Таблиця 8. Основні групи препаратів, що використовуються для лікування вірусних інфекцій. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Захворювання
Препарати
...
| Захворювання
| Препарати
|
| етіотропні
| імуномо-дулюючі
| патогенетичні і симптоматичні
|
| Аденовірусні інфекції
| +
| +
| +
|
| ВІЛ - інфекція ( СНІД)
| +
| +
| +
|
| Віспа
| -
| -
| +
|
| Геморрагічні лихоманки (кліщові, геморрагічні, контагіозні)
| -
| -
| +
|
| Герпетичні інфекції
| +
| +
| +
|
| Грип
| +
| +
| +
|
| Кір
| +
| +
| +
|
| Мононуклеарна інфекція
| -
| -
| +
|
| Парагрип
| -
| +
| +
|
| Паротит епідемічний
| -
| -
| +
|
| Поліомієліт
| -
| -
| +
|
| Реовірусні інфекції
| -
| +
| +
|
| РС інфекція
| +
| -
| +
|
| Риновірусні інфекції
| +
| -
| +
|
| Рота - коронавірусні інфекції
| -
| -
| +
|
| Ентеровірусні інфекції
| -
| -
| +
|
| Енцефаліти вірусні
| -
| +
| +
|
| Чума собак
| -
| -
| +
|
| Чума свиней
| -
| -
| +
|
| Ящур
| -
| -
| +
|
а) вузький спектр активності (в кращому випадку, в межах однієї родини);
б) відомо лише декілька препаратів, діючих на ранні етапи реплікації та жодного, здатного блокувати етапи ( зборки нових популяцій вірусів).
Сучасні антивірусні препарати ми розглянемо і виділимо в групи в порядку розміщення мішеней їх дії в динаміці реплікативного циклу вірусу (Рис. 27).
Рис. 27. Основні етапи репродукції вірусів – на які діють противірусні препарати.
Інгібітори адсорбції і проникнення. Виявлено ряд синтетичних препаратів, які інгібують нейрамінідазну активність міксовірусів. Найбільш активним з них виявився 2-феніл-β-хлоретил-4-кето-2,3,5,6-метилгідроксозин, який є аналогом сіалової кислоти (СІМО). СІМО різко знижує інфекційну і гемаглютинуючу активність ряду штамів вірусу грипу типу А. Ремантадин і амантадин діють на процес адсорбції вірусів у більш широких межах. Ремантадин виявився найбільш ефективним інгібітором репродукції вірусу грипу А. Він дозволений для лікування і профілактики грипу. Ремантадин і амантадин специфічно блокують стадію роздягання вірусу і викликають штучне нагромадження проміжних продуктів роздягання. Вони блокують злиття вірусної оболонки з лізосомальною мембраною, і вірусний геном не виходить з лізосоми. Ремантадин не впливає на адсорбцію і проникнення вірусу в клітину, але блокує другу стадію роздягання вірусу - видалення білка М із поверхні РНП. У результаті відбувається “заморожування» субвірусних часток (СВЧ) у перинуклеарній зоні.
Вірусостатичні препарати — імуностимулятори іімунокоректори —ізопренозин і тіазол (левамізол). Ізопренозин стимулює клітини мононуклеарно — макрофагальної системи, і зокрема активує проліферацію лімфоцитів. Левамізол має широкий спектр дії - він сприяє відновленню зниженої імунореактивності, крім того, володіє противірусною й антитуморогенною активністю.
В даний час усе більше визнання одержало комбіноване використання вакцин з індукторами інтерферону і хіміотерапевтичними препаратами. Комбіноване використання різних противірусних препаратів є перспективним напрямком у попередженні і лікуванні вірусних хвороб людей та тварин.
В останні роки вчені звернули увагу на противірусну дію нуклеаз — ферментів, що руйнують нуклеїнові кислоти, у результаті якої останні швидко втрачають активність. Нуклеази відносяться до природних інгібіторів, вони не чужорідні організму і тому легко проникають у його найглибші куточки, звичайно міцно закриті для сторонніх речовин. Наприклад, вони легко досягають ЦНС, проходячи через гематоенцефалічний бар'єр.
Існує строга специфічність: РНК розщеплюється тільки рибонуклеазою, а ДНК - дезоксирибонуклеазою. Чи можуть ці ферменти захистити клітини від навали вірусів? Як відомо, віріони поза клітиною не чуттєві до нуклеаз. При впровадженні в клітину вірусна частка роздягається, нуклеїнова кислота звільняється від захисного білкового покриття, а потім вступає у взаємодію з елементами клітини. Виявилося, що саме в цей момент інфекційний початок вірусної частки (РНК чи ДНК) може бути піддано успішній атаці нуклеаз. Дезоксирибонуклеаза застосовується для лікування герпетичних уражень, а у випадку вірусних менінгітів і при захворюванні кліщовим енцефалітом ефективна рибонуклеаза. Багато антигерпетичних препаратів є аналогами нуклеозидів. Вони діють на рівні вірусного ферменту ДНК-полімерази, перешкоджаючи реплікації вірусу. Особливість гуанозину складається в специфічній інгібіції вірусного ферменту тимидінкінази у фазі реплікації вірусу, але гуанозин не здатний вилікувати латентну інфекцію; спектр дії його обмежений вірусами простого герпесу типів 1 і 2 і вітряної віспи — герпесу зостер.
При грипі найбільш перспективним препаратом виявився аномальний нуклеозид рибовірин, що володіє високою активністю у відношенні вірусів грипу А і В. Рекомендований і другий препарат — рибомідил при аерозольному способі застосування.
Все темы данного раздела:
N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами
n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174;
n = 3 42 капсомера: вірус поліоми;
n = 4 92 капсомера: реовірус;
n = 5 162 капсомера: ві
Ініціація трансляції. Ініціація - стадія формування комплексу компонентів, необхідного для дізнавання місця і початку процесу трансляції.
Це найбільш відповідальний етап у процесі трансляції, заснований на дізнаванні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками. Рибосома впізнає іРНК завдяки. “шапочці” на 5’-кінці і сковзає
Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс
Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Родина коронавірусів (Соrоnaviridae) включає в себе два роди: Сoronavirus та Torovirus.
В рід Torovirus включають торовіруси людини, ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, кроликів і мишей, які дотепер залишаються мало вивченими.
Характерною рисою коронавірусів є ши
Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.
*Класифікація родини ORTHOMYXOVIRIDAE
Віруси мають особливу спорідненість до мукополісахаридам і глікопротеїдам (зокрема, із клітинними рецепторами, що містять сіалову кислоту). Крім того,
Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус
Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі
Родина тогавірусів включає два роди : рід Alphavirus та рід Rubivirus.
Рід альфавірусів включає збудники арбовірусної групи А (27), зокрема віруси західного, східного і венесуельського енцефалітів коней, а також вірус синдбіс, віруси лісу Сем лики, Ге
Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк
Негенетичні взаємодії вірусів. Вони включають явища фенотипічного змішування, негенетичну реактивацію, комплементацію, стимуляцію й інтерференцію.
Фенотипічне змішування спостерігається при одночасній репродукції двох генетично різних вірусів і виявляється утворенням віріонів з генотипом одного з вихідних штамів, але які мают
ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише
Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного
Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін
Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати
ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії:
1) проникнення вірусу в організм;
2) первинна репродукція віруса в мі
Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти
Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с
Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори:
1) генералізація інфекції;
2) тривалість інфекції;
3) прояв клінічних симптомів захворювання;
4) вид
Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,
Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці
Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій.
Антигенна будова
Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом
Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн
Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці
Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним процесом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн
ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до
СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить
Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в
А. Препарати, інгібуючі адсорбцію і депротеїнізацію вірусів.
1. Анти - gp 120 і рекомбінантні (гібридні)CD молекули інгібують розмноження ВІЛ в культурах клітин. Механізм дії обох препаратів укладається в тому, що вони зв'язують
Таблиця. 9. Спектр противірусної активності препаратів.
П Р Е П А Р А Т И
Показання до використання
Адапромін
Грип А і В
Азидотимідін
ВІЛ -
ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією
Таблиця. 12. Спектр противірусної активності препаратів ІФН.
Нозологічні форми
Препарати ІФН
А. Ефективність підтверджено клінічно
Гепатит В
Гепатит С
Гепатит Д
Герпес генітальни
Синтетичні вакцини.
1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар
Новости и инфо для студентов