рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Класифікація вірусів по тропізму

Класифікація вірусів по тропізму - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Дерматропні Віруси: Натуральна Віспа Людини, Ящур, Везикуляр...

Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів, віспа птахів, міксоматоз кролів, контагіозна ектима овець і кіз, віспа свиней, віспа овець та інші.

Нейротропні віруси: сказ, хвороба Борна, енцефаліти коней, полімієліт, енцефаломієліт птахів, вісна-маеді, хвороба Тешена та інші.

Пвевмотропні віруси:грип людей, ссавців, птахів, респіраторно-синцитіальна інфекція ВРХ, аденовірусна інфекція ВРХ, парагрип-3, інфекційний бронхіт курей, інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби та інші.

Пантропні віруси:ньюкаслська хвороба, класична чума птахів, класична чума свиней, африканська чума свиней, чума великої рогатої худоби та дрібної рогатої худоби, ІНАН, ринопневмонія коней, хвороба Ауескі та інші.

Однак ця спорідненість нестрога. Наприклад, вірус чуми собак може викликати хворобу чотирьох клінічних форм: нервову (хорея собак), легеневу (пневмонія), вісцеральну (ентерити) і шкірну; причому частіше ці форми зустрічаються не в чистому виді, а розвиваються одночасно, тому класифікація вірусів на основі тропізму неможлива. Так, вірус жовтої лихоманки є пантропним і надзвичайно вірулентним, однак при серійних пасажах у центральній нервовій системі білих мишей він стає нейротропним, але апатогенним для мавп і людини.

Вплив вірусів на кров. Крім еритроцитотропізму при герпесвірусній інфекції людини, при чумі свиней відзначене гальмування продукції еритроцитів і гранулоцитів. Задовго до появи клінічних ознак хвороби виникає деструкція кровотворних клітин, порушення їхнього синтезу і дозрівання, аплазія.

Реакція лейкоцитів на взаємодію з респіраторними вірусами на відміну від еритроцитів нагадує реакцію взаємодії з епітелієм дихальних шляхів, сприйнятливих до грипу тварин. Лейкоцити крові людини активно адсорбують на собі віруси грипу і респіраторно-синцитіального вірусу, завдяки чому знижують фагоцитарну активність. При чумі свиней і вірусній діареї постійною ознакою є лейкопенія.

Дія вірусів на генетичний апарат клітини. При ряді міксовірусних інфекцій (кір, паротит, Сендай і ін.) спостерігаються хромосомні порушення в лейкоцитах крові хворих у гострому періоді хвороби.

Вірулентність вірусів. Вірулентність як ступінь патогенності вірусу залежить від особливостей штаму і методу його підтримки, прояв її - від методу уведення вірусу в організм. Загальновизнане розходження у вірулентності штамів того самого вірусу. У вірусу ньюкаслської хвороби прийнято всі штами поділяти на велогенні (високовірулентні), мезогенні (штами середньої патогенності -такі, як Н, Муктесвар, Роакін) і лентогенні, апатогенні навіть для курчат добового віку і які знайшли широке практичне застосування як живі вірус-вакцини (La Sota, В1, Бор-74 ВДНКІ, FR і F-штами).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ

ПОСІБНИК... ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Автор ТАШУТА СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Класифікація вірусів по тропізму

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174; n = 3 42 капсомера: вірус поліоми; n = 4 92 капсомера: реовірус; n = 5 162 капсомера: ві

Ініціація трансляції. Ініціація - стадія формування комплексу компонентів, необхідного для дізнавання місця і початку процесу трансляції.
Це найбільш відповідальний етап у процесі трансляції, заснований на дізнаванні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками. Рибосома впізнає іРНК завдяки. “шапочці” на 5’-кінці і сковзає

Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс

Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат

Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:

Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:

Родина коронавірусів (Соrоnaviridae) включає в себе два роди: Сoronavirus та Torovirus.
В рід Torovirus включають торовіруси людини, ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, кроликів і мишей, які дотепер залишаються мало вивченими. Характерною рисою коронавірусів є ши

Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.
*Класифікація родини ORTHOMYXOVIRIDAE Віруси мають особливу спорідненість до мукополісахаридам і глікопротеїдам (зокрема, із клітинними рецепторами, що містять сіалову кислоту). Крім того,

Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус

Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі

Родина тогавірусів включає два роди : рід Alphavirus та рід Rubivirus.
Рід альфавірусів включає збудники арбовірусної групи А (27), зокрема віруси західного, східного і венесуельського енцефалітів коней, а також вірус синдбіс, віруси лісу Сем лики, Ге

Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк

Негенетичні взаємодії вірусів. Вони включають явища фенотипічного змішування, негенетичну реактивацію, комплементацію, стимуляцію й інтерференцію.
Фенотипічне змішування спостерігається при одночасній репродукції двох генетично різних вірусів і виявляється утворенням віріонів з генотипом одного з вихідних штамів, але які мают

ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише

Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного

Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін

Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати

ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії: 1) проникнення вірусу в організм; 2) первинна репродукція віруса в мі

Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти

Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с

Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори: 1) генералізація інфекції; 2) тривалість інфекції; 3) прояв клінічних симптомів захворювання; 4) вид

Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особ­ливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бакте­рій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці

Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій. Антигенна будова

Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірус­ні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом

Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн

Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці

Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним проце­сом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн

ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до

СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить

Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в

Таблиця 8. Основні групи препаратів, що використовуються для лікування вірусних інфекцій.
Захворювання Препарати етіотропні імуномо-дулюючі патогенетичні і симптоматичні Аден

А. Препарати, інгібуючі адсорбцію і депротеїнізацію вірусів.
1. Анти - gp 120 і рекомбінантні (гібридні)CD молекули інгібують розмноження ВІЛ в культурах клітин. Механізм дії обох препаратів укладається в тому, що вони зв'язують

Таблиця. 9. Спектр противірусної активності препаратів.
П Р Е П А Р А Т И Показання до використання Адапромін Грип А і В Азидотимідін ВІЛ -

ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією

Таблиця. 12. Спектр противірусної активності препаратів ІФН.
Нозологічні форми Препарати ІФН А. Ефективність підтверджено клінічно Гепатит В   Гепатит С Гепатит Д Герпес генітальни

Синтетичні вакцини.
  1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги