Класифікація родини PARVOVIRIDAE - раздел Образование, ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Парвовіруси Є Одними Із Самих Дрібних Днк Містких Вірусів Тварин. Їх Віріон М...
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди: парвовіруси, депендовіруси (аденоасоційовані віруси) і денсовіруси (вірус денсонуклеозу). Парвовіруси (від лат. parvus - маленький) - група вірусів, що уражає хребетних і комах.
У родині Parvoviridae 3 роди: Parvovirus, Dependovirus, Densovirus. 1. Рід Parvovirus. До складу роду входять дрібний вірус мишей (прототипний вірус), парвовіруси людини (В 19), свиней, ВРХ, собак, кроликів, єнотів, гусаків, пацюків, віруси ентериту й алеутської хвороби норок, панлейкопенії кішок, а також віруси Н1, RT, TVX і LuIII, походження яких неясно. Можливим представником роду є парвовірус курчат,дрібний вірус собак, НВ і RA1. У віріонах більшості представників роду міститься мінус - ДНК. Однак у частини віріонів парвовірусів ВРХ, пацюків, HI, Lu111 і В19 міститься плюс - ДНК. Усі віруси роду Parvovirus автономні (не дефектні). Вони викликають у тварин ентерити, гепатити, міокардити, геморрагічну енцефалопатію, панлейкопенію, загибель ембріонів і плодів, відставання в рості, пригнічують гематопоез і лімфопоез та імунну відповідь.
2. Рід Dependovirus (від лат. dependere - залежний). У рід входять аденоасоційовані віруси (ААВ) людину і мавп (5 серотипів), ВРХ, собак і птахів. Типовий представник роду - ААВ1, можливі представники - ААВ коней і овець. У віріонах депендовірусів міститься або плюс - , або мінус -ДНК. Ці типи ДНК комплементарні один одному і in vitro поєднуються з утворенням 2-спіральних молекул. ДНК має кінцеві інвертовані повтори довжиною 145 нуклеотидів, що формують шпильки. Перші 125 нуклеотидів утворюють поліндромні послідовності. Ефективна реплікація депендовірусів відбувається в присутності адено- і герпесвірусів. Однак у відповідних умовах (наявність мутагенів, синхронізація клітин у S-фазі) реплікація здійснюється і без вірусів - “помічників”.
3. Рід Densovirus (від лат. densus - щільний). У рід входять парвовіруси, що уражають комах загону двокрилих (Diptera), лускокрилих (Lepidoptera) і прямокрилих (Orthoptera). Типовий представник роду - вірус денсонуклеозу личинок великий вощаної молі. У віріонах міститься або плюс - , або мінус - ДНК. Денсовіруси розмножуються в більшості тканин личинок, німф і дорослих тварин без вірусу - "помічника" з утворенням великих і щільних кристалічних внутрішньоядерних включень.
ПОСІБНИК... ЗАГАЛЬНА ВІРУСОЛОГІЯ Автор ТАШУТА СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
N—1)2+2, де п >2.
Ця формула добре погоджується з фактами
n = 2, 12 капсомерів: фаг ФХ174;
n = 3 42 капсомера: вірус поліоми;
n = 4 92 капсомера: реовірус;
n = 5 162 капсомера: ві
Alphaherpesvirinae.
Члени цієї підродини характеризуються широким спектром хазяїнів, відносно коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням заражених клітин і здатніс
Gammaherpesvirinae.
Спектр хазяїнів, експериментально встановлюваний для вірусів цієї підродини, обмежується тваринами тих же родин чи загонів, з яких виділений природний вірус. In vitro усі віруси цієї підродини здат
Класифікація родини PARVOVIRIDAE
Парвовіруси є одними із самих дрібних ДНК містких вірусів тварин. Їх віріон має в діаметрі 18— 26 нм і складається тільки з білка і ДНК (рис. 45, 46). В родину Parvoviridae входять три роди:
Paramyxovirus, Morbillivirus, Rubulavirus.
1. Рід Paramyxovinis включає параміксовіруси птахів (9 типів), і віруси парагрипу (4 типи). Усі представники володіють нейрамінідазною активністю. Типовий представник роду - вірус
Класифікація родини REOVIRIDAE
Реовіруси являють собою велику групу вірусів, паразитуючих в організмі ссавців, птахів, кліщів, комах та рослин. Назва родини пов’язана з висловом Respiratory enteric viruses, оскі
Популяційна структура вірусів
Центральним об'єктом генетичного дослідження вірусів є вірусна популяція. Це вірус певного виду, який розмножується в природній або експериментальній чутливій системі і проходить в ній значну кільк
ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише
Гостра і хронічна інфекції
В залежності від динаміки розвитку інфекційного процесу продуктивна та абортивна інфекції поділяються на гостру і хронічну. При гострій інфекції в зараженій клітині відбувається утворення вірусного
Цитопатологія вірусних інфекцій
Деструкція клітини, що виникає при літичній інфекції, називається цитопатичним ефектом (ЦПЕ), або цитопатичною дією віруса (ЦПД). Звичайно, ці терміни застосовують для позначення морфологічних змін
Вірусна інфекція клітинних популяцій.
In vivo та in vitro вірус звичайно взаємодіє не з поодинокими клітинами, а з клітинними популяціями. В результаті виникає досить складна гетерогенна система, в якій вірусна інфекція може протікати
ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
Стадії патогенезу вірусних інфекцій. В патогенезі вірусних інфекцій розрізняють такі стадії:
1) проникнення вірусу в організм;
2) первинна репродукція віруса в мі
Локалізація вірусу в організмі
Після проникнення в організм і дисемінації з кров'ю, лімфою або нейрогенним шляхом вірус досягає певних тканин, де відбувається його основна репродукція. Здатність вірусу розмножуватися в певних ти
Пошкодження чутливих клітин
Основним проявом вірулентності вірусу є деструкція чутливих клітин у тканинах - мішенях і виникнення внаслідок пошкодження тканин фізіологічних змін в організмі. В деяких випадках ураженню тканин с
Класифікація вірусних інфекцій
В основу класифікації вірусних інфекцій покладено 4 фактори:
1) генералізація інфекції;
2) тривалість інфекції;
3) прояв клінічних симптомів захворювання;
4) вид
Класифікація вірусів по тропізму
Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів,
Особливість противірусного імунітету
Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці
Віруси як антигени.
Віруси як антигени принципово не відрізняються від інших повноцінних антигенів, наприклад, бактерій і токсинів, і є стимуляторами клітинних і гуморальних вірусних реакцій.
Антигенна будова
Вірусіндуковані антигени
Заражені клітини містять звичайно, крім віріонів, різні вірусні білки-антигени. Ці антигени виникають в результаті надлишкового синтезу вірусних компонентів, що не увійшли до складу віріонів потом
Клітинні фактори противірусного імунітету
Противірусний імунітет залежить передусім від функції імунокомпетентних клітин, тобто клітин, які здійснюють імунні реакції. Імунокомпетентні клітини розпізнають вірусні антигени, утворюють по відн
Клітинна основа імунітету
Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити — одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеці
Механізм виникнення, поширення і передачі вірусних інфекцій
Вірусні хвороби характеризуються певним епізоотичним процесом, який у своїй основі спрямований на збереження у природі збудника. Епізоотичний процес проявляється у виникненні, поширенні і зникненн
ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
Інактивовані вакцини – складні по складу препарати. Виробництвоїх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до
СУБОДИНИЧНІ (МОЛЕКУЛЯРНІ) ВАКЦИНИ
Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить
Інтерферон та інші противірусні препарати.
Для профілактики і лікування вірусних інфекцій використовують вакцинацію або синтетичні противірусні препарати, ІФН ( їх індуктори), імуномодулятори. Однак, активна імунопрофілактика ефективна по в
ІФН І типу.
Основний біологічний ефект його - пригнічення синтезу вірусних білків. Він також здатен діяти на інші етапи репродукції вірусів, включаючи такий шлях виходу зрілих вірусів як брунькування. Під дією
Синтетичні вакцини.
1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.Вакцинопрофілактика займає провідне місце у боротьбі з багатьма вірусними та бактеріальними захворюваннями людини і твар
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов