Організація товаропостачання товарів підприємств роздрібної торгівлі

Товаропостачання роздрібної торгової мережі — це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення (Апопій, 2005).

Основними документами, що регулюють взаємовідносини партнерів, пов'язаних з поставкою товарів, є:

1) Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

2) Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;

3) Господарський проце­суальний кодекс України від 06.11.1991 р. №1798- XII;

4) Цивільний проце­суальний кодекс України від 18.03.2004 р. №1618- IV;

5) Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. №8073- X;

6) Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747- IV;

7) Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 р. №1859- IV та ін.

Товаропостачання роздрібної торгівлі розглядають як складну динамічну систему, яка має свою морфологічну та функціона­льну структуру, основною метою якої є безперебійне доведення до роздрібної торгової мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення.

При цьому морфологічна структура даної системи формується сукупністю взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою суб'єктів даної системи, якими є джерела товаропостачання (і окремі постачальники товарів), транспортні підприємства й організації (перевізники товарів, які забезпечують просторове переміщування товарів у процесі товаропоста­чання) і роздрібні торговельні підприємства, які є кінцевими пунктами завезення това­рної маси (яка є основним об'єктом системи товаропостачання).

Функціональна структура системи товаропостачання є складним багатоетапним процесом взаємодії зазначених суб'єктів, який містить різноманітні заходи із задо­волення потреби роздрібної торгової мережі в товарах споживчого призначен­ня, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання. Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладі зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства по­винне відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними в кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або ж надати ці товари представни­кові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Про­цес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговель­ному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів (Апопій, 2005).

Для раціональної організації процесу товаропостачання торговельним підприєм­ствам доцільно здійснювати його на основі розроблених комерційною службою планів товарного забезпечення і завезення товарів у магазини.

Фактори впливу та основні вимоги організації процесу товаропостачання

 

Ha організацію товаропостачання впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори. До об'єктивних факторів належать:

– виробничі (розвиток і розміщення виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, наявність достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо);

– транспортні (стан доріг, наявність транспортних зв'язків між магазинами та джерелами постачання, стан і структура парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів тощо);

– торговельно-організаційні (чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розміщення на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структура й особливості асортименту товарів тощо).

Ha організацію товаропостачання впливають і суб'єктивні фа­ктори, зокрема:

– рівень управління процесом товаропостачання;

– кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах;

– достовірність комерційної інформації.

Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких ос­новних вимог:

1) завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон'юнктури торгівлі;

2) ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асор­тименті і необхідній кількості, з урахуванням встановленого для торгового об'єкта обов'яз­кового асортиментного переліку та стану його устакування торгово-технологічним обладнанням (зокрема, холо­дильним обладнанням для зберігання швидкопсувних товарів);

3) встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запа­сів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення;

4) визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням стану розвитку виробництва товарів (його обсягу, широти, глибини, конкурентоспроможності асортименту товарів, що випускаються), стану розвитку інфраструктури ринку й транспортних зв'язків, складності асортиментної структури закупівлі товарів, територіальної віддаленості постачальників від торговель­ного підприємства;

5) визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу, спеціалізації і потуж­ності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним);

6) забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі, належної якості обслуговування покупців і отри­мання бажаного прибутку.

Принципи організації товаропостачання

 

Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуван­ням наведених вимог має базуватися на принципах плановості, безперебійності, ритмічності, оперативності, технологічності та економічності.

Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магази­ни за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окре­мих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства.

Принцип безперебійності товаропостачання полягає в регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.

Принцип ритмічності товаропостачання полягає в завезенні товарів через ви­значені, як правило, однакові проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.

Принцип оперативностітоваропостачання передбачає завезення товарів у роздрі­бну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип передбачає періодичне попов­нення запасів за певних умов: при рівномірному попиті товари завозяться через однакові проміжки часу; при нерівномірному (динамічно змінюваному) попиті, який скорочу­ється або зростає, ритм завезення товарів повинен зростати або сповільнюватися від­повідно до коливань попиту. B такому разі завезення товарів повинне здійснюватися у моменти наближення до мінімуму запасів («точка замовлення»).

Принцип технологічностітоваропостачання передбачає застосування прогре­сивних технологічних рішень на всіх етапах та ланках товаропросування, враховуючи транспортні, оптові і роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принцип економічностітоваропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напря­мів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, пра­вильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Поряд з цим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників да­ної системи (на складах виробничих та оптових торговельних підприємств – по­стачальників).

 

Стадії процесу товаропостачання

 

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виділяються такі основні заходи (стадії процесу товаропостачання) (Апопій, 2005):

1) визначення потреби в товарах;

2) вибір джерел, форм і методів товаропостачання;

3) визначення раціональної частоти доставки й оптима­льних розмірів партій завезення товарів.

4) оформлення замовлення на поставку товарів;

5) встановлення схем постачання;

6) укладення угод на постачання товарів (договорів поставки, купівлі-продажу товарів) та контроль за їх виконанням;

7) організація доставки товарів у магазини;

8) приймання товарів і його документальне оформлення.

Розглянемо більш детально кожну з них.

1 Визначення потреби в товарах здійснюється з метою забезпечення неперервної циркуляції товарної маси в обсягах та структурі, які б відповідали обсягам, структурі та ритму реалізації товарів у відповідному плановому періоді.

Для визначення потреби в товарах для торговельних підприємств можуть засто­совуватися такі методи:

1) балансовий метод;

2) екстраполяція динамічних рядів продажу товарів;

3) використання коефіцієнта еластичності;

4) нормативний метод;

5) метод, що ґрунтується на використанні оперативних даних про зміни попиту споживачів на ринку;

6) економіко-математичне моделювання та ін.

Вибір методу визначення потреби в кожному конкретному випадку залежить від умов діяльності торговельного підприємства, наявності, повноти та достовірності відповідної комерційної інформації, особливостей економічної ситуації та ін.

Найчастіше в практиці торговельної діяльності застосовується балансовий метод, при якому обсяги потреби в товарах окремих груп чи товарних підгруп на наступний плановий (прогнозований) період визначаються за формулою балансового зв'язку на підставі даних про запаси товарів і обсяги їх реалізації

 

(6.1)

де H – план надходження товарів;

P – план (прогноз) реалізації товарів;

З_к– очікувані запаси на кінець прогнозованого періоду;

З_п – очікувані запаси на початок прогнозованого періоду;

B_т – очікуване вибуття товарів у зв'язку з природними втратами, переоцін­ками товарів, їх сезонним розпродажем та іншими причинами.

Таким чином, визначення потреби в товарах на основі балансового ме­тоду пов'язане з прогнозуванням обсягів очікуваної (прогнозної) реалізації товарів та розмірів товарних запасів на початок та кінець прогнозного пері­оду. Для розрахунку прогнозу реалізації товарів у торговельній практиці необхідною передумовою є облік реалізації в роздрібному торговельному під­приємстві товарів у якомога деталізованішому розрізі (за групами, підгрупа­ми і навіть назвами товарів) у попередньому (передпрогнозному) періоді. Та­кий облік може бути забезпечений завдяки застосуванню в магазинах та інших об'єктах роздрібної торговельної мережі сучасних реєстраторів касо­вих операцій — EKKA, електронних касових терміналів, пов'язаних з магазин­ною АСУ тощо. Водночас визначення розмірів товарних запасів є одним з елементів більш загальної роботи з управління товарними запасами в мага­зинах, яка охоплює комплексне регулювання всіх взаємопов'язаних процесів формування запасів і руху товарної маси в процесі товаропостачання — но­рмування, контроль стану запасів, порядок поповнення і подання замовлень, визначення розмірів партій товарів та ін.

Точка замовлення – це розмір запасу, за якого подається замовлення на заве­зення товару. Точка замовлення визначається кількістю товару, яка може бути реа­лізована протягом часу, що відповідає інтервалу виконання замовлення.

При визначенні розміру точки замовлення слід врахувати стратегії управління товарними запасами.

Перша стратегія називається "фіксований розмір замовлен­ня". Сутність її полягає в тому, що розмір замо­влення є постійною величиною (визначеною за формулою Вілсона), а повторне за­мовлення подається при зменшенні наявних запасів до визначеного критичного значення точки замовлення. У такій системі момент подання замовлення (точка за­мовлення – Р) визначається за формулою

 

(6.2)

 

де B – резервний запас, од.;

S – змінна інтенсивність витрачання запасу (відповідає обсягам середньоденної реалізації товарів), од./час;

L – час доставки замовлення, час

Середній розмір запасів становить (J)

 

(6.3)

Водночас для магазинів більш зручною і традиційно використовуваною є інтервальна перевірка запасів (у кінці робочого тижня під час перезміни бригад тощо). При цьому розрахунок точки замовлення можна проводити за видозміненою формулою

 

(6.4)

де і – інтервал між перевірками запасів.

 

Друга стратегія називається "фіксований інтервал" і характеризується тим, що через певні визначені інтервали часу проводиться перевірка стану запасів, і якщо після попередньої перевірки частину товарів було реалізовано, то подається замовлення на поповнення запасу (Q,) розмір якого відповідає різниці між максимальним запасом (M), до якого здійснюється поповнення запасів, та фактичним розміром запасу в момент перевірки (J_ф)

(6.5)

 

Максимальний розмір запасу при цьому визначається за формулою

 

(6.6)

 

Середній розмір запасу визначається за формулою

(6.7)

 

Для визначення розміру замовлення Q застосовується одне із двох правил:

1) якщо L>i;

2) якщо L<і,

де q —раніше замовлена кількість товарів, од.

Третя стратегія називається “два бункери” і передбачає визначення постійного розміру замовлення і встановлення нижньої межі рівня запасу (пороговий запас). Фактично ця стратегія є поєднанням стратегії з фіксованим розміром замовлення і стратегії з постійним рівнем замовлення. В рамках цієї стратегії встановлюється максимальний рівень запасу (М) і проводиться розрахунок точки замовлення (Р). Для розрахунку цих параметрів вико­ристовуються формули для розрахунку максимального розміру (6.6) і середнього розміру запасу (6.7).

Порядок роботи цієї стратегії можна сформулювати так:

1) якщо в момент періодичної перевірки виконується умова: то для поповнення запасу подасться замовлення в розмірі

2) якщо ця умова не виконується, тобто то замовлення на по­повнення запасу не подається.

Замовлення подається в момент зменшення запасу до порогового рівня (точки замовлення); разом з тим запас після подання замовлення продовжує витрачатися, оскільки замовлений товар завозиться не одразу, а через певний період часу. Тому розмір замовлення повинен визначатися так, щоб в нормальній ситуації за час ви­конання замовлення запас не опустився нижче від страхового. Якщо ж непередбачувано збільшиться попит або ж буде допущена затримка завезення наступної пар­тії, то попит має задовольнятися за рахунок страхового запасу.

Ця стратегія називається так, оскільки запас ні­бито зберігається у двох бункерах – робочому і резервному. Спочатку попит задо­вольняється за рахунок запасів робочого бункера. Момент закінчення запасів ньому є точкою замовлення, в якій постачальникові подається замовлення на по­повнення запасу партією фіксованого розміру. У цей час для задоволення викорис­товуються запаси з другого (резервного) бункера. У момент завезення наступної партії в цьому бункері повинен залишатися запас в розмірі, не меншому за страховий. Отримані товари витрачаються спочатку на поповнення резервного бункера, а після цього їх залишок використовується для заповнення робочого бункера.

Кожна з розглянутих стратегій управління запасами може бути використана для оптимізації параметрів товаропостачання з урахуванням характеру попиту на то­вар, форм обліку стану запасів, рівня витрат управління запасами та ін. Разом з тим незалежно від вибраної стратегії управління запасами в підґрунтя створення ефективної системи товаропостачання роздрібної торговельної мережі має бути закладений принцип безперервного відновлення і регулювання товарних запасів у магазинах.

2 Вибір джерел, форм і методів товаропостачання. B умовах ринкової економіки в організації товаропостачання беруть участь різ­номанітні суб'єкти ринку, які можна об'єднати в такі основні групи (Апопій, 2005):

– промислові підприємства-виробники товарів – підприємства харчової, легкої та інших галузей народногосподарського комплексу України, які забезпечують виробництво основної частини товарів споживчого призначення (продукти харчування, одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби, взуття, технічно складні товари та ін.). До цієї групи можна віднести і підприємства місцевої промисловості, які забезпечують постачання товарів, які виробляються з місцевої сировини (наприклад, будівельних матеріалів);

– сільськогосподарські підприємства-виробники продукції агропромислового комплексу – сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські ТОВ, селянські (фермерські) господарства, приватні селянські господарства, а також переробні підприємства агропереробного комплексу (в т. ч. приватні) та заготівельні організації. Ці постачальники забезпечують надходження в роздрібну торговельну мережу сільськогосподарської продукції у свіжому та переробленому вигляді;

– оптові бази, дрібнооптові підприємства (дрібнооптові магазини-склади) та торговельно-посередницькі організації, які постачають у роздрібну торговельну мережу продукцію найрізноманітніших вітчизняних і зарубіжних виробників. До цієї групи можна умовно віднести власні склади роздрібних торговельних підприємств та їх об'єднань, а також частину приватних підприємців, які спеціалізуються на завезенні в Україну невеликих партій товарів іноземного виробництва з Китаю, Туреччини, Польщі, Росії, Італії та ін.);

– власне виробництво торгівлі та громадського харчування – власні виробничі підрозділи торговельних підприємств (цехи з виробництва кондитерських виробів, м'ясних, рибних та овочевих кулінарних виробів, власні підсобні господарства й фасувальні цехи роздрібних торговельних підприємств) та торговельних систем (наприклад, виробничі підприємства системи споживчої кооперації, які виготовляють хлібобулочні, ковбасні та копчені вироби, безалкогольні напої, столярні вироби, постільну білизну, робочий одяг та ін.) і підприємства ресторанного господарства, які частину виробленої продукції та напівфабрикатів відпускають у роздрібну торговельну мережу;

– інші джерела товаропостачання – громадяни-підприємці без створення юридичної особи (які займаються виробництвом окремих видів продукції або індивідуальними промислами), навчальні, виховні за­клади, громадські організації, які здають на реалізацію продукцію тощо). Характе­рною особливістю цієї групи джерел товаропостачання є, як правило, нестабільний характер постачання виробів у незначних обсягах.

Для формування широкого та стійкого асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі необхідно організувати завезення товарів від різних постачаль­ників. Так, наприклад, хліб і хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, та інші продовольчі товари з обмеженими термінами збері­гання в магазини завозяться безпосередньо з виробничих підприємств (молокозаво­дів, м'ясокомбінатів, пекарень, підприємств харчової промисловості); значну час­тину товарів складного асортименту (одяг, взуття, культтовари, кондитерські вироби та ін.) у роздрібну торговельну мережу завозять зі складів оптових торгових баз або власних складів підприємств роздрібної торгівлі. Крім того, значна частина товарів у магазини надходить від сільськогосподарських підприємств (як колектив­них, так і приватних та фермерських господарств), заготівельних організацій, окре­мих громадян та ін. Додаткові товарні ресурси для забезпечення торговельної дія­льності торговельні підприємства можуть отримувати від власних виробничих підрозділів, підприємств або цехів ресторанного господарства тощо. У підсумку товари в кожен з магазинів завозяться, як правило, одночасно з різних джерел і від багатьох постачальників (у середньому – 5–8), що ускладнює процес організації та управління товаропостачанням. Водночас централізація товаропостачання (за­вдяки зменшенню кількості постачальників) дозволяє більш раціонально організу­вати весь процес товаропостачання, сконцентрувати необхідні товарні ресурси і за­безпечити умови для безперебійної торгівлі з меншими запасами товарів у роздрібній торговельній мережі.

Тому під час вибору джерел товаропостачання враховують типи і розміри мага­зинів, обсяги їх товарообігу, специфіку асортименту товарів, географічне розташу­вання постачальників, рівень транспортних витрат та ін. При цьому навіть одне підприємство-постачальник може мати кілька поряд або відокремлено розміщених структурних одиниць (складів, цехів тощо), з яких товари завозяться у роздріб­ну торговельну мережу.

Вибір форм товаропостачання розглянуто у п. 3 як елемента управління товарорухом.

Організація процесу товаропостачання суттєво залежить від того, беруть у ньо­му безпосередню участь працівники підприємств роздрібної торгівлі чи процеси постачання товарів у магазини здійснюються без них. 3 урахуванням цієї ознаки розрізняють два методи товаропостачання:

1) децентралізований («самовивіз»);

2) централізований.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, тобто всі операції з завезення товарів від складів постачальників, починаючи з пошу­ку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно. У цьому разі для оде­ржання товарів від постачальника працівник роздрібного торговельного підприємст­ва сам шукає транспортний засіб і прибуває до нього з належно оформленим дору­ченням, в якому зазначаються асортимент і кількість товарів, необхідних магазину.

Ha основі доручення оформляються відбірковий лист, рахунок-фактура, за яким відпускають товари, товарно-транспортна і податкова накладні. Отримані від мате­ріально відповідальної особи складу постачальника товари завозяться у пункти їх роздрібного продажу.

Можливий і такий варіант організації цієї роботи, коли на основі договору з роздрібним торговельним підприємством автогосподарство надає транспортний засіб, а виконання експедиційних операцій бере на себе підприємство роздрібної тор­гівлі, яке направляє до постачальника власного експедитора, і той організовує при­ймання та завезення товарів у магазини.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання силами працівників роздрібної торгівлі операцій завантажування товарів на транспортний засіб у постачальника. Тому роздрібні торговельні підприємства вимушені нести додаткові витрати на оплату праці вантажників і експедиторів, які забезпечують завезення товарів у магазини.

Застосування децентралізованого методу товаропостачання також веде до відволікання працівників роздрібних торговельних підприємств від виконання основних функцій з обслуговування покупців (у магазинах з одним продавцем застосування цього методу викликає необхідність тимчасового закриття на час, необхідний для поїздки за товарами).

При застосуванні децентралізованого методу товаропостачання значно зростають витрати обігу, зокрема транспортні витрати (оскільки більшість магазинів не мають власних транспортних засобів), нераціонально використовується вантажопідйомність транспортних засобів через їх неповне завантажування товарами і збільшення часу простоїв автомобілів (внаслідок невпорядкованості пpoцесів відбору товарів, оформлення документації, вантажно-розвантажувальних робіт, одночасного прибуття до постачальників представників багатьох підприємств роздрібної торгівлі).

Особливо невигідним є цей метод у разі організації завезення товарів, які не потребують огляду та ознайомлення з їx споживчими характеристиками безпосередньо в постачальника (в першу чергу товарів простого і стійкого асортименту).

Водночас у разі організації постачання товарів складного і складнотехнічногo асортименту працівники магазинів мають можливість безпосередньо огляну­ти товари на складі постачальника, ознайомитися з їx асортиментом і отримати кваліфіковані консультації від персоналу постачальника. Завдяки цьому існує можливість сформувати оптимальний асортимент товарів і не допускати заве­зення в роздрібну торговельну мережу товарів, що не користуються попитом у споживачів. Додатковою перева­гою децентралізованого методу товаропостачання є скорочення тривалості ін­тервалу між замовленням та завезенням товарів, оскільки отримання товарів при цьому методі можливе в день відбору на складі.

Більша ефективність системи товаропостачання досягається при організації то­варопостачання на основі централізованого завезення товарів.

Постачання товарів при їх централізованому завезенні здійснюється силами і за­собами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно розроблених графіків і маршрутів.

При цьому всі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі; обов'яз­ком постачальника є завантажування товарів на транспортний засіб, їх перевезення, забезпечення збереження і вчасної доставки в кожен магазин. Централізоване заве­зення товарів здійснюється згідно з поточними заявками магазинів.

Централізоване завезення товарів дозволяє:

1) організувати планомірне завезення товарів відповідно до затверджених графіків, маршрутів, технологічних карт;

2) покласти відповідальність за доставку товарів у магазини на постачальників або транспортні підприємства;

3) звільнити працівників роздрібної торгівлі від пошуку транспорту, від поїздок та експедирування товарів, зосередити їх yвaгy на виконанні обов'язків з обслуговування покупців;

4) більш ритмічно організувати завезення товарів, забезпечити широту і стійкість асортименту товарів і прискорення оборотності товарних запасів;

5) зменшити потребу в складській площі і збільшити торгову площу магазинів (за рахунок скорочення обсягів запасів та відповідних приміщень);

6) впроваджувати комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних poбіт, розвивати перевезення товарів у контейнерах, тарі-обладнанні, пакетні (пакетно-модульні) перевезення, скорочувати простої транспортних засобів і ефек­тивніше використовувати їх;

7) прискорити і спростити документообіг і розрахунки між постачальниками та оптовими покупцями.

Централізоване завезення товарів застосовують як при складській, так і при тра­нзитній формі товаропостачання торговельної мережі. Воно може здійснюватися підприємствами промисловості, іншими товаровиробниками, оптовими базами чи складами підприємств роздрібної торгівлі.

Централізоване завезення товарів може здійснюватися з використанням різних форм експедиційних операцій:

– силами автотранспортних підприємств, які беруть на себе виконання всіх експедиторських функцій (приймання товарів від постачальника, оформлення транспортних документів, завезення і здавання товарів у магазини із взят­тям на себе матеріальної відповідальності під час транспортування:

– силами постачальників, які виконують експедиторські функції, а автотранс­портне підприємство лише надає на підставі договору з постачальником відповідні транспортні засоби.

Безпосередня робота з організації централізованого завезення товарів у роз­дрібну торговельну мережу має багатоаспектний характер і передбачає комплекс підготовчих заходів для впровадження централізованого завезення товарів, який містить:

1) аналіз розміщення підприємств роздрібної торгівлі, формування переліку об'єктів роздрібної торговельної мережі, в які організовуватиметься централізоване завезення товарів, їх групування за типами та обсягами товарообігу;

2) формування переліку товарів, які повинні централізовано завозитися в роздрібну торговельну мережу, встановлення мінімальних норм їх відвантаження, розрахунок вантажообігу, оптимальних розмірів партій і частоти завезення товарів, потреби в транспортних засобах і багатооборотній інвентарній тарі, розроблення раці­ональних маршрутів доставки товарів;

3) підготовку будівель, механізмів і обладнання експедиційних і товарних складів, роздрібних торговельних підприємств, транспортних засобів для виконання операцій, пов'язаних з доставкою товарів;

4) визначення переліку осіб, відповідальних за централізоване завезення і встановлення системи матеріальної відповідальності сторін за дотримання умов, визначення порядку документообігу і проведення взаєморозрахунків сторін, проведення інструктажу всіх учасників процесу товаропостачання;

5) розрахунок ефективності системи товаропостачання та виявлення резервів її підвищення.

У практиці вітчизняної торгівлі застосовуються й інші методи товаропостачан­ня, зокрема постачання через пересувні склади, пересувні кімнати товарних зраз­ків, роз'їзних товарознавців та ін.

Постачання через пересувні склади може застосовуватися для забезпечення товарами щоденного попиту невеликих неспеціалізованих магазинів у сільській місцевості. Такі склади, як правило, обладнуються в автомобілях із закритим кузовом. Автомобілі забезпечуються товарами простого асортименту і за вста­новленими графіками та маршрутами об'їжджають роздрібну торговельну ме­режу Визначення потреби в товарах і оформлення їх відпуску для потреб мага­зину проводиться безпосередньо на місці комірником і працівником підприємства роздрібної торгівлі

Пересувні кімнати товарних зразків теж організовуються на базі автомобі­лів з закритим кузовом, але їх оснащують лише зразками товарів, які є на складах оптового підприємства. Товарознавці оптового підприємства в проце­сі об'їзду магазинів за встановленими графіками і маршрутами інформують їх працівників про асортимент наявних товарів і приймають заявки на завезення товарів.

Роз'їзні товарознавці теж об'їжджають магазини за встановленими графіка­ми, знайомлячи працівників магазинів з наявним на базах асортиментом товарів і приймаючи замовлення на завезення товарів. Прийняті пересувними складами або роз'їзними товарознавцями заявки передаються на склади оптового торго­вельного підприємства для їх виконання; термін виконання прийнятих заявок не перевищує, як правило, 3—4 днів.

3 Визначення раціональної частоти доставки й оптима­льних розмірів партій завезення товарів.

3 погляду потреб організації товаропостачання особливу увагу треба приділяти оптимізації частоти завезення і розмірів партій товарів, враховуючи при цьому зміни попиту покупців, оборотність товарів, їх фізико-хімічні властивості, наявність товарних запасів.

Також необхідним є визначення частоти та розмірів партій завезення товарів з обмеженими термінами реалізації. Запаси товарів з термінами реалізації 2–3 дні у магазинах не повинні перевищувати потреб 1–2 днів торгівлі. Тому роз­мір партії завезення таких товарів визначають залежно від граничних термінів реа­лізації таких продуктів у обсязі одно- чи дводенної реалізації.

Частота завезення товарів і розміри партій їх завезення можуть залежати також від технічних можливостей магазинів (наприклад, від наявності у них приміщень для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу або ж від наявності та потужності холодильного торговельного обладнання – у разі необхідності ор­ганізації завезення товарів з обмеженими термінами реалізації, що потребують охолодження).

Значно складнішим є вирішення завдання з оптимізації параметрів системи то­варопостачання для товарів з тривалішими термінами зберігання (консервна про­дукція, бакалійні вироби, кондитерські вироби, непродовольчі товари). У цьому разі перед організаторами процесу товаропостачання постає оптимізаційне за­вдання з визначення оптимального розміру партії завезення товарів за умови не­обхідності забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації поточних витрат, пов'язаних із завезенням (С_зав) та збе­ріганням товарів (C_зб)

 

(6.8)

 

де С_зав – витрати із завезення товарів, грн;

C_зб – витрати із зберігання товарів, грн;

С_заг – загальні витрати із завезення та зберігання товарів, грн.

При цьому витрати із завезення товарів можна визначити як добуток транспорт­них витрат на завезення однієї партії товарів і кількості партій, що завозяться в під­приємство торгівлі

 

(6.9)

 

де– витрати на завезення однієї партії товарів, грн;

– обсяги надходження (завезення) товарів у торговельне підприємство за планом (за договором з даним постачальником), од.;

– оптимальний розмір партії поставки, який забезпечує найменший розмір загальних витрат, од.

A витрати зі зберігання товарів обчислюються як добуток питомих річних ви­трат на зберігання однієї одиниці запасів товарів і кількості товарів, які зберігають­ся у підприємстві (під час розрахунків вона береться в розмірі середнього товарно­го запасу, тобто половини розміру оптимальної партії завезення товарів)

 

(6.10)

 

де– питомі річні витрати на зберігання однієї одиниці запасів товарів, грн/од.

Таким чином, оптимальний розмір партії завезення товарів за кри­терієм мінімуму загальних витрат розраховується за формулою

 

(6.11)

 

Цю формулу оптимізації запасів у вітчизняній літературі називають формулою Вілсона[7] (за іншими джерелами – формула Харісона). Як видно з цієї формули, оптимальний розмір партії завезення товарів залежить від співвідношення між ви­тратами із завезення та зберігання товарів: якщо витрати із завезення товарів неве­ликі, то економічно доцільним є зменшення розміру партії завезення товарів, якщо ж відносно невеликими є витрати зі зберігання товарів, то доцільно зменшувати розмір партії завезення товарів і відповідно середній розмір товарних запасів у підприємстві роздрібної торгівлі.

Визначивши оптимальне значення розміру партії завезення товарів, можна роз­рахувати й інші основні параметри процесу товаропостачання, зокрема, кількість партій завезення товарів протягом планового періоду (наприклад, року) (n_опт) та інтервал завезення товарів (I_зав)

 

(6.12)

 

(6.13)

 

де Д_н – кількість днів у плановому періоді.

Одним із важливих питань, які виникають під час проектування системи товаро­постачання роздрібної торговельної мережі, є визначення моменту, в який потрібно поповнювати наявні запаси товарів, щоб не допустити перебоїв у торгівлі. Для цьо­го також рекомендується використовувати теорію управління запасами, у якій вра­ховується, що запас товарів у підприємстві торгівлі (наприклад, у магазині) повинен складатися з двох частин – поточного запасу, який має витрачатися на покриття попиту покупців та страхового запасу, необхідного для гарантування продажу то­варів у разі можливих затримок поповнення запасів. При цьому в такій системі для безперебійності продажу товарів здійснюється поповнення товарних запасів шля­хом завезення наступної партії товарів, замовлення на яку потрібно подавати, коли поточний запас товарів набуває мінімального значення (точ­ка замовлення).

4 Оформлення замовлення на поставку товарів є безпосередньою підставою для завезення товарів у роздрібне торговельне під­приємство, яке працівники торгівлі ще назива­ють «заявкою».

Як правило, замовлення складають у двох примірниках за встановленою фор­мою; у ньому наводяться:

– перелік назв товарів, які необхідно завезти в магазин;

– їх основні асортиментні ознаки (вид, сорт, ціна одиниці за прайс-листком та ін.);

– необхідна кількість товарів кожного найменування.

Якщо замовлення складається на товари складного асортименту, то кількість виробів у внутрішньогруповому асортименті (за видами, розмірами, фасонами та ін.) рекомендується визначати з урахуванням їх питомої ваги у продажу товарів даної групи. Можливий варіант форми замовлення на завезення товарів наведено у табл. 6.2.

 

Таблиця 6.2 – Форма заявки на завезення товарів у магазин

 

ЗАЯВКА

Директорові __________________________________________бази

У магазин ________________________________________________

у період з «___» до «__»_ 200_ p. прошу завезти такі товари:

 

Назва товару, характеристика	Од виміру	Кількість	Ціна	Сума

 

Зав. магазину ____________ /___________/

 

Під час складання замовлення товари в ньому доцільно записувати в певному порядку, зокрема рекомендується спочатку записувати ті товари, які передбачені асортиментним переліком магазину (затвердженим асортиментним мінімумом), але на час складання заявки їх немає в продажу; потім товари, запаси яких у магазині потрібно поповнити, а після цього товари, на які при­йняті замовлення від покупців або введення яких в асортимент дозволить наро­стити роздрібний товарообіг. При цьому товари-новинки, які раніше в магазині не реалізовувалися, доцільно замовляти в невеликих кількостях.

Певну користь для організації процесів товаропостачання може дати зазна­чення в замовленні інформації про запаси товарів на дату складання заявки та встановлений норматив товарних запасів, про фактичні обсяги середньоденної реалізації товарів у магазині, про наявність у ньому залишків зайво завезених і неходових товарів із зазначенням їх кількості.

Сформоване в письмовій формі замовлення підписує директор або завідувач ма­газину, після чого його завіряють печаткою підприємства і передають постачальни­кові для виконання. Для полегшення контролю виконання поданих замовлень їх доцільно реєструвати в спеціальному журналі з зазначенням дати подання.

Порядок оформлення і час подання замовлень регламентується укладеною уго­дою між підприємством роздрібної торгівлі і постачальником. У практиці вітчизняної торгівлі, як правило, замовлення на постачання продовольчих товарів подаються за 1 день до їх завезення, на непродовольчі товари – за 2-3 дні. Разом з тим при децент­ралізованому методі товаропостачання замовлення подається безпосередньо в день відвідання підприємства-постачальника під час особистого відбору товарів.

Спосіб передачі замовлення залежить від прийнятого методу відпуску товарів від обраного постачальника. Замовлення можуть передаватися під час особистого відбору товарів, телефоном, у пись­мовій або усній формі.

Особистий відбір товарів застосовується переважно щодо товарів складного асортименту (тканини, швейні вироби, взуття, галантерейні товари та ін.), коли ви­бір фасонів, рисунка, кольористичного оформлення вимагає особистої участі пра­цівника торговельного підприємства, який безпосередньо на складах, в асортиментному кабінеті, у демонстраційному залі або в залі (кімнаті) товарних зразків знайомиться з наявним асортиментом пропонованих товарів, тимчасово відсутніми товарами, на які може бути прийняте замовлення. Інформацію про вибрані товари (з відповідними кодами), їx асортиментні ознаки, необхідну кількість і т.п., представник покупця відмічає в спеціальному формулярі. Як правило, під час особистого відбору приймання замовлень і оформлення на їх основі відбірних листів (відбірних відомостей то­що) здійснюють товарознавці за окремими групами товарів (на оптових базах) або менеджери з продажу підприємства-постачальника. Оформлені таким чином замовлення та відбірні листи передаються на склад для відбору товарів і випи­сування рахунків-фактур та накладних.

Замовлення на товари простого асортименту можуть виконуватися і подаватися у письмовій або усній формі, у т. ч. телефоном, з реєстрацією в спеціальному журналі часу їх подання та вимог магазину щодо асортименту і кількості товарів відповідальними працівниками постачальника (наприклад, торговим відділом, дис­петчерською службою, відділом логістики). Письмові замовлення рекомендується складати на бланках, в яких наведений перелік товарів і графи для зазначення кількості кожного товару (це спрощує складання замовлення і знижує ймовірність пропуску товарів); іноді бланк замовлення ділиться на кілька відривних частин відповідно до кількості секцій складу, які виконують замовлення.

У разі функціонування кількох магазинів у складі торговельної мережі замов­лення в розрізі загального асортименту товарів можуть передаватись у торговий відділ, де товарознавці узагальню­ють заявки, визначають загальну потребу в товарах від кожного з постачальників і узгоджують з останніми обсяги та терміни завезення товарів у кожен з магазинів.

Замовлення товарів, які завозяться в магазини стандартними місцями (зі стандартною масою чи з постійно встановленим асортиментом), можна здійснювати на основі автоматичних замовлень. Для цього використовують, наприклад, ярлики, які вкладаються в кожен ящик, контейнер, і на звороті яких працівники магазину зазначають кількість місць даного товару для наступного завезення.

5. Встановлення схем постачання здійснюють шляхом розроблення карт-схем завезення товарів, на яких умовними знаками позначаються джерела надходження това­рів, пункти їх завезення і всі транспортні шляхи, якими можуть завозитися товари. Ці схеми визначають конкретний порядок руху товарів від промислових, сільсько­господарських, переробних підприємств, оптових баз та інших постачальників до роздрібних торговельних підприємств (до кожного окремого магазину, кіоску то­що) у розрізі кожної товарної групи, а за потреби – і в розрізі окремих підгруп то­варів. І нa основі цих карт-схем розроблюються маршрути і графіки завезення то­варів у магазини.

Загалом під графіком розуміють документ, у якому визначена послідовність на­стання тих чи інших подій. У практиці товаропостачання розрізняють транспортні графіки, графіки завезення товарів і графіки їх відбирання. Транспортний графік – документ, в якому визначаються кількість, місце і час подання транспортних засо­бів кожного типу для організації завезення товарів у роздрібні торговельні підпри­ємства. Графік завезення товарів – це розклад, в якому зазначається, в які дні і годи­ни товар буде доставлятися в магазини.

Найбільш досконалою формою організації доставки товарів є їх завезення за по­годинними графіками; при цьому час доставки товарів не має збігатися з часом обі­дньої перерви в магазині. Можлива форма графіка завезення товарів наведена у табл. 6.3.

Графіки завезення розробляються на основі завчасно розрахованої частоти завезення і розмірів партій. Залежно від прийнятої системи подання замовлень графіки складаються на квартал, місяць, декаду або день.

 

Таблиця 6.3 – Форма графіка завезення товарів

 

ГРАФІК ЗАВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ

_______________________________у магазин №______________

(нaзвa групи товарів)

на «___»____________200__ p.

 

Товар	Постачальник, адреса, номер телефону	Підлягає завезенню	Середня партія завезення, тис. грн	Дата завезення
од. кг	тис. грн

 

Начальник торгового відділу_____________/_________________/

Здебільшого графіки завезення розробляються в розрізі днів тижня або чисел місяця; при цьому більш зручним є графік, складений за днями тижня, оскільки він забезпечує ри­тмічність і рівномірність доставки товарів. Водночас календаризація графіка за числами місяця дозволяє врахувати існування особливих днів торгівлі (наприклад, вихідних і святкових днів), перед яким доцільно передбачити додаткові рейси автомобілів з товарами. Під час розроблення таких графіків важливо не до­пустити одночасного прибуття товарів від кількох постачальників; у разі заве­зення товарів за кільцевим маршрутом дати надходження товарів для всіх мага­зинів одного маршруту мають збігатися.

Одним із варіантів удосконалення організації процесів товаропросування є розроблення графіків, які передбачають доставку окремих това­рів (молоко, хліб тощо) у магазини в нічний час, коли водій-експедитор залишає товари і документи в спеціальному приміщенні – шлюзі без участі в прийманні працівників магазину.

Для ефективної організації процесів товаропостачання розробляються графіки відбирання товарів. При цьому на практиці дні відбирання товарів передбачаються, як правило, лише для непродовольчих товарів; у зв'язку з меншою складністю асо­ртименту продовольчих товарів у графіках зазначаються лише дні їх завезення. Най­більшого поширення такі графіки набули в системі споживчої кооперації (табл. 6.4).

 

Таблиця 6.4 – Зразок графіків відбирання і завезення товарів

 

ГРАФІК ВІДБИРАННЯ I ЗАВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ

З______________________ бази у магазини ________________

 

1 Непродовольчі товари

Пор. номер	Дні відбирання	Дні завезення	Назва покупців-одержувачів

2 Продовольчі товари

Пор. номер	Дні відбирання	Дні завезення	Назва покупців-одержувачів

 

Ha основі замовлень і графіків складаються маршрути доставки товарів у роз­дрібну торговельну мережу. Маршрут – це шлях руху транспортного засобу, який відображає послідовність завезення товарів від місця їх відправки до магазинів на основі єдиного транспортного документа. У маршрут вміщується одне або кілька торговельних підприємств залежно від розміру партій товарів, що доставляються, територіального розташування магазинів, відстані між ними, виду транспорту, його вантажопідйомності тощо. У практиці торгівлі розрізняють два основні види марш­рутів:

1) маятниковий;

2) кільцевий.

При маятниковому маршруті товар на повністю за­вантаженому автомобілі доставляється в один магазин, після чого автомобіль пове­ртається до постачальника, завантажується і відправляється в інший магазин.

При кільцевому маршруті повністю завантажений автомобіль доставляє одним рейсом товари в кілька магазинів, що розташовані на шляху його руху.

Маршрути розробляють з урахуванням вантажопідйомності автомобілів відо­кремлено для завезення продовольчих і непродовольчих товарів. Доцільність вибо­ру того чи іншого виду маршруту визначається необхідністю максимального зни­ження витрат на доставку товарів і підтверджується проведенням достатньо складних економічних розрахунків.

У разі необхідності завезення товарів великою кількістю автомобілів для раціо­нальної організації перевезень в пунктах відпуску товарів (на складах виробничих підприємств, на оптових базах) доцільно створювати диспетчерську службу (службу логістики). Диспетчери таких служб на основі графіків та маршрутів завезення товарів ї прийнятих поточних заявок магазинів розподіляють завдання на підготов­ку товарів до відвантаження, регулюють подання транспорту під завантажування, оформляють комплект відвантажувальних документів.

Під час розроблення графіків і маршрутів централізованого завезення товарів по­трібно передбачити рівномірне навантаження в роботі складів та транспорту протя­гом тижня з тим, щоб на кожен робочий день припадали приблизно однакові обсяги перевезень і мінімальні відхилення потреби в транспортних засобах. Разом з тим важливо забезпечити і чітке дотримання затверджених графіків.

6 Укладення угод на постачання товарів (договорів поставки, купівлі-продажу товарів) та контроль за їх виконанням.

Для організації товаропостачання між підприємством-постачальником товарів і роздрібним торговельним підприємс­твом укладається договір поставки товарів, а також при централізованому методі товаропостачання додатково укладається договір перевезення між постачальником та власником транспортних засобів з метою вчасної доставки товарів у магазини. Принципові підходи до укладання договорів викладені у п. 5.

7 Організація доставки товарів у магазини.

Організація доставки товарів пов’язана з визначенням не­обхідної виду і кількості:

– транспортних засобів;

– інвентарної багатооборотної тари.

Вибір транспортних засобів здійснюють з урахуванням техніко-економічних показників окремих типів автомобілів (габарити кузова, номінальна вантажопідйо­мність, швидкість руху). Так, наприклад, для перевезення товарів, які не бояться впливу зовнішнього cepeдовища (атмосферні опади, температура повітря та ін.), використовують автомобілі з відкритими універсальними кузовами; для тих, що потребують захисту від чинників зовнішнього середовища, здійснюють в автомобілях зі спеціальними кузовами. Зокрема, для перевезень хліба і хлібобулочних виро­бів застосовують автомобілі середньої і малої вантажопідйомності зі спеціаль­ними кузовами, пристосованими для укладання в них лотків із хлібом на спеціальних пристосуваннях (рейки-направляючі); для перевезень наливних товарів без тари (пиво, квас, молоко) застосовуються автомобілі зі спеціальним кузовом типу «цистерна» (щоправда, в даний час обсяги таких перевезень істотно ско­ротилися); для перевезень товарів з обмеженими термінами реалізації, які потребують дотримання низьких температур, використовуються автомобілі з ізотермічними кузовами або рефрижераторним устаткуванням; для перевезень більшості непродовольчих товарів - автомобілі різної вантажопідйомності з за­критими кузовами (типу «фургон»).

Кількість автомобілів визначається з урахуванням відстані до пункту призна­чення, часу виконання одного рейсу та продуктивності автомобіля.

Для визначення потреби в транспортних засобах (Т_заг) застосовують формулу

 

(6.14)

 

де – загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

– кількість вантажу, яку може перевезти один автомобіль за

час перебуван­ня в наряді.

залежить від кількості рейсів автомобіля протягом зміни (N) та часу ви­конання одного маршруту (T) і визначається за формулою

 

(6.15)

 

де L – довжина маршруту, км;

V – середня швидкість руху автомобіля на мар­шруті;

і– відповідно час на виконання завантажувально-розвантажуваль­них робіт і час на заїзд автомобіля в один проміжний пункт (орієнтовно 9 хв);

K₃ – кількість проміжних пунктів заїзду автомобіля

Розрахована кі­лькість транспортних засобів повинна повністю забезпечувати виконання затвер­джених постачальником та роздрібним торговельним підприємством графіків і ма­ршрутів централізованого завезення товарів у роздрібну торговельну мережу.

Як товароносії у процесах товаропостачання можуть застосовуватися різні види тари:

– спеціальні контейнери на колесах невеликої вантажопідйомності;

– тара-обладнання (на колісній та стійковій основі);

– інвентарна багатооборотна тара (дерев’яні ящики, бочки; металеві ящики, бочки, бідони; картонні ящики, паперові, тканин­ні мішки тощо).

Крім того, необхідно розвивати впровадження опорних комплексів, які об'єднують у своєму складі постачальників, мережу магазинів і транспортні підприємс­тва. Найчастіше такі опорні комплекси створюються за схемами: «оптова торгова база – торговий зал магазину», «хлібзавод – торговий зал магазину», «промислове підприємство – торговий зал магазину».

Під тарою-обладнаннямрозуміють технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, тимчасового зберігання і реалізації з нього товарів покупцям у торговому залі магазину за методом самообслуговування.

У малогабаритних автомобільних колісних контейнерах товари завозяться у магазини, але не реалізовуються з них в торговому залі, а викладаються на відповідне обладнання або розміщуються на зберігання в спеціальних примі­щеннях.

Технологічна схема процесу товаропостачання з використанням тари-обладнання (контейнера) містить такі операції:

1) комплектування на складі товарного асортименту для конкретного магазину та укладання його в тару-обладнання;

2) закривання чохла та пломбування тари-обладнання;

3) переміщування і передача завантаженої тари-обладнання та супровідних документів у експедиційний склад;

4) групування тари-обладнання за прийнятими маршрутами;

5) оформлення передачі тари-обладнання з товарами водіям автомобілів (експедиторам), що обслуговують маршрут;завантаження і закріплення тари-обладнання в кузові автомобіля;

6) перевезення товарів;

7) вивантаження тари-обладнання в пункті призначення і переміщення її в торговий зал або в зону приймання товарів у магазині;

8) оформлення завдання-приймання тари-обладнання з товарами;

9) приймання, завантаження і перевезення порожньої тари-обладнання.

Впровадження цієї схеми залежить від технічної готовності підприємств роздрі­бної торгівлі до отримання товарів у тарі-обладнанні, наявності транспортних засо­бів з вантажопідйомними бортами, перегляду структури і послідовності виконання складських та експедиційних операцій на підприємствах-постачальниках і торгово-технологічного процесу в магазинах. Важливою передумовою для застосування да­ної технології товаропостачання є виробництво товарів промисловими, переробни­ми, сільськогосподарськими підприємствами у фасованому вигляді (у споживчій тарі, дрібними упаковками) або ж організація фасування відповідної продукції на спеціальних дільницях чи складах підприємств-постачальників.

Основними технічними засобами для виконання технологічних операцій при за­стосуванні індустріальної технології товаропостачання є тара-обладнання (типів TOK, TOC) або малогабаритні автомобільні колісні контейнери, автомобілі з кузо­вами типу «фургон», оснащені гідравлічними вантажопідйомними бортами, зрівнювальні підйомні майданчики, розвантажувальні пристрої або підйомні столи біля магазинів та ін.

Кількість потрібних одиниць тари-обладнання (К_т-о) у найзагальнішому вигляді роз­раховується за формулою

 

(6.16)

 

де Q_заг – загальний обсяг всіх товарів, що підлягають завезенню;

Є_т-о – смність одиниці тари-обладнання;

О – оборотність одиниці тари-обладнання.

Прогресивним напрямом у товаропостачанні є розвиток пакетних перевезень вантажів, при яких з однойменних товарів на основі плаского піддона формуються вантажні пакети, які завозяться від поста­чальника в магазин і з допомогою спеціального підйомно-транспортного обладнан­ня встановлюються безпосередньо в торговому залі великих магазинів самообслу­говування (супер- та гіпермаркетів).

Необхідною умовою забезпечення кількості та якості товарів у процесах товаропостачання, яка до того ж дозволяє впроваджувати індустріальні технології товаропросування і скорочувати час виконання вантажно-розвантажувальних та транспортно-експедиційних операцій, є застосування багатооборотної інвентарної тари.

Інвентарна тара повинна мати інвентарний номер, який зазначається в супровідних документах. До кожної одиниці інвентарної тари після укладення в неї товару вкладається пакувальний листок, який полегшує приймання товарів і контроль за їx рухом (якщо товари зі складу оптового підприємства відвантажуються в магазини в заводській упаковці, їx перепакування не проводиться).

Необхідна кількість інвентарної тари визначається за формулою

 

(6.17)

 

де Q_заг – загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

Т_об – час обо­роту одиниці тари, днів;

Д_е – кількість днів експлуатації тари протягом планово­го періоду (з урахуванням часу знаходження тари в ремонті), днів;

q_H – номіна­льна вантажопідйомність тари, тонн;

К_вик – коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності тари.

Після завезення товарів у магазини інвентарна тара зворотним рейсом автотран­спорту повинна повертатися постачальнику. Контроль за рухом інвентарної тари та її облік покладається на матеріально відповідальну особу складу, з якого ведеться відпуск товарів (наприклад, комірника експедиційного складу), яка в спеціально­му журналі записує дату відпуску товарів конкретному покупцеві, інвентарний но­мер тари і дату її повернення на склад.

Для організації централізованого завезення товарів потрібно також чітко визна­чити порядок оформлення супровідних документів і приймання товарів, які повинні забезпечити повне збереження товарно-матеріальних цінностей. Необхідно заува­жити, що різні постачальники в даний час можуть по-різному організовувати і по­рядок оформлення цих операцій, і перелік супровідних документів, але здебільшого основними документами при організації товаропостачання є рахунок-фактура, то­варно-транспортна накладна і податкова накладна.

Рахунок-фактура, яка супроводжує товар під час його завезення в роздрібну торговельну мережу, виписується (роздруковується за допомогою комп'ютерної техніки) підприємством-постачальником на підставі відбірних листів, оформле­них товарознавцями. Рахунок-фактуру використовують для остаточної перевірки правильності комплектування партії товарів для конкретного замовника, після чо­го рахунок-фактуру разом з товаром укладають в інвентарну тару, закривають і опломбовують. Передачу інвентарної тари з товарних складів на експедиційний склад реєструють шляхом відмітки номерів окремих тарних місць у спеціальному журналі.

Ha експедиційному складі на кожну партію товарів (яка може охоплювати декі­лька тарних місць) оформляють товарно-транспортну накладну. Під час передачі вантажу для завезення в роздрібну торговельну мережу саме в товарно-транспорт­ній накладній підписується матеріально відповідальна особа експедиційного складу (комірник складу) та експедитор (ним може бути і водій автомобіля). Як правило, з урахуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України порядку офо­рмляють не менше 4 примірників товарно-транспортної накладної, з яких один за­лишається на складі, а решта супроводжує товари до магазину. Відповідно до чин­ного в Україні законодавства перехід права власності на товари і виникнення відповідних податкових зобов'язань суб'єктів господарської діяльності (в тому чи­слі торговельних підприємств) засвідчується виписуванням податкової накладної.

При централізованому завезенні товарів матеріальну відповідальність за товари і тару під час їх завезення несуть водії або експедитори, які супроводжують вантаж. Підготовлені до відпуску належним чином упаковані товари передаються експеди­торові (водієві) за кількістю тарних місць, після чого він підписується в спеціаль­ному журналі і одержує сформований комплект документів.

Товари, призначені для завезення в роздрібну торговельну мережу, заванта­жують в транспортний засіб з урахуванням порядку об'їзду магазинів (першими завантажують товари для магазину, який розміщений в кінцевому пункті марш­руту). При організації централізованого завезення товарів завантажування і роз­вантажування товарів покладається на постачальників, які своїми силами і техні­чними засобами виконують ці операції завдяки наявності в постачальників підйомно-транспортного обладнання та засобів механізації (це дозволяє зменши­ти обсяги ручних робіт і використовувати переважно механізований спосіб їх ви­конання).

8 Приймання товарів і його документальне оформлення.

У магазині матеріально відповідальні особи приймають товари від експедито­ра за кількістю тарних місць (звертаючи увагу на цілісність пломб на них), длячого порівнюється їх фактична кількість із записами в товарно-транспортній на­кладній. Факт передачі партії товарів засвідчується підписами експедитора і ма­теріально відповідальної особи магазину (повноваження такої особи підтверджу­ються разовою або постійною довіреністю на право отримання товарно-мате­ріальних цінностей, а її підпис в товарно-транспортній накладній завіряється спе­ціальним штампом магазину). Один примірник підписаної товарно-транспортної накладної залишається в магазині, а два інші – повертаються на склад постачальни­ка та в автотранспортне підприємство. У разі, якщо пломби на окремих тарних мі­сцях порушені, в момент надходження товарів проводиться їх приймання за paxyнком-фактурою; у разі виявлення розбіжностей щодо кількості чи якості товарів складається відповідний