Організація транспортно-експедиційного обслуговування

У вузькому розумінні транспортомвважають сукупність технічних за­собів, призначених для просторового переміщування продукції та матеріалів; у більш широкому розумінні транспорт–це одна з галузей виробничої сфери на­родного господарства, котра тісно взаємодіє з усіма його галузями щодо фізичного переміщування сировини, матеріалів, готової продукції і виконує роль сполучної ланки, що забезпечує неперервність процесів матеріального виробництва.

Завдяки створенню єдиної транспортної системи в Україні транспорт забезпечує зв'язок між територіально віддаленими районами виробництва і районами спожи­вання, і тому відіграє суттєву роль у забезпеченні функціонування підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг. Ритмічна і вчасна доставка това­рів сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, зниженню рівня товарних запа­сів і скороченню витрат підприємств торгівлі.

Особливості техніко-експлуатаційних характеристик окремих видів транспорту обумовлюють доцільність їх застосування у здійсненні різних етапів транспорту­вання продукції, зокрема:

– залізничним транспортом рекомендується користуватися переважно для дальніх і масових перевезень практично всіх видів продукції і товарів народного споживання;

– морським транспортом – переважно для перевезень різноманітних вантажів – об'єктів міжнародних економічних операцій з експорту-імпорту товарів, вивезення риби і рибопродуктів з місць їх лову, а також для міжнародних масових перевезень насипних і наливних вантажів;

– річковим транспортом – для забезпечення масових перевезень вантажів основними водними магістралями, якщо не потрібні швидкі терміни доставки;

– авіаційним транспортом – для здійснення термінових перевезень вантажів, особливо у важкодоступні райони;

– автомобільним транспортом – на різних етапах транспортування і, як правило, на короткі відстані;

– трубопровідним транспортом – для постачання газу, нафти, паливо-мастильних матеріалів.

Крім перевезень вантажів транспортні підприємства надають своїм клієнтам, зокрема, торгівлі, різноманітні послуги, пов'язані з прийманням вантажів на тимча­сове відповідальне зберігання, супроводженням вантажів експедиторами, здаван­ням вантажів органами транспорту та ін. Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправки (зі складу вантажовідправника) до моменту здавання в пункт призначення (до складу вантажоодержувача), а також операції, які виконуються до і після перевезення вантажів, заведено називати транспортно-експедиційними операціями.

Розгорнутий перелік операцій, що належать до транспортно-експедиційного процесу, містить такі види робіт:

1) підготовка товарів до перевезення (пакування, маркування, сортування вантажів, їх пакетування і зберігання до моменту відвантаження тощо);

2) зважування вантажів та/або транспортних засобів;

3) роз­рахунок і вибір раціонального варіанта завантаження транспортних засобів, схем розміщення і закріплення вантажів;

4) завантаження на транспорт у пункті відпра­вки, їх закріплення у транспортному засобі, накривання вантажів;

5) приймання вантажу до перевезення на складі перевізника або замовника;

6) оформлення перевезення, перевірка транспортних і супровідних документів;

7) процес переве­зення, що враховує створення необхідного режиму, супровід товару в дорозі та йо­го охорону;

8) розвантаження і здавання вантажу на склад вантажоодержувача в пункті призначення або іншому перевізнику для подальшої доставки за призна­ченням;

9) оформлення завдання-приймання вантажу;

10) здійснення розрахунків за виконані перевезення;

11) страхування вантажів, виконання митних процедур під час міжнародних перевезень, паспортно-візове обслуговування;

12) інформа­ційний супровід перевезення, у тому числі повідомлення про місцезнаходження вантажу, терміни його відправки та прибуття, інформування про види послуг, тарифи і режими роботи перевізників та експедиторів;

13) ведення обліку і звітності щодо перевезень, заповнення документів, видавання довідок, пов'язаних із перевезеннями тощо (Апопій, 2005).

Організація перевезень вантажів залізничним транспортом

 

Перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні регулюються Стату­том залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Технічними умовами на­вантаження і кріплення вантажів, іншими нормативними документами, а також до­говором, який укладається між транспортним підприємством і вантажовідправником, експедитором або іншим замовником. Робота з організації перевезень на за­лізниці покладена на спеціальні служби залізниці: товарні контори станцій, товарні каси, багажні (вантажні) двори. B їх обов'язки входить оформлення і перевірка складених вантажовідправниками документів на вантажні перевезення, а також за­безпечення процесу доставки вантажів.

Перевезення торговельних вантажів залізницею здійснюються на договірних за­садах на основі місячного планування перевезень. Основою місячного планування перевезень є поточні або довгострокові договори про організацію перевезення та замовлення відправників або експедиторів. Для цього в місцеве Управління залізниці замовник (вантажовідправник, експедитор) не пізніше ніж за 14 днів до початку місяця, в якому планується перевезення, повинен подати заявку (місячне замов­лення) для отримання необхідної кількості вагонів або контейнерів. Така заявка подається у трьох примірниках, кожний з яких підписується керівником підприємс­тва і його підпис затверджується печаткою, за формою розгорнутого плану переве­зень вантажів за встановленою номенклатурою, з розподілом за видами вантажів, станціями відправлення і залізницями призначення, а за вантажами, що відвантажува­тимуться у межах залізниці відправлення, – з розподілом за станціями призначення. При цьому обсяги перевезень розраховуються в тоннах і вагонах або тільки у ваго­нах. Вантажовідправники подають окремий розгорнутий план з кожної станції відправлення на кожну номенклатурну групу вантажів.

Після розроблення місцевою залізницею місячного плану перевезення вантажів та доведення його до відома вантажовідправника він повинен подати декадне замовлення на надання вагонів у розрізі днів декади і напрямків перевезення (не пізніше, ніж за 3 дні до початку декади).

Ha основі отриманого (не пізніше, ніж за 1 день до початку декади) повідомлення місцевої станції залізниці про кількість виділених вагонів у розрізі вантажів і заліз­ниць або станцій призначення вантажовідправник повинен забезпечити підготовку вантажу до відправки, визначити спосіб його переміщення (тобто встановити для да­ного вантажу вид відправлення, швидкість доставки, вид сполучення), оформити від­повідні перевізні документи і передати вантажі транспортному підприємству.

Важливу роль в організації перевезення відіграє спосіб перевезення вантажів, який визначається низкою ознак, що базуються на класифікації залізничних переве­зень за територіальною ознакою і видом сполучення, видом відправлення, швидкіс­тю перевезення тощо. Швидкість перевезення вантажу вибирає і зазначає в залізнич­ній накладній вантажовідправник.

Основним перевізним документом при залізничному перевезенні є транспортна залізнична накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачеві разом з вантажем. У накладній зазначаються відомості про від­правника і одержувача, швидкість перевезення, найменування вантажу, кількість місць і масу вантажу, оголошену цінність вантажу, час приймання його до переве­зення та ін. Крім накладної, заповнюються інші передбачені документи (дорожня відомість на перевезення вантажу, корінець дорожньої відомості на перевезення, квитанція про прийняття вантажу до перевезення; при перевезеннях вантажів з об­меженими термінами зберігання додатково повинні бути виписані сертифікати, по­свідчення якості товарів, ветеринарні посвідчення). У транспортній залізничній на­кладній залізниця зобов'язана проставити календарний штемпель, що підтверджує факт прийняття вантажу для перевезення. Квитанція про прийняття вантажу до пе­ревезення видається вантажоодержувачеві під розписку у відповідній графі корінця дорожньої відомості.

Транспортна залізнична накладна і квитанція про прийняття вантажу, які вида­ються вантажовідправникові, підтверджують укладення договору перевезення ван­тажу, за яким залізниця зобов'язується вчасно і в цілісності доставити вантаж на залізничну станцію призначення з дотриманням умов його перевезення і видати ва­нтаж вантажоодержувачеві, а вантажовідправник – оплатити це перевезення.

Перевезення вантажів по залізниці поділяють (Апопій, 2005):

1) за територіальною ознакою:

– внутрішні перевезення;

– міжнародні перевезення (в тому числі перевезення експортних та імпортних вантажів і транзитні перевезення);

– залежно від виду сполучення внутрішні перевезення вантажів залізницею поділяють на:

– місцеві перевезення – здійснюються між двома станціями одного Управлін­ня залізниці;

– перевезення в прямому внутрішньому сполученні – між станціями двох і більше Управлінь залізниці;

– перевезення в змішаному сполученні – різни­ми видами транспорту, зокрема, перевезення в прямому змішаному сполученні – різними видами транспорту за одним документом;

3) за видами відправлення, тобто з урахуванням розміру партії, що відправ­ляється:

– дрібними відправленнями – коли партія вантажів, пред'явлених до перевезення за одним перевізним документом, не потребує надання окремого вагона (в масу відправлення включається маса вантажу, тари або упаковки, а також маса належних перевізних пристосувань). Перевезення дрібними відправленнями здійснюють, як правило, у збірному універсальному вагоні. B такому вагоні дрібні партії вантажу, які належать різним вантажовідправникам, об'єднуються в одну вагонну партію з оформленням перевезення за окремими залізничними накладними;

– вагонні відправлення – партія вантажу, пред'явлена за однією залізничною накладною, для перевезення якої надається окремий вагон;

– контейнерні відправлення – контейнерним відправленням вважається вантаж, який пред'явлений за одним перевізним документом для перевезення в контейнері, або контейнер у порожньому стані;

– перевезення групами вагонів;

– перевезення маршрутами.

1) залежно від швидкості:

– перевезення вантажною швидкістю (її забезпечують всі вантажні поїзди). При перевезеннях більшості звичайних вантажів в універсальних вагонах дрібними відправленнями її умовно приймають у розмірі 180 км за добу; вагонними відправленнями – 330 км за добу, маршрутними – 550 км за добу;

– перевезення великою швидкістю (у швидких поїздах в одному напрямку). Застосовується для перевезень вантажів з обмеженими термінами зберігання, для перевезень цінних вантажів, інших вантажів за бажанням вантажовідправника і за узгодженням із залізницею. При таких перевезеннях норма пробігу вагона з вантажем становлять від 550 км за добу (при перевезеннях дрібними відправленнями) до 660 км за добу (при перевезеннях у вагоні рефрижераторі);

– перевезення багажною швидкістю (у вантажних вагонах пасажирських пoїздів). У цьому разі швидкість перевезення залежить від розкладу руху конкретного пасажирського поїзда.

Технологічний процес перевезення вантажів залізницеюмістить такі техно­логічні операції:

1)подавання вагонів під завантаження;

2)пред'явлення вантажу до відправки;

3)завантажування вантажу у вагон;

4)безпосередньо перевезення і супровід вантажу в дорозі;

5)операції з прибуття вантажів.

Виконання цих операцій проводиться після того, як вантажовідправник підготує вантаж до відвантаження. Перед подачею вантажів до перевезення вантажовідпра­вник зобов'язаний запакувати товари належної якості у стандартну транспортну та­ру (якщо вантаж відправляється в контейнері – інша транспортна тара не обов'язкова). Ha тарні одиниці та поштучні вантажі обов'язково наноситься транс­портне маркування і, якщо потрібно, спеціальні знаки та написи, які попереджують виконавців робіт з вантажами про способи поводження з ними («Верх, не кантувати». «Обережно, крихке», «Центр ваги»). У транспортному (відправницькому) маркуванні повинні бути зазначені найменування вантажовідправника і вантажоодер­жувача, станцій відправлення та призначення, порядкові номери вантажних місць, маса вантажу. Відповідальність за правильність підготовки вантажів до перевезен­ня несе вантажовідправник; якщо вантажі запаковані з порушенням вимог стандар­тів, залізниця має право відмовитися від їх приймання до перевезення.

Підготовлені до перевезення вантажі завозяться на станцію залізниці або ж від­правляються безпосередньо з під'їзних колій вантажовідправника (для цього на ко­лію незагального користування подаються порожні вагони). B останньому разі ста­нція залізниці не пізніше ніж за 2 години до подачі порожніх вагонів (чи контейнерів) під завантаження повинна повідомити вантажовідправника.

Під завантаження повинні подаватися справні, очищені всередині та назовні, за потреби – продезинфіковані, придатні для перевезення конкретних вантажів ваго­ни. Перед завантаженням працівники відправника повинні перевірити справність поданого вагона, оскільки в разі пошкоджень чи псування вантажів, що перевозяться у несправному вагоні, відповідальність несе відправник. Особливу увагу потріб­но звертати на вагони для перевезення вантажів з обмеженими термінами зберіган­ня – ізотермічні вагони, вагони-рефрижератори, які повинні забезпечувати під­тримання необхідного температурного режиму. Відправник має право відмовитися від несправного вагона (непридатного в технічному або в комерційному плані) і вимагати його заміни.

Завантаження вантажів у вагони (і на автомобілі для завезення на станцію від­правлення), а також вивантажування з них може проводитися вантажовідправником або вантажоодержувачем, а в установлених Статутом залізниць України випад­ках — силами залізничної станції.

Під час завантаження вантажів у вагони і контейнери потрібно враховувати їх вантажопідйомність і не допускати її перевищення; завантажувати вагон необхідно до висоти його бортів. Укладаючи вантажі у вагони, потрібно враховувати технічні вимоги розміщування вантажів у вагонах і контейнерах, закріплювати вантажі для запобігання їх переміщенню під час транспортування. Для скорочення тривалості виконання навантажувальних операцій рекомендується широко застосовувати від­повідні засоби механізації. Це тим більше важливо, що встановлено спеціальні тер­міни завантаження (і розвантаження) вагонів, за недодержання яких передбачені штрафні санкції.

Завантажені вагони (контейнери) повинні бути опломбовані залізницею або від­правником. Як правило, вантажі відправляються:

– за пломбами відправника – ко­ли вантаж завантажений і зважений засобами відправника;

– за пломбами залізни­ці – коли вагон завантажується і зважений її засобами.

Зміст відтисків пломб і їх кількість повинні зазначатися у супровідних докумен­тах і в накладній, яка залишається на станції. Порядок пломбування вагонів і ко­нтейнерів запірно-шюмбувальними пристроями встановлюється правилами переве­зення вантажів залізницею.

Як правило, до моменту відвантаження вантажів вантажовідправник повинен внести оплату за перевезення вантажів та інші передбачені платежі, в іншому разі

залізниця може затримати відправлення вантажу.

Оплата перевезень вантажів залізницями визначається за регульованими або договірними тарифами залежно від кількості вантажів, виду відправлення, відстані та швидкості перевезення, виду використовуваного вагона та його належності (вагони Укрзалізниці чи орендовані або приватні вагони). Крім тарифних ставок, застосовуються також тарифні збори (за зберігання товарів на скла­дах, за зважування вантажу, за подачу вагонів на під'їзні колії, за дезинфекцію, за супровід вантажів тощо).

Ha підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення відправнику вручається вантажна квитанція (квитанція в прийомі вантажу до перевезення), яка разом з рахунком на оплату товарів відправляється одержувачеві товару. Остаточний роз­рахунок за перевезення проводиться вантажоодержувачем після прибуття вантажу на станцію призначення до дати видачі вантажу.

Залізниця зобов'язана забезпечувати доставку вантажів за призначенням і в обумовлені терміни. Терміни знаходження вантажу в дорозі розраховуються за но­рмами добового пробігу вантажів, які залежать від виду вагону, виду відправлення, характеру вантажу, швидкості доставки і відстані перевезення. Крім того, додатко­во виділяється час на виконання операцій, пов'язаних з відвантаженням та прибут­тям вантажу і на виконання додаткових операцій над вантажами в процесі їх доста­вки (наприклад, при переадресуванні вантажів, нагромадженні і сортуванні на вантажосортувальних платформах дрібних і контейнерних відправлень до вагонної норми та ін.).

Загальний нормативний термін доставки вантажу містить час на операції з відвантаження та прибуття вантажу, час на додаткові операції (за потреби) вантажів і час на безпосереднє перевезення вантажу до станції призначення і розраховується за формулою

 

(4.14)

 

де Тзаг – загальний нормативний час доставки вантажу, діб;

Т_в.п – час на виконання операцій з відправляння та прибуття вантажу, діб (при будь-якому виді відправлення на дані операції виділяється 1 доба);

Т_дод – час на виконання додаткових операцій з вантажами, діб;

S – відстань перевезення, км:

N_п – норма пробігу за добу, км.

Відрахунок терміну доставки вантажу проводиться з 24 години дня приймання його до перевезення. Дата приймання вантажу до перевезення і дата завершення терміну доставки мають бути зазначені у вантажній квитанції.

Вантажі вважаються доставленими вчасно, якщо на станції призначення вони вивантажені залізницею, про що повідомлено вантажоодержувача, або якщо ваго­ни (контейнери) з вантажами подані для вивантаження вантажоодержувачем до закінчення встановленого терміну доставки. Статутом залізниць України перед­бачено матеріальну відповідальність залізниці за недотримання термінів доставки вантажів.

Операції з прибуття вантажу містять:

1) повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу;

2) оформлення документів на право одержан­ня вантажів;

3) приймання вантажу від транспортного підприємства.

Залізнична станція повинна повідомити вантажоодержувача про прибуття ван­тажу на його адресу в той самий день, але не пізніше від 12 години наступного дня. Повідомлення про час подачі вагонів (контейнерів) з вантажами до місця виванта­жування їх вантажоодержувачем має бути зроблене станцією залізниці не пізніше ніж за 2 години до оголошеної подачі вагонів (контейнерів).

Видавання вантажів може здійснюватися не тільки способом видачі вагонів чи контейнерів з пристанційного складу або іншого вантажного сховища, але й через подачу вагонів на під'їзні шляхи вантажоодержувача.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години дати вивантаження вантажу (контейнера) засо­бами залізниці або з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Одержувач зобов'язаний за цей час прийняти й вивезти зі станції ван­таж, що надійшов на його адресу. За зберігання вантажу на станції понад зазначе­ний термін справляється плата, встановлена тарифами.

Для отримання вантажу представник вантажоодержувача повинен звернутися в товарну контору станції і пред'явити відповідне доручення. V товарній конторі пе­ревіряється правильність і повнота нарахування плати за перевезення, оплачуються додаткові операції з вантажем та ін. Після остаточного розрахунку представникові одержувача видається накладна, на зворотному боці якої календарним штемпелем засвідчується час оформлення видачі вантажу. Вантаж видається після на­дання йому оформленої накладної.

Приймання вантажів від станції залізниці може проводитися на складах станції або безпосередньо з вагонів, а також безпосередньо на складах вантажоодержувача, які мають під'їзні колії. Приймаючи вантаж, представник одержувача зобов'язаний перевірити, чи забезпечене його збереження під час перевезення. При цьому він пе­ревіряє стан (справність) вагона, цілісність пломб і відтиски на них, справність тари й упаковки, відповідність даних у накладній та за маркуванням фактичній кількості місць, масі, якості товарів, проводить внутрішній огляд вагона та стану укладання в ньому вантажів тощо.

Участь залізниці в процесі приймання вантажу залежить від того, за чиїми пло­мбами (залізниці чи вантажовідправника) прибув вагон (контейнер). При прибутті вантажів у справних вагонах з непошкодженими пломбами вантажовідправника зважування вантажів не проводиться, що зазначається у транспортній залізничній накладній. Після цього представник вантажоодержувача розписується в дорожній відомості, отримує вагон (контейнер) та організовує дальші операції з вантажами відповідно до прийнятої транспортно-технологічної схеми.

Якщо вантажі прибули у вагоні (контейнері) за пломбами залізниці, вантажо­одержувач зобов'язаний вимагати перевірки маси вантажів, кількості місць і якіс­ного стану вантажу навіть у разі прибуття вантажу за цілими непошкодженими пломбами.

Також залізниця зобов'язана перевірити вантажі в разі:

– прибуття вантажів, які були завантажені силами й засобами вантажовідправника і за його пломбами, якщо на станції призначення виявлена несправ ність вагона або пошкодження пломб;

– прибуття вантажу з ознаками нестачі, псування або пошкодження під час перевезення у відкритому рухомому складі;

– прибуття вантажів з обмеженими термінами зберігання з порушеннями встановлених термінів доставки або з порушенням температурного режиму при перевезенні вантажу в рефрижераторному вагоні;

– видачі вантажу, який був вивантажений станцією залізниці в місцях загального користування.

Вантажі, які надійшли дрібними відправленнями, приймаються за масою, кіль­кістю місць і їх станом з участю представника залізниці.

При виявленні порушень представник одержувача зобов'язаний вимагати офор­млення і видання йому комерційного акта. Якщо залізниця відмовляється від скла­дання комерційного акта, то вантажоодержувач протягом 24 годин повинен подати заяву-скаргу на ім'я начальника відділку або начальника Управління залізниці че­рез начальника станції, а приймання вантажу проводити з участю представника незацікавленої організації, громадськості або транспортної міліції. При встановленні розбіжностей у кількості (якості) заповнюється відповідний акт про встановлення розбіжностей у кількості (якості) під час приймання товарів. Відповідь на заяву-скаргу про відмову у складанні комерційного акта начальник відділку залізниці зо­бов'язаний дати протягом 3 діб (для товарів з обмеженими термінами зберігання – протягом 24 годин).

Комерційні акти, оформлені на спеціальних бланках у 3 примірниках, підпису­ються начальником станції, завідувачем вантажного двору, особою, що проводила зважування вантажу, вантажоодержувачем. Перший примірник комерційного акта передається у відповідну службу залізниці, 2-й примірник видається вантажоодер­жувачу, 3-й примірник зберігається у справах станції. Комерційний акт є основним документом, на підставі якого можуть пред'являтися претензії на відшкодування залізницею матеріальних збитків. B окремих випадках заповнюються також акт за­гальної форми і технічний акт.

Крім претензій за нестачу чи пошкодження вантажів при перевезенні замовники можуть пред'являти до залізниці претензії за прострочення терміну доставки ван­тажів, за неподання вагонів або контейнерів, за перебір проїзних платежів тощо. Розміри відповідних штрафів передбачені Статутом залізниць України.

Прийняті вантажі мають бути вчасно вивантажені з вагона (контейнера). Опера­ції розвантаження вагонів можуть здійснюватися силами і засобами як вантажооде­ржувача, так і залізниці. Терміни розвантаження встановлюються чинними норма­тивними документами і залежать від виду вантажу, способу розвантаження (механізований або ручний) тощо. Тривалість простою вагона під розвантаженням визначається від моменту подачі вагона під розвантажування і закінчуючи момен­том отримання станцією залізниці повідомлення вантажоодержувача про готовність вагонів до прибирання. Вантажоодержувачі зобов'язані забезпечувати цілодобове розвантажування вагонів (у тому числі – в святкові та вихідні дні) для того, щоб не допускати понаднормативних простоїв транспортних засобів.

 

Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом

Для перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше викорис­товується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення това­рів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підпри­ємств на склади оптових підприємств і з цих складів в об'єкти роздрібної та дрібнороздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення ванта­жів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила пе­ревезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

B сучасних умовах багато підприємств торгівлі володіють власними засобами автомобільного транспорту і виконують ним перевезення торговельних вантажів. Разом з тим часто для цих перевезень використовується транспорт спеціалізованих автотранспортних підприємств, які належать до категорії транспорту загального користування.

Підприємства торгівлі висувають до рухомого складу автомобільного транс порту специфічні експлуатаційні і технологічні вимоги. Зокрема, автотранспорт для перевезень товарів народного споживання:

1) повинен бути спеціалізованим: а) відповідати оптимальним умовам перевезень конкретних груп та найменувань товарів; б) забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт при виконанні транспортно-експедиційних операцій;

2) відповідати вимогам розвитку перспективних транспортних систем, зокрема, контейнерної транспортної системи;

3) бути високо маневровим;

4) мати широкий діапазон вантажопідйомності,

5) мати високу прохідність для доставки товарів в умовах торгівлі в сільській місцевості;

6) передбачати можливість збільшення габаритів кузова та пристосованість їх для багатоярусного укладання товарів з метою ефективного використання вантажопідйомності транспортних засобів.

Ці підприємства виконують централізовані перевезення вантажів, забезпечують транспортно-експедиційне обслуговування вантажовідправників і вантажоодержу­вачів, здійснюють прямі, змішані залізнично-автомобільні та водно-автомобільні перевезення вантажів.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування необхідно додержувати заведеного порядку їх планування та організації, який базується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовід­правниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів авто­мобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових

документів з планування та організації перевезень.

Автомобільним транспортом здійснюються перевезення,які класифікуються за:

1) належністю транспорту (транспорт загального користування, відомчий транспорт, власний транспорт підприємницьких організацій та формувань);

2) відстанню перевезень (приміські, міжміські, міжнародні);

3) способами організації і виконання перевезень (централізовані, децентралізовані, прямі, змішані, комбіновані, контейнерні, пакетні);

4) тривалістю перевезення (постійні, сезонні, тимчасові);

5) видами вантажів (за видами продукції або видами тари);

6) розмірами партії вантажів (масові, партійні, дрібнопартійні).

За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов'язується доставити наданий вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи з видачі та приймання вантажу, за­безпечення цілісності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і т. ін.), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. Ha перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) встановленої форми. Заявка подається перевізнику в строк, визначений до­говором, телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим способом. У цьому разі в заявці мають бути необхідні відомості, які характеризу­ють найменування та кількість вантажу, адреси завантаження та розвантаження, відстані перевезення та вид упаковки.

Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим до­говором.

Основними документами, які оформляються на перевезення вантажів автотран­спортом, є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобі­ля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних доку­ментів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених ван­тажів.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія автомобіля, а його супровід та охорона вантажу в дорозі — на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність. Проте досить часто в господарській практиці мають місце випадки, коли функції експедитора за додаткову оплату ви­конує водій автомобіля, а в деяких випадках експедирування вантажів можуть здій­снювати інші посадові особи вантажовідправника або вантажоодержувача, напри­клад товарознавці підприємств оптової або роздрібної торгівлі.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійсню­ється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Вантажовідправник повинен виписати товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів у кількості, не меншій ніж 4 примірники, засвідчити їх підписом і за необхідності печаткою-штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною експедитор (водій) підписує всі її примірники. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий — передається експедитором (водієм) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвід­чені підписом вантажоодержувача (у разі потреби – печаткою або штампом), пе­редаються перевізнику.

У тих випадках, коли у товарно-транспортній накладній немає можливості пере­лічувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої на­кладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням ві­домостей про вантаж. У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником.

Основними етапами технологічного процесу перевезеннявантажів автомобі­льним транспортом є:

1) приймання вантажу до перевезення;

2) маркування і плом­бування вантажу;

3) завантаження автомобіля;

4) оформлення документації;

5) здійс­нення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;

6) розвантаження ав­томобіля;

7) приймання вантажу одержувачем;

8) проведення розрахунків за пере­везення вантажу.

Для забезпечення збереження вантажу та раціонального використання вантажо­підйомності транспортного засобу і об'єму його кузова вантажовідправник зо­бов'язаний до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до пере­везення. 3 цією метою вантажі укладаються в транспортну тару, визначену стандартами, ТУ, договором тощо, а на кожне вантажне місце наноситься марку­вання. У разі неправильного укладання та упакування товарів або ж при викорис­танні тари, яка не відповідає фізико-хімічним властивостям товарів, майнова відпо­відальність за пошкодження чи втрату товару покладається на вантажовідправника. У разі, коли передбачається перевезення одним автомобілем товарів для кількох вантажоодержувачів, вантажі мають бути відповідно згруповані.

Час прибуття автомобіля під завантаження відраховується з моменту подання водієм подорожнього листа в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження— з моменту подання ним же товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Ha виконання завантажувальних і розвантажувальних робіт виділяється час, який визначається за основними нормами часу простою автомобіля під завантаженням і розвантаженням, установленими залежно від маси вантажу і типу кузова автомобіля. При виконанні цих операцій традиційно додержуються практики, відповідно до якої завантаження вантажів у кузов автомобіля, їх закріп­лення, накривання та ув'язування виконуються вантажовідправником, а виванта­ження вантажів з кузова автомобіля, знімання кріплень та покриттів – вантажоодержувачем; до обов'язків водія входить перевірка відповідності укладання і закріплення вантажу в кузові автомобіля вимогам безпеки руху і забезпечення збе­реження транспортного засобу. У разі виявлення недоліків щодо укладання чи за­кріплення вантажу, які загрожують збереженню вантажу, водій повинен повідоми­ти вантажовідправника з метою ліквідації виявлених відхилень (порушень).

Завантаження автомобіля має здійснюватися до повного використання об'єму його кузова, але при цьому забороняється перевищувати вантажопідйомність авто­мобіля. У разі перевезень легковагових вантажів вантажовідправник може (і повинен) використовувати можливості для підвищення рівня використання автомобіля (наприклад, за рахунок нарощування його бортів).

Важливою умовою підготовки вантажів до перевезення є визначення їх кілько­сті, насамперед маси. Визначення маси вантажу проводиться засобами вантажові­дправника спільно з представником автотранспортного підприємства. У разі пе­ревезень вантажів у критих автомобілях (з кузовом типу «фургон») і причепах, контейнерах, цистернах, опломбованих вантажовідправником, масу вантажу ви­значає він сам.

Завантаження (а також розвантаження) вважається закінченим після вручення водієві оформлених товарно-транспортних накладних.

У пункті призначення вантажі повинні здаватися вантажоодержувачеві за масою і кількістю місць у тому самому порядку, в якому вони приймалися від вантажо­одержувача. Вантаж у пункті призначення має видаватися тільки тому представни­кові вантажоодержувача, який зазначений у товарно-транспортній накладній. У разі прибуття вантажів у справних автомобілях, причепах, контейнерах, цистернах з непошкодженими пломбами відправника, вони видаються без перевірки маси, якісно­го стану вантажу і кількості вантажних місць. Також можуть здаватися без перевір­ки маси навальні або насипні вантажі, які прибули в пункт призначення без ознак нестачі, але це можливе лише в разі відсутності у вантажоодержувача автомобіль­ної ваги. У разі перевезення тарно-упакованих і поштучних вантажів їх видають на основі перевірки за участі представника автотранспортного підприємства маси і стану вантажу тільки кожного пошкодженого місця. Для цього пошкоджені місця розкривають і перевіряють вантаж за товарно-транспортними накладними.

Перевірку маси, кількості місць і якісного стану вантажу за участі представ ника автотранспортного підприємства обов'язково потрібно проводити в пункті призначення в разі:

– прибуття вантажу в несправному кузові транспортного засобу або в справному кузові, але з пошкодженими пломбами чи з пломбами іншої вантажної станції;

– прибуття вантажів з обмеженими термінами зберігання з порушенням термінів доставки цього вантажу або встановленого транспортного режиму під час транспортування;

– прибуття вантажу, який завантажувався автотранспортним підприємством;

– видавання вантажу зі складу транспортного підприємства.

За підсумками приймання вантажів у разі виявлення нестачі, псування або по­шкодження вантажу оформляється відповідний акт, про що ро­биться запис у товарно-транспортній накладній. Якщо ж відхилень від товарно-супровідних документів не виявлено, то факт отримання вантажу підтверджується підписом матеріально відповідальної особи і печаткою (штампом) вантажоодержу­вача в 3 примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких повертаються во­дієві (експедиторові).

Розвантаження автомобіля, як правило, проводиться силами і засобами вантажо­одержувача. Після вивантаження товару вантажоодержувач повинен очистити кузов автомобіля, а після перевезення вантажів з обмеженими термінами зберігання, сирих тваринних продуктів, тварин, птиці – промити (пропарити, продезинфікувати) кузов або ж оплатити ці роботи в разі здійснення їх підприємством транспорту.

При організації перевезень необхідно правильно визначати потрібну кількість автомобілів для доставки окремих вантажів з метою ефективного використання па­рку автомобілів.

Потреба в автомобілях для перевезення окремих вантажів визначається за формулою

 

(4.15)

 

де А_заг – загальна кількість автомобілів;

Q_заг – загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

Q₃ – добова продуктивність автомобіля, яка розрахову­ється за формулою (4.16) у разі перевезень за лінійними маршрутами і за формулою (4.17) – за кільцевими маршрутами

 

(4.16)

 

(4.17)

 

де L – відстань від вантажовідправника до вантажоодержувача, км;

S – загальна довжина одного маршрута (відстань перевезення), км;

V – середня швид­кість руху автомобіля на маршруті, км/год;

T₃ – час на заїзд у проміжні пункти, хв;

K₃ – загальна кількість заїздів автомобіля за один рейс;

Т_н.р– час простою автомобіля під навантаженням і розвантажуванням, хв;

Т_рм – плановий час роботи автомобіля («перебування в наряді»), год;

T_p3 – різниця між часом робо­ти вантажоодержувачів і часом, протягом якого завозяться товари, год;

В_н – нормативна вантажопідйомність автомобіля, тонн;

К_в.н.в – коефіцієнт статичного використання номінальної вантажопідйомності автомобіля, од.

Оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом проводиться відповідно до укладеного договору на перевезення вантажів. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належно оформлених подорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачу­ється виходячи з часу роботи автомобіля у замовника – тільки подорожніх листів.

Для характеристики ефективності використання автотранспорту визначають:

– показники, які характеризують рівень використання рухомого складу вантажного автотранспорту (коефіцієнти технічної готовності, випуску і використання рухомого складу, коефіцієнти статичного і динамічного використання ванта­жопідйомності автомобіля, коефіцієнт використання пробігу, середня відстань поїздки з вантажем і середня відстань перевезення, час простою під завантаженням-розвантаженням, час у наряді, технічна та експлуатаційна швидкість);

– результативні показники роботи рухомого складу (кількість поїздок, загальна відстань перевезень і пробіг з вантажем, обсяг перевезень і транспортна робота).