ТЕМА 20: Сутність якості та конкурентоспроможності продукції та методи їх оцінки

1. Поняття якості продукції та методи її оцінки.

2. Поняття конкурентоспроможності продукції.

3. Стандартизація і сертифікація продукції.

4. Державний нагляд за якістю продукції.

-1-

Відповідно до міжнародного стандарту ISO 8402 якість – це сукупність властивостей і характеристик продукції, які дають їй можливість задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби споживачів.

Властивістю називається об’єктивна спроможність продукції, яка виявляється при її створенні, експлуатації чи споживанні. Кількісне відтворення властивостей продукції характеризується за допомогою показників якості.

Показники якості поділяються на:

- функціональні;

- ресурсозберігаючі;

- природоохоронні.

До функціональних показників якості відносять показники, які відображають споживчі властивості виробу, такі як:

- технічний ефект (продуктивність, потужність, швидкість тощо);

- надійність (довговічність);

- ергономічність (виконання гігієнічних, антропологічних, фізіологічність вимог);

- естетичність.

До ресурсозберігаючих показників відносять:

- технологічні (ресурсоємність виробництва виробу: матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість);

- коефіцієнти споживання ресурсів у процесі експлуатації.

Природоохоронні показники якості містить показники екологічності і безпеки.

Під рівнем якості виробу розуміють відносну характеристику якості, засновану на порівнянні сукупності показників якості розглянутого виробу із сукупністю базових показників (аналогів, перспективних зразків, випереджаючих стандарти тощо).

Висока якість виробів визначається різними факторами, основними з яких є:

1) фактори технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо);

2) фактори економічного характеру (фінансові, нормативні, матеріальні тощо);

3) фактори соціального характеру (організаційні, правові, кадрові тощо).

Урахування всіх вказаних факторів вимагає комплексного підходу до забезпечення якості.

Світовий досвід комплексної оцінки якості узагальнений у міжнародних стандартах ISO серії 9000, яка включає такі складові елементи:

- ISO 9001 – система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (чи) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні;

- ISO 9002 – система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі;

- ISO 9003 – система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі і випробовуваннях.

Це лише невеликий перелік міжнародних стандартів якості.

Забезпечення, управління і поліпшення якості продукції на всіх етапах її життєвого циклу відображене «петлею якості» відповідно до міжнародного стандарту якості ISO 9004.

Нормативні засади для порівняння рівня якості нових виробів на різних етапах життєвого циклу наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Бази для порівняння рівня якості нових виробів

Стадії життєвого циклу	База для оцінки рівня якості	Документи для оцінки
Науково-дослідні роботи (НДР)	Рівень техніки в перспективі	Стандарти з перспективними вимогами. Звіти з НДР. Технічні завдання на дослідно-конструкторські розробки (ДКР)
Дослідно-конструкторські розробки (ДКР)	Рівень закінчених розробок	Стандарти з перспективними вимогами. Проектно-дослідна документація
Виробництво	Рівень нової техніки, освоєної у виробництві	Стандарти і технологічні умови (ТУ). Робоча конструкторська документація
Експлуатація	Рівень нової техніки, освоєної в експлуатації	Стандарти і ТУ. Експлуатаційна і ремонтно-конструкторська документація

 

 

 

Рис. 2 – «Петля якості» за стандартом ISO 9004

 

-2-

Конкурентоспроможність (КСП) – спроможність деякого класу об’єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу.

КСП характеризує ступінь відповідності окремого класу об’єктів визначним ринковим потребам: пропозиції (товару) – попиту на нього, підприємства – можливості забезпечити конкурентні переваги, країни – соціально-економічній моделі розвитку.

КСП товару зазвичай визначається такими елементами:

- властивостями даного товару;

- властивостями конкуруючих товарів;

- особливостями споживачів;

- загрозою появи нових конкурентів;

- загрозою появи товарів-замінників;

- незалежністю постачальників;

- вибірковістю покупців;

- суперництвом конкурентів між собою.

!!! Конкурентоспроможний товар має конкурентні переваги.

Конкурентні переваги поділяються на 2 основних види:

ü найнижчі витрати (відображає здатність підприємства розробляти, випускати і продавати товар з мінімальними витратами порівняно з конкурентами);

ü диференціація товарів (визначає здатність підприємства забезпечити покупця унікальною цінністю у вигляді товару нової якості, особливих споживчих властивостей чи після продажного обслуговування).

При визначенні конкурентоспроможності товару розглядають властивості аналізованого товару і конкуруючих товарів.

Численні способи визначення КСП товару оперують саме цими групами показників – кількісними і якісними параметрами.

Від вибору бази порівняння залежить правильність результату оцінки КСП і прийняття рішення.

Базою порівняння можуть виступати:

- потреби покупців;

- величина корисного ефекту;

- конкуруючий товар;

- гіпотетичний зразок;

- група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреби покупців, здійснюється аналіз номенклатури і встановлюються величини параметрів потреб покупців оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користується при виборі товару на ринку, а також визначається значимість цих параметрів у загальному наборі.

Коли за базу порівняння приймається величина корисного ефекту продукції, а також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання продукції, оцінка продукції на ринку відбувається за критерієм її граничної корисності.

Якщо оцінювана продукція має безліч ринкових аналогів, то конкуруючий зразок моделює потреби і виступає матеріалізованою вимогою, якій повинна задовольняти оцінювана продукція.

Іноді за базу порівняння беруть гіпотетичний зразок, який представляє собою середнє значення параметрів групи виробів. Таку базу порівняння використовують в тому разі, коли інформації про конкретні ринкові аналоги недостатньо. Фактично йдеться про аналіз потреби, яка повинна розглядатися як орієнтована і підлягаюча подальшому уточненню.

Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних для узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. З групи аналогів спочатку вибирають найбільш представницькі вироби, а потім – прогресивні вироби, які мають найкращі перспективи на ринку збуту і користуються найбільшим попитом у споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. При оцінці КСП використовують диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння.

Комплексний метод оцінки КСП ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

-3-

Під стандартизацією розуміють застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

Стосовно продукції стандартизація охоплює:

- установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

- розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

- визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

- формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

- створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Принципи здійснення стандартизації продукції:

- урахування рівня розвитку науки й техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

- гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності — з національними стандартами інших країн;

- взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів, придатність останніх для сертифікації продукції;

- участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

- відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Ефективне управління якістю продукції засноване на застосуванні системи стандартів.

Нормативно-технічна документація:

- міжнародні стандарти ISO серії 9000;

- державні стандарти України (ДСТУ);

- галузеві стандарти (ГСТУ);

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

- технічні умови (ТУ);

- стандарти підприємств.

Об’єктами державної стандартизації є конкретна продукція, норми, правила, вимоги, методи, терміни, призначені для застосування в різних сферах. Державні стандарти встановлюють показники, що відповідають провідному рівню науки, техніки і виробництва.

Стандарти підприємства є документами, що регулюють діяльність кожного виробничого процесу; складові одиниці, норми, вимоги і методи в сфері розробки й організації виробництва продукції, технологічні процеси, норми і вимоги до них; обмеження за застосовуваною номенклатурою матеріалів, деталей; форми і методи управління тощо.

За змістом стандарти підприємства поділяються на:

- стандарти технічних умов;

- стандарти параметрів;

- стандарти типів;

- стандарти марок;

- стандарти конструкцій і розмірів;

- технічні вимоги;

- стандарти привал приймання і контролю;

- стандарти методів випробувань;

- стандарти правил маркування, упакування і транспортування;

- стандарти правил експлуатації і ремонту тощо.

Сертифікат – це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Сертифікація продукція в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації – УкрСЕПРО. Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO.

Відповідно до вимог стандартів продукція (майже усі види) підпадають під сертифікацію незалежними сертифікаційними центрами. Сертифікація продукції здійснюється періодично (наприклад, раз на рік чи кожний тисячний виріб), після чого продукція може бути продана на ринку.

Розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, що не є обов'язковими (на договірних засадах).

 

-4-

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об’єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту – центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Система державного нагляду передбачає відповідальність суб’єктів господарювання за порушення стандартів, норм і правил, а саме: матеріальну відповідальність, у формі штрафів, розміри яких коливаються від 25 до 100% вартості невідповідної стандартам продукції. Суми штрафів розподіляються таким чином:

60% - у Державний бюджет;

30% - у позабюджетні фонди місцевих органів влади;

10% - у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної та науково-дослідної бази.