Тара та упаковка у розподілі продукції

 

Перевезення більшості торговельних вантажів від виробників до оптових торго­вельних підприємств і далі — до роздрібної торгівлі — є можливими лише за умови забезпечення якісного пакуваннятоварів, тобто процесу підготовки виробу (това­ру) до транспортування, зберігання і продажу. Пакування є складовою частиноюпроцесу розподілу, необхідною для того, щоб виріб (товар) був доставлений споживачу в належному вигляді. Пакування товарів здійснюється за допомогою упаковки і/або тари.

Упаковка – це засіб або комплекс засобів, які забезпечують захист товарів від пошкоджень та втрат, а довкілля – від забруднень, і полегшують процес обігу товарів.

Тара– це промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання, транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає їх пошкоджен­ням та псуванню під час перевезення, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, складування та зберігання (Апопій, 2005).

Тара є елементом або різновидом упаковки. Упакування деяких видів това­рів може здійснюватись як у тару, так і без неї, за допомогою використання до­поміжних пакувальних засобів або пакувальних матеріалів, які виконують функції упаковки.

У процесі товарообігу основними функціями тари й упаковки товарів є (Апопій, 2005):

1) охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища і забезпечення умов для збереження кількості і якості товарів на всьому шляху їх руху від вироб­ника до споживача;

2) охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої про­дукції (товару);

3) надання товарам (вантажам) необхідної мобільності і створення умов для раціональної організації торгово-технологічних процесів та застосування засобів механізації;

4) створення необхідних умов для полегшення кількісного об­ліку товарів завдяки формуванню товарних одиниць за габаритами і масою;

5) виконання ролі носія реклами та комерційної інформації, призначеної для спеці­алістів торгівлі, працівників транспорту, безпосередніх споживачів товарів;

6) створення зручностей споживачам щодо придбання та використання придбаних упакованих товарів;

7) забезпечення зручностей для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, пакетування, маркування, складування, зберігання і транспортування товарів (вантажів);

8) виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання оптових і роздрібних торговельних підприємств;

9) запобігання крадіжкам товарів.

Крім того, вдалий дизайн тари (упаковки) сприяє реалізації товарів, завдяки засто­суванню тари суттєво подовжуються терміни зберігання та реалізації товарів, знижу­ються ціни на товари завдяки зменшенню втрат під час їх транспортування, зберігання і реалізації, економляться пакувальні матеріали в роздрібній торгівлі тощо.

Класифікація тари

 

Різноманіття властивостей та особливостей товарів, різні умови їх транспорту­вання, зберігання і відпускання викликають необхідність виробництва великої кі­лькості видів тари.

Класифікація тари проводиться за низкою ознак, основними з яких є:

1) функції в процесі обігу;

2) кратність використання;

3) стійкість до зовнішніх механічних впли­вів;

4) конструкційні особливості;

5) призначення;

6) види, типи і типорозмі­ри;

7) матеріал виготовлення;

8) наявність специфічних властивостей;

9) метод виго­товлення та ін.

Так, за функціями в процесі товарного обігувирізняють споживчу, транспор­тну тару і тару-обладнання. Споживча тара– це функціонально-самостійний виріб, який містить раціональний за обсягом використання споживчий запас, забезпе­чує безпосередній захист його кількості та якості протягом необхідного часу і становить єдину із запасом товару вартість. Споживча тара – це тара, в яку розфасо­вують товари для доставки і продажу споживачам, вартість якої звичайно міститься в його ціні. Споживча тара має бути зручною, легкою, дешевою, кра­сивою, надавати вичерпну інформацію про товар. Найпоширенішими видами спо­живчої тари є коробки, пляшки, банки, флакони, пакети.

Транспортна тара– це самостійна транспортна одиниця, в яку затарюють різ­номанітні товари, упаковані або неупаковані в споживчу тару. У транспортній тарі товари перевозять і зберігають у процесі їх руху від виробництва до споживання, але не реалізують покупцям. Вартість транспортної тари міститься у вартості товару лише частково. До транспортної тари належать ящики, бочки, мішки, фляги тощо.

Тара-обладнання– це технічний засіб, призначений для укладання, транспор­тування, зберігання і продажу з нього населенню товарів за методом самообслуго­вування, який відповідає стандартам або технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.

За кратністю використаннятара ділиться на багатооборотну і тару разового використання.Багатооборотна тара призначена для багаторазового використання її при постачанні товарів. Цю тару періодично ремонтують на тароремонтних під­приємствах і повертають постачальникам-виробникам продукції. Різновидом бага­тооборотної тари є інвентарна (виробнича) тара, яка належить конкретному під­приємству, зазначена його тавром, інвентарним номером і підлягає поверненню даному підприємству. Тара разового використанняпісля реалізації упакованих у неї товарів утилізується.

За призначенням тару поділяють на універсальну і спеціалізовану (для упаку­вання однієї певної групи товарів).

За видами заведено виділяти групи тари, які різняться між собою геометрични­ми формами, – ящики, пляшки, бочки, пакети, тубита ін.

У межах окремих видів тари з урахуванням її конструкції та матеріалу виготов­лення виділяють окремі типи тари,а в межах цих типів, у свою чергу, з урахуван­ням габаритів тари виділяють типорозміритари.

За матеріалом виготовленнятара поділяється на: дерев'яну, картонну, паперо­ву, текстильну, металеву, скляну, керамічну, полімерну, комбіновану.

Найбільш поширеною на сьогодні є дерев'яна тара:дерев'яні ящики, бо­чки, барабани, клітки, решітки, різноманітні за формою і місткістю. Дерев'яна тара відрізняється високою міцністю та стійкістю до зношення, її недоліком є порівняно висока маса тари.

Дерев'яні ящикиможуть виготовлятися з дощок, фанери, а також з комбінацій цих матеріалів; вони бувають з кришкою та без неї. Дерев'яні ящики складаються з дна, двох головок, двох боковин і кришки, які закріплюються на з'єднувальних планках залізними кутниками або дротом і цвяхами. Для упакування більшості продовольчих та непродовольчих товарів (у первинній упаковці чи насипом) вико­ристовуються дерев'яні ящики із суцільними боковинами найрізноманітніших конструкцій; для упаковування овочів, фруктів – решітчасті ящики. Дерев'яні ящики різняться за конструкцією (нерозбірні, розбірні, складані), розмірами, при­значенням (для овочів, фруктів, ягід, кондитерських виробів, виробів рибної про­мисловості тощо) і застосовуються для зберігання і транспортування товарів масою до 200 кг.

Дерев'яні і фанерно-штамповані бочкивикористовуються для упакування бага­тьох продовольчих товарів завдяки високій стійкості до механічних навантажень, поштовхів, ударів, зручності переміщення та штабелювання. За призначенням виріз­няють бочки заливні (для затарювання вина, пива, коньяку, соків, інших рідин та на­піврідких товарів) та сухотарні (для насипних і твердих товарів). Для затарювання хімічних продуктів (терті фарби, пігменти, барвники) і насипних продтоварів (яєчний та молочний порошки) використовуються також дерев'яні і фанерні барабани.

Дерев'яна тара, як правило, є багатооборотною і підлягає обов'язковому повер­ненню.

Паперова і картонна тара (ящики, коробки, пакети, мішки) дуже широко ви­користовується в торгівлі розвинутих країн, витісняючи насамперед дерев'яну тару. Вона містка, стійка до стискання, вібрацій та ударів, легка, дешевша від дерев'яної, забезпечує герметичність та ізотермічність усередині тари; процес виробництва па­перової та картонної тари характеризується високим рівнем механізації та автома­тизації, а після використання така тара легко піддається повторній переробці.

Картонні ящикивиготовляють, як правило, з 3-, 4- або 6-шарового гофровано­го картону, картонні коробки– з пресованого картону.

Для упакування насипних товарів застосовують бітумовані, дубльовані або во­логостійкі паперові мішки,які за способами виготовлення бувають зшиті і склеєні, з відкритою або закритою (з клапаном) горловиною. Бітумовані (оброблені спецрозчинами) паперові мішки називаються крафт-мішками. Максимальна маса продук­ції, яка може упаковуватися в паперовий мішок, – 50 кг. Пакетивиготовляють зі спеціального пакувального паперу.

Текстильна тарамістить мішки, виготовлені з лляної, напівлляної, бавовняної, комбінованої (лляно-джутової, лляно-джуто-кенафної) тканини, а також пакуваль­ної тканини. Для текстильної тари характерними є низький коефіцієнт маси тари, достатня міцність, можливість застосування для упакування широкого асортименту насипних і навальних товарів. У торгівлю тканинні мішкинадходять з різними насипними і навальними продовольчими товарами: для перевезення зернових і на­сипних продтоварів застосовуються продуктові тканинні мішки,цукру — лляно-джуто-кенафні (т. зв. «цукрові») мішки; для перевезення овочевої продукції та кар­топлі – сітчасті тканинні мішки.При цьому використовуються мішки звичайної та підвищеної міцності; вирізняють мішки ємністю 50, 100 кг та маломірні. Паку­вальні тканинизастосовуються для пакування швейних, трикотажних, килимових виробів, тканин.

Металева тара– бочки, бідони, барабани, фляги, каністри, банки з листової сталі, спеціальної жерсті, алюмінію — використовуються для перевезення і збері­гання товарів зі специфічними властивостями – рідких, легких, вогненебезпечних. Металева тара характеризується високою механічною міцністю, герметичністю, термостійкістю, довговічністю, економічністю і великою вантажопідйомністю. Для запобігання взаємодії тари з харчовими продуктами її внутрішню поверхню покри­вають спеціальними лаками або нейтральними металами.

Скляна тара– банки, пляшки, балони, флакони різних форм і місткості, які використовуються для пакування продукції косметичної, хімічної, харчової проми­словості. Вадою скляної тари є її нестійкість до механічних впливів і потреба в на­явності жорсткої транспортної тари й м'яких пакувальних матеріалів при переве­зенні. Переважна більшість різновидів скляної тари належить до споживчої тари; проте окремі її види вважаються багатооборотною тарою і підлягають збиранню та поверненню постачальникам.

Керамічна тара(пляшки, банки, балони, флакони оригінальної форми) викори­стовується для певних лікеро-горілчаних виробів, парфумерно-косметичної проду­кції, деяких кислот тощо.

Полімерна тара– ящики, мішки, бочки, пакети, коробки, туби, каністри – ха­рактеризується міцністю, відсутністю постійних деформацій, хімічною стійкістю, легкістю, здатністю зафарбовуватися в будь-який колір. Для її виробництва застосовуються поліетилен (зокрема для виготовлення ящиків, бочок, лотків, мішків), полістирол, полівінілхлорид, целофан та інші синтетичні матеріали, які забезпечують надійний захист упакованих товарів. Найбільш перспективним матеріалом для ви­робництва полімерної тари вважається поліпропілен.

Комбінована таравиготовляється шляхом поєднання різних матеріалів (полі­мерні матеріали, метал, фольга, тканина, дерево та ін.) з метою отримання довгові­чних, міцних і зручних в обігу виробів.

За конструкційними особливостямитару поділяють на нерозбірну, розбірну, складану, розбірно-складану, суцільну, решітчасту, відкриту і закриту, а також са­моруйнівну.

Застійкістю до зовнішніх механічних впливівтара поділяється на жорстку (дерев'яні і металічні ящики і бочки, скляна тара), напівжорстку (картонна тара), м'яку (паперова, текстильна тара).

Тару класифікують також занаявністю специфічних властивостей:ізотерміч­на, ізобарична, герметична, пилонепроникна, тара для аерозо­лів, ароматизована, їстівна, тара-іграшка, подарункова тара (тара-сувенір) тощо; за методом виготовлення– лита, штампована, бондарна, клеєна, виготовлена лит­тям під тиском тощо (Апопій, 2005).

Вимоги та якість тари

Висока витратність виробництва тари обумовлює необхідність раціональної ор­ганізації тарного господарства, що пов'язано з необхідністю економного витрачан­ня тари та пакувальних засобів і матеріалів, виробництва і застосування нових, менш матеріаломістких та економічніших видів тари і правильною організацією тарообігу. При цьому тара має вироблятися з урахуванням фізико-хімічних, біологіч­них та мікробіологічних властивостей упаковуваних у неї товарів, а також відпові­дати технічним, економічним, санітарно-гігієнічним та естетичним вимогам.

Технічні (або експлуатаційні) вимоги до тарипередбачають, що конструкція і матеріал тари мають відповідати габаритам, агрегатному стану і властивостям то­варів, розміщених у ній; вона повинна бути міцною, надійною, забезпечувати захист товарів від пошкоджень під час перевезення і зберігання, характеризуватися прос­тотою розкривання та закривання. Конкретні технічні вимоги до тари передбача­ються в стандартах.

Економічні вимоги до тарипов'язані з тим, що тара повинна бути недорогою у виготовленні та експлуатації, компактною, зручною для транспортування як з това­ром, так і в порожньому вигляді; вона повинна виготовлятися з уніфікованих дета­лей, дозволяти багаторазове використання, мати низький коефіцієнт власної маси.

Санітарно-гігієнічні вимоги до тарипередбачають простоту і надійність сані­тарної обробки тари.

Естетичні вимоги до таривизначають необхідність виразного художнього оформлення тари, яка повинна сприяти відображенню властивостей товару і доповнювати інтер'єр торговельного підприємства. Тому застосовувана тара повинна ма­ти привабливий зовнішній вигляд, а її форма, кольористична гама, тексти і рисунки на ній повинні відповідати естетичним смакам споживачів.

Загалом вимоги до тари залежать від таких чинників,як вид товару, його маса та розміри, форма, конструкція, а також умови поводження з даним вантажем під час його транспортування, зберігання, навантажувально-розвантажувальних робіт. Види тари і упаковки, які повинні використовуватися для упакування конкретних товарів, визначаються в стандартах, технічних умовах, іншій нормативно-технічній документації на дані товари. Особливо жорсткими є вимоги щодо тари та упаковки для перевезення та зберігання небезпечних вантажів.

Різноманітні фізико-хімічні властивості товарів, розмір і умови транспортування затарених товарів обумовлюють різноманіття використовуваної тари, упорядкуван­ня якої забезпечується її стандартизацією. Усі стандарти натару поділяються на нормативні та предметні.

Стандартизація тари– це встановлення вимог і норм до тари способом розроблення та затвердження відповідних стандартів. Стандартизація тари перед бачає створення найбільш раціональних за матеріалом виготовлення, конструк тивними особливостями, розмірами, формою, масою та місткістю типів тари, а також встановлення загальних технічних вимог до тари, правил її приймання, маркування, транспортування і зберігання.

Нормативні стандарти формулюють загальні технічні вимоги до тари, визна­чають її типи та основні параметри, методи випробування. Предметні стандарти на тару розробляються на основі нормативних стандартів для тари, призначеної для упакування конкретних видів товарів і передбачають:

– найменування і призна­чення даного виду тари;

– типи тари та її конструктивні особливості;

– кількість виготовлюваних номерів тари (номенклатура) залежно від зовнішніх і внутрішніх розмірів (довжина, ширина, висота);

– технічні вимоги, що висуваються до тари;

– маркування і зовнішній вигляд тари.

У процесі стандартизації встановлюються також вимоги і порядок маркування та клеймування тари. Маркування має відображати: назву підприємства-виробника або його товарний знак, а також відображати стандарт або інший нормативно-технічний документ відповідно до якого виготовлена тара. Ha багатооборотну тару повинен наноситись напис «Багатооборотна». Крім тарного маркування в процесі руху тари з товаром на неї може наноситися також інформація товарного, відправницького, залізнично-вантажного, спеціального, міжнародного маркування (зокре­ма, маніпуляційні знаки, знаки безпеки тощо).

Маркування, яке характеризує тару (крім мішків), виробник зобов'язаний нанести:

– на ящиках – у лівому верхньому куті торцевої стінки;

– на бочках і барабанах – на одному з днищ, вільному від маркування, що характеризує вантаж (за згодою зі споживачем маркування може наноситися на обечайку);

– на флягах і балонах – на дні.

Особливі вимоги та порядок передбачені щодо маркування тканинних мішків. Нові мішки обов'язково повинні мати клеймо фарбою, що не змивається, у вигляді штампа розміром 75x35 мм фарбою, що не змивається. Штамп став­лять посередині мішка на відстані 35-40 см від краю горловини. Ha штампі злі­ва проставляються букви, що означають назву матеріалу мішка, а далі цифри «1», «2», «3», які означають категорію мішка і послідовно погашаються в міру зниження якості тари. Категорія мішка визначається за останньою цифрою шта­мпа (яка не зафарбована). Клеймування мішків з-під цукру не проводиться, натомість до мішка повинен прикріплятися відповідний ярлик.

Певні особливості, встановлені чинним в Україні законодавством, має маркування споживчої тари з продуктами харчування. Відповідно до нього товар (вітчизняного або іноземного виробництва), який реалізується в роздрібній торгівлі, має містити на упаковці інформацію, викладену в доступній для сприйняття формі українською мовою, та відомості про:

– загальну назву харчового продукту;

– масу (обсяг);

– склад, у тому числі перелік використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників тощо;

– калорійність;

– дату виготовлення;

– термін споживання;

– умови зберігання;

– найменування та адресу виробника.

У торговельній практиці активно поширюється такий спосіб маркування товарів, як штрихове кодування товарів, якому підлягають товари, що виробляються суб'єктами підприємницької діяльності та реалізуються через оп­тову та роздрібну торговельну мережу. Штрихове кодування– сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду та інших елементів, призначених для автома­тичної ідентифікації товарів. Штрихові коди наносяться на етикетку, яка приклею­ється безпосередньо до розваженого товару, на його упаковку (споживчу тару) та на транспортну тару (останній варіант, при якому характеризується цілий вантаж­ний пакет з товаром одного найменування, є особливо ефективним з погляду підприємств оптової торгівлі).