Грози і ураження блискавкою.

4. Вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань на організм людини.

5. Безпека експлуатації користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки.

6. Мобільні телефони і здоров’я людини.

1. Класифікація шкідливих та небезпечних факторів навколишнього середовища.До небезпечних та шкідливих факторів, здатних негативним чином впливати на життя і здоров’я людини, відносять:

- фізичні фактори: аномальні температури, вітри, смерчі, землетруси, грози і ураження блискавкою, повені, шум, вібрація, електромагнітні випромінювання тощо;

- хімічні фактори – солі важких металів (ртуть, свинець, тетраетил свинець), чадний газ, нітрати, пестициди і отрутохімікати, забруднювачі повітря, які виділяються в результаті життя і трудової діяльності людини, синтетичні миючі засоби, алкоголь, наркотики, нікотин);

- біологічні – отруйні рослини і тварини, бактерії, віруси та гриби і викликані ними захворювання;

- психофізичні – нервово-психічні перевантаження, стреси, конфлікти, синдром хронічної утоми.

2. Вплив аномальних температур на організм людини.До аномальних температур відносять високі та низькі температури , які за певних умов можуть негативно впливати на людський організм. Джерелом перших можуть бути полум’я, кип’яток, водяна пара, палаючі рідини і гази, гарячі поверхні предметів, електрична дуга, блискавка, електричний струм, світлове випромінювання, сонячні промені тощо. Вони можуть спричинювати термічні опіки, сонячний та тепловий удари. Джерелом низьких температур можуть бути морози, рідкий азот, сухий лід, охолоджені поверхні різних предметів тощо. Вони можуть спричиняти відмороження та загальне замерзання.

Опіки – це ушкодження шкіри, а у більш важких випадках і прилеглих тканин, викликані впливом високої температури, хімічних речовин, сонячних променів, іонізуючого випромінювання. Важкість ураження залежить від висоти температури, тривалості її дії, площі ураження і локалізації опіку. Так, глибокий опік третини поверхні тіла часто є смертельним. При поверхневих опіках з площею ураження понад 20 % та глибоких з площею ураження понад 10 % виникає опікова хвороба.

У її перебігу розрізняють 4 стадії: опікового шоку, токсемії, септико-токсемії, видужання.

Визначення площі опіку проводиться за правилом “долоні”(1-1,2 % від усієї поверхні шкіри), за правилом “дев’ятки” (голова, рука - по 9 %; нога, передня і задня поверхня тулуба – по 18 % , промежина – 1-2 %).

За глибиною ураження розрізняють чотири ступені опіків.

Опік 1-го ступеня супроводжується почервонінням і набряком шкіри, болем, Загоювання настає через 3-5 днів, супроводжується злущенням шкіри і пігментацією.

Опік 2-го ступеня характеризується різким болем, інтенсивним почервонінням і відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів з прозорою або злегка мутною рідиною.

Опік 3-го ступеня - змертвіння всіх шарів шкіри. Білки клітин шкіри і крові згортаються і утворюють твердий струп, під яким знаходяться змертвілі тканини.

Опік 4-го ступеня - ушкоджуються шкіра, м’язи, сухожилки, кістки тощо. Загоювання триває повільно, нерідко опікові поверхні можна закрити лише за допомогою пересадки шкіри.(ало-, гетеротрансплантати).

Опіки викликають важкі загальні явища, зумовлені змінами в ЦНС (больовий шок) і змінами в крові та функції внутрішніх органів ( інтоксикація). Це проявляється головним болем, загальною слабкістю, нудотою, блювотою, ураженням функцій нирок (опікова нирка).

Перша допомога повинна бути спрямована на:

- припинення дії високої температури на потерпілого. Слід погасити полум’я на одежі, прикривши його ковдрою, пальтом тощо. Якщо потерпілий біжить, то його слід зупинити або збити з ніг. Якщо загорівся одяг, то краще лягти на землю і, перекочуючись, загасити (збити) полум’я;

- охолодження ушкодженої ділянки проточною водою або міхурами з льодом негайно після опіку !. Раннє охолодження тканин швидко знижує їх температуру, попереджує заглиблення опіку, зменшує набряк і зменшує біль. При опіку 1-2 ступеню уражену поверхню обробляють спиртом;

- накладання асептичної пов’язки; при відсутності стерильного матеріалу поверхню опіку обгортають чистою тканиною;

- знеболення з допомогою анальгіну, баралгіну, промедолу тощо. Всередину слід дати гарячий міцний чаю, каву, а також велику кількість рідини;

- при значних опіках потерпілого краще загорнути в чисте простирадло і організувати негайну доставку в лікувальний заклад. Перш ніж транспортувати в лікарню, потерпілому необхідно провести обезболювання і транспортну іммобілізацію.

Сонячний удар виникає при дії на організм людини сонячних променів, а тепловий – у людей , які стоять чи їдуть в тісних рядах, а також при роботі в переповнених, погано провітрюваних приміщеннях, в яких температура піднімається до 35 ⁰ С і вище.

Сонячний удар супроводжується припливом крові до голови і проявляється головним болем, шумом у вухах, нудотою, головокружінням, спрагою. У важких випадках виникають судоми, блювання, втрата свідомості. Шкіра гаряча, червона, температура тіла підвищується до 40 ^о С і вище. При тепловому ударі симптоматика аналогічна, але він розвивається значно швидше.

Перша допомога. Потерпілого слід покласти в затінку або у в холодному приміщенні, покласти холодний компрес на голову, шию, груди. Якщо свідомість збережена, дати холодні напої (крім алкоголю). При тепловому ударі рекомендується холодний душ або ванна з температурою води 26-27 ⁰ С протягом 5-6 хвилин. При втраті свідомості чи зупинці дихання необхідно проводити штучну вентиляцію легень. У всіх випадках слід негайно викликати лікаря.

Відмороження – ушкодження тканин в результаті впливу низької температури. Головну роль при цьому відіграє мороз, але і в значній мірі виникненню відмороження сприяють вологе повітря та вітер, тісне й вологе взуття, крововтрата, алкогольне сп’яніння та інше. Найчастіше відморожуються стопи, кисті, вуха, ніс.

За глибиною ушкодження тканин розрізняють 4 ступені відмороження, які можна визначити лише після відігрівання потерпілого, а іноді - лише через декілька днів.

При відмороженні 1-го ступеня шкіра бліда, набрякла. Після зігрівання набуває синьо-червоного кольору.

Відмороження 2-го ступеня проявляється змертвінням верхніх шарів шкіри, появою міхурів, наповнених прозорою рідиною, відмічається значний біль.

При відмороженні 3-го ступеня відбувається змертвіння усіх шарів шкіри і м’яких тканин на різну глибину. Потерпілі скаржаться на сильний біль.

Відмороження 4-го ступеня характеризується змертвінням всіх шарів тканин, у тому числі й кісток. Постійний біль та інтоксикація виснажують хворого і можуть викликати больовий шок. Відморожені поверхні мають здатність швидко нагноюватися.

Перша допомога полягає в негайному зігріванні потерпілого і, особливо, відмороженої ділянки тіла. Відморожені ділянки не слід розтирати снігом, тому що при цьому може бути ушкоджена й інфікована шкіра, але легкий масаж чистими руками сприяє відігріванню її. Потерпілому дають тепле питво (чай, каву, невелику кількість алкоголю).

Загальне замерзання виникає при загальному ураженні організму холодом, що найчастіше виникає у виснажених людей, алкоголіків.

Спочатку у потерпілого з’являється відчуття втоми, сонливість, пропасниця, блідість шкіри, утруднення мови (легкий ступінь загального охолодження). При загальному охолоджені середнього ступеня важкості t^о тіла знижується до 33-31^оС, шкіра синіє, дихання уповільнюється до 8 разів на хвилину. При охолоджені важкого ступеня температура тіла падає нижче 31^о С, хворий непритомніє, з’являються судоми, блювання і настає смерть.

Перша допомога. Потерпілого кладуть у ванну з водою кімнатної температури, протягом 3-5 хв. і поступово підвищують температуру води до 40^о С. Після того як настане почервоніння шкіри і зникне заклякання кінцівок, відновиться свідомість, потерпілого слід напоїти чаєм, кавою, тепло закутати і організувати швидке транспортування в лікувальний заклад. При необхідності до приїзду лікаря проводять реанімаційні заходи.

Інформація про інші шкідливі фізичні фактори (повені, вітри, смерчі і землетруси) по дана в лекції № 8 «НС природного і техногенного характеру».

3. Грози і ураження блискавкою.Гроза – це процес конденсації (згущення) водяної пари та утворення хмар, насичених великою кількістю вологи, що супроводжуються блискавкою і громом з випадінням осаду частіше у вигляді рясного дощу

Яка причина виникнення грози? Доведено, що поверхневий шар Землі має добру електропровідність, у той час як електропровідність шару повітря, прилеглого до землі, невелика. Однак з висотою електропровідність наростає, і на висоті 70-80 км вона дорівнює провідності води. Таким чином, виникає гігантський конденсатор (поверхня землі - верхні шари атмосфери). У проміжку між цими оболонками і виникає електричний заряд. Слід пам’ятати, що навіть у ясну погоду між цими двома оболонками існує електричний заряд, тому у принципі блискавка може виникнути і в ясну погоду (повітря заряджене позитивно, земля – негативно). Під час грози електричні заряди утворюються внаслідок розбризкування краплин дощу та їх удару об землю, причому негативно заряджені частинки рухаються догори, позитивно заряджені – розлітаються у сторони. Цей процес підсилюється вітром, який, як правило, супроводжує грозову хмару. Сполученню різнозаряджених частинок перешкоджає повітря – поганий провідник електрики, однак при достатньо великій величині цих протилежних зарядів повітря вже не може перешкоджати їх з’єднанню (пробою) - виникає іскра (блискавка). Щогодини на Землі відбувається біля 2 000 гроз з блискавками.

Таким чином, блискавка – це велетенська електрична іскра, часто завдовжки в декілька км (від 2-3 до 10 км.). Грозовий електричний розряд може мати напругу в 10-100 млн. вольт, тривалість його дорівнює тисячним часткам секунди, а температура в каналі блискавки перевищує 18 тисяч градусів Цельсія.

Найбільшу небезпеку для людини представляє лінійна блискавка (виділяють також плоскі блискавки і кульові).

При ураженні людей блискавка поводиться по-різному: то вбиває людину, то оглушує її, викликає непритомність, втрату волосся (відразу або через декілька днів), або “роздягає” людей, спричинює місцеві опіки діаметром до 3 см., викликає параліч судин у вигляді розгалужених червоних ниток. Блискавка часто вдаряє в дерева, особливо в дуб, інші листяні породи, рідше - в ялину і сосну.

Блискавка рухається шляхом найменшого опору, по шляху скупчення більш токопровідних часточок. Таким чином може діяти дим з димоходу, стовбур викидних газів з автомобіля, літака. Тому під час грози потрібно:

- знаходитися якнайдалі від громовідводу (блискавковідводу), від високих дерев, особливо “перунового дерева” (дуба) та інших високих предметів, глинистих грунтів, води, металевих предметів, радіоприймачів з витягнутими антенами;

- вийняти з кишені і покласти на певну відстань від себе мобільний телефон, виключивши його;.

- припинити рухатися, оскільки у таких людей частіше і вдаряє блискавка. Навіть близький удар в землю для людини, яка крокує, небезпечний внаслідок замикання на землі двох точок з різним електропотенціалом. Тому при грозі, якщо немає інших варіантів для сховку, слід стояти, тримаючи ноги разом;

- не забувати, що вологий одяг більш електропровідний, ніж сухий

- у приміщенні слід ліквідувати протяги, зачиняючи вікна, всі димарі для захисту від кульової блискавки; знаходитися якнайдалі від вікон і печей, дротів, припинити розмови по телефону, вимкнути радіоприймачі, холодильники, телевізори.

Перша допомога при ураженні блискавкою: проведeння непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень до приїзду спеціалізованої бригади “швидкої допомоги”.

4. Вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань на організм людини.

Найшкідливішим фактором виробничого і побутового середовищ є шум. Особливо небезпечним є виробничий шум, дія якого є тривалою, тобто постійно супроводжує виробничий процес.

Виробничий шум – сукупність різноманітних за силою і частою звуків. Джерелом шуму можуть бути двигуни, насоси, вентиляційні пристрої, холодильне обладнання, компресори, деякі технологічні процеси – обрубка металу, його клепання, карбування, штамповка, робота на ткацьких верстатах, випробування двигунів, будівельні роботи. Постійним джерелом шуму є транспорт, особливо міський (залізниця, метро, автомобілі) і на сьогодні на вулицях великих міст рівень шуму досягає 80-90 Дб. Так, коливання грунту поблизу залізничної колії еквівалентні поштовхам силою 5-7 балів при землетрусі, а у метро інтенсивна вібрація поширюється на відстань 50-70 м. В останні роки інтенсивність шуму на виробництві й у побуті зростає, що пов’язано з підвищенням потужності і продуктивності машин, механізмів, побутових приладів. За останні 30 років в усіх великих містах країни рівень шуму зріс на 12-15 дБ, а гучність виросла в 3-4 рази.

Шум спричиняє шкідливу дію не тільки на орган слуху, але й на весь організм. При тривалому впливі шуму знижується гострота слуху (розвиток глуховатості і глухоти), погіршується стан нервової системи (неврози), серцево-судинної (гіпертонічна хвороба) і травної (гастрити, виразкова хвороба) систем. При дії підвищеного рівня шуму (понад 80 Дб) працездатність людини знижується в середньому на 20 %, а для 30 % людей шум є причиною передчасного постаріння. Найбільш негативна дія шуму проявляється протягом перших 10 років роботи, і з плином часу ця небезпека зростає. Для визначення впливу шуму на організм людини навіть введено термін “шумова хвороба”.

Характеристики шуму. Виділяють три характеристики шуму – рівень тиску шуму, частоту і тривалість дії. Шумові характеристики джерела шуму визначаються згідно з ГОСТ’ом 12.1.003-83 “ ССБТ. Шум. Общие требования безопасности”.

Рівень тиску шуму визначається в децибелах (Дб). Допустимі межі тиску шуму в різних умовах становлять 45-80 Дб. Тиск шуму понад 140 Дб викликає больові відчуття (для прикладу, шум реактивного літака на відстані 1 м складає 115-125 Дб). Частотну характеристику шуму подають в герцах (Гц). Вухо людини сприймає шуми в діапазоні від 16 Гц до 20 тис Гц (20 кГц). Звук частотою до 16 Гц називають інфразвуком, понад 20 тис Гц – ультразвуком.

Параметри шуму вимірюються приладами – шумомірами і частотними аналізаторами. Рівень робочого шуму вимірюється регулярно, 1 раз на рік, і він не повинен перевищувати 80 Дб. Класи умов праці залежно від рівня виробничого шуму поділяються на допустимі (згідно з Державними санітарними нормами, ДСН 3.3.6.037-99) та шкідливі й небезпечні.

Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різного призначення:

- для розумової праці – 45 –55 Дб;

- для робітників цехів, гаражів, магазинів – 56-70 Дб;

- для банківських приміщень - 60 Дб;

- касового вузла банку – 75 Дб

- інших виробництвах – до 80 Дб.

Способи боротьби з шумом. Для боротьби з виробничим шумом застосовують різні заходи. Найефективнішим є зниження його рівня у джерелі виникнення. У першу чергу слід удосконалювати технологічний процес, наприклад замінити ударні методи виготовлення продукції на обладнання неударної дії, механічне клепання – на гідравлічне. Інтенсивність шуму тертя можна зменшити шляхом застосування змащувальних матеріалів (машинне масло при різанні металу). У тих випадках, коли вплинути на джерело шуму неможливо, використовують метод зменшення сили шуму на шляху його поширення - звукоізоляцію та звукопоглинання (стіни, загородки, перекриття з металу, товстого скла, цегли, залізобетону, які покривають пористими матеріалами, шлаковатою, пінополіуретаном, тканинами тощо). Місцева ізоляція проводиться шляхом створення боксів, кабін, у яких розміщується джерело шуму.

Важливу роль у боротьбі з шумом відіграють архітектурно-будівельні рішення при проектуванні та будівництві підприємств. Цехи з високим рівнем шуму повинні бути сконцентровані в 1-2 місцях, їх необхідно оточувати зеленою зоною. За цією зоною слід розміщувати підприємства з середнім рівнем шуму, за ними – безшумні цехи та адміністративні приміщення.

Важливим профілактичним засобом попередження утомлюваності на роботі при дії шуму є чергування періодів роботи й відпочинку.

Працівники виробництв з високим рівнем виробничого шуму повинні обов’язково проходити профілактичні огляди з обстеженням насамперед стану органу слуху не менше 1 разу на рік

Зниження загального шумового фону населених пунктів досягають шляхом перерозподілу транспортних потоків та екрануванням житлових будівель, а також облаштуванням зелених зон між вулицею та будівлями..

До засобів індивідуального захисту відносять навушники, заглушки для вух.

Вібрація та її вплив на організм. Під терміном “вібрація” розуміють механічні коливання пружних тіл у виробничому або побутовому середовищі, які передаються тілу людини через деталі машин, агрегатів, кожухи конструкцій, стіни, грунт. Ці механічні коливання у ряді випадків призводять до виникнення так званого акустичного шуму.

Джерела вібрації на виробництві – це пневмо - та електроінструменти ударної або обертальної дій, машини, які установлені на основі без достатньої амортизаційної прокладки, а також транспортні і сільськогосподарські машини. Передаючись через арматуру, перекриття, фундаменти споруд, грунт, воду й атмосферу, вібрація може поширюватися на значну відстань.

Вплив вібрації на організм людини залежить від локальної інтенсивності вібраційних хвиль, що викликає зміни стану тканин і органів (стиснення й розтягнення, скручування й згин, утруднення кровопостачання, посилення або послаблення згортальних властивостей крові та ін). Вібрація полегшує циркуляцію рідини, що може викликати розпад молекул або молекулярних комплексів в клітині, збільшує проникність клітинних мембран, здатна викликати перебудову на рівні хромосомного апарату клітини.

За тривалого впливу вібрації розвивається вібраційна хвороба, яка може мати локальні й загальні прояви, тому виділяють локальну й загальну вібрацію

При локальній вібрації (залучення до вібрації частини тіла – руки або ноги) у першу чергу страждають кровоносні судини і нерви, які їх іннервують. Це призводить до порушення рухової координації, виникає атрофія м’язів, змінюється колір шкіри (вона стає блідою або синьою). У кінцевому випадку розвивається так званий синдром Рейно – симетричне побіління кінчиків пальців, яке може закінчитися їх змертвінням (гангреною).

Загальна вібрація викликає аналогічні розлади на рівні усього організму. Особливо сильно страждає центральна нервова система, проявами ураження якої є підвищення рівня артеріального тиску крові, головний біль, зниження гостроти зору, головокружіння, слабість, серцебиття, надмірна пітливість, дратівливість, безсоння.

Гігієнічні норми вібрацій, які впливають на людину у виробничих умовах, установлені ДСН 3.3.6.039 - 99 та ГОСТ 12.1.012 - 90 “ССБТ. Вибрационная болезнь”.

Способи боротьби з вібрацією. Найбільш ефективним засобом боротьби з вібрацією є усунення її джерела виникнення. Послабити дію вібрації на людину можна засо­бами віброгасіння, вібропоглинання та віброізоляції. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) установлюються на окремі фундаменти з використанням гумових, пружинних або комбінованих антивібраційних прокладок. Вібропоглинання може бути здійснено за рахунок використання матеріалів з великим внутрішнім тертям, нанесення на поверхню апарату шару пружно-в’язкого покриття (мастика, масляні ванни для зубчастих зчеплень). Велике значення надається дистанційному керуванню такими апаратами.

Індивідуальні засоби захисту зводяться до застосування рукавиць, вкладників, прокладок, віброзахисного взуття, створення відповідного режиму роботи, проведення регулярних профілактичних оглядів для раннього виявлення ознак вібраційноїхвороби.

Електромагнітні хвилі та їх вплив на організм.Загалом усі електромагнітні випромінювання та поля поділяються на природні та антропогенні. До природних відносять електричне поле Землі, магнітне поле Землі, електромагнітне поле Землі; до антропогенних – радіохвилі високочастотного та ультрависокочастотного діапазонів, надвисокочастотні випромінювання, інфрачервоні випромінювання, світлові промені, лазерне випромінювання. Навколо Землі існує електричне поле напруженістю 130 В/м. Зрозуміло, що електромагнітне поле Землі є більш-менш стабільною величиною, за якої власне й виникло життя на Землі, хоча й його інтенсивність надзвичайно залежить від сонячної активності. Причому спостерігаються добові, річні, циклові варіації цього поля, а також його випадкові зміни під впливом гроз, опадів, пилових бур, землетрусів. Наша планета має й магнітне поле. Це поле коливається з 11-річними стабільними циклами змін, а також змінюється у звязку з нестабільною діяльністю Сонця. Усім відомі так звані магнітні бурі, під час яких частина людей відмічає погіршення самопочуття. Земля постійно перебуває під впливом електромагнітного випромінювання Сонця. Це інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, рентгенівське та гамма - випромінювання. Однак у житті людини усе більше значення починають відігравати антропогенні джерела електромагнітних хвиль, які виникли у процесі індустріалізації і які додали до фонового випромінювання цілу низку чинників.

Електромагнітні хвилі різного діапазону частот широко використо­вують в радіолокації, телебаченні, радіозв'язку, фізіотерапії, для термічної обробки металів, приготування їжі, сушки деревини тощо. Їх джерелами є також високовольтні лінії електропередач, електротранспорт. У помешканнях електромагнітні поля створюють радіопаратура, телевізори, холодильники, мікрохвильові печі, комп’ютери, сотові телефони. Електромагнітні поля (ЕМП), які створюють ці хвилі, невидимі, їх дія не виявляється органами чуття, що може призвести до небажаних наслідків. АМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основним параметрами електромагнітних коливань є:

- довжина хвилі;

- частота коливань;

- швидкість розповсюдження.

За частотою антропогенні електромагнітні випромінювання поділяють на:

- низькочастотні (НЧ, 0,003 Гц-30 кГц);

- радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону (30кГц-300 мГц);

- радіохвилі ультрависокочастотного (УВЧ) діапазону (30мГц-300 мГц);

- надвисокочастотні (НВЧ) хвилі (30мГц-300 гГц).

Частота коливань визначається у герцах (Г). Похідні одиниці – кілогерц (1 кГц = 1000 Гц), мегагерц (1 кГц = 1000 000 кГц), гігагерц ( 1 кГц = 1 000 000 000 кГц).

Систематична дія ЕМП низькочастотного діапазону, тобто промислової частоти, та ЕМП з рівнями радіочастот, що перевищують допустимі (частіше це ВЧ та УВЧ-частотні випромінювання), може призводити до змін з боку нервової, серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму, а також місцевого і загального підвищення температури.

Симптоми шкід­ливої дії опромінення: головний біль, підвищена втомлюваність, розлади сну, дратівливість, біль в кінцівках, задишка, тахікардія, а в окремих випадках – полисіння, ламкість нігтів, нервово-психічні захворювання. Найбільш небезпечним випромінювання є тоді, коли людина (особливо дитина) спить.

Вплив на організм НВЧ - хвильхарактеризується перш усе тепловою дією (загальне або місцеве підвищення температури тіла). Впливаючи на структури тканин, НВЧ викликає зміну поляризації молекул і атомів, внаслідок чого відбувається небезпечне внутрішнє нагрівання. Воно може завдати шкоди таким органам, як очі, мозок, печінка, нирки.

Для захисту персоналу використовують такі заходи: віддалення робочого місця від джерела ЕМП (захист відстанню), зменшення часу перебування під опроміненням (захист часом), екранування джерела ЕМП чи робочого місця (мідь, латунь, алюміній), застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг із металізованої тканини, металізовані шоломи, окуляри).

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) – спектр електромагнітних хвиль з довжиною хвилі 200-400 нм. Його особливість є висока сорбційність, тобто велика здатність поглинатися біологічними тканинами. Природнім джерелом УФВ є Сонце, у променях якого УФВ становить близько 5 % спектру. Воно є абсолютно необхідним фактором для підтримання життя, оскільки його невеликі дози активують діяльність серця, обмін речовин, підвищують активність ферментів, покращують кровотворення, сприяє утворенню в шкірі вітаміна Д (антирахітична дія), володіє бактерицидними властивостями. УФВ з довжиною хвилі 10-20 нм є надзвичайно шкідливим, але воно поглинається в атмосфері Землі озоновим шаром. Звідси – велика небезпека для усього живого внаслідок зменшення розмірів останнього. Штучне УФВ створюється кварцовимилампами,електричними дугами при зварювальних роботах, роботі тролейбусів, ртутно-кварцових ламп, деяких апаратур радіозв’язку, станцій радіомовлення.

УФВ високої інтенсивності (дугове зварювання) може стати причиною гострих та хронічних захворювань. Воно може викликати ураження шкіри, головний біль, нервове збудження, офтальмію - захворювання очей, яке супроводжується світлобоязню, відчуттям піску, сльозотечею. Надмірне опромінення шкіри УФВ веде до розвитку дерматитів, передчасного “постаріння шкіри”, дерматитів, екзем, новоутворень (раку).

Профілактика уражень: екранування джерел, забезпечення спецодя­гом, окулярами і щитками із захисними світлофільтрами.

За своєю фізичною природою інфрачервоневипромінювання (ІЧВ) охоплює ділянку спектра з довжиною хвилі від 760 нм до 540 мкм. Людина теж випромінює ІЧВ за температури 37⁰ С і вище, причому чим вища температура тіла або зони, тим інтенсивніший потік ІЧВ.

Вплив ІЧВ на організм людини проявляється переважно тепловою дією. Залежно від довжини хвилі воно здатне проникати у тканини на різну глибину. Тому виділяють ІЧВ групу А (короткохвильове, довжина хвилі від 0,76 до 1,4 мкм), групу В (довгохвильове, довжина хвилі від 1,4 мкм до 3,0 мкм) і групу С (довгохвильове, довжина хвилі понад 3,0 мкм). До найбільш небажаних наслідків призводить ІЧВ групи А (перегрівання шкіри, внутрішніх органів, очей, тепловий удар).

Інтенсивність сумарного ІЧВ випромінювання вимірюється актинометрами, а спектр – інфрачервоними спектрометрами ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14. Сумарна допустима інтенсивність випромінювання не повинна перевищувати 350 Вт/м².

До штучних видів випромінювання відноситься лазерне випромінювання. В його основі лежить принцип фокусування світлових променів, що дозволяє отримати світлові потоки великої потужності. Найбільш чутливими до дії лазерного опромінення є очі та шкіра. Пошкодження при цьому має характер опіків, а тривалий вплив може сприяти виникненню пухлин. До загальних симптомів відносять головний біль, дратівливість, фізичну втомлюваність, безсоння, гіпотонію.

Для захисту використовують телесистеми для спостереження за ходом виробничого процесу, захисні екрани, огородження лазерної зони, для індивідуального захисту – спеціальні протилазерні окуляри, щітки, маски, халати, рукавиці.

5. Безпека експлуатації користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки. Широке розповсюдження комп’ютерної техніки у побуті і на виробництві лімітує необхідність дотримання певних правил роботи з електронно-обчислювальними машинами (ЕОМ) і власне комп’ютерами. Користування комп’ютерами на виробництві сприяє скороченню виробничого циклу на 40 - 50 %. Водночас переобладнання технологічного процесу не завжди супроводжується належним навчанням персоналу безпечним прийомам роботи на комп’ютерно-дисплейній техніці.

Найважливішими факторами середовища, які спричиняють негативний вплив на організм оператора або користувача, при роботі з такою технікою є фізичні та психофізіологічні. До фізичних чинників належать:

- підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

- підвищене значення напруги електричного поля;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищений рівень іонізації повітря;

- специфічне освітлення;

- виробничий шум, вібрація.

До психофізіологічних чинників відносять:

- перенапруження зорового аналізатора;

- статичні навантаження (незручність пози) та гіпокінезія (малорухомість);

- розумове перенапруження;

- нервово-емоційне перенапруження.

Основним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів комп’ютерно-дисплейної техніки є ДНАОП 0.00-1.31-99 “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 10 лютого 1999 року. Ці правила установлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць операторів, які виконують роботу, обслуговування, ремонт та налагодження такої техніки.

Дія ДНАОП 0.00-1.31-99 “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин” поширюється на усі підприємства та форми власності. Наприклад, у холодний період року температура у приміщенні повинна бути у межах 21-23 ⁰С, відносна вологість – 40 - 60 %, швидкість руху повітря – 0,1 м/с.

Професійний ризик операторів та користувачів перш за усе пов’язаний з негативним впливом катодного, ультрафіолетового, інфрачервоного, радіочастотного випромінювань екрана монітора. Усі наведені типи випромінювання, накладаючись на стресові ситуації, певні захворювання працівників нерідко спричиняють іх загострення, а у здорових – їх виникнення (нервових, психічних, захворювань серцево-судинної системи).

В Україні розроблені нормативні документи, які регламентують роботу з візуальними дисплейними терміналами. Крім вищенаведеного ДНАОП 0.00-1.31-99 “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”, існують “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами 3.3.2.007-98”. Періодичні медичні огляди повинні проводитися 1 раз на 2 роки комісією у складі терапевта, невропатолога, окуліста.

Найбільш реальними мірами профілактики ушкоджень за таких видів робіт є:

- обмеження часу постійного перебування працівників біля пульту дисплея;

- вибір правильних параметрів робочого місця з урахування фізичних даних оператора;

- дозвіл на додаткові перерви у роботі;

- обмеження кількості дисплеїв у робочій кімнаті;

- упровадження бригадного методу праці;

- удосконалення конструкцій апаратного забезпечення, насамперед, відеотерміналу;

- розроблення та використання захисних засобів (захисні екрани, нейтралізатори електромагнітних випромінювань);

- положення тіла повинно відповідати напрямку погляду;

- нижній край екрана має бути розміщений на 20 см нижче від рівня очей, верхній – на висоті чола;

- сам екран – на відстані 75-120 см від очей;

- спинка стільця повинна підтримувати спину користувача;

- кут між стегнами і хребтом повинен становити 90 ⁰.

Приміщення, де використовуються комп’ютери та ЕОМ повинні:

- розміщуватися в окремому приміщенні;

- площа на одне робоче місце повинна складати не менше 6,0 кв.м.;

- об’єм приміщення – не менше 20 кв.м.;

- відстань між двома терміналами повинна бути не менше, ніж 1,2 м, і ці термінали повинні бути розміщені не менше 1 м від стіни;

- прохід між терміналами не менший 1 м;

- очищення агрегатів, вузлів, кабелів від пилу повинно проводитися не рідше 1 разу на місяць;

- у приміщенні повинна бути аптечка невідкладної допомоги;

- приміщення повинно бути обладнане системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими оповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку два вогнегасники на кожні 20 кв.м. приміщення.

Не відповідає дійсності думка, що ноутбуки шкодять здоров’ю менше, аніж стаціонарні комп’ютери у зв’язку з наявністю у них екрану на рідкористалічних структурах. Результати досліджень, які були проведені у дослідницькому центрі “Циклон-тест” (Москва, РФ) довели, що електромагнітне випромінювання комп’ютерів типу Notebook значно перевищує екологічно нешкідливі величини. Ще один факт – при роботі з ноутбуком відстань між приладом і тілом людини – мінімальна !. При цьому виявлено негативний вплив випромінювання ноутбука на метаболізм статевих гормонів і гормонів кори надниркових залоз, що призводить до зниження імунітету, імпотенції, передчасного постаріння організму в цілому.

6. Мобільні телефони і здоров’я людини. Декілька слів про радіотелефони. Що вони собою уявляють? Її основними елементами є базові станції (БС) і мобільні телефони (МТ). БС підтримують зв’язок з МТ, внаслідок чого вони є джерелом електромагнітного випромінювання а НВЧ-діапазоні. МТ – це маленький приймач-передавач. Залежно від стандарту МТ передача ведеться у різних діапазонах частот: стандарт NMT – частота 450 МГц, стандарт GSM – частоти 850, 900, 1800 і 1900 МГц.

Включений телефон випромінює слабкі електромагнітні хвилі навіть у режимі очікування. Тому вкрай небезпечною є та обставина, що молоді люди тримають МТ у боковій кишені штанів (13 %), в нагрудній кишені (17 %), на поясі та на шиї (7 %). В результаті опитування вияснено також, що 12 % людей тримають МТ під подушкою, 65 % - біля ліжка.

У відповідності з міжнародними вимогами потужність мобільного телефону визначають у ватах на кг, тобто це відносна потужність поглинання (SAR, Specific Absorption Rate). SAR виражає кількість енергії, яку поглинає мозок у процесі розмови. Однак головним висновком низки досліджень є те, що навіть низька величина SAR не гарантує безпеки користувача, що свідчить про наявність у мобільних телефонах невідомого нам фактора впливу. У зв’язку з ростом тривожності населення з цього приводу ВООЗ 1996 року заснувала Міжнародний проект по вивченню впливу ЕМП мобільних телефонів.

Проведені спеціальні дослідження показали, що найбільш чутливими системами організму є нервова, імунна, ендокринна і статева. Реакція цих систем у кінцевому випадку визначає негативні наслідки цього впливу на здоров’я у цілому. Як і при роботі з комп’ютером, регіоном опромінення є голова, точніше головний мозок та аналізатори зорового та слухового аналізаторів. Доведено, що тривале користування мобільними телефонами може призвести до психічних розладів, погіршення пам’яті, почащення випадків короткотривалої втрати свідомості і навіть розвитку пухлин (!). Такі дослідження були проведені у Швеції (1997-2000 рр). Вони довели, що при використанні СТ ризик розвитку новоутворень головного мозку зростає на 30 %, а при користуванні МТ понад 10 років – на 80 %. Особливо небезпечне випромінювання у момент виклику абонента, коли мобільний телефон притиснутий до вуха. Було установлено також, що після розмов з числом дзвінків до 15 і загальною тривалістю до 30 хвилин у 18 % опитаних виникав головний біль, у 15 % - дратівливість, у 13 % - зниження уваги, у 6- 8 % - тиск у скронях, поколювання, відчуття тиску в ділянці вуха, у 5 % –погіршення сну. Про сумарний негативний вплив мобільних телефонів вказано у звіті вчених Євросоюзу у 2004 році, тому у країнах Євросоюзу до вживання рекомендована максимальна величина випромінювання 2 вт/кг.

З урахуванням негативної дії МТ на здоров’я, користувачам МТ слід дотримуватися наступних рекомендацій:

- розмовляти по МТ слід тільки у крайньому випадку і не довше 3-4 хв.;

- вагітним жінкам і дітям до 14 років краще взагалі не користуватися МТ;

- не рекомендується вести розмову по МТ в метро;

- не використовувати МТ в якості будильника, годинника, записної книжки, фотоапарата;

- не рекомендується застосовувати МТ для комп’ютерних ігор.

У світі активно розробляються і способи захисту від випромінювання мобільних телефонів. Серед них вкажемо на найбільш ефективні: прилади Wave Zorb (Великобританія), ДАР (Росія), голографічний резонатор Spinor (Україна).

Деякі практичні поради: люди найбільш вразливі до електромагнітних випромінювань у стадії сну, тому особливі вимоги приділяються спальні:

- ні у якому разі не слід установлювати у спальні телевізор, персональний комп’ютер, базу даних радіотелефона;

- на ніч слід обов’язково відключити від сітки телевізор, відеомагнітофон, музикальний центр, інші джерела випромінювання, які знаходяться у “черговому” режимі;

- не ставити біля голови електронний годинник, не тримати у спальні засоби для підзарядки мобільних телефонів і не підзаряджати їх під час сну.

 

Основна література

1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.33-36, 172-183

2.Гогішвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці.- Львів, 2006.- С.151-176.

3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 205-209.

4. Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 245-247.

5.Керб Л.П. Основи охорони праці.- КНЕУ.- К., 2006.- С. 39-48.

6. Павленко А.Р. Компьютер, мобильный… и здоровье? .- Киев: Основа, 2007.- 239 с.

 

Додаткова література

1.Большая медицинская энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1996.- том 4.- С. 519-532.

2. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник.- Тернопіль, 2006.- 158 с.