ІФН І типу. - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Основний Біологічний Ефект Його - Пригнічення Синтезу Вірусних Білків. Він Та...
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією ІФН антивірусний стан клітини розвивається протягом декількох годин після їх введення або індукції. При цьому вони не впливають на ранні етапи реплікативного циклу (адсорбцію, проникнення та роздягання), так як противірусна дія проявляється навіть при зараженні клітин інфекційними РНК. Інтерферон не проникає в клітини, а взаємодіє із специфічними мембранними рецепторами. Такий контакт індукує внутрішньоклітинний сигнал, який передає інформацію від мембрани на ДНК.
ІФН активує гени, деякі із яких кодують утворення продуктів з прямою антивірусною дією - протеїнкінази ( ММ - 67 КД) і 2'5'- олігоаденілат синтетази (Рис. 21). Спочатку в присутності дволанцюгової вірусної РНК - протеїнкінази аутофосфорилюються, а потім фосфорилює 2 фактор елонгації (ФЕ 2), порушуючи зборку білкової молекули. 2'5' - олігоаденілат синтетаза активується в присутності дволанцюгової РНК, і дві молекули фермента утворюють аденін тринуклеотид з унікальними 2 '5' - фосфодиефірними зв’язками, який активує латентну ендонуклеазу, яка і руйнує вірусні мРНК.
ІФН ІІ типу (g - ІФН). Також здатні проявляти антивірусний ефект; його зумовлюють декілька механізмів:
1. індукція нітрооксид синтетази приводить до підвищення внутрішньоклітинного вмісту оксиду азоту, що інгібує реплікативний цикл вірусів;
2. підсилення експресії мембранних антигенів комплексу гістосумісності, що активує ефекторні функції Т - лімфоцитів;
3. активація NК - клітин, Т - лімфоцитів, моноцитів, які проявляють АТ - залежну цитотоксичність, а також цитотоксичність, не пов'язану з імунними механізмами.
ІФН можуть діяти на інші стадії вірусної реплікації. В деяких випадках проходить блокування депротеїнізації інфекційних вірусних частинок, або звільнення зрілих вірусів із клітини. Інший механізм пов'язаний із зміною стабільності і процесів метилирування вірусної РНК.
Синтез ІФН клітинами здійснюється у відповідь на проникнення вірусів, бактерій, простіших, а також під впливом деяких хімічних речовин (альбумінів, гормонів, вітамінів, антибіотиків та інших) і фізичних ( УФ - і g - опромінення) впливів. Синтез стимулює контакт клітин з невеликими дозами ІФН.
Синтез стимулюють як інфекційні, так і інактивовані віруси. Пік утворення ІФН припадає на пізні стадії реплікативного циклу, переважно на початку стадії дозрівання нової вірусної популяції. Найбільший індукуючий ефект проявляють віруси з повільним реплікативним циклом (які мало впливають на синтез клітинних протеїнів), наприклад, параміксо - альфавіруси. Оскільки синтез ІФН кодується клітинним геномом, то віруси, які порушують його функції (ті що блокують синтез клітинної мРНК і протеїнів), - слабкі індуктори ( наприклад, герпес, адено - і онковіруси).
Клінічне використання. Існуючі медичні препарати ІФН ділять по складу на a - і b -ІФН, а по часу створення і використання - на природні людські лейкоцитарні, або ІФН І покоління, і рекомбінанти, або ІФН ІІ покоління ( табл. 11).
ПОСІБНИК... ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Автор ТАШУТА СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
ІФН І типу.
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами
n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174;
n = 3 42 капсомера: вірус поліоми;
n = 4 92 капсомера: реовірус;
n = 5 162 капсомера: ві
Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс
Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус
Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі
Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк
ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише
Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного
Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін
Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати
ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії:
1) проникнення вірусу в організм;
2) первинна репродукція віруса в мі
Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти
Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с
Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори:
1) генералізація інфекції;
2) тривалість інфекції;
3) прояв клінічних симптомів захворювання;
4) вид
Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,
Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці
Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій.
Антигенна будова
Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом
Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн
Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці
Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним процесом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн
ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до
СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить
Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в
Синтетичні вакцини.
1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов