Висновок. - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання Після Аристотеля – “Олександра Македонського Грецької Філософії” – Антична Фі...
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки завойовані македонцями і греками території, включаючи в себе всю західну частину смуги древньої цивілізації, яка протягнулась через Старий світ між 40-м і 20-15-м градусами північної широти і, в середині якої виникли ранньокласові суспільства, в той час як на північ і південь від цієї “смуги” зберігався ще неоліт.
Третій період в історії античної філософії – це і є епоха поширення грецької культури як на Схід, так і на Захід – на Рим. Цей період охоплює ІІІ-І ст. до н.е. В цей період продовжують функціонувати з перемінним успіхом як старі філософські школи Платона і Аристотеля, так і нові, які опиралися далеко не на нові ідеї. Це були школи Епікура (“Сад Епікура”), Піррона (скептики), Зенона – стоїка (Стоя). Їх вчення проникають в Римську республіку, породжуючи римський, латиномовний епікуреїзм (“Про природу речей” Лукреція Кара), скептицизм і особливо характерний для Римської республіки і ще більше для ранньої римської імперії стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій і ін.); вплив Аристотеля невеликий. Однак він зростає з кінця І ст. до н.е., завдячуючи виданню творів Аристотеля.
Останній, четвертий період в історії античної філософії – філософії Римської імперії – проходить під впливом спочатку стоїцизму (рання Римська імперія), а пізніше неоплатонізму (пізня Римська імперія) і, опираючись на неоплатонізм християнської патристики, яке стало, як відомо, на початку ІV ст. Жорстоко переслідуватись Римською імперією, християнство до початку VI ст. усуває античну філософію. Це було легко зробити, оскільки на протязі всієї своєї історії антична філософія була надбанням невеликої групи освічених греків та римлян, а світогляд переважної більшості населення Римської імперії залишався релігійно-міфологічним, тому в державному масштабі перехід до християнства означав лише заміну міфології і культури. Та й сама антична філософія в цей період переживала спад, схиляючись до містики і міфології (звичайно, язичницької). Зі свого боку і християнство для боротьби з античною філософією почало створювати релігійне вчення (воно було філософським лише по формі, а по змісту залишалось міфологією).
В умовах внутрішнього і зовнішнього наступу християнського релігійно-міфологічного світогляду аристотелізму довелось зіграти позитивну роль. Олександр Афродісійський – знаменитий коментатор Аристотеля, пропагуючи вчення Стагірита, підкреслював його матеріалістичні сторони.
Закриття імператором Юстиніаном в 529 році філософських шкіл в Афінах, і катування Боеція (перевів Аристотеля на латинську мову) вважається кінцем античної філософії. Праці Аристотеля найнеймовірним методом вціліли. Вигнані філософи винесли їх на Схід, де були переведені на сирійську мову, а пізніше, при арабському завоюванні – на арабську. Так Аристотель отримав друге життя: його вчення стає основою світогляду видатних арабських мислителів – Ібн-Сіни, Ібн-Рушда і ін.
Третє життя твори Аристотеля отримали в епоху пізнього середньовіччя: в період хрестових походів в Європу спочатку із сходу, а пізніше від західних арабів іспанського Кордовського халіфату попадають арабські твори Аристотеля. Тепер їх перекладають з арабської мови на латинську. Незабаром з Візантії були отримані і оригінальні тексти, які також перекладались на латинську.
Західнохристиянська церква не зразу прийняла Аристотеля. Вона ще опиралась на Платона та неоплатоніків. Однак в ХІІІ ст., завдяки працям Олександра Гельського, Альберта Великого і особливо Фоми Аквінського, аристотелізм став основою християнської теології в її раціоналізованому варіанті.
З таким схоластичним Аристотелем і довелось зіткнутися науці і філософії Нового часу. Реакція протиставила геліоцентризму Коперніка геоцентризм Аристотеля, вченню Джордано Бруно про нескінченність Всесвіту і нескінченість світів, про матеріальну однорідність Всесвіту – вчення Аристотеля про єдиний кінечний і матеріально різнорідний світ, який складається (на думку Аристотеля) з надмісячної, ефірної і підмісячної, чотирьох стихійних частин. Філософія Нового часу опиралася на нові знання, які показали неспроможність більшості уявлень Аристотеля про природу.
Особливо вразило людей те, що вони побачили в телескопи на небі і в мікроскопи на Землі. Новий шлях науки вказали вчення Коперніка і Галілея, а також великі географічні відкриття. Люди в XV-XVI ст. ніби опинилися в іншому часі і на іншій землі.
Тому, не дивлячись на те, що деякі філософи сприймають ідеї Стагірита (наприклад, Лейбніц), аристотелізм стає досягненням історії. Однак, католицька церква ніколи не відмовлялась від аристотелізму в тому вигляді, якого надав йому Фома Аквінський. В кінці ХІХ ст. католицька церква оголосила аристотелеподібний томізм єдино вірним філософським вченням. Цей аристотелізм під назвою неотомізм набув поширення по всьому світу.
До думок Аристотеля людство прислуховується уже понад дві тисячі років. Державні мужі, науковці, церковні служителі, митці звертають свою увагу до думок мислителя, який у своїх творах намагався осмислити вічне і плинне.
Аристотель доводив, що між народами і державами не існує справжнього миру, а точиться постійне суперництво, боротьба і війни (“війна всіх проти всіх”). Йому також належить обґрунтування теорії розподілу влади (законодавчої, виконавчої та судової), як ідеї “змішаного правління”. Аристотель вважав природною рисою людини потребу приналежності до групи з притаманними тільки їй ознаками: сім’я, клан, плем’я, стан, суспільний прошарок, релігійна організація, політична партія, нарешті народ і держава.
Мислитель доводив і необхідність обмеження політичної влади (абсолютизму), такі функції повинно взяти на себе право. Його роздуми про правову державу актуальні і сьогодні. Наскільки свіжими в нашій пам’яті є ще пошуки консенсусу, які в стародавні часи турбували думки філософа.
Все це дало йому змогу випередити свій час, ідеологічно готувати світ до його реформування. А основні праці древнього мислителя – “Про ідей”, “Категорії”, “Аналітика”, “Поетика”, “Риторика”, “Політика”, “Фізика”, “Метафізика”, “Історія тварин”, “Про душу”, “Нікомахова етика” ввійшли в золоту скарбничку наукових надбань людства.
Використана література:
1. Авраамова М.А. Учение Аристотеля о сущности. – М., Изд. Московского университета., 1970- 68 с.
2.Антология мировой философии.: в 4-х Т. Т.1.- М., Мысль, 1969—576 с.
Аристотель и античная литература (АН СССР, Инст. Мировой литературы) – М., Наука, 1978—230 с.
Аристотель. Сочинения: в 4- х Т. (Редакция И. Д. Рожанский) — М., Мысль, 1981—Т.1. 550 с.
Асмус В.Ф. Античная философия — М., Высшая школа, 1976 - 544 с.
Асмус В.Ф. История античной философии — М., Высшая школа, 1982- 320с.
Багнюк А. Філософія. Ч.1. — Рівне, 1997 — 472с.
Богомолов А.С. Античная философия — Издательство Московского университета, 1985—366 с.
Воронина Л.А. Основные эстетические категории Аристотеля — М., Высшая школа, 1975—126 с.
Гайденко П. История греческой философии в ее связи с наукой: учебное пособие для вузов—М., Университетская книга, 2000- 320с.
Джахадзе Д.В. Диалектика Аристотеля—М., Наука, 1971—264с.
Джахадзе Д.В. Основные этапы развития античной философии—М., Наука, 1977-- 296 с.
Залеский Н.Н. Очерки истории античной философии. Вып. 1.—Л., Изд- во Ленинградского университета, 1975-- 104 с.
Лосев А.Ф. История античной философии в конспективном изложении— М., Мысль, 1989-- 204 с.
Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии —М., Мысль, 1993-- 960 с.
Мамардашвили М. Лекции по античной философии (Редакция Ю.Сенокосов ) — М., Аграф, 1998-- 320 с.
Сократ; Платон; Аристотель; Юм; Шопенгауэр: биографические повествования — Челябинск, Урал, 1995-- 400 с.
Татаркевич В. Історія філософії Т. 1.—Львів, Свічадо, 1997- 456с.
Томсон Дж. Исследования по истории древнегреческого общества — М., Изд. иностран. лит., 1958-- 660с.
Фролов Э. Д. Факел Прометея: очерки античной общественной мысли—Л., Изд. ЛГУ, 1981-- 160 с.
Хамітов Н. та ін. Історія філософії. Проблема людини та її меж — К., Наукова думка, 2000-- 272 с.
Целлер Э. Очерк истории греческой философии — С.- Пб., Алетейя, 1996—296 с.
Чанышев А.Н. Аристотель — М., Мысль, 1981-- 200 с.
Чанышев А.Н. Аристотель- 2-е изд., доп. - М., Мысль, 1987- 220 с.
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии — М., Высшая школа, 1981-- 376 с.
Читанка з історії філософії. У 6-ти книгах. Кн..1. Філософія стародавнього світу—К., Довіра, 1992-- 208 с.
Ясперс К. Всемирная история философии: введение.—С.- Пб., 2000—272 с.
Тема 3. Філософія середніх віків та епохи відродження
Все темы данного раздела:
ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
Зміст
1. Поняття і сутність світогляду
2. Специфіка філософського освоєння дійсності
3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії
ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
ПЛАН
Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії
Даосизм
Лао-цзи – засновник філософськ
Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л
Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з
Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис
Ідеї діалектики
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей.
У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають прот
Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан
Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень.
“Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
План
Розділ 1. Філософія стародавнього китаю
Розділ 2. Філософія стародавньої шдп
Висновки
Література
Філософія давнього Китаю
Устрій ідеальної держави
В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів.
Справжні філософи, поясн
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”
Зміст
РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.
ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст
РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження
§1. Зародження гуманізму
§2. Соціокультурні зміни
§3. Основні проблеми філософії Відродження
РО
ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План
Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах
Просвітителі західноєвропейських країн
Просвітництво в Росії
Просвітництво в Україні
Розд
Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті
Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в
Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним
Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань
Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р
Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш
Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю
Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать
Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План
Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму
Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії
Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз
СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
План
І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга
Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г.
Основні розходження з Фрейдом.
Аналітична п
Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі
Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ
Визначення поняття волі.
Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютн
Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с
Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт
Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ
Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл
ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с.
Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –
Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо
Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160).
“Метафізика була спробою вийти за м
Філософська герменевтика.
Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання.
В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствуван
Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.
Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши
Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
Вірування остають як різновид фактично знання про
Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань.
Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
Зміст
1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму
2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича
3. Філософія серця – ядр
М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
ЗМІСТ
І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя
П. М.В. Гоголь і українська філософська думка
Висновки
Література
ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
План
Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького
Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії
Розділ ІІІ Проблема етн
ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
Зміст
Розділ 1. Основи донцовського світогляду
Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей
Воля, як закон
Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки
Список використаних джерел
Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів
Важко визначити, до якого напрям
Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог
Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98.
Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20
ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча
Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції
2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ
2.1. Об’єктивність та суб’єктивність
2.2. Односпрямованість та незворотність
2.3. Абсолютність та від
ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості.
2. Соціальні фактори формування свідомості.
3. Проблема особистості і її самосвідомості.
МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План
Вступ
Розділ І. Поняття мови.
§1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій.
§1.2. Концепції походження мови.
Розділ ІІ. Мова і свідо
Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,
Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит
Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц
Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с.
2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q
Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої
Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,
Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982.
2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990.
3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.
Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл
Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо
ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст
Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми
Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів
Розділ 3. Взаємозв'язок
Культура - предмет філософського аналізу
КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м
A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел
Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру
Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
ЗМІСТ
Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез
Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода
Розділ 3
Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п
БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
ПЛАН
І. Поняття людини у філософії
ІІ. Буття людини та його цінності
ІІІ. Суспільний характер людського буття
Висновки
Список використан
Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає:
Усвідомлення
Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з
ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
Зміст
1. Проблема людини в історії філософії
2. Антропологія ХХ століття
2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології
ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
ПЛАН
Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера.
Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:
Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун
Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за
Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких
Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн
Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили
Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко
Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич
Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува
ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
Розділ l. Закони науки як ідеальна модель.
Методи пізнання об`єктивних законів.
Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія.
Пояснювальна функція наукових з
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
Зміст
Поняття „системний підхід” і „система”
Системотворчі чинники
зовнішні системотворчі чинники
внутрішні ситемотворчі чинники
АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
План
Вступ.
1. Цінності в житті людини та суспільства.
1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.
1.2. Цінності як філософська к
Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій.
Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал
Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова
Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до
СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
План
II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи
Суспільний прогрес, його критерії
Типи суспільного прогресу
III. Єдність і різноманітні
Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"
На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно
ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План
I. Філософія історії. Предмет і напрямки.
Прогресистський напрямок.
Регресистський напрямок.
II. Єдність і багатоманітність людської історії.
Натур
Новости и инфо для студентов