Таблиця. 9. Спектр противірусної активності препаратів. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ П Р Е П А Р А Т И
Показання До Викорис...
| П Р Е П А Р А Т И
| Показання до використання
|
| Адапромін
| Грип А і В
|
| Азидотимідін
| ВІЛ - інфекція, СНІД
|
| Амантадін
| Грип А
|
| Амбен
| Грип А і В, ГРВІ
|
| Амінокапронова кислота
| Грип А і В, парагрип, РС - інфекція
|
| Арбідол
| Грип А і В, ГРВІ
|
| Ацикловір
| Герпес 1 і 2
|
| Відарабін
| Герпес 1 і 2
|
| Ганцикловір
| Герпес 1, цитомегалія
|
| Дейтифорін
| Грип А, ПГ - 3, РС - інфекція
|
| Діданозін
| ВІЛ - інфекція
|
| Ідоксіуридін
| Герпес 1 і 2
|
| Зальцитабін
| ВІЛ - інфекція
|
| Ламівудін
| ВІЛ - інфекція
|
| Марборан
| Віспа
|
| Невірапін
| ВІЛ – інфекція, СНІД
|
| Оксолін
| Грип, герпес, риновірусні інфекції
|
| Пандовір
| Герпес
|
| Ремантадін
| Грип А
|
| Рибавірін
| РС-інфекція, гепатит С, лихоманка Ласса
|
| Ставудін
| ВІЛ-інфекція
|
| Теброфен
| Герпес, аденовірусні враження очей
|
| Трифторидін
| Герпес, аденовірусні враження очей
|
| Тромантадін
| Герпес
|
| Фамцикловір
| Герпес
|
| Флюреналь
| Герпетичні та аденовірусні враження очей
|
| Фоскарнет
| Герпес 1 і 6, цитомегалія, гепатит В, ВІЛ-інфекція
|
| Цитарабін
| Цитомегалія
|
| Хельпін
| Герпес, вітряна віспа
|
І Н Т Е Р Ф Е Р О Н
Система інтерферону - одна із основних факторів неспецифічної резистентності організму. За час, який пройшов після відкриття інтерферону Айзексом і Лінденманом (1957), накопичена величезна кількість інформації про його фізико-хімічні і біологічні властивості та доведена придатність для профілактики і лікування багатьох захворювань вірусної та не вірусної етіології. Необхідно відзначити, що саме відкриття ІФН було плодом щасливого випадку і по своєму значенню можна порівняти з відкриттям Флемінга: вивчаючи інтерференцію вірусів, автори звернули увагу на те, що деякі клітини ставали резистентними до повторного зараження різними вірусами. ІФН так як і цитокіни в організмі хребетних виконують контрольно-регуляторні функції, направлені на збереження клітинного гомеостазу, найважливіші із яких це: антивірусна, протипухлинна, імуномоделююча та радіопротективна активності.
Розрізняють три типи ІФН - a, b і g основні характеристики яких представлені в таблиці.
a - ІФН синтезують лейкоцити периферійної крові ( його ще називають лейкоцитарним. Здатність до його утворення кодує група ( біля 20) генів, 9 хромосоми.
b -ІФН синтезують фібробласти ( раніше був відомий як фібробласний ІФН). Здатність до утворення кодує один ген 9 хромосоми.
g - ІФН - продукт стимульованих Т - лімфоцитів, NК - клітин і, можливо, макрофагів (раніше був відомий як імунний ІФН); здатність до утворення кодує один ген 12 хромосоми.
По способу продукції також розрізняють ІФН І типу (утворюється у відповідь на обробку клітин вірусами, молекулами двоспіральної РНК, полінуклеотидами і цілим рядом низькомолекулярних з'єднань) і ІФН ІІ типу, який продукується лімфоцитами і макрофагами, активованими різноманітними індукторами ( діє як цитокін).
ІФН - видоспецифічні, кожний біологічний вид, здатний до їх утворення продукує свої унікальні продукти, дуже схожі по структурі і властивостям, але не здатні проявляти антивірусну дію в умовах організму іншого виду.
Регуляція експресії ІФН. В звичайних клітинах гени, що кодують синтез ІФН, здебільшого не експресуються. Утворення a - ІФН і b - ІФН регулюються лабільним репресором, що зв'язується з промотором, що призводить до блокування транскрипції. Велика кількість вірусів викликає синтез регуляторних протеїнів або спеціальних форм тРНК, дифундуючих в ядро і порушуючих білковий синтез в клітині. Якщо подібні порушення розвиваються досить повільно, то блокування утворення короткоживучого репресора призводить до запуску синтезу ІФН; одна умова - збереження клітиною здатності до синтезу білків взагалі, включаючи ІФН.
Все темы данного раздела:
N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами
n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174;
n = 3 42 капсомера: вірус поліоми;
n = 4 92 капсомера: реовірус;
n = 5 162 капсомера: ві
Ініціація трансляції. Ініціація - стадія формування комплексу компонентів, необхідного для дізнавання місця і початку процесу трансляції.
Це найбільш відповідальний етап у процесі трансляції, заснований на дізнаванні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками. Рибосома впізнає іРНК завдяки. “шапочці” на 5’-кінці і сковзає
Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс
Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Родина коронавірусів (Соrоnaviridae) включає в себе два роди: Сoronavirus та Torovirus.
В рід Torovirus включають торовіруси людини, ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, кроликів і мишей, які дотепер залишаються мало вивченими.
Характерною рисою коронавірусів є ши
Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.
*Класифікація родини ORTHOMYXOVIRIDAE
Віруси мають особливу спорідненість до мукополісахаридам і глікопротеїдам (зокрема, із клітинними рецепторами, що містять сіалову кислоту). Крім того,
Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус
Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі
Родина тогавірусів включає два роди : рід Alphavirus та рід Rubivirus.
Рід альфавірусів включає збудники арбовірусної групи А (27), зокрема віруси західного, східного і венесуельського енцефалітів коней, а також вірус синдбіс, віруси лісу Сем лики, Ге
Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк
Негенетичні взаємодії вірусів. Вони включають явища фенотипічного змішування, негенетичну реактивацію, комплементацію, стимуляцію й інтерференцію.
Фенотипічне змішування спостерігається при одночасній репродукції двох генетично різних вірусів і виявляється утворенням віріонів з генотипом одного з вихідних штамів, але які мают
ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише
Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного
Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін
Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати
ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії:
1) проникнення вірусу в організм;
2) первинна репродукція віруса в мі
Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти
Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с
Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори:
1) генералізація інфекції;
2) тривалість інфекції;
3) прояв клінічних симптомів захворювання;
4) вид
Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,
Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці
Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій.
Антигенна будова
Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом
Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн
Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці
Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним процесом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн
ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до
СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить
Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в
Таблиця 8. Основні групи препаратів, що використовуються для лікування вірусних інфекцій.
Захворювання
Препарати
етіотропні
імуномо-дулюючі
патогенетичні і симптоматичні
Аден
А. Препарати, інгібуючі адсорбцію і депротеїнізацію вірусів.
1. Анти - gp 120 і рекомбінантні (гібридні)CD молекули інгібують розмноження ВІЛ в культурах клітин. Механізм дії обох препаратів укладається в тому, що вони зв'язують
ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією
Таблиця. 12. Спектр противірусної активності препаратів ІФН.
Нозологічні форми
Препарати ІФН
А. Ефективність підтверджено клінічно
Гепатит В
Гепатит С
Гепатит Д
Герпес генітальни
Синтетичні вакцини.
1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар
Новости и инфо для студентов