включає цілісну систему основних політико-правових, економічних та сус­пільних відносин, які виникають у суспільстві, в його закріп­ленні беруть участь усі галуз

Конституційне закріплення основ громадянського суспільства в Україні
Серед раніше перелічених елементів громадянського сус­пільства основоположними є: а) економічна основа конституційного ладу в Україні; б) пріоритет прав і свобод людини у взаємові

Конституційно-правовий статус громадянина України
Основна частина населення України — це особлива ка­тегорія фізичних осіб — громадян. Правовий статут їх істот­но відрізняється від статусу інших осіб, які проживають в країні. Громадянс

Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
Поряд з громадянами України на її території перебува­ють іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом г

Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
Поряд з громадянами України на її території перебува­ють іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом г

Механізм реалізації, гарантії та захист прав і свобод людини і громадянина
З прийняттям нової Конституції України питання про місце основних прав, свобод та обов'язків людини і громадя­нина, про основи взаємовідносин держави та її органів з ін­дивідами було вирішено в дус

Прав і свобод людини в Україні
Проблема співвідношення міжнародно-правового та внут­рішньодержавного регулювання виникає при зіткненні двох галузей права — конституційного й міжнародного. У процесі розв'язання цієї проблеми досл

Народне волевиявлення та форми його здійснення
В юридичній науці, на жаль, поняття народного волеви­явлення не визначено. Це пояснюється тим, що воно за-сво­єю сутністю підміняється такими визначеннями, як "народо­владдя", "народ

Вибори в Україні
Вибори — один з найдавньїших інститутів конституцій­ного права, який широко використовувся у Стародавній Гре­ції, Римі, а згодом у XVI—XIX ст. У широкому розумінні — це техні

Референдум в Україні
Референдум (від лат. геїегепгіит — те, що має бути по­відомлено) у конституційному праві — це звернення до ви­борців з метою прийняття остаточного рішення щодо Кон­ституції, законів або з питань вн

В Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади
Розкриття сутності державної влади — лише перший крок для розгляду двох інших важливих питань, які поляга­ють у з'ясуванні законодавчого засобу закріплення в Консти­туції України джерела цієї влади

Державної влади в Україні
Конституція України 1996 р. Диференційовано підходить до проблеми законодавчого закріплення, а потім і організації та функціонування державної влади в країні. Загальні питання закріплення

Поняття, система та види органів державної влади
На підставі Конституції саме держава визначає систему державних органів. Тому орган держави — це певна держав­на інституція, яка засновується і утворюється державою у встановленому порядку і діє за

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 75) єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Вер­ховна Рада України. В Україні, як і у більшості сучасних демократичних дер­жав

Передбачених Конституцією України
(представницька функція парламенту) За час, що минув з моменту прийняття Акта про неза­лежність України, парламентаризм пройшов досить склад­ний шлях свого становлення як

Установча функція Верховної Ради України
Установча функція парламенту безпосередньо реалізу­ється шляхом утворення власних органів Верховної Ради Ук­раїни, а також державних органів, передбачених Конститу­цією України. • Щодо пер

Комітети Верховної Ради України четвертого скликання
З питань правової політики З питань науки і освіти -316- 3 питань державного будівництва та місцевого самовря­дування З питань молодіжної політики, фізичної культури і сп

Сесія Верховної Ради України — основна організаційно-правова форма її діяльності
^ Відповідно до ст. 82 Верховна Рада України працює се-сійно. Сесія складається з пленарних засідань, засідань комі- -329- тетів, тимчасових слідчих і спеціальних

Повноваження Верховної Ради України
Повноваження Верховної Ради України, тобто її права та обов'язки, згідно зі ст. 85 Конституції України можуть бути класифіковані відповідно до таких сфер. До сфери державного будівництв

Законодавча функція Верховної Ради України
Законодавча функція парламенту України реалізується перш за все суб'єктами законодавчої ініціативи. Відповідно до ст. 93 Конституції України право законо­давчої ініціативи у Верховній Раді

Контрольна функція Верховної Ради України
Не меншого значення для подальшого розвитку парла­ментаризму в Україні має вдосконалення контрольної функ­ції Верховної Ради України. На жаль, Конституція України визначає лише основні форми здійсн

Народний депутат України
Конституційно-правовий статус народного депутата Ук­раїни визначений Конституцією та Законом України "Про статус народного депутата" від 22 березня 2001 р., і являє собою сукупність його

Конституційно-правовий статус Президента України
Конституційно-правовий статус Президента України ви­ник і дістав своє нормативно-правове закріплення, після про­голошення незалежності України. Законом "Про Президента Української РСР

Порядок виборів Президента України і вступу його на посаду
Вибори Президента України здійснюються громадянами України на підставі ст. 103 Конституції на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання. Президент з

Та усунення його з поста в порядку імпічменту
Слід розрізняти припинення повноважень Президента України у разі об'єктивних причини і усунення його з поста як вищу форму персональної відповідальності Президента (імпічмент). Згідно зі с

Поняття виконавчої влади і система її органів
Однією з найбільш гострих для України проблем політи-ко-організаційного характеру є проблема виконавчої влади. Широко відомий у світі термін "виконавча влада" протя­гом більш як

Його склад, основні функції та повноваження
Виконавчу владу в Україні здійснює згідно зі ст. 113 Кон­ституції Кабінет Міністрів України. Він є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку становлять Кабінет Міністрів України, Рада м

Місцеві державні адміністрації
Виконавчу владу в областях і районах, районах Автоном­ної Республіки Крим, у містах Києві і Севастополі здійсню­ють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Основи судової влади і судової системи та Ті принципи
Відповідно до статей 8 і 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються судом. Роль і місце суду в системі органів державної влади ви­значається осн

Організація здійснення правосуддя в Україні
Згідно з конституційним принципом розподілу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликана здій­снювати правосуддя в Україні. Правосуддя — вид державної діяльності,

Конституційний Суд України
Конституційний Суд України посідає особливе, відок­ремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним: — незважаючи на те, що про Конституційний Суд Украї­ни йде

Поняття територіального устрою України
Територіальний устрій держави звичайно розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні слова — це форма державного устрою, яка охоплює коло питань,

Форма державного устрою. Ознаки України як унітарної держави
Залежно від форми державного устрою розрізняють уні­тарні і федеративні держави. Унітарна держава (від франц. ипііаіге, від лат. ипііаз — єдність) — форма державного устрою, за яког

Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
Автономія (грец. аійоуотеа — незалежність) у політико-правовому значенні форма самоврядування частини терито­рії унітарної, а іноді федеративної держави — територіальна автономія. Автономна територ

Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на певні частини (області, провінції, де­партаменти тощо), відповідно до якого будується і функці­онує система державних і

Поняття місцевого самоврядування та його особливості
У більшості демократичних країн світу організацію влади на місцях, тобто управління місцевими справами, здійснюють: — через відповідні місцеві органи виконавчої влади (дер­жавні адміністра

Територіальна основа і система місцевого самоврядування в Україні та її принципи
Система місцевого самоврядування в Україні будується, перш за все, відповідно до адміністративно-територіального поділу, яке належить до компетенції центральної влади. Як відомо, в Україні конститу

Організаційно-правова, матеріальна та фінансова основи місцевого самоврядування в Україні
Організаційно-правова основа місцевого самоврядування полягає, перш за все, у тому, що його органи є юридичними особами. Згідно з Конституцією і законами України вони на­діляються власними повноваж

Повноваження місцевого самоврядування в Україні
Повноваження місцевого самоврядування — це визначе­ні і закріплені в Конституції, законах України та інших нор­мативно-правових актах права та обов'язки суб'єктів систе­ми місцевого самоврядування,

Конституційні гарантії місцевого самоврядування в Україні
Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низ­кою гарантій, які являють собою конституційно-правові за- -529- соби забезпечення організації і діяльності міс

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги