Вірусна інфекція клітинних популяцій. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ In Vivo Та In Vitro Вірус Звичайно Взаємодіє Не З Поодинокими Клітинами, А З ...
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати не так, як на клітинному рівні.
Які фактори визначають принципові відмінності між системами вірус - клітина і вірус - клітинна популяція? По - перше, гетерогенність клітинної популяції за чутливістю до вірусу в конкретний момент. Чутливість клітин до віруса в кожній клітинній популяції коливається в широких межах, що зумовлено генетичними або фізіологічними чинниками. З генетичних факторів велике значення має наявність на плазмолемі специфічних рецепторів, необхідних для адсорбції та проникнення віруса в клітину. Крім того, обов'язкова присутність у клітині відповідних протеолітичних ферментів, які беруть участь у депротеїнізації віруса. Фізіологічна резистентність клітини може бути зв'язана з клітинним циклом і виникає під час мітозу.
По - друге, гетерогенність вірусної популяції, що спричиняє інфекційний процес. В складі вірусної популяції поряд з інфекційними віріонами завжди знаходяться дефектні віріони ( зокрема ДІ - частки), котрі впливають на репродукцію віруса. Крім того, в популяції віруса можуть з'явитися мутанти, котрі відрізняються за цитопатичною активністю.
По - третє, здатність інфікованих клітин впливати на чутливість оточуючих клітин до вірусу. Заражена клітина утворює не тільки інфекційні віріони, але й інтерферон, який адсорбує контактуючими клітинами та індукує в них антивірусний стан.
По - четверте, поширення віруса в клітинній популяції. Якщо не всі клітини даної популяції заражені одночасно, великий вплив на перебіг інфекційного процесу має розповсюдження вірусного потомства, що здійснюється двома шляхами:
1) через позаклітинне середовище;
2) безпосередньо від клітини до клітини.
Поширення через екстрацелюлярний простір є універсальним для всіх вірусів. Якщо в позаклітинному середовищі містяться фактори, що нейтралізують вірус ( антитіла, інгібітори), розповсюдження збудника порушується, і це може суттєво змінити характер інфекційного процесу в клітинній популяції. Деякі віруси, зокрема, герпес віруси, здатні вражати сусідні клітини, обминаючи екстрацелюлярний простір, що дозволяє їм уникати дії віруснейтралізуючих чинників.
Безперечно, характер інфекційного процесу, що відбувається в клітинній популяції, багато в чому залежить від особливостей вірусної інфекції на рівні клітини. Проте, в клітинній популяції спостерігається асинхронність і гетерогенність інфекційного процесу.
Асинхронність - це неоднакова динаміка розвитку інфекції в окремих клітинах популяції, що виникає за рахунок як неоднорідності клітин і віріонів, так і випадкових процесів (неодночасність адсорбції, проникнення і депротеїнізації віруса в окремих клітинах). Наприклад, при тотальному зараженні клітин нирки зеленої мавпи (Vero) вірусом SV - 40 через 10 - 12 годин. В деяких клітинах з'являється Т - антиген, а 100% інфікування клітин досягається лише через 40 годин. Іншими словами, асинхронність в цій системі вимірюється десятками годин. В системі поліовірус - клітини Hela асинхронність утворення вірусного потомства становить декілька годин.
Гетерогенність - це якісна відмінність інфекційного процесу в різних клітинах популяції. Наприклад, в одних клітинах відбувається продуктивна літична інфекція, в інших - абортивна нелітична а в третіх - інфекційний процес взагалі не розвивається. Гетерогенність інфекційного процесу визначається неоднорідністю клітин і віріонів, дією інтерферону та інших інтерферуючих компонентів, що утворюються під час інфекції (інактивовані або дефектні віріони).
Підводячи підсумок патогенезу вірусних інфекцій на клітинному рівні, можна зробити висновок, що результатом взаємодії віруса з чутливою клітиною є: - загибель клітини; - трансформація клітини, що характеризується здатністю до необмеженого поділу; - формування хронічної інфекції - своєрідної рівноваги між вірусом і клітиною без прояву цитопатичних змін, що призводить до персистенції збудника в організмі господаря.
ПОСІБНИК... ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Автор ТАШУТА СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Вірусна інфекція клітинних популяцій.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами
n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174;
n = 3 42 капсомера: вірус поліоми;
n = 4 92 капсомера: реовірус;
n = 5 162 капсомера: ві
Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс
Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус
Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі
Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк
ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише
Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного
Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін
ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії:
1) проникнення вірусу в організм;
2) первинна репродукція віруса в мі
Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти
Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с
Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори:
1) генералізація інфекції;
2) тривалість інфекції;
3) прояв клінічних симптомів захворювання;
4) вид
Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,
Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці
Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій.
Антигенна будова
Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом
Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн
Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці
Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним процесом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн
ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до
СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить
Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в
ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією
Синтетичні вакцини.
1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов