рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

  • Раздел Образование
  •  / 
  • Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.

Реферат Курсовая Конспект

Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.

Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ *класифікація Родини Orthomyxoviridae Віруси Мають Особливу Спорідне...

*Класифікація родини ORTHOMYXOVIRIDAE

Віруси мають особливу спорідненість до мукополісахаридам і глікопротеїдам (зокрема, із клітинними рецепторами, що містять сіалову кислоту). Крім того, мають подібні біологічні властивості, а саме: здатність аглютинувати еритроцити, наявність у деяких представників нейрамінідази, легкість культивування в КЕ і тропізм до органів дихання. Віруси мають принципові розходження по внутрішньоклітинній локалізації АГ, по чутливості і препаратам, що торкаються синтезу білків і нуклеїнових кислот і по генетичних властивостях. З 1980 р. прийнята наступна номенклатура субодиниць вірусів грипу роду А, що включає віруси людини, коня, свині, курей, качок, індиків і деяких видів птахів ( дивись таблицю) .Відповідно до Міжнародної номенклатури будь-який штам вірусу грипу роду А позначається за наступною схемою: рід/джерело ізоляції/місце ізоляції/ власний номер ізоляту/рік ізоляції/формула виду - серотипи ГА і нейрамінідази. Для штамів, ізольованих від людини, джерело ізоляції не пишеться; для всіх інших штамів рік ізоляції позначається двома останніми цифрами. Родина ортоміксовірусів включає три роди: віруси грипу А і В, віруси грипу С і тоготоподібні віруси.

Типовим представником роду вірусів грипу А і В є вірус грипу A/PR/8/34(H1N1). Віріони являють собою частки плеоморфної, частіше округлої форми, діаметром 80-120 нм. Вони складаються з фрагментованого нуклеокапсиду спіральної симетрії діаметром 9-15 нм і ліпопротеїнової оболонки, на поверхні якої містяться виступи довжиною 10,0-13,5 нм. Іноді виявляють ниткоподібні частки довжиною до 4мкм. Мол. м. віріонів 250 МД, плавуча щільність у сахарозі 1,19 г/см3. Віруси чуттєві до жиророзчинників, детергентів, формальдегіду, бета-пропіолактону, швидко інактивуються при прогріванні (56°С). УФ опроміненні і рН середовища нижче 5.

Геном складається з 8-и неоднакових по розміру (900-2350 нуклеотидів) фрагментів 1-спіральної мінус-РНК, сумарна довжина яких складає близько 14 тис. нуклеотидів (4,5 МД). Кожен фрагмент РНК вірусу грипу А містить однакову послідовність з 13 нуклеотидів на 5'-кінці і 11-12 нуклеотидів на З'-кінці (для вірусу грипу В - відповідно 11 і 9 нуклеотидів). Установлена кодуюча функція кожного фрагмента РНК. У вірусу грипу А 3 великих фрагменти РНК (1-, 2-, 3-й) кодують білки полімеразного комплексу (РВ1, РВ2, PA), 3 проміжних по розміру фрагмента РНК (4-, 5- і 6-й) кодують нуклеопротеїн і поверхневі глікопротеїни і 2 малих фрагменти РНК (7-и 8-й) - матриксні білки і 2 неструктурних білки. Кодуючі зони білків на кожному малому фрагменті РНК частково перекриваються. Віріонна РНК ортоміксовірусів не володіє інфекційністю. У віріонах виявлено 7 білків, 4 з яких (РВ1, РВ2, РА, NP) зв'язані з нуклеокапсидом, а 3 (НА, NA, Ml) входять до складу ліпопротеїнової оболонки, причому 2 з них (НА і NA) є глікопротеїнами. Глікопротеїни утворюють 2 види виступів зовнішньої оболонки віріонів.

 

Таблиця 5. Номенклатура субодиниць вірусів грипу роду А

Субодиниця   Позначення   Характерний штам  
  НА   Г1 Г2 ГЗ Г4 Г5 Г6 Г7 Г8 Г9 Г1О Г11, Г12   A/WS/33; А/FМ/1/47; А/свиня/Айова/ 15/30 А/Сінгапур/1/68 А/Гонконг/ 1/68;А/кінь/Майамі 1/63; А/качка/Україна1/63 А/качка/Чехословакія/56 А/крачка/ Південна Африка/61 А/індик/ Массачусетс 3440/65 А/кінь/Прага1/56; A/FPV/Dutch/27 А/індик/Онтаріо 6118/68 А/індик/Вісконсін/66 А/курча/Німеччина/49 А/качка/Англія/56; А/качка/Альберта 60/76  
    NA   H1 Н2 НЗ Н4 Н5 Н6 Н7 Н8 Н9   A/WS/33; A/PR/8/34 А/Сінгапур/1/57 А/крачка/ПівденнаАфрика/61; А/індик/Англія/63 А/індик/Онтаріо 6118/68 А/буревісник/Австралія/72 А/качка/Англія/56 А/кінь/Прага1/56 А/кінь/ Майамі 1/63 А/качка/Мемфіс 546/74  

 

Виступи 1-го виду утворені гемаглютиніном (НА) з ММ 75-80 КД. Кожен виступ складається з 3-х молекул НА, що організовані в паличкоподібну структуру. Кожна молекула НА у свою чергу складається з 2-х субодиниць, з'єднаних дисульфідним зв'язком. НА відповідальний за адсорбцію і проникнення віріонів у клітину і ГА-активність вірусу. AT до НА нейтралізують інфекційність вірусу і придушують його ГА-активність Виступи 2-го типу утворені нейрамінідазою (NA) з ММ 60-70 КД. Кожен виступ складається з 4-х молекул NA, що організовані в грибоподібну структуру. На поверхні віріону мається приблизно 500 виступів, з яких близько 100 утворені нейрамінідазою і 400 - ГА. У віріонах міститься 70% білка, 18-37 ліпідів, 5 вуглеводів до 1% РНК. Вуглеводи і ліпіди мають клітинне походження. Білки віріонів NP і Ml вірусу грипу А мають загальні АГ-детермінанти, відмінні від таких вірусу грипу В. Штами вірусу грипу А розрізняються між собою по поверхневим глікопротеїнам НА і NA, з якими зв'язаний розвиток імунітету. Усі підтипи НА і NA вірусу грипу А позначають послідовними номерами незалежно від походження вірусу. Установлено 12 AT підтипів по НА і 9 підтипів по NA (див.табл.1). Вірус грипу В не підрозділяють на АГ підтипи.

Віріони проникають у клітину шляхом ендоцитозу і злиття оболонки віріону з мембраною клітини хазяїна. Транскрипція відбувається в ядрах клітин і здійснюється віріонасоційованою транскриптазою. Синтез вірусоспецифічних білків відбувається в цитоплазмі клітини. Глікопротеїни мігрують до зовнішньої оболонки і вбудовуються в неї. Дозрівання вірусів відбувається брунькуванням нуклеокапсидів через модифіковані ділянки клітинної мембрани. Ключова роль у процесі дозрівання належить М білку, що вистилає клітинну мембрану з внутрішньої сторони.

У природних умовах вірус грипу А уражає людей, свиней, коней і птахів, а вірус грипу В - тільки людину. Передаються віруси аерогенним шляхом.

Типовий представник роду вірусів грипу С - вірус грипу C/Taylor/1233/47. Форма і розмір віріонів аналогічні такими вірусу грипу А. Геном складається з 7-и неоднакових по розміру (975-2350 нуклеотидів) фрагментів 1-спіральної мінус-РНК із сумарною ММ 4-5 МД. Кожен фрагмент РНК містить однакову послідовність з 11 нуклеотидів на 5'-кінці і 10 нуклеотидів на З'-кінці. Фрагменти 1, 2, 3 кодують білки полімеразного комплексу; фрагменти 4, 5 і 6 - відповідно глікопротеїн оболонки, нуклеопротеїн і мембранний білок; фрагмент 7-2 неструктурних білка.

У віріонах виявлено б білків, 4 з який (РВ1,РВ2, РВЗ і NP) зв'язані з нуклеокапсидом, а 2 інших (НЕЕ і М) входять до складу ліпопротеїнової оболонки. Глікопротеїн НЕЕ відповідальний за адсорбцію і проникнення віріонів у клітину, ГА- і естеразну активність. Він складається з 2-х субодиниць, з'єднаних дисульфідним зв'язком. Подібно вірусам грипу А і В для розмноження вірусу грипу С необхідна функція клітини-хазяїна. Вірус грипу С виявлений у людини і свиней.

До складуроду тоготоподібних вірусів входять віруси Тогото (прототипний вірус) і Дорі, які переносяться кліщами й іноді вражають людину. Морфологічно вони подібні з іншими ортоміксовірусами.

 

 

*Класифікація родини PARAMYXOVIRIDAE

Параміксовіруси (від грец. para - біля і муха - слиз) - група вірусів, що уражає хребетних тварин. Віріони параміксовірусів - частки плеоморфної, частіше округлої форми, діаметром 150-300 нм, складаються з нуклеокапсиду спіральної симетрії і ліпопротеїнової оболонки, на поверхні якої знаходяться виступи довжиною 8-12 нм. Виступи розташовані на відстані 7-10 нм один від іншого. Діаметр спіралі нуклеокапсиду 13-18 нм,, довжина близько 1 мкм. Мол. маса віріонів 500-700 МД, плавуча щільність у сахарозі 1,18-1,20 г/см3, коефіцієнт седиментації близько 1000S. Параміксовіруси чуттєві до розчинників жирів, формальдегіду, неіонним детергентам і окислювачам.

У родину виділено дві підродини: Paramyхovirinae і Pneumovirinae.

Підродина Paramyxovirinae складається з трьох родів:
Развернуть
Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ

ПОСІБНИК... ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Автор ТАШУТА СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Класифікація.Родину флавівірусів складають два роди – рід Flavivirus та рід Pestivirus.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174; n = 3 42 капсомера: вірус поліоми; n = 4 92 капсомера: реовірус; n = 5 162 капсомера: ві

Ініціація трансляції. Ініціація - стадія формування комплексу компонентів, необхідного для дізнавання місця і початку процесу трансляції.
Це найбільш відповідальний етап у процесі трансляції, заснований на дізнаванні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками. Рибосома впізнає іРНК завдяки. “шапочці” на 5’-кінці і сковзає

Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс

Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат

Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:

Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:

Родина коронавірусів (Соrоnaviridae) включає в себе два роди: Сoronavirus та Torovirus.
В рід Torovirus включають торовіруси людини, ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, кроликів і мишей, які дотепер залишаються мало вивченими. Характерною рисою коронавірусів є ши

Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус

Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі

Родина тогавірусів включає два роди : рід Alphavirus та рід Rubivirus.
Рід альфавірусів включає збудники арбовірусної групи А (27), зокрема віруси західного, східного і венесуельського енцефалітів коней, а також вірус синдбіс, віруси лісу Сем лики, Ге

Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк

Негенетичні взаємодії вірусів. Вони включають явища фенотипічного змішування, негенетичну реактивацію, комплементацію, стимуляцію й інтерференцію.
Фенотипічне змішування спостерігається при одночасній репродукції двох генетично різних вірусів і виявляється утворенням віріонів з генотипом одного з вихідних штамів, але які мают

ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише

Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного

Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін

Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати

ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії: 1) проникнення вірусу в організм; 2) первинна репродукція віруса в мі

Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти

Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с

Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори: 1) генералізація інфекції; 2) тривалість інфекції; 3) прояв клінічних симптомів захворювання; 4) вид

Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,

Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особ­ливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бакте­рій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці

Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій. Антигенна будова

Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірус­ні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом

Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн

Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці

Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним проце­сом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн

ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до

СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить

Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в

Таблиця 8. Основні групи препаратів, що використовуються для лікування вірусних інфекцій.
Захворювання Препарати етіотропні імуномо-дулюючі патогенетичні і симптоматичні Аден

А. Препарати, інгібуючі адсорбцію і депротеїнізацію вірусів.
1. Анти - gp 120 і рекомбінантні (гібридні)CD молекули інгібують розмноження ВІЛ в культурах клітин. Механізм дії обох препаратів укладається в тому, що вони зв'язують

Таблиця. 9. Спектр противірусної активності препаратів.
П Р Е П А Р А Т И Показання до використання Адапромін Грип А і В Азидотимідін ВІЛ -

ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією

Таблиця. 12. Спектр противірусної активності препаратів ІФН.
Нозологічні форми Препарати ІФН А. Ефективність підтверджено клінічно Гепатит В   Гепатит С Гепатит Д Герпес генітальни

Синтетичні вакцини.
  1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги