АУДІОВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ

Цю групу складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзапи­си, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспа­ранти до кодоскопа) засоби наочності.

Необхідність їхнього використання, а саме динамічних засобів наоч­ності, пояснюється тим, що завдяки їм молодші школярі можуть сприй­мати:

— об'єкти і явища, які відсутні у тій місцевості, де живуть діти;

— процеси і явища в їх розвитку, які безпосередньо органами чуття не можуть сприйматися у природі (наприклад, розпускання бруньок, розви­ток жаби з ікринок і т. ін.);

— об'єкти і явища, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов (наприклад, життя водойм: їхній рослинний і тва­ринний світ і т. ін.);

— виробничий процес, послідовність здійснення його етапів (наприк­лад, добування кам'яного вугілля та інших корисних копалин);

— явища або процеси, які відбувалися у природі раніше і більше не повторюються.

Ефективність використання аудіовізуальних засобів у процесі на­вчання природознавства зумовлена насамперед загальними дидактични­ми вимогами, які необхідно враховувати учителеві. Головними серед них є, по-перше, чітке визначення конкретної дидактичної задачі чи підзадачі, яка буде розв'язуватися за допомогою того чи іншого засобу наочності на певному етапі навчання. По-друге, зміст засобу наочності повинен відповідати змістові теми уроку. Все, що не стосується теми, опускається і не показується, щоб необхідний матеріал не пройшов повз увагу учнів. По-третє, сприймання повинно бути цілеспрямоване, діти повинні усвідомити ціль і завдання перегляду чи прослуховування. Під час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування магнітофон­ного запису, платівки педагогічне керування сприйманням дітей усклад­нюється, оскільки учитель не може постійно подавати коментар і пояс­нення. Тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту аудіо­візуальних засобів наочності. Прийомами такої підготовки є: актуалі­зація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація і запис на дошці запитань, на які діти відповідатимуть після перегляду чи про­слуховування, пояснення і запис складних термінів.

Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти і телепередачі значну за обсягом інформацію про предмети, явища і процеси навколишнього світу. Цінність фільму полягає в тому, що весь ма­теріал подається в динаміці, в розвитку, в певній об'єктивно зумовленій логічній послідовності. У навчальних фільмах чітко виділяються взаємозв'язки і залежності навколишнього світу, які досить важко або й неможливо сприйняти безпосередньо в природі, у часі і просторі, тобто можна спостерігати за тим, що знаходиться далеко і відбувалося давно.

Образність, динамічність фільму завжди збуджують увагу дітей, ви­кликають пізнавальний інтерес, позитивні емоції, естетичні почуття.

Однак не слід забувати, що фільм не є універсальним засобом і не може заміняти інші засоби наочності. Він має свої особливості, які пев­ною мірою впливають на методику його використання. Зміст навчально­го фільму часто охоплює значний за обсягом матеріал, що не завжди повністю відповідає темі уроку чи змісту його логічно завершеної части­ни. Рівень складності інформації не враховує реальний стан опорних знань та умінь, які забезпечують усвідомлене сприймання. Лаконічність викладу, його темп, спресованість важче розуміються, ніж пояснення. Тому вчитель повинен попередньо переглянути фільм; визначити, що в ньому відповідає змісту усієї теми чи його логічно завершеній частині; а також визначити цілі і місце застосування фільму чи його частини в структурі уроку.

Повністю кінофільм може бути показаний, якщо у ньому цілісно роз­криваються процес, явище, певний об'єкт і він не поділяється на логічні частини. Такими, наприклад, є фільми: «Кругообіг води у природі», «Ви­добування торфу», «Видобування вугілля», «Вовки» та ін.

Фрагментарно кінофільм демонструється тоді, коли у ньому виділяються окремі частини. Наприклад, фільм «Степи» можна розділити на частини: клімат степів, рослинний світ, тваринний світ, праця людей. Для показу обирається та частина, яка відповідає дидак­тичній задачі і буде найефективнішим у порівнянні з іншими засобами розв'язання. Ефективність визначається характером матеріалу, складністю його для розуміння, рівнем підготовки дітей до осмисленого сприймання.

Навчальні кінофільми використовуються на всіх етапах уроку приро­дознавства, але з різними дидактичними цілями.

При постановці мети і завдань уроку фрагмент кінофільму демонст­рується, наприклад, для створення проблемної ситуації. Вона виникає за неспроможності дітей на основі відомих їм знань та умінь пояснити пока­зані явища, особливості існування природних об'єктів і т. ін. У зв'язку з цим виникає протиріччя між знаннями і незнаннями. Фільм зосереджує увагу учнів, а яскраві, детальні образи, події викликають у них інтерес. Це дозволяє їм швидше усвідомити проблему.

На етапі засвоєння методика використання кінофільму залежить від змісту теми або її логічно завершеної частини, від змісту кінофільму і дидактичних задач і підзадач.

Якщо кінофільм повністю відповідає логічно завершеній частині, до­ступний для розуміння учнями, то цей засіб наочності є основним джере­лом нових знань. У таких випадках перед демонстрацією фільму акту­алізуються опорні знання дітей і пояснюються нові терміни, об'єкти, які зустрічатимуться у фільмі, ставляться цілі і завдання роботи. Далі пере­глядається фільм або його фрагмент, після цього проводиться бесіда, метою якої є уточнення і закріплення одержаних знань.

Іноді матеріал фільму складний для дітей. Переглядаючи його, вони

запам'ятовують лише окремі вражаючі факти, епізоди і не звертають увагу на головне, на суть. Тому під час сприймання й осмислення змісту елемента знань доцільно використовувати інші засоби наочності, а фільм (фрагмент) продемонструвати на закріплення і розширення сформова­ного уявлення чи поняття.

На етапі систематизації та узагальнення використовуються фільми, які містять кілька взаємозв'язаних частин (наприклад, «Степ», «Море» та ін.) і відповідають змістові всієї теми. Вони дозволяють, з одного бо­ку — закріпити засвоєні елементи знань, розширити їх, поглибити; з іншого — систематизувати знання, сприйняти та усвідомити внутрішньопоняттєві зв'язки, осмислити їх суть і узагальнити матеріал щодо родового поняття (наприклад, «степ»).

Телепередачі мають ті ж можливості, що й кінофільми, але телепере­дачі готуються з конкретної теми в цілому або лише до її частини. Дик­торський текст не тільки подає готову інформацію, але й включає пояс­нення окремих її частин. Він містить деякі дидактичні прийоми, зокрема запитання до учнів, які спонукають до актуалізації засвоєних знань і здобутих у процесі спостережень.

Учитель не знає конкретного змісту передачі, тому перед нею звертає увагу на поняття, які можуть бути основою для сприймання. При потребі у процесі передачі учитель може подавати короткий, чіткий і зрозумілий для дітей коментар.

Телепередача не заміняє учителя, вона повинна бути органічною ча­стиною уроку.

Діафільм — статичне зображення на плівці, яке має одну тему. Кожний кадр діафільму за змістом пов'язаний з діапозитиви попереднім, внаслідок чого отримується цілісна інформація на визначену тему. Зміна кадрів до деякої міри розкриває динаміку то­го чи іншого процесу, явища, структури об'єкта.

Кадри діафільму мають зоровий ряд і субтитри, які розкривають ос­новний зміст. У субтитрах часто містяться запитання і завдання для учнів, які допомагають активно і цілеспрямовано сприймати зображен­ня. За характером зорового ряду діафільми поділяються на групи: а) кад­ри, створені на основі малюнків, б) фотоматеріалів, в) на поєднанні ма­люнків і фотоматеріалів (комбіновані). Найчастіше діафільми мають кольорове зображення, яке сприяє зосередженню уваги дітей, зацікав­леності, позитивним емоціям, оскільки кольором точно передається різноманітність і краса природи.

За побудовою діафільми бувають цілісні та фрагментарні. Перший вид присвячений певним темам і використовується на одному уроці. На­приклад, «Охорона рослин». Фрагментарні — містять матеріал до розділів програми, а окремі кадри розкривають зміст конкретних тем. Наприклад, «Природні зони».

Навчальні діапозитиви — це набори кадрів за певною темою, які мо жуть застосовуватися в різній послідовності, найбільш доцільній у конк­ретній навчальній ситуації.

За дидактичною спрямованістю серії діапозитивів розподіляються на інформаційні і контрольно-перевірочні. Діапозитиви першої групи — це фотографії, малюнки предметів, процесів і явищ природи. Вони не мають субтитрів, але мають підписи, які полегшують сприймання дітей. Конт­рольно-перевірочні діапозитиви містять малюнки з поданими до них за­вданнями.

Діапозитиви, як і діафільми, мають ряд властивостей, які забезпечу­ють ефективність їхнього використання. Проекція кадру на екран дає збільшене в багато разів, яскраве зображення, що сприймається усіма учнями класу зі своїх робочих місць. Крім того, підготовка цих засобів наочності потребує небагато часу і на екран одразу подасться необхідний матеріал. Легко можна вибрати необхідні кадри, повернутися до попе­редніх, затримати на деякий час зображення і вибрати оптимальний час для демонстрації кожного кадру.

Обов'язковим елементом методики використання діафільму та діапозитивів є організація усвідомлення учнями мети і завдань роботи. Вони пояснюються вчителем і можуть бути записані на дошці.

Методичні прийоми застосування діафільмів і діапозитивів, як і всіх інших засобів наочності, визначаються конкретними дидактичними за­дачами і підзадачами, з допомогою яких вони розв'язуються.

Насамперед діафільми застосовуються як джерело нових знань і для ілюстрації розповіді вчителя. На етапі засвоєння вони також можуть розширювати, поглиблювати сформовані елементи знань, конкретизува­ти їх. У практичній діяльності вчителі часто обмежуються тільки читан­ням підписів. Така робота можлива, якщо на кадрах зображується фак­тичний матеріал. Найчастіше субтитри — це основа для проведення більш широкої бесіди з метою усвідомлення зображеного. Якщо діяльність за діафільмом супроводжується читанням субтитрів, то це роблять діти за умови, якщо вони вміють добре читати, у протилежному випадку текст читає учитель. Субтитри можуть закриватися, коли кадри діафільму використовуються для актуалізації знань під час їх перевірки, закріплення і систематизації. А також для виконання за їх змістом різних пізнавальних завдань. Серія контрольно-перевірочних діапозитивів до­зволяє швидко здійснити перевірку засвоєних знань та умінь в кожній логічно завершеній частині.

Діапозитиви можуть заміняти таблиці. Така заміна буде доцільною на тих уроках, де використовуються декілька картин і таблиць. Перегля­нути діафільм значно простіше і швидше, ніж таблиці. Однак слід ураху­вати, що вони демонструються в темряві, а це ускладнює спілкування вчителя з учнями.