Поняття, склад і функції роздрібної торгівлі

 

Роздрібна торгівля – це будь-яка діяльність із продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання (Искусство, 1995).

Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

1) формування асортименту товарів і послуг;

2) розподіл великих і середніх партій товарів на одиничні екземпляри;

3) збереження товарів, розміщення їх у торгових залах і встановлення цін;

4) надання інформації споживачам про товари засобами реклами;

5) консультаційні послуги;

6) продаж товарів споживачам через торговельну мережу;

7) здійснення заходів для стимулювання збуту і просування товарів.

Роздрібна торгівля функціонує через роздрібних торговців. Роздрібний торговець – фізична або юридична особа, яка купує товар у виробника або оптового продавця і продає його кінцевому споживачеві (Економічна, 2001).

Роздрібні торговці концентрують свою діяльність виключно на споживчому, роздрібному ринку, у сфері ритейлингового бізнесу (від французької „retailIier” — відрізати, розбивати, нa Заході ритейлинг є аналогом вітчизняної роздрібної торгівлі) і через сукупність різних їх видів складають, в цілому, роздрібну торгову мережу. Крім магазинів, які є основним каналом роздрібного продажу товарів, функціонує різноманітна мережа позамагазинних пунктів роздрібної торгівлі. До них належать перш за все дрібнороздрібна торгова мережа (кіоски, павільйони, палатки, торгові автомати, автомагазини тощо) та ринки.

Для налагодження належної статистичної звітності щодо роздрібної торгової мережі, виконання органами влади функ­цій державного регулювання, розроблення прогнозів соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, забудови тери­торії об'єктами торгівлі та для інших потреб необхідно мати наукову класифікацію, в якій би було чітко визначено спе­цифіку кожного виду та різновидів об'єктів торгівлі.

Є безліч підходів щодо класифікації роздрібних торговців (Голошубова, 2004; Виноградська, 2006), що відрізняються одна від одної різним ступенем її деталізації:

1) за формою власності:

– колективні подані в роздрібній торгівлі магазинамиі торговельними одиницями, що належать колективам власників, як правило, без­посередньо колективам працівників магазину. Різновидом колективної форми власності є кооперативна власність, щоґрунтується на пайовому володінні основними й обіговими коштами пайовиків, які об'єднують свої матеріальні і фінансові ресурси для першочергового забезпечен­ня власних потреб у постачанні товарами;

– приватні базуються на веденні торговельного обслу­говування за власний кошт і на власний розсуд окремих індивідів чи груп;

– державні (комунальні) характеризуються повною власністю на основні та обігові кошти з боку держави і функціонують у формах окремих відом­чих систем торгівлі, фірмової торгівлі державних виробничих підприємств, державно-комунальних торговельних закладів. Відомчі торговельні системи— це організації та підприємства торгівлі й гро­мадського харчування, які збереглися при державних підприємствах і об'єднаннях гірничодобувної, сталеплавильної промисловості, транспортних галузях тощо. Во­ни функціонують у вигляді управлінь і відділів робітничого постачання шахт, гірничо-збагачувальних фабрик, сталеплавильних комбінатів і заводів або у вигляді відділів продовольчого постачання. Фірмова торгівля[4]у вітчизняній торговельній практиці збереглася у частині власної торговельної мережі великих державних виробничих підприємств, які частину випущеної власної продукції самостійно реалізують у ними створених роздрібних торговельних підприємствах як за місцезнаходженням основно­го виробництва, так і в інших населених пунктах. Державно-комунальними або комунальнимироздрібними торговцями є ті, що в ході приватизації внаслідок різних причин не були придбані колективами пра­цівників способом прямого викупу або через приватизаційний аукціон і залишились у власності місцевих органів влади. Комунальні органи влади як власни­ки цих торговельних закладів, з метою організації торговельної діяльності наймають в ці магазини керівників (менеджерів), працівників прилавка і допомі­жний персонал;

– змішана (державно-колек­тивна, державно-кооперативна, колективно-приватна тощо) представлена роздрібними торговцями, діяльність яких ґрунтується на об'єднанні матеріальних і фінансових ресурсів представників двох або більше основних форм власності (державної, колективної і приватної), а також: підприємства, що є спільною власністю суб'єктів права різних держав, — спільні підприємства.

2) за організаційно-правовою формою:

– акціонерні товариства відкритого і закритого типу (роздрібні торгове­льні мережі міжрегіонального або міжнаціонального масштабу, фірмові мережі фі­нансово-промислових груп, концернів, виробничо-торговельних корпорацій, торгових домів під єдиною торговельною маркою або франшизою тощо) володіють здатністю за колегіальним рішенням акціоне­рів на власний розсуд регулювати обсяги акціонерного капіталу способом емісії, поширення, обігу (купівлі-продажу) акцій;

– товариства з повною відповідальністю (торговельні ком­панії, фірми) мають підвищений авторитет на ринку, адже законодавчо партнер­ські товариства повною мірою відповідають за своїми зобов'язаннями перед конт­рагентами;

– товариства з до­датковою відповідальністю(командитні товарис­тва) поєднують капітал власника (власників) із внесками незалежних інвесто­рів, які прагнуть отримати дивіденди;

– товариства з обмеженою відповідальністю (дрібні та середні суб'єкти вітчизняної роздрібної торгівлі) хара­ктеризуються обмеженням цивільної відповідальності власників (засновників) розміром внесеного ними в статутний фонд товариства відносно невеликого обсягу капіталу;

– кооперативні споживчі това­риства (спілки) – тип диверсифікованої виробничо-торговельної організації, заснованої на кооперативній, пайовій формі власності, основним напрямом роботи якої зали­шається організація роздрібного торговельного обслуговування мешканців села. 3 цією метою кооперативні споживчі спілки і товариства безпосередньо або через то­варно-галузеві (продовольчі, непродовольчі) торговельно-роздрібні об'єднанняорганізовують власну торговельну мережу в переважно сільських населених пунк­тах та адміністративних районах. При цьому кооперативні крамниці, дрібнороздрі­бні одиниці, стаціонарні та пересувні пункти продажу не мають абсолютної само­стійності, оскільки є спільною власністю членів даного кооперативу;

– госпрозрахункові роздрібні торговельні підприємства – сучасні кооперативні роздрібні торговельні підприємства що об'єднують частину торговельної мережі за кущовим, зональним принципом і функціонують за прин­ципами самоокупності та самофінансування, беручи членську участь у розвитку мі­сцевої кооперативної організації;

– торговельно-виробничі концерни, групи, асоціації створюються незалежними роздрібними торго­вцями для вирішення спільних, переважно закупівельно-постачальницьких, коме­рційних функцій і дозволяють організо­вувати підпорядковані їм збутово-реалізаційні фірми включно з мережею роздрі­бних реалізаторів у різних країнах для реалізації власної багатопрофільної продукції;

– збутово-реалізаційні приватні підприємства створюються фізичними осо­бами для реалізації приватнопідприємницької ініціативи громадян і забезпечують їх потреби у веденні роздрібної реалізації. Малі за технологічними і продуктив­ними параметрами приватні підприємства збутово-реалізаційного типу найчасті­ше діють у межах підприємств торгівлі на ринках, у мережі дрібнороздрібних то­рговельних одиниць, але й нерідко виникають серед невеликих спеціалізо­ваних крамниць та ін.;

3) за ступенем господарської самостійності:

– самостійніторговельні організації і підприємства мають статус юридичної особи:

– несамостійні(підпорядковані) роздрібні торговці не мають статусу юридичної особи і формують внутрішню структуру роздріб­ного торговця у вигляді філій на внутрішньогосподарському розрахунку: підрозділів, одиниць, пунктів тощо головних організацій (підприємств). Підпорядковані структурні під­розділи роздрібних торговців можуть уходити до єдиного комплексу (окремі крам­ниці універсального торговельного центру) або мати назовні відокремлений харак­тер (крамниці споживчого товариства);

4) за формою організації:

– магазинні торгові об'єкти передбачають продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг, займають окрему капітальну споруду або розміщуються в спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди та мають тор­гову площу й комплекс приміщень для здійснення торгово-технологічних операцій;

– позамагазинні здійснюють продаж товарів кінцевим споживачам через посилкові підприємства, за допомогою пошти, на підприємствах, де працюють потенційні покупці, вдома у них, у поїзді, літаку, на пароплаві, в перукарні, майстернях з ремонту взуття тощо, а також за допомогою мережі дрібнороздрібної торгівлі (торгові автомати, палатки тощо) і комп'ютерної та телекомунікаційної техніки (дистанційна електронна торгівля) та ін. (див. приклади 6.1, 6.2);

– ринкові торгові об'єкти створюються суб'єктом господарювання на відведеній за рішенням місцевого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і реєструються в установленому порядку з метою здійс­нення купівлі-продажу товарів і надання послуг по­купцям за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції. У сучасних умовах ринки відіграють велику роль у реалізації м’яса і м’ясопродуктів, яєць, кисломолочного сиру, картоплі, овочів, фруктів і свіжих ягід. Понад 80% цих продуктів харчування населення купує на ринках.

Приклад 6.1 Най­більшого розвитку в західноєвропейських краї­нах набула посилкова торгівля: її частка складає 5-6%, а по окремих асортиментних позиціях (одяг, текстильні товари, меблі та предмети деко­ративного оформлення житла, електротовари, книги) — 15-30% загального обсягу роздрібного продажу. Посилкова торгівля успішно розвивається в Швейцарії, Франції та Японії. В цих країнах частка роздрібного продажу товарів через посилкові фірми коливається в межах 2-5%. (Голошубова, 2004).

Приклад 6.2 У розвинутих країнах значну роль відіграє так звана «тор­гівля вдома», її частка оцінюється у розмірі 3-6% від загаль­ного обсягу продажу товарів у роздрібній торгівлі. Набув роз­витку продаж товарів за каталогами через пошту, по телефону та за допомогою телебачення. Наприклад, у США на продаж товарів за каталогами через пошту припадає близько 5% усіх роздрібних продажів. Значна кількість спо­живачів (понад 60 млн) в цій країні має доступ до торгових телемереж і теж може здійснювати покупки, не виходячи з дому. На цих телеканалах 24 години на добу рекламуються різні товари. Вибравши товар, що сподобався, покупець замовляє його по телефону. Оплата за товар здійснюється кредитними картками. Товар доставляється додому покупцям протягом 24 годин (Голошубова, 2004).

Порівняльна характеристика магазинної, позамагазинної та ринкової роздрібної торгівлі наведена в табл. 6.1.

5) за елементами інфраструктури:

– комплексні формуються з декількох підприємств торгівлі та/або підприємств послуг, наприклад, торгові центри (комплекси) – комплекси підприємств торгівлі, ресторанного господарства, побутового і комунального обслуговування й інших підприємств, розміщені в одній або зблокованих будівлях, об’єднані у єдиному архітектурному ансамблі; торгові мережі – сукупність одно- або різнотипних бізнес-одиниць, які здійс­нюють роздрібну (або роздрібну та дрібнооптову) торгівлю під однією торговою маркою, мають корпоративну стратегію діяль­ності, єдиний центр управління, координації та контролю, власний розподільчий склад, з якого здійснюється товаропостачання бізнес-одиниць, що належать до складу об'єднання;

– одиничні – магазини, дрібнороздрібні торгові елементи (кіоски, палатки, павільйони, літні кафе тощо);

6) за ступенем сталості місцезнаходження:

– стаціонарні – магазини, ринки (організовані);

– напівстаціонарні – павільйони, кіоски, лотки, палатки, торгові автомати (див. приклад 6.3);

– пересувні – розвізні (вагонолавки, суднолавки, автокафе, автолавки (автомагазини), автоцистерни (наприклад, для продажу квасу), автопричепи та ін.), розносні (переносні) (лотки, корзини, столики, палатки, стихійні ринки (неформальні), низькотемпературні лотки-прилавки, розноски, продаж товарів з рук фізичних осіб (через торгових агентів та осіб, зареєстрованих як суб'єкти господарювання);

Таблиця 6.1 – Порівняльна характеристика видів роздрібної торгівлі за формою організації

 

	Типові представники та їх особливості	Переваги	Недоліки
Магазинна роздрібна торгівля	універсами	реалізують, як правило, всі основні групи продовольчих або непро­довольчих товарів; оптимальні розміри торгової площі – 400-2000 м2; метод продажу – індивідуальне обслуговування; рівень цін - середній	1) імідж і високий рівень обслуговування споживачів; 2) можливість надання додаткових послуг (товари в кредит, доставка, гарантійне обслуговування, попередні замовлення тощо); 3) найширший асортимент пропонованих товарів; 4) спрощення процесу вибору товарів, що забезпечується застосуванням сучасного обладнання, правильної організації торгово-технологічного процесу, раціональної спрямованості потоків покупців, застосуванням ефективної викладки товарів тощо	1) достатньо капіталомісткий бізнес; 2) пасивна у частині психо­логічного впливу на покупця з метою стимулювання його до здійснення купівлі то­вару, оскільки залежить від того, зайде покупець у магазин чи ні та ін.
універмаги	реалізують широкий асортимент (як правило, понад 5000 асортиментних позицій) непродовольчих товарів; оптимальні розміри торгової площі – 3500-22000 м2; метод продажу – переважно самообслуговування; рівень цін – середній
гастрономи	реалізують, як правило, делікатесні продукти; оптимальні розміри торгової площі – 400-2000 м2; метод продажу – індивідуальне обслуговування; рівень цін – високий
супермаркети	реалізують широкий асортимент (як правило, понад 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів; оптимальні розміри торгової площі – 400-3000 м2; метод продажу – самообслуговування; рівень цін – вище середнього
гіпермаркети	реалізують широкий асортимент (як правило, понад 15000 асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів; оптимальні розміри торгової площі – понад 3000 м2; метод продажу – самообслуговування; рівень цін – низький та середній
дискаунтери	продають товари повсякденного попиту (як правило, 1000-2500 асортиментних позицій (м’які дискаунтери), до 1200 (жорсткі дискаунтери); оптимальні розміри торгової площі – 400-800 м2 (м’які), 300-600 м2 (жорсткі); метод продажу – самообслуговування; рівень цін – низький або надання постійних знижок
дисконтні магазини	продають товари зі знижкою власникам спеціальних дисконтних карток, які можуть бути поіменними та на пред’явника. Може встановлюватися авансова сума, сплачуватися вартість виготовлення картки або картка видається безкоштовно за умови купівлі товару на визначену продавцем суму
міні-маркети	реалізують обмежений асортимент (як правило, 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів; оптимальні розміри торгової площі – до 200 м2; метод продажу – індивідуальне обслуговування; рівень цін – середній або вище середнього
бутики	реалізують модні товари відомих марок (одяг, косметику) або товари рідкого попиту (вишукані марки вин) за високими цінами;
стоки	розпродують дорогі товари відомих марок попередніх сезонів з уцінкою

Продовження табл. 6.1

 

	комісійні магазини	продають товари, прийняті від юридичних або фізичних осіб на комісійних засадах, тобто власник товару, що здав його, отримує заздалегідь обумовлений відсоток від його вартості після реалізації, яка встановлюється зі згоди продавця
„секонд хенди”	реалізують дешеві непродовольчі товари, що раніше були у вжитку, при чому речі однопрофільного призначення можуть групуватися за принципом „усе за єдиною ціною”
Поза магазинна роздрібна торгівля	павільйони	призначаються для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщуються в окремій споруді полегшеної конструкції та мають торговий зал для покупців	1) висока мобільність, гнучкість, оперативність; 2) відкриття не потребує вели­ких капіталовкладень і здійснюється в короткі строки; 3) найкращий інструмент стимулювання імпульсних покупок і формування попиту на нові товари; 4) більше спрямовані на покупців (практично не покупець шукає потрібний товар, а товар максимально наближається до покупця)	1) залежність від точки розміщення; 2) обмеже-ність площі викладки, а відповідно і асортименту товарів тощо
кіоски	мають постійне просторове місцезна­ходження, займають окрему закриту споруду некапіталь­ного типу на одне робоче місце без торгового залу для покупців та додаткової площі для розміщення запасів товарів
палатки	Торгові об'єкти збірно-розбірної напівзак­ритої конструкції для організації роздрібного продажу товарів на одне або декілька робочих місць продавців з товарним запасом не більше, ніж на один день торгівлі
лотки	Використовуються для продажу товарів обмеженого асортименту з використан­ням для їх викладки відкритого та такого, що легко переміщуються з місця на місце, пристосування збірно-розбірної конструкції
торгові автомати	у будь-який час доби швидко реалізують товари масового і стійкого попиту, які мають відносно невисоку ціну і стандартну форму або визначене дозування і, встановлюються на вулицях, у парках, на стадіонах, на виробничих підприємствах (на відкритій місцевості або в закритих приміщеннях)
торговельне місце	відокремлене, спеціально обладнане місце поза магазином для здійснення продажу з дотриманням діючих правил торговельного обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями
Ринкова роздрібна торгівля	торгові ряди	криті або напівкриті конструкції, що розташовані в капітальних будівлях великої місткості, реалізують продовольчі і непродовольчі товари	1)мало витратний, не капіталомісткий характер торгівлі; 2) надходження від ринкового збору становлять значну частину доходів місцевих бюджетів; 3) вільний доступ безпосередніх товаровиробників тощо	1) складність оцінки реального обігу товарів і грошей у зв’язку з відсутністю єдиного обліку обсягів ринкової реалізації та ін.
торгові майданчики	відкриті належним чином влаштовані для ведення ринкового торгу конструкції реалізують продовольчі і непродовольчі товари

Приклад6.3 Торгові автомати відомі з глибокої давнини. В рукописній книзі, датованій 215 р. до н.е., описується єгипетський при­стрій, який за монетку видавав свячену воду. Торгівля через автомати у своєму розвитку пройшла знач­ний шлях, але великого поширення вона набула після Другої світової війни. Пальму першості у виробництві та використанні торгових автоматів у роздрібній торгівлі утримує Японія. Там в автоматі можна придбати майже все, починаючи з краватки від Армані в подарунковій упаковці за 100 доларів і закінчуючи спідньою білизною та пивом. За допомогою торгових авто­матів у США продається величезна кількість (понад 5 тис. найменувань) різноманітних товарів повсякденного та імпульс­ного попиту – цигарки, напої, цукерки, продукти, трико­тажні вироби, косметика, книжки в м'яких обкладинках, страхові поліси, крем для взуття і навіть риболовна наживка. У Західній Європі, де також достатньо високий рівень торгівлі через автомати, продаються, крім недорогих товарів пов­сякденного та імпульсного попиту, більш дорогі товари (ювелірні вироби, годинники, парфумерні вироби тощо) (Голошубова, 2004).

 

7) за розміром торгового підприємства (чисельністю працівників і річним обсягом товарообороту)[5]:

– мікропідприємства – до 5 осіб з товарооборотом до 500 тис. грн;

– малі – від 6 до 15 осіб з товарооборотом від 501 тис. до 1 млн. грн;

– середні – від 16 до 50 осіб з товарооборотом від 1,1 до 3 млн. грн;

– великі – від 51 до 100 осіб з товарооборотом від 3,1 до 5 млн. грн;

– найбільші – понад 100 осіб з товарооборотом понад 5 млн. грн;

8) за місцем розташування:

– міські створюються у містах і селищах міського типу, районних центрах у житловій забудові, обслуговують в основному міських жителів товарами, що відзначаються найбільшою частотою попиту і задовольняють масові і постійні потреби;

– сільські створюються у сільських населених пунктах, обслуговують в основному сільських жителів товарами, що відзначаються найбільшою частотою попиту і задовольняють масові і постійні потреби;

– загальноміські створюються у містах у загальноміських центрах, центрах адміністративних районів, на перетині найбільших транспортних магістралей, на територіях, що примикають до залізничних станцій і автовокзалів та в ін. місцях найбільшої концентрації потоків потенційних покупців, що формуються з числа жителів різноманітних районів міста і приїжджих;

9) за товарною спеціалізацією і асортиментом:

– універсальні (продовольчий магазин – універсам, супермаркет, гіпермаркет, гастроном; непродовольчий магазин – універмаг, будинок торгівлі) реалізують, як правило, всі основні групи продовольчих чи непродовольчих товарів, вміщують у свій асортимент деякі групи непродовольчих товарів, що відзначаються найвищою частотою попиту (продовольчі магазини), або продовольчих товарів (непродовольчі магазини), є найбільш крупними;

– комбіновані („Товари для жінок”, „Товари для чоловіків”, „Товари для молоді”, „Товари для дітей”, „Товари для дому”, „Спорт і туризм”, „Подарунки” тощо) реалізують товари різних груп, об’єднаних спільністю їх споживання, задовольняють комплексний попит окремих категорій покупців або забезпечують задоволення певної потреби;

– спеціалізовані („Молоко”, „Хліб”, „Овочі-фрукти”, „Одяг”, „Взуття” та ін.) реалізують одну або щонайбільше дві-три групи товарів, об’єднаних спільністю попиту;

– вузькоспеціалізовані („Торти”, „Соки-води”, „Жіноче взуття”, „Ґудзики” та ін.) реалізують товари окремої або декількох підгруп;

– неспеціалізовані („Продукти”, „Промтовари” тощо) реалізують обмежений асортимент продовольчих або непродовольчих товарів різних груп, не пов’язаних або слабко пов’язаних між собою спільністю попиту і відзначаються невеликим розміром торгової площі;

– змішані (магазини з торгівлі товарами повсякденного попиту) реалізують вузький асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, що відзначаються найвищою частотою попиту і є найдрібнішими;

10) за переважним методом продажу товарів (на його частку повинно припадати не менше 70% обсягу товарообороту магазину):

– з індивідуальним обслуговуванням покупців (з прилавка) – продаж товарів через продавців;

– з відкритим доступом до товару: за попереднім добором - акт покупки починається із самостійного вибору і закінчується при сприянні продавця; за вільним добором (за зразками) – продаж на основі попереднього ознайомлення з товарами за зразками, виставленими в торговому залі, із наступною їх доставкою покупцю зі складу магазину або оптового підприємства, або безпосередньо з підприємства-товаровиробника; за замовленням покупців – продаж на основі попереднього замовлення покупцем товарів із числа наявних в асортименті магазину, із подальшою їх доставкою покупцю у зазначене в замовленні місці з можливою попередньою (повною чи частковою) або наступною після доставки оплатою; самообслуговування – покупці заради економії самостійно займаються пошуком, порівнянням і вибором товарів (див. приклад 6.4);

Приклад 6.4 Перший магазин самообслуговування був відкритий у 1915 році К. Сандерсом у Мемфісі (США). Магазин називався "Cila", а сама система одержала назву "cash and carry", що означає "плати готівкою і забирай". Роздрібні торговельні підприємства самообслуговування надають послуги представникам усіх шарів населення, особливо при придбанні товарів повсякденного попиту і деяких товарів попереднього вибору. В Україні самообслуговування як метод роздрібної торгівлі став застосовуватися наприкінці 70-х років ХХ століття в основному на підприємствах громадського харчування (Інфраструктура, 2002).

11) за ціновим рівнем товарів, що реалізуються:

– з низьким цінами – магазини, що торгують зі знижками (дискаунтери (жорсткі, м’які), комісійні магазини, „секонд хенд”, стоки);

– з середніми цінами – універсам, супермаркет;

– з високими цінами – елітні магазини, бутики;

12) за розміром торгової площі[6]:

– дрібні – до 250 м² у містах і до 100 м² у сільській місцевості;

– середні – 251-1000 м² у містах і 101-400 м² у сільській місцевості;

– великі – 1001-3500 м² у містах і 401-1000 м² у сільській місцевості;

– найбільші – понад 3500 м² у містах і понад 1000 м² у сільській місцевості;

13) за типом будівлі й особливостями його об’ємно-планувального рішення:

– окремо стоячі розміщуються найбільш великі магазини в окремо стоячих будівлях;

– вмонтовані розміщуються в основному на перших поверхах житлових будинків;

– вмонтовано-прибудовані прибудовують спеціальні блоки до магазину, розміщеного на першому поверсі житлового або іншого будинку, для збільшення площі торгового залу;

14) за поверховістю;

– одноповерхові;

– багатоповерхові;

15) за тривалістю робочого дня:

– однозмінні;

– півторазмінні;

– двозмінні;

– цілодобові;

16) за переривністю тижня:

– з переривним тижнем – як правило, з вихідними днями у суботу та неділю або тільки в неділю;

– з непереривним тижнем.