рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Визначення поняття волі.

Визначення поняття волі. - раздел Философия, Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання Філософія Шопенгауера Різко Протистоїть Метафізичним Поглядам Трьох Видатних ...

Філософія Шопенгауера різко протистоїть метафізичним поглядам трьох видатних сучасників – Фіхте, Шеллінга та Гегеля. Основне положення філософії Шопенгауера полягає у тому, що воля є "абсолютним" народилося у теоретичному аналізі Канта і Фіхте. Теорією думок чи ступеням вольового феномену він зобов'язаний Платону, а загальним тверезо – песимістичним напрямком філософії про заперечення волі – буддизму. Життєвим ідеалом філософа був буддистський самітник. Не зважаючи на перегук ідей з східними вченнями, Шопенгауер постійно підкреслював самостійне виникнення своєї філософської системи.

На думку Шопенгауера, що повністю співпадає з думкою Канта, світ є відмінним від власного уявлення людини. Потрібно розрізняти світ у собі, незалежний від власних почуттів, і світ, яким людина його бачить і пізнає, тобто світ феноменальний. Наші фактичні пізнання відносяться не до самого світу, яким він є насправді, а лише до світу явищ. Пізнавальна свідомість сприймає світ через сітку особливих категорій, які просто упорядковують наші уявлення. Але світ, народжений процесом пізнання, як вважає Шопенгауер, відрізняється від ідеального світу, про який нам важко зробити висновок. Отже, Шопенгауер розрізняє два світи. Один – це уявлення. Інший, відокремлений від нього проваллям, це світ реальний, світ – воля. В першому панує причинність як і в усьому, що знаходиться у часі та просторі. Інший не співвідноситься з часом та простором. Він вільний від усяких меж і нічим іншим не сформований і не скутий. Розрізнити ці два світи — завдання філософії Шопенгауера.

"Світ — це моє уявлення". Цією формулою Шопенгауер починає свою основну працю “Світ як воля і уявлення”, відтворюючи в ній філософію Індії, сутність філософських систем Лейбніца, Берклі, Юма, Канта. Світ феноменальний за Шопенгауером, це моя ідея, продукт моєї розумової організації. Припустимо, я був би організований якось по іншому. Що це означало б? Світ змінився б, уявився б мені зовсім іншим, створеним з інших феноменів. Отже, він залежить від суб'єкта, який сприймає цей світ.

Отже, існують дві різні сфери; сфера феноменів, яка не має в собі нічого реального і щось зовсім інше, до сих пір нерозгадане, таємниче, можливо принципово незрозуміле. "Це вже не уявлення, а воля…" Світ і всі його феномени, каже Шопенгауер, – лише об’єктивація волі. Коли волі не стане, “скасуються й усі ті феномени, те незмінне напруження й безконечні та безупинні зусилля на всіх щаблях об’єктивності, в яких і завдяки яким існує світ; зникнуть усі розмаїті форми, що змінюють одна одну; зникнуть усі вияви волі, а зрештою, й універсальні форми тих виявів – час і простір, а також її остання фундаментальна форма – суб’єкт і об’єкт – усе це скасується. Нема волі — нема уявлень, нема світу. Отже, перед нами лише ніщо”. "Воля — це початок усього існуючого. Це означає сутність прихованого існування феноменів. Воля — це абсолютно вільне бажання, що не має ні причин, ні підстав" [9, 169–321].

Світоглядна позиція Шопенгауера звичайно заводить в глухий кут дослідників, схильних до жорстких оцінок філософських поглядів. Метафізичну систему, що має першоосновою єдину світову волю, навряд чи можна віднести до матеріалізму. Творець такої системи, фактично ігнорує прибічників об'єктивного ідеалізму, окрім Платона і Арістотеля, багаторазово вельми співчутливо посилається на матеріалістів Епікура, Лукреція Кара, Бруно, Гельвеція і навіть рекомендує читати трактат "Відношення між фізичною та моральною природою людини" Молешотта, одного із представників вульгарного матеріалізму.

За волею та уявленням як основними одиницями існуючого вгадується кантівське розрізнення практичного і теоретичного розуму і навіть, вищість практичного над теоретичним. Справжньою і єдиною "річчю у собі" є, на думку Шопенгауера, "світова воля". На рівні психіки, там, де відбувається роздвоєння волі на об'єкт та суб'єкт, вона стає сама для себе у поняттях. Світ, що представлений людині в його свідомості, є справжнім; наше життя схоже на сни. Життєві події і сновидіння за обраним виразом Шопенгауера — сторінки однієї книги, різниця тільки в тому, що ми читаємо її послідовно, чи просто гортаємо, заглядаючи чи туди чи сюди. "Життя, — заявляє він, — довге сновидіння".

Уся різноманітність світу за Шопенгауером — це виявлення волі. Будь-який рух волі прагне до утвердження, сперечаючись з іншим за матерію, простір та час. Звідси внутрішнє суперництво, безперервна війна між індивідами, так як мова йде про види в органічному царстві, і прояви природних сил в неорганічному світі. У сфері людських бажань мова також іде про виявлення волі, її безперервної, невтомленної, беззмістовної гри. Бажання людей нескінченні і ненаситні. Задоволення не має позитивного змісту, воно негативне. Людські страждання довічні, так як вони не є наслідком помилок, відхилення від карми, "хибою", а виразом сутності самої волі, самим позитивним станом світу.

Отже, на думку Шопенгауера, сутність всіх речей, таємниця світу і його рушійна сила зумовлюється волею до життя, так як воля постійно створює тільки саму себе і ця робота ніколи не може бути закінченою, бо незадоволенність, недосконалість — її природний стан. Воля до життя вже за визначенням — нещаслива воля. Отже, так як світ є ніщо інше як маніфестація (об'єктивне самовиявлення) волі до життя, то він є також сукупністю мук і страждань [7, 31–40].

Воля — багатолика та всюдисуща. Великою є її роль, на думку Шопенгауера, у рослинному світі. Вона утілює тут прагнення, бажання, несвідомий потяг. Верхівка дерева тягнеться до світла, прагне постійно рости тільки вертикально. Коріння прагне вологи… Сім'я, кинуте в землю, проросте стеблом до гори, а корінням — вниз. Гриб пробивається через стіну, а квітка через асфальт. Все це виявлення волі. Так і в природі в цілому. Магнітна стрілка постійно спрямовується до півночі. Тіло завжди падає вертикально. Тепло і холод впливають на стан речовини. Мова як раз і фіксує цей вольовий початок. Люди говорять; вода кипить, вогонь не хоче горіти. На думку німецького філософа, це зовсім не образ, а реальні спонукання, що виникають у сфері стихій, мінералів, предметів.

Воля — це сила, завдяки якій виникають істоти, індивіди, що живуть в просторі і часі. Воля є те, що не бувши прагненням до існування, стає буттям, об'єктивується у великій кількості різних втілень. Сама воля не підкоряється законам простору і часу і не може бути пізнаною. Але її реальні виявлення інтелект спроможний сприймати. Феномени загальної волі послідовно розгортають себе у часі. Вони виявлять себе закономірно у постійних формах, відповідно з тими незмінними формами, які Платон назвав ідеями. Так народжується верениця перевтілень від елементарних істот до вищих. Кожний ступінь вольового феномену відстоює своє право, що і породжує боротьбу за існування.

Воля — це незмінне прагнення буття. Поки вона існує, зберігається і Всесвіт. Шопенгауер наділяє її трьома головними властивостями: тотожністю, незмінністю, свободою. Хоч вона і усюдисуща, найбільш виразно воля виявляється в людині і в людській свідомості. "Людина стає тією віссю, навколо якої обертається макро- і мікрокосмос, при цьому цінність характеризується шляхом співвідношення з людиною, а саме: добро це для неї чи зло" [3, 273].

Читаючи "Афоризми житейської мудрості" доводиться часто пригадувати шопенгауерівський досвід: філософ постійно повертається до своєї головної праці, роз'яснює власні ідеї, торкаючись чисто етичних проблем. Він, зокрема пише, що волю людина дала собі сама, так як воля — це сама людина. Розум — же це благо, що даровано людині небом, вічною, таємничою долею, необхідністю, в руках якої людина це іграшка. Розум людини, за Шопенгауером, — це продукт волі. Він гине разом з індивідом, але воля при цьому не втрачається, не руйнується. Тому вона тотожна собі, тобто в рівній мірі виявляється і у кліща і у людини. Різниця тільки у несуттєвому — в об'єкті бажань, у мотиві бажання і в усвідомленні, осмислюванні цього прагнення. Те, що в природі панує порядок, залежить зовсім не від розуму. Останній рухливий та змінний, він вселяє в світ безмірну різноманітність. Виміром же життя залишається завжди воля.

Будучи незмінною тотожною самій собі, воля не залежить ні від яких установок. Вона вільна у своїх проявах, сама стверджує чи заперечує себе. Людина, отже, істота прагнуча, бажаюча, а вже тоді пізнаюча, мисляча. Такий погляд, на думку Шопенгауера, створює особливу моральність, що і народжує героїв і святих [6, 45–50].

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Вступ до філософії. Філософія як специфічний тип знання

Розділ І Вступ до філософії... Тема Філософія як специфічний тип знання... ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Визначення поняття волі.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ФІЛОСОФІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ТИП ЗНАННЯ
  Зміст 1. Поняття і сутність світогляду 2. Специфіка філософського освоєння дійсності 3. Структура сучасного філософського знання. Функції філософії

ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО КИТАЮ
  ПЛАН   Філософія давнього Китаю, її першооснови і принципи. Система категорій і понять філософії Даосизм Лао-цзи – засновник філософськ

Лао-цзи – засновник філософської школи даосизму
Лао-цзи “Старий мудрець”, “Старе немовля” – давньокитайський філософ, якому приписується авторство на класичний даосизький трактат “Дао де цзин” (деколи навіть сам цей твір називають його іменем “Л

Дао де цзи” – вчення про дао та де
Даосизм походить від назви невеликого за обсягом трактату “Дао де цзи” (“Вчення про дао та де”), автором якого вважають Лао-цзи. “Дао” – вічне і незмінне начало, з

Суть об’єктивного ідеалізму дао
Ієрогліф дао складається з двох частин: шоу – голова і цзоу – йти, тому основне значення цього ієрогліфа – дорога, якою ходять люди, але пізніше цей ієрогліф набув переносного смис

Ідеї діалектики
Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей. У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають прот

Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства
Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написан

Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень. “Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з осново

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
  План Розділ 1. Філософія стародавнього китаю Розділ 2. Філософія стародавньої шдп Висновки Література Філософія давнього Китаю

Устрій ідеальної держави
  В своїй праці Платон велику увагу приділяє питанню устрою держави, а саме те, що правління філософів тісно поєднується з дією справедливих законів. Справжні філософи, поясн

Висновок.
Після Аристотеля – “Олександра Македонського грецької філософії” – антична філософія втратила свій творчий характер. Древньогрецька культура починає рости в ширину. Вона проникає у всі куточки заво

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Высшая школа, 1991. - 510 с.
ТРАКТУВАННЯ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ТВОРІ АВГУСТИНА БЛАЖЕННОГО „СПОВІДЬ”   Зміст РОЗДІЛ 1. „СПОВІДЬ”. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ. ЖАНР.

ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
Зміст РОЗДІЛ І. Основні риси філософії епохи Відродження §1. Зародження гуманізму §2. Соціокультурні зміни §3. Основні проблеми філософії Відродження РО

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА
План Розділ І. Філософські ідеї Просвітництва в різних країнах Просвітителі західноєвропейських країн Просвітництво в Росії Просвітництво в Україні Розд

Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу.
У силу цього абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається. У цьому змісті відомого положення Гегеля про те, що абсолютне повинно бути осмислене не ті

Основне питання філософії.
Людвіг Фейєрбах як матеріаліст виступив на філософській арені в самому кінці 30-х років минулого століття. Це був передреволюційний період для батьківщини мислителя - Німеччини. Феодальна система в

Психологічні основи релігійних уявлень.
Головною справою життя і філософії Фейєрбаха була критика релігії, він писав: "... Я в усіх своїх творах ніколи не випускаю із свого зору проблеми релігії і теології; вони завжди були головним

Виникнення релігійного культу.
Значне місце у творах Л.Фейєрбаха відводиться аналізу психологічних основ релігійного культу. Він розкриває взаємозв’язок між почуттями і діями людини, показує як із почуттів, емоційних переживань

Перехід від політеїзму до монотеїзму.
Цікава постановка Фейєрбахом питання про перехід від політеїзму до монотеїзму. Він виходить з живої чуттєвої людини, з її бажань і потреб, відмінність між якими і визначає відмінність, і еволюцію р

Гносеологічні основи релігійних уявлень.
Фейєрбах основну увагу зосереджує на почуттях, емоціях, переживаннях, які виникають у людини під впливом оточуючого середовища. І цим самим він хоче підкреслити відмінність психологічних чи, точніш

Людина, як частина природи.
В центрі інтересів Фейєрбаха і, природно, в центрі всієї його філософії - людина. Вчення його було антропоцентричне. Слова одного з героїв твору Горького: " Людина - це звучить гордо. Все в лю

Вчення про мораль.
Особливо наполегливо Фейєрбах відстоював своє антропологічне розуміння людини у вченні про мораль. Ключем до вірного розуміння моралі є вірне розуміння волі. В основі всієї поведінки людини лежать

Теорія пізнання.
Продовжуючи матеріалістичні традиції, Фейєрбах вніс значний доробок і в теорію пізнання. Він розвиває лінію матеріалістичного сенсуалізму. Реальний світ, за Фейєрбахом, є дійсністю, що чуттєво спри

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ХХ СТОЛІТТЯ
План Розділ І. Філософські джерела екзистенціалізму Розділ II. С.К'єркегор - основоположник екзистенціальної філософії Розділ III. Філософська концепція екзистенціаліз

СПРОБА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ НЕОФРЕЙДИЗМУ К.Г.Юнга
  План І. Аналіз неофрейдистських поглядів К.Г. Юнга Формування дуалізму у життєвій філософії Юнга К.Г. Основні розходження з Фрейдом. Аналітична п

Джерела філософії А. Шопенгауера.
Артур Шопенгауер народився у родині данцигського банкіра у 1788 р. Його мати - видатна німецька письменниця Анна Шопенгауер після смерті чоловіка переселилася у Веймар. В її домі часто бували такі

Волюнтаризм як напрямок філософської думки.
Волюнтаризм – від латинського voluntas – воля (цей термін був введений німецьким соціологом Ф. Теннісом у 1883 р.) ідеалістичний напрямок у філософії, який розглядає волю як найвищ

Усього існуючого та джерело зла.
У філософії Шопенгауера з’являються певні труднощі коли він намагається дати відповідь на питання, як співвідноситься воля людей з їхніми тілами. У творі "Про волю в природі" Шопенгауер с

Філософсько-антропологічна позиція.
Сутність філософсько-анропологічної позиції Шопенгауера виявляється, не в спробах створити щось на зразок раціональної психології, а у трактуванні людини, як носія волі та інтелекту. І тут виявляєт

Елементи теорії світового песимізму.
З листів А. Шопенгауера до своєї матері видно риси притаманного йому песимізму, що він проніс через довгі роки. Потрібно, однак, в трактуванні цієї проблеми відокремити психологічні особливості філ

Етичні та естетичні погляди філософа.
Етична програма Шопенгауера на свій лад досить послідовна. Так як Світова воля являє собою джерело зла, то її самознищення повністю морально виправдане і необхідне. Оскільки знищення її можливе тіл

ЛІТЕРАТУРА
Антология мировой философии в 4-х томах. Т 3. Буржуазная философия конца 18 - первых двух третий 19 века. — М.: Мысль, 1970. – 708 с. Великие мыслители Запада / Пер. с англ. В. Федорина. –

Поняття “аналітична філософія”.
Аналітична філософія – “поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розпо

Аналітична філософія і метафізика
Б.Страуд вважає, що аналітична філософія завжди розглядалася як негативна, критична філософія, як радикальний розрив з метафізичною традицією”. (1,160). “Метафізика була спробою вийти за м

Філософська герменевтика.
  Гадамер стверджував, що філософська герменевтика загалом не є методом і не є теорією пізнання. В.С.Малахов у парці “До характеристики герменевтики як способу філософствуван

Сучасна релігійна філософія.
4.1. “Лінгвістичний поворот” у філософії релігії.   Філософія релігії невіддільна від проблемної ситуації сучасної західної філософії. Філософія релігії в ши

Визначення категоріальної приналежності релігійних вірувань.
  Філософсько-епістемологічний аналіз релігії орієнтується на встановлення категоріальної приналежності релігійних вірувань. Вірування остають як різновид фактично знання про

Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань
Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань. Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно рел

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ П.Д. ЮРКЕВИЧА
  Зміст 1. Критика П.Д.Юркевича антропологічного матеріалізму 2. Принцип переходу кількісних змін в якісні в розумінні П.Д.Юркевича 3. Філософія серця – ядр

М.В. ГОГОЛЬ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІЛОСОФІЇ
  ЗМІСТ І. Зміст людського життя в філософії М.В. Гоголя П. М.В. Гоголь і українська філософська думка Висновки Література  

ФІЛОСОФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
  План Розділ І Націостановлення українців в дослідженні Ілисяка-рудницького Розділ ІІ Д. Чижевський - історик української філософії Розділ ІІІ Проблема етн

ПОЛІТИЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ ДМИТРА ДОНЦОВА
  Зміст Розділ 1. Основи донцовського світогляду Розділ 2. Вимоги «чинного» націоналізму Д.Донцова в контексті європейських філософських ідей Воля, як закон

Розділ 3. Етнонаціональна політика і перспективи етнонаціонального розвитку в україні
Висновки Список використаних джерел   Розділ 1. Українська національна ідея в українській політичній думці радянських часів Важко визначити, до якого напрям

Основні віхи життя і творчості О. Потебні
В історії вітчизняної суспільної, філософської та лінгвістичної думки помітне місце займає Олександр Опанасович Потебня. Своєрідність творчого доробку якого полягає насамперед у багатогранності йог

Список використаної літератури
Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98. Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-20

ІІ. Філософія мови вченого.
Дослідники історії вітчизняного мовознавства у тридцятилітній науковій філософській діяльності О.О.Потебні виділяють два основні періоди. Перший період (1860-1865 роки), в якому він переважно вивча

Статична та динамічна концепції
1.4. Субстанційна і реляційна концепції 2. ВЛАСТИВОСТІ ЧАСУ 2.1. Об’єктивність та суб’єктивність 2.2. Односпрямованість та незворотність 2.3. Абсолютність та від

ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
  1. Сучасна наука про біологічні передумови виникнення свідомості. 2. Соціальні фактори формування свідомості. 3. Проблема особистості і її самосвідомості.

МОВА ЯК ПРЕДМЕТНЕ БУТТЯ СВІДОМОСТІ
План Вступ Розділ І. Поняття мови. §1.1. Заснування і розвиток основних лінгвістичних традицій. §1.2. Концепції походження мови. Розділ ІІ. Мова і свідо

Висновок
Згадаєм ще раз, що саме в мові відбитий весь пізнавальний досвід народу, його морально-етичні, соцiально-естетичні, художні і виховні ідеали. Мова береже історію руху народу на шляху цивілізації ,

Матеріальне виробництво як фактор існування та розвитку суспільства. Спосіб виробництва та його структура.
Виробництво - це категорія, що характеризує сутність соціального, оскільки саме виробництво є діяльним родовим життям людини, тим способом, яким вона утверджує себе як родова істота. Історія розвит

Діалектика розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Суттєвими характеристиками будь-якого способу виробництва є продуктивні сили і виробничі відносини. Як основні параметри механізму його функціонування і розвитку, вони самі зазнають певних змін у ц

Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко M.I. Сучасна соціальна філософія. -К.:Генеза, 1996.-368 с. 2. Введение в философию: Учебник для вузов. Фролов И.Т., Арефьева Г.С., Араб-Оглы З.А. й др.-M.:

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Структура і функції суспільства.
Суспільство як система взаємозв'язків і взаємодій індивідів має певну структуру. Структура суспільства має два аспекти. По-перше, це те, що має назву "соціальної структури суспільства&q

Історичні типи суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація .
У сучасній філософії співіснують два підходи до типології суспільства, які частково заперечують, але й доповнюють одне одного – інформаційний і цивілізаційний. Основною проблемою, на вирішення якої

Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації,

Ідея прогресу в історії. Сенс історії.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише кале

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреев И.Л. Происхождение человека и общества.- Москва: Мысль, 1982. 2. Бердяев H. Смысл истории.- Москва, 1990. 3. Вебер M. Избранные сочинения.- Москва: Прогресс, 1990.

Генеза та сучасне розуміння.
Поняття духовне, духовність завжди мали у філософії фундаментальне значення, відіграють визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце та призначення у світі, зміст її буття, культура, суспіл

Засвоєння духовних цінностей відбувається переважно в результаті процесів соціалізації та інкультурації індивідів.
Соціалізація - процесу різнобічного пізнання індивідом соціальної дійсності та опанування актуалізованої частини соціального досвіду (норм поведінки, засобів спілкування та спільної діяльності тощо

ДУХОВНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬСТВА
Зміст Розділ 1. Понятійно-термінологічна основа проблеми Розділ 2. Суспільна свідомість, поняття, структура. Аналіз основних структурних елементів Розділ 3. Взаємозв'язок

Культура - предмет філософського аналізу
  КУЛЬТУРА (від лат. cultura — оброблення, виховання, утворення, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах м

A) Символізм. Релігійні течії у філософії.
  Кінець XIX - початок XX століття ознаменувався глибокою кризою, що охопила всю європейську культуру, що було наслідком розчарування в колишніх ідеалах і відчуттям наближення загибел

Сучасна культура
Погляди на сучасну культуру   Культура, розглянута з погляду змісту, розпадається на різні області, сфери: вдачі і звичаї, мова і писемність, характер одягу, поселень, роботи

ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ
  ЗМІСТ Розділ 1. Людське начало: витоки і визначення. антропосоціогенез Розділ 2. Специфіка людського буття і його творчо-трансцевдентальнаприрода Розділ 3

Об’єктивні та суб’єктивні умови детермінації людського фактора
Проблема об’єктивних та суб’єктивних умов детермінації людського фактора набуває актуальності в сучасних умовах суспільного розвитку, бо мова йде про переоцінку цінностей у відношенні людини, про п

БУТТЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ
  ПЛАН І. Поняття людини у філософії ІІ. Буття людини та його цінності ІІІ. Суспільний характер людського буття Висновки Список використан

Саме ці види діяльності в найбільшій мірі пов’язані з поняттям практики.
Духовна діяльність в свою чергу передбачає: Усвідомлення Знання (як продукт мислиннєвої діяльності людини, що передбачає відтворення в мовній формі закономірних з

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОСТІ
  Зміст 1. Проблема людини в історії філософії 2. Антропологія ХХ століття 2.1. Філософія екзистенціалізму як основа зародження екзистенційної антропології

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І КОМП’ЮТЕРА
  ПЛАН Комп’ютеризація як причина загострення проблеми взаємодії людини і комп’ютера. Наслідки тотальної комп’ютеризації в контексті розглядуваної проблеми:

Функціональні наслідки
Під функціональними наслідками розуміють перетворення шаблонових і творчих компонентів, що утворюються при розв’язанні задач комп'ютерними засобами в порівнянні з традиційними формами. Загальні фун

Онтогенетичні наслідки
В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок за

Загальна характеристика
Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких

Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини
Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробн

Зміни в сфері матеріального виробництва
Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили

Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства
Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про поко

Проблема створення людиноподібних систем
Постійне удосконалення швидкодіючих комп’ютерів, що вирішують складні задачі найрізноманітнішого характеру поставило людину перед тим фактом, що існує значний клас завдань, які допускають автоматич

Екзистенційні передумови використання понять дослідження в українській філософській мові.
Наприкінці ХХ століття не можна не визнати, що теоретико-філософська інтерпретація будь-яких феноменів людського буття потребує детального аналізу тих мовних засобів, якими дослідник буде користува

ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЗАКОНІВ НАУКИ
  Розділ l. Закони науки як ідеальна модель. Методи пізнання об`єктивних законів. Розділ 2. Науковий закон і наукова теорія. Пояснювальна функція наукових з

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ СВІТУ
  Зміст   Поняття „системний підхід” і „система” Системотворчі чинники зовнішні системотворчі чинники внутрішні ситемотворчі чинники

АКСІОЛОГІЯ ТА ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ.
  План Вступ. 1. Цінності в житті людини та суспільства. 1.1. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності. 1.2. Цінності як філософська к

Це вільний вияв досконалості, що включає до себе “безкорисливий інтерес” як наголошував І. Кант.
Користь – це благо яке стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій. Істина є узагальненням каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавал

Свобода.
В різні періоди історії людства філософи свободу визначали по-різному. Філософ-кінік Діоген, який жив в IV сторіччі до н.е., вважав, що не будь-яка людина вільна, а лише та, яка кожний день готова

Істина.
Людина встановлює свої відносини з світом і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до

СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ
  План II. Суть суспільного прогресу, його критерії та типи Суспільний прогрес, його критерії Типи суспільного прогресу III. Єдність і різноманітні

Багатоманітність історії
Починаючи з глибокої давнини у свідомості людей появився поділ на "ми" і "вони", на "моє" і "чуже плем'я", на "близький" і "далекий світ"

На порозі у нове тисячоліття
Коли ми думаємо про XXI ст., то уявляємо собі значний розвиток науки і техніки: космічні польоти, біотехнологія, роботи. Але наше майбутнє – дещо складніше, ніж новий, високий рівень розвитку техно

ЛЮДСЬКА ІСТОРІЯ, ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
План I. Філософія історії. Предмет і напрямки. Прогресистський напрямок. Регресистський напрямок. II. Єдність і багатоманітність людської історії. Натур

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги